<<
>>

Закон СРСР «Про розмежування повноважень між Союзом РСР і суб'єктами федерації» (26 квітня 1990 р.)

Стаття 1. Союз Радянських Соціалістичних Республік є суве-

ренною соціалістичною федеративною державою. Союз РСР має

повноваження, які суб'єктами федерації спільно віднесено до відання Союзу РСР.

Союзні республіки — суверенні радянські соціалістичні держави, які добровільно, на основі вільного самовизначення народів і

рівноправності об'єдналися в Союз Радянських Соціалістичних

Республік. Союзні республіки мають усю повноту державної влади

на своїй території поза межами повноважень, переданих ними у

відання Союзу РСР.

Автономні республіки—радянські соціалістичні держави, які є

суб'єктами федерації—Союзу РСР. Автономні республіки, автономні утворення входять до складу союзних республік на основі

вільного самовизначення народів, мають усю повноту державної

влади на своїй території поза межами повноважень, переданих

ними у відання Союзу РСР і союзних республік.

Відносини автономних республік, автономних утворень із союзними республіками, до складу яких вони входять, визначаються

угодами і договорами, що укладаються в рамках Конституції СРСР,

конституцій союзних та автономних республік і цього Закону.

Стаття 2. За кожною союзною республікою зберігається право

вільного виходу з СРСР. Рішення про вихід союзної республіки з

СРСР приймається вільним волевиявленням народів союзної республіки шляхом референдуму (народного голосування).

680

Порядок вирішення питань, пов'язаних з виходом союзної

республіки з СРСР, визначається Законом СРСР.

Стаття 3. Територію союзної, автономної республіки, автономного утворення не може бути змінено без їхньої згоди.

Кордони між союзними республіками можуть змінюватися за

їх взаємною угодою, яка підлягає затвердженню Союзом РСР.

Територіальні спори між союзними республіками, між союзними і автономними республіками, автономними утвореннями,

щодо яких угоди між ними не було досягнуто, можуть передаватися

за взаємною згодою для вирішення Раді Національностей Верховної Ради СРСР.

Стаття 4. Союзна, автономна республіка, автономна область,

автономний округ самостійно вирішують питання розміщення виробничих і господарських об'єктів, забезпечують комплексний економічний і соціально-культурний розвиток на своїй території з

урахуванням інтересів усіх народів, що в них проживають. З питань

використання трудових ресурсів та охорони життєвого середовища

республіки визначають умови діяльності підприємств, установ і

організацій, які належать Союзові РСР та іншим союзним, автономним республікам, відповідно, до законодавчих актів Союзу РСР,

союзної і автономної республіки.

У галузі економічного і соціально-культурного будівництва на

своїй території автономна республіка має ті ж права, що й союзна

республіка, за винятком тих, які за угодою між ними належать до

відання союзної республіки.

Союзні, автономні республіки, автономні утворення можуть

вступати між собою в економічне і соціально-культурне співробітництво та укладати необхідні для цього двосторонні і багатосторонні угоди, які не повинні суперечити інтересам Союзу РСР, інших

союзних, автономних республік, автономних утворень.

Стаття 5. Союзна республіка має право вступати у відносини

з іноземними державами, укладати з ними договори, обмінюватися

дипломатичними і консульськими представництвами, здійснювати

зовнішньоекономічні зв'язки і брати участь у діяльності міжнародних організацій.

Здійснення цього права союзної республіки не може суперечити законам СРСР і міжнародним зобов'язанням СРСР.

Стаття 6. До виключного відання Союзу Радянських Соціалістичних Республік в особі його найвищих органів державної влади

й управління належить:

1) прийняття Конституції СРСР, внесення до неї змін і доповнень, прийняття рішень про проведення референдумів у питаниях,

віднесених до повноважень Союзу РСР; =

681

2) прийняття до складу СРСР нових союзних республік, затвердження утворення нових і зміни статусу існуючих автономних

республік, автономних областей і автономних округів;

3) вирішення спорів між союзними республіками, між союзними і автономними республіками, автономними утвореннями у

разі їх звернення в цьому питанні до органів Союзу РСР;

4) визначення Державного кордону СРСР та його режиму;

5) організація і регулювання діяльності органів державної

влади й управління Союзу РСР;

6) складення, затвердження і виконання союзного бюджету,

встановлення системи державних банків СРСР, єдиної грошової

системи, загальносоюзних податків і зборів;

7) розроблення перспектив соціально-економічного розвитку

країни, складення і реалізація загальносоюзних програм;

8) надання Союзом РСР державних позик та економічної

допомоги іноземним державам, укладення угод про державні позики і кредити, що їх одержує Союз РСР з іноземних джерел;

9) управління залізничним, повітряним, морським та магістральним трубопровідним транспортом, оборонними об'єктами, космічними дослідженнями, Єдиною енергетичною системою СРСР,

загальносоюзними системами зв'язку й інформації, а також об'єктами, які належать до загальносоюзної державної власності відповідно до законодавства Союзу РСР та угод Союзу РСР і союзних

республік; регулювання виробництва, зберігання і використання

розщепних матеріалів;

10) визначення зовнішньої політики СРСР і укладення міжнародних договорів СРСР, представництво СРСР у міжнародних відносинах;

11) питання миру і війни, захист суверенітету і територіальної

цілісності СРСР, охорона Державного кордону СРСР, встановлення принципів організації митної справи на основі єдності митної

території, мита і митних зборів;

12) організація оборони, керівництво Збройними Силами

СРСР, прикордонними, внутрішніми та залізничними військами,

гарантування державної безпеки СРСР;

13) утворення судів Союзу РСР, встановлення єдиної системи

прокурорського нагляду в СРСР.

Стаття 7. Повноваження Союзу РСР, передбачені статтею 6

цього Закону, не може бути розширено без згоди суб'єктів федерації.

Стаття 8. У сферах спільного відання Союзу РСР і союзних

республік найвищим органам державної влади й управління Союзу

РСР передається:

682

1) встановлення основ правового становища радянських громалян та їхніх громадських об'єднань, захист прав і свобод громадян СРСР незалежно від місця їх проживання;

2) встановлення загальних засад правового становища автономних республік, автономних утворень, а також національних адміністративно-територіальних одиниць; розмежування повноважень

між союзними і автономними республіками, автономними утвореннями; визначення загальних засад місцевого самоврядування й

організації місцевого господарства;

3) встановлення основ цивільного, земельного, лісового, водного, гірничого, кримінального, кримінально-виконавчого, фінансового, трудового законодавства, законодавства про соціальне забезпечення, про народну освіту, про охорону здоров'я, про охорону

навколишнього середовища, про адміністративні правопорушення,

про судоустрій і судочинство;

4) встановлення правових основ, які забезпечували б функціонування загальносоюзного ринку та його захист в інтересах усіх

республік;

5) визначення загальної фінансово-кредитної політики й основ ціноутворення;

6) встановлення загальних засад політики в галузі використання трудових ресурсів, оплати й охорони праці;

7) спрямування, координація і стимулювання розвитку культури й освіти, наукових-досліджень і науково-технічного прогресу;

8) загальне керівництво охороною громадського порядку і

боротьбою із злочинністю;

9) встановлення загального порядку взаємовідносин союзних

республік з іноземними державами та міжнародними організаціями,

загальне керівництво зовнішньоекономічною діяльністю;

10) встановлення правового становища іноземних осіб та осіб

без громадянства в СРСР;

11) забезпечення додержання Конституції СРСР на всій території СРСР.

Стаття 9. Союз РСР може шляхом укладення угоди з союзною

республікою передати їй здійснення окремих повноважень СРСР на

її території.

Союзна республіка може шляхом укладення угоди з Союзом

РСР передати в його компетенцію окремі повноваження, які їй

належать.

Стаття 10. У тих випадках, коли те чи інше питання, яке

належить до сфери спільного відання Союзу РСР і союзних республік, не вирішено законом СРСР, союзна республіка має право

самостійно здійснювати законодавче регулювання відносин у відпо683

відній галузі. При цьому питання відання автономних республік і

автономних утворень регулюються за погодженням з ними.

Стаття 11. Конституція СРСР, закони СРСР, інші акти найвищих органів державної влади й управління СРСР є обов'язковими до

виконання на всій території СРСР. У разі суперечності конституції

союзної, автономної республіки Конституції СРСР діє Конституція

СРСР. У разі суперечності законів та інших актів найвищих органів

державної влади союзних, автономних республік Конституції СРСР,

законам СРСР та іншим актам найвищих органів державної влади

СРСР діють акти, видані відповідними органами Союзу РСР.

Закони СРСР та інші акти органів СРСР видаються лише у

межах повноважень Союзу РСР і не повинні порушувати права

союзних, автономних республік.

Стаття 12. Розбіжності між найвищими органами державної

влади й управління СРСР і союзних, автономних республік з приводу законності їхніх актів розглядаються у порядку, встановленому

Конституцією СРСР і Законом про конституційний нагляд в СРСР.

Стаття 13. Найвищі органи державної влади союзних, автономних республік мають право опротестовувати постанови й розпорядження Ради Міністрів СРСР, якщо вони порушують права союзної, автономної республіки. Спірне питання вирішується Верховною Радою СРСР.

Найвищі органи державної влади й управління союзних, автономних республік мають право припиняти чинність на своїй території актів міністерств, державних комітетів і відомств СРСР у разі

порушення ними законодавства СРСР або відповідної союзної,

автономної республіки з повідомленням про це Ради Міністрів

СРСР. Спірне питання вирішує Верховна Рада СРСР у разі, коли

чинність акта відповідного органу СРСР припинено Верховною

Радою союзної, автономної республіки, або Рада Міністрів СРСР —

у разі, коли чинність акта відповідного органу СРСР припинено

Радою Міністрів союзної, автономної республіки.

Президент

Союзу Радянських

Соціалістичних Республік

М. ГОРБАЧОВ.

Москва, Кремль. 26 квітня 1990 р. № 1457—1.

Відомості з їзду народних депутатів СРСР

і Верховної Ради СРСР. — 1990. — №19.—

Ст. 329.

684

Декларація про державний суверенітет

України

Ухвалена

Верховною Радою Української РСР

16 липня 1990 року

Верховна Рада Української РСР,

ВИРАЖАЮЧИ волю народу України,

ПРАГНУЧИ створити демократичне суспільство,

ВИХОДЯЧИ з потреб всебічного забезпечення прав і свобод

людини,

ШАНУЮЧИ національні права всіх народів,

ДБАЮЧИ про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України,

ВИЗНАЮЧИ необхідність побудови правової держави,

МАЮЧИ на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України,

ПРОГОЛОШУЄ

державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території

та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

І. САМОВИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ

Українська РСР як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією

свого невід'ємного права на самовизначення.

Українська РСР здійснює захист і охорону національної державності українського народу.

Будь-які насильницькі дії проти національної державності України з боку політичних партій, громадських організацій, інших

угруповань чи окремих осіб переслідуються за законом.

II. НАРОДОВЛАДДЯ

Громадяни Республіки всіх національностей становлять народ

України.

Народ України є єдиним джерелом державної влади в Республіці.

Повновладдя народу України реалізується на основі Конституції Республіки як безпосередньо, так і через народних депутатів,

обраних до Верховної і місцевих Рад Української РСР.

Від імені всього народу може виступати виключно Верховна

Рада Української РСР. Жодна політична партія, громадська організація, інше угруповання чи окрема особа не можуть виступати від

імені всього народу України.

685

III. ДЕРЖАВНА ВЛАДА

Українська РСР є самостійною у вирішенні будь-яких питань

свого державного життя.

Українська РСР забезпечує верховенство Конституції та законів Республіки на своїй території.

Державна влада в Республіці здійснюється за принципом її

розподілу на законодавчу, виконавчу та судову.

Найвищий нагляд за точним і однаковим виконанням законів

здійснюється Генеральним прокурором Української РСР, який

призначається Верховною Радою Української РСР, відповідальний

перед нею і тільки їй підзвітний.

IV. ГРОМАДЯНСТВО УКРАЇНСЬКОЇ РСР

Українська РСР має своє громадянство і гарантує кожному

громадянину право на збереження громадянства СРСР.

Підстави набуття і втрати громадянства Української РСР визначаються Законом Української РСР про громадянство.

Всім громадянам Української РСР гарантуються права і свободи, які передбачені Конституцією Української РСР і нормами

міжнародного права, визнаними Українською РСР.

Українська РСР забезпечує рівність перед законом усіх громадян Республіки незалежно від походження, соціального і майнового

стану, расової та національної приналежності, статі, освіти, мови,

політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Українська РСР регулює імміграційні процеси.

Українська РСР виявляє турботу і вживає заходів щодо охорони і захисту інтересів громадян Української РСР, які перебувають

за межами Республіки.

V. ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВЕРХОВЕНСТВО

Українська РСР здійснює верховенство на всій своїй території.

Територія Української РСР в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Українська РСР самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій Республіки та порядок утворення національноадміністративних одиниць.

VI. ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ

Українська РСР самостійно визначає свій економічний статус

і закріплює його в законах.

Народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України.

Земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні

ресурси, які знаходяться в межах території Української РСР, при686

родні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської)

економічної зони, весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу,

матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються

з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян.

Українська РСР має право на свою частку в загальносоюзному

багатстві, зокрема в загальносоюзних алмазному та валютному фондах і золотому запасі, яка створена завдяки зусиллям народу

Республіки.

Вирішення питань загальносоюзної власності (спільної власності всіх республік) здійснюється на договірній основі між республіками — суб'єктами цієї власності.

Підприємства, установи, організації та об'єкти інших держав і

їхніх громадян, міжнародних організацій можуть розміщуватись на

території Української РСР та використовувати природні ресурси

України згідно з законами Української РСР.

Українська РСР самостійно створює банкову (включаючи зовнішньоекономічний банк), цінову, фінансову, митну, податкову

системи, формує державний бюджет, а при необхідності впроваджує свою грошову одиницю.

Вищою кредитною установою Української РСР є Національний банк України, підзвітний Верховній Раді Української РСР.

Підприємства, установи, організації та виробничі одиниці,

розташовані на території Української РСР, вносять плату за використання землі, інших природних і трудових ресурсів, відрахування

від валютних надходжень, а також сплачують податки до місцевих

бюджетів.

Українська РСР забезпечує захист всіх форм власності.

VII. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА

Українська РСР самостійно встановлює порядок організації

охорони природи на території Республіки та порядок використання

природних ресурсів.

Українська РСР має свою національну комісію радіаційного

захисту населення.

Українська РСР має право заборонити будівництво та припинити функціонування будь-яких підприємств, установ, організацій

та інших об'єктів, які спричиняють загрозу екологічній безпеці.

Українська РСР дбає про екологічну безпеку громадян, про

генофонд народу, його молодого покоління.

Українська РСР має право на відшкодування збитків, заподіяних екології України діями союзних органів.

687

VIII. КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК

Українська РСР є самостійною у вирішенні питань науки,

освіти, культурного і духовного розвитку української нації, гарантує

всім національностям, що проживають на території Республіки,

право їх вільного національне- культурного розвитку.

Українська РСР забезпечує національно-культурне відродження українського народу, його історичної свідомості і традицій,

національне- етнографічних особливостей, функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя.

Українська РСР виявляє піклування про задоволення національно-культурних, духовних і мовних потреб українців, що проживають за межами Республіки.

IX. ЗОВНІШНЯ І ВНУТРІШНЯ БЕЗПЕКА

Національні, культурні та історичні цінності на території Української РСР є виключно власністю народу Республіки.

Українська РСР має право на повернення у власність народу

України національних, культурних та історичних цінностей, що

знаходяться за межами Української РСР.

Українська РСР має право на власні Збройні Сили.

Українська РСР має власні внутрішні війська та органи державної безпеки, підпорядковані Верховній Раді Української РСР.

Українська РСР визначає порядок проходження військової

служби громадянами Республіки.

Громадяни Української РСР проходять дійсну військову службу, як правило, на території Республіки і не можуть використовуватись у військових цілях за її межами без згоди Верховної Ради

Української РСР.

Українська РСР урочисто проголошує про свій намір стати в

майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у

військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не

приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.

X. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ

Українська РСР як суб'єкт міжнародного права здійснює безпосередні зносини з іншими державами, укладає з ними договори,

обмінюється дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, бере участь у діяльності міжнародних організацій в

обсязі, необхідному для ефективного забезпечення національних інтересів Республіки у політичній, економічній, екологічній, інформаційній, науковій, технічній, культурній і спортивній сферах.

Українська РСР виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру і

688

міжнародної безпеки, безпосередньо бере участь у загальноєвропейському процесі та європейських структурах.

Українська РСР визнає перевагу загальнолюдських цінностей

над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного

права перед нормами внутрішньодержавного права.

* * *

Відносини Української РСР з іншими радянськими республіками будуються на основі договорів, укладених на принципах рівноправності, взаємоповаги і невтручання у внутрішні справи.

Ця Декларація є основою для нової Конституції, законів України і визначає позиції Республіки при укладанні міжнародних

угод. Принципи Декларації про суверенітет України використовуються для укладання союзного договору.

Закони України. Том 1. — К., 1996. — С.

5-9.

<< | >>
Источник: В.Д.Гончаренко, А.Й.Рогожин, О.Д.Святоцький. Хрестоматія з історії держави і права України. — Том 2. Лютий 1917 р. — 1996 р.: Навч. посіб. для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2 т. / В.Д.Гончаренко, А.Й.Рогожин, О.Д.Святоцький; За ред. члена-кореспондента Академії правових наук України В.Д.Гончаренка. — К. —1997. — 800с.. 1997

Еще по теме Закон СРСР «Про розмежування повноважень між Союзом РСР і суб'єктами федерації» (26 квітня 1990 р.):

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -