Суспільний устрій України у складі Великого Князівства Литовського. Правова характеристика верст панівного та залежного населення.
За литовсько - польської доби суспільство поділялося на такі верстви:
- феодали (князі, бояри, магнати, шляхта, пани);
- міщани;
- козацтво, як особливий стан;
- залежні селяни.
Соціальне і правове становище представників феодального стану на українських землях визначалося розмірами їхньої земельної власності.
До боярсько - шляхетська аристократії входили:
- магнати - власники великих земельних латифундій,наділені маєтками за військову службу, та вихідці з руських князівських родів. Їм дозволялося мати військові підрозділи, так, князі Острозькі мали - 426 кінних воїнів, Радзивіли - 628.
- шляхта - середні та дрібні земельні власники, що отримали земельні наділи за особисту військову службу. В XVI ст.доступ до цього стану був обмежений, а з 1569 р. - взагалі унеможливлений.
-“панцерні слуги” - проміжна верства між шляхтою селянами. Несли дорожну («путню») службу кур’єрів, гінців. З підписанням Люблінської унії зрівнялися в правах з магнатами та шляхтою;
- духовенство - римо - католицьке і православне:
а) римо-католицьке - з 1387 р. звільнялися від податків, 4 єпископи були постійними членами князівської ради і пани - ради;
б) православне - князь мав право втручатися у внутрішні справи; вищі духовні ієрархи призначалися князем;
Селянство поділялося на:
1) вільних: (а) особисто вільні або «похожі» - будь-коли могли покинути землевласника, мали особисту власність, платили повинності. Залежно від способу сплати податків поділялися на: тяглих селян - працювали на землі із застосуванням коня чи вола; ремісників та службових селян - перші виготовляли вироби для села, другі були сільськими рибалками, конюхами; чиншових селян - користувалися земельним наділом і за нього сплачували податок - чинш. З часом наділ міг перейти у спадок.
2) напіввільних: “закупи” або “непохоже” - не мали права покинути землевласника, доки не повернуть борг. При поверненні боргу ставали вільними, ні - рабами.
3) невільників:
- раби - перебували на становищі речі. Раб мав особисте майно, отримував”місячину”, міг виступати свідком у суді, але окрім свого господаря. Представники національних меншин не могли мати християнина рабом.
- отчичі - кріпаки. У XIV-XV ст. Вони були особисто невільні, проте мали певні майнові права,сплачували натуральний чи відробітковий чинш.
Козацтво, будучи неоднорідною за майновим станом соціальною верствою (заможні, бідні (голота), міські, ’’реєстрові”), виникло в непростих умовах феодально - кріпосницького ладу як явище самобутнє, національне народне, ставши загальновизнаним суб’єктом суспільно-політичного устрою ВКЛ і Речі Посполитої.
Таким чином, із поглибленням процесів закріпачення, у середині XVII ст. на українських землях майже не залишилося вільних селян. Одночасно зникла різниця у правовому становищі груп селянства, яке втрачало основні цивільні права.
4.