Розділ IV. Українська Народна Республіка часів Директорії Декларація Української Директорії (1918 р.)

Героїчним поривом українського озброєного трудового народу

зметено з лиця землі української руйнуюче поміщицько-монархічне

панування — гетьманщину.

Україну вичищено від карних експедицій, старост, жандармів

та иншіх злочинних інституцій пануючих класів.

на вільне життя.

Цензові думи та земство, наставлені гетьманським урядом,

скасовано і відновлено демократичні, вибрані всенародним голосуванням органи місцевого самоврядування.

До повного вирішення земельної реформи Директорія Української Народньої Республіки оголосила: всі дрібні селянські господарства і всі трудові господарства залишаються в користуванню

попередніх їх власників непорушними, а решта земель переходить

у користування безземельних і малоземельних селян, а в першу

чергу тих, хто пішов у військо Республіки для боротьби з б[увшим]

гетьманом. Верховне порядкування цією землею належить Директорії Української Народньої Республіки. Ця постанова стосується

також до монастирських, церковних і казенних земель. Для переведення реформи организовано Народні Земельні Управи.

По «наказу № 1 Директорії селянам» робляться описи контрибуцій, взятих поміщиками з селян для повернення їх покривдженим. Так само ведуться слідства по всій Україні з приводу тих

зловживань і злочинств, які було учинено над селянством поміщиками та гетьманським урядом.

Постановою 9 грудня Директорія одмінила всі закони і постанови гетьманського уряду в сфері робітничої політики. Відновлено

74

восьмигодинний робочий день. Знов установлено колективні договори, право коаліцій і страйків, а також усю повноту прав робітничих фабричних комітетів.

В усіх инших галузях життя Директорія так само одмінила всі

закони й постанови гетьманського уряду, направлені проти інтересів трудящих класів і шкідливих для всього громадянства.

Уповноважена силою і волею трудящих класів України —

Верховна Влада Української Народньої Республіки — Директорія

цими заходами довершила перший акт соціального та національнополітичного визволення українського народу.

Кому належить влада?

Слідуючим етапом нашої революції є творення нових, справедливих, відповідних до реального відношення сил у державі, соціяльних і політичних форм.

Директорія є тимчасова верховна влада революційного часу.

Одержавши на час боротьби силу й право управління державою від

першого джерела революційного права, трудящого народу, Директорія передасть свої повноваження тому ж самому народові.

Але Директорія вважає, що право управління й порядкування

краєм повинно належати тільки тим класам, які суть основою

громадського життя, які творять матеріальні та духовні цінності, які

кров'ю і життям своїх членів вступили до боротьби з руйнуючими

силами сучасного ладу.

Влада в Українській Народній Республіці повинна належати

лише класам працюючим — робітництву й селянству, тим класам,

що здобули цю владу своєю кров'ю.

Гріхи буржуазії

Так звані «пануючі класи», класи земельної, промислової буржуазії за сім місяців цілковитого, нічим необмеженого свого панування на

Україні доказали свою цілковиту нездатність і надзвичайну шкідливість

для всього народу і в управлінню державою. Маючи всі матеріальні,

фізичні й духовні засоби, маючи повну волю для организації економічного і політичного життя, ці класи внесли тільки дезорганизацію і руїну

в край. Переслідуючи тільки свої вузько-класові егоїстичні інтереси, ці

класи вели воістину грабіжницьку політику в краї.

Ними розграбовано, розкрадено в чужі імперіялістичні руки

значну частину державно-народнього майна.

Дбаючи тільки про накоплювання капіталів у приватних руках,

ці люде довели промисловість до повного занепаду, а господарство

краю до злиденного стану.

Розцвіт спекуляції за панування цих правителів дійшов до

нечуваних розмірів.

75

Поводячись як у завойованій країні, великовласники правили

методом безоглядного террору і насильства. Закопування живцем у

землю, вирізування шматків живої шкури, випікання очей так

званими «поміщицькими карателями» були цілком нормальними

способами управління народом.

Будучи чужинцями в краю, великовласники брутально топтали національні права і здобутки нашого народу, ганьбили гідність

його державності, продавали й зраджували з такими жертвами й

такою працею збудовані державні форми.

З боку революційного правительства, поставленого народом,

що в гніві й муках повстав проти цих гнобителів, було би злочинством супроти всього краю після всього цього допустити ці класи до

участи в правлінню країною.

Вся влада трудовому народові

От же Директорія заявляє.

Класи не трудові, експлоататорські, які живляться й роскошують з праці класів трудових, класи, які нищили край, руйнували

господарство й одзначили своє правління жорстокостями й реакцією, не мають права голосу в порядкуванню державою.

Директорія передає свої права і уповноваження лиш трудовому народові самостійної Української Народньої Республіки.

Директорія пропонує:

1. Трудовому селянству, що перше одгукнулось на поклик

Директорії і встало зі зброєю в руках до бою з панством, по всій

Україні з'їхатись в губернії і вибрати своїх делегатів на конгрес

трудового народу України. Ті делегати будуть представляти там

волю як того озброєного селянства, що тепер тимчасово є в військах, так і тих, що мирною працею допомагають творити народній

державний лад та порядок.

2. Міському робітництву — вибрати від фабрик, майстерень,

заводів, контор та инших установ людської праці своїх делегатів на

конгрес трудового народу України.

Частина робітництва неукраїнської національності під час боротьби українського народу з б[увшим] гетьманом ставилась до цієї

боротьби не з повною активністю, а частина нейтрально.

Директорія гадає, що в боротьбі за визволення всіх працюючих

не-українське робітництво забуде свою національну нетерпимість і

щиро та дружно прилучиться до всього трудового народу України.

3. Трудовій інтелігенції, що безпосередньо працює для трудового народу, цеб-то: робітникам на полі народньої освіти, лікарським помішникам, народнім кооперативам, служачим в конторах та

инших установах, так само вибрати своїх представників на конгрес

трудового народу України.

76

Конгрес

Місце і час одкриття праці конгресу, а також норми виборів

на нього Директорія оповіщає окремою інструкцією.

Конгрес трудового народу України матиме всі верховні права

і повновласність рішати всі питання соціяльного, економічного та

політичного життя Республіки.

Конгрес трудового народу, яко революційне представництво

организованих працюючих мас, скликається не по удосконаленій

формулі виборів, якої додержати зараз неможливо. Надалі, коли

настане мирне життя, він має бути замінений представництвом

працюючих мас, обраним по удосконаленій системі виборів, цеб-то

Установчими Зборами.

Повернення контрибуцій

Конгрес трудового народу має вирішити форми влади, як на

місцях, так і в центрі. Для цього вирішення Директорія вважатиме

всякі спроби захвату влади якими-будь групами насильством над

волею трудового українського народу і тому буде рішуче припиняти

всяки такі самовольні виступи.

До Конгресу Директорія верховною властю своєю насамперед

поверне селянству ті контрибуції, які було зібрано з нього поміщиками.

Робітничий контроль

Рятуючи державу від дальшого господарського та промислового занепаду, розграбування та безоглядної експлоатації робітництва

і всього населення, Директорія поставить на фабриках, заводах та

инших промислових установах державний робітничий контроль і

пильно дбатиме, щоб промисловість набрала здорового, користного

для народу життя.

Всі зусилля свої Директорія направить на таку організацію

народнього господарства, яка б відповідала сучасному переходовому моментові, коли нищиться старий капіталістичний світ й на його

руїнах сходять паростки нового всесвітнього ладу, який не знатиме

ніякого гніту і визиску.

під керування Української Народньої Республіки головні галузі

української промисловості і направити господарство в них в інтересах працюючих класів і всього громадянства, а не малої групи

класа великовласників.

Боротьба з спекуляцією

Всі форми спекуляції Директорія нищитиме безпощадно, не

зупиняючись перед карами військового часу. Для цього по всій

Україні будуть организовані «комісії боротьби з спекуляцією».

Так само Директорія пильно дбатиме, щоб негайно трудові

маси були задоволені предметами першої необхідності (шкури,

77

мануфактури, залізних виробів та иншого краму, а також продуктів

споживи).

Соціяльні реформи

Стаючи твердо і непохитно на шлях соціяльних основних

реформ, Директорія вважає необхідним підкреслити, що вживатиме

всіх заходів, щоб уникнути анархичних, неорганізованих і несистематичних форм цієї перебудови. Директорія вважатиме своїм обов'язком погоджувати ці великі завдання з соціяльно-історичними й

міжнародними умовами, в яких у даний момент перебуває Україна,

а також з тими кращими формами соціяльних реформ, яких досягатиме світова, особливо західно-європейська трудова демократія.

Міжнародні відносини

В сфері міжнародних відносин Директорія стоїть на фунті

цілковитого нейтралітету і бажання мирного співжиття з народами

всіх держав.

Ставлячи перед собою великі та складні завдання, Директорія

хотіла би всі здорові трудові сили свого народу вжити не на кріваву

боротьбу з сусідами, а на утворення нового життя в краю та на

зведення порядку і ладу, так бажаного всім працюючим.

Внутрішня політика

Так само у внутрішніх відносинах Республіки Директорія ставить собі метою національну злагоду і дружнє поєднання трудової

демократії всіх націй, що заселяють українську землю.

Директорія щиро вірить, що спільними силами всіх працюючих трудовий народ України без жорстоких, крівавих і непотрібних

форм боротьби досягне своєї мети.

Одже класам нетрудовим треба розумно і чесно признати всю

шкідливість і несправедливість їхнього бувшого панування і раз на

все примиритися з тим, що право рішати долю більшості народу

повинно належати тій самій більшості, цеб-то класам трудовим.

Поклик до спільної праці

Трудову інтелігенцію Директорія закликає рішуче стати на бік

працюючих класів і в інтересах творення нового справедливого

життя для всього народу прикласти своїх сил знаття і науки для

найкращого направлення будівничого соціяльного процесу.

Соціялістичні партії та групи всіх соціялістичних напрямів і

всіх національностей Директорія кличе поставитися з повним розумінням важності моменту і всі свої сили направити на правильну та

достойну трудового народу організацію волі його, на організацію

порядку й ладу по всій землі трудової Республіки.

Доручаючи негайне переведення' в життя цих великих задач

Правительству Української Народньої Республіки, — Раді народніх

78

министрів, — Директорія вірить, що весь трудовий народ України

щиро допоможе своєму правительству в цій важній, відповідальній

роботі.

Голова Директорії Української Народньої Республіки

В. Винниченко;

члени Директорії:

С. Петлюра, Ф. Швець,

77. Андрієвський, А. Макаренко.

Конституційні акти України. 1917—1920.

Невідомі конституції України. — К., 1992.

- С. 100-104.

Передвступний договір,

заключений дня 1 грудня 1918 року в м. Фастові

між Українською Народньою Республікою й

Західно-Українською Народньою Республікою

про маючу наступити злуку обох українських

держав в одну державну одиницю

1. Західно-Українська Народня Республіка заявляє цим непохитний намір злитись у найкоротшім часі в одну велику державу з

Українською Народньою Республікою — значить заявляє свій намір

перестати істнувати як.окрема держава, а натомісць увійти з усією

територією й населенням, як складова частина державної цілости,

в Українську Народню Республіку.

2. Українська Народня Республіка заявляє цим рівнож свій

непохітний намір злитись у найкоротшім часі в одну державу з

Західне- Українською Народньою Республікою — значить заявляє

свій намір прийняти всю територію й населення Західно-Української Народньої Республіки, як складову частину державної цілости,

в Українську Народню Республіку.

3. Правительства обох Республік уважають зв'язаними повищими заявами, то значить: уважають себе посполу зобов'язаними

цю державну злуку можливо в найкоротшім часі перевести в діло

так, щоби в можливо найкоротшім часі обі держави утворили

справді одну неподільну державну одиницю.

4. Західно-Українська Народня Республіка з огляду на витворені історичними обставинами, окремими правними інституціями

та культурними й соціальними ріжницями окремішності життя на

своїй території й її населення, як будучій частині неподільної

Української Народньої Республіки, дістає територіяльну автономію, которої межі означить у хвилі реалізації злуки обох Республік

79

в одну державну цілість окрема спільна комісія за ратифікацію її

рішень компетентними законодатними й правительственними державними органами обох Республік. Тоді також установлені будуть

детальні условини злуки обох держав.

5. Договір цей, списаний у двох примірниках, як двох окремих

оригіналах, призначених по одному для правительств кожної з обох

держав, може бути опублікований за згодою обох правительств, т.є.

Директорії Української Народньої Республіки й Ради Державних

Секретарів Західно-Української Народньої Республіки.

Директорія Української Народньої Республіки:

В. Винниченко

П. Андрієвський

Ф. Швець

С. Петлюра,

Отаман Українських] Республіканських] військ

Повновласники Ради Державних

Секретарів Західно-Української Народньої Республіки:

д-р Льонгін Цегельський

д-р Дмитро Левицький

Винниченко В. К. Відродження нації. — КиЇв-Відень, 1920. -Ч.Ш.- С. 254-256.

Розпорядження Директорії УНР

(15 грудня 1918 р.)

1) До повного вирішення земельної реформи Директорія Української Народньої Республіки оголошує: всі дрібні селянські господарства і всі трудові господарства залишаються в користуванні

попередніх їх власників непорушними, а решта земель переходить

в користування безземельних і малоземельних селян.

Верховне порядкування цею землею належить Директорії Української Народньої Республіки.

Ця постанова відноситься також до манастирських, церковних

і казьонних земель.

Всі дрібні селянські господарства і всі трудові господарства

залишаються в користуванню їх попередніх власників непорушними.

2) Завідування і охорона земель і господарств, взятих в порядкування Директорії, а також переведення всеї технічної роботи по

земельним справам, накладаються на Губерніяльні, повітові і волосні земельні Управи.

80

3) Земельні Управи складаються:

Губерніяльні: з губерніяльного агронома, одного члена Губерніяльної Народньої Управи і одного представника губерніяльного Комітету селянської спілки і представника Міністерства Хліборобства.

Повітові: з повітового агронома, члена Повітової Народньої

Управи і члена повітового Комітету селянської спілки.

Волосні: з члена призначеного повітово'ю земельною Управою,

члена волосної народньої управи і представника волосного Комітету селянської спілки.

Земельні управи працюють під керуванням Міністерства Хліборобства і згідно його вказанням.

Головою Губерніяльних Управ є представник Міністерства, а

повітових — член народньої управи.

4) До остаточного вирішення земельного закону що до всіх

господарств обов'язком цих установ в першу чергу подбати про

негайне переведення опису рухомого і нерухомого майна всіх поміщицьких господарств.

5) Монополізовані Державою продукти, за винятком потрібних для господарств на посів і корм, а також для потреб власника,

його сім'ї і служачих, продаються повітовою земельною управою

відповідним державним харчовим установам, а инші продукти можуть продаватися волосною земельною управою, за згодою повітової, звичайним торгом.

6) Гроші за всі продані продукти, а також инші грошові прибутки

з господарств, вносяться в депозит повітових земельних управ.

7) Продаж живого і мертвого реманенту, а також породистої

худоби, забороняється.

8) Самочинна рубка лісу рішуче забороняється.

9) Касуються невиконані досі умови на рубку лісу і вивіз

готового матеріялу господарств, які переходять в порядкування

Директорії, заключені попередніми власниками, виключаючи умови, які зроблені безпосереднє або посереднє державними установами, громадськими самоврядуваннями та заводами по нотаріяльним

договорам, а також дрібні умови на ліс для власного вжитку.

Голова Директорії В. Винниченко.

Член-Секретар Андрієвський.

Член Ф. Швець.

м. Винниця, дня 15/ХП-1918 р.

Клунний Г. В боротьбі за селянство. Земельне законодавство контр-революційних

урядів за час революції на Україні. — Харків, 1926. - С. 123-124.

81

Універсал Директорії

Української Народної Республіки

(22 січня 1919 р.)

Іменем Української Народньої Республіки Директорія оповіщає народ Український про велику подію в історії землі нашої

української.

3-го січня 1919 року в м. Станиславові Українська Національна Рада Західної Української Народньої Республіки, як виразник

волі всіх українців бувшої Австро-Угорської імперії і як найвищий

їх законодавчий чинник, торжественно проголосила злуку Західної

Української Народньої Республіки з Наддніпрянською Народньою

Республікою — в одноцільну, суверенну Народню Республіку.

Вітаючи з великою радістю цей історичний крок західних

братів наших, Директорія Української Народньої Республіки ухвалила тую злуку прийняти і здійснити на умовах, які зазначені в

постанові Західної Української Народньої Республіки від 3-го січня

1919 року.

Од нині во-єдино зливаються століттям одірвані одна від одної

частини єдиної України — Західно-Українська Народня Республіка

(Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика

Україна.

Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі

сини України.

Од нині є єдина незалежна Українська Народня Республіка.

Од нині народ Український, визволений могутнім поривом

своїх власних сил, має змогу об'єднаними дружніми зусиллями всіх

своїх синів будувати нероздільну, самостійну Державу Українську

на благо і щастя всього її трудового люду.

22 січня 1919 року, у м. Київі.

Голова Директорії:

Володимир Винниченко

Члени:

Симон Петлюра

Панас Андрієвський

Андрій Макаренко

Федір Швець

Конституційні акти України. 1917—1920.

Невідомі конституції України. — К., 1992.

- С. 107.

82

Універсал Трудового Конгресу України

(28 січня 1919 р.)

До українського народу.

Ми — представники трудового народу'України, її робітництво

і селянство, зібравшись у столичнім городі — Київі і обговоривши

найважніші потреби українського трудящого люду, постановили в

цей тяжкий час, коли на Україну з усіх боків нападають вороги

нашої волі, доручити й надалі до слідуючої сесії Конгресу Трудового Народу України вести державну роботу Директорії, яка підняла

повстання проти гетьмансько-панської самовласти і заслужила своєю щирою революційною діяльністю повне довірря селянства і

робітніцтва.

Конгрес Трудового Народу Української Народньої Республіки

оповіщає робітничий і селянський люд, що він через військові події

по Україні припиняє на де-який час свої засідання, аби роз'їхавшись по городах, повітах і волостях, ми, члени Трудового Конгресу,

могли допомогти найважнішій тепер роботі — обороні нашого

рідного краю.

Вся вища влада на Україні, на час перерви засідань Трудового

Конгресу, має належати Директорії, котра доповнюється представником од Наддністрянської України (Галичини, Буковини і Угорської України), акт з'єднання з якою затверджено на першім засіданні Конгресу 24 сього січня.

Для підготовки законопроектів до слідуючої сесії Трудового

Конгресу Української Народньої Республіки Конгрес Трудового

Народу України визнає необхідним залишити після себе такі комісії: 1) по обороні Республіки, 2) земельну, 3) освітню, 4) бюджетову,

5) заграничних справ, й 6) комісію харчових справ.

Владу виконавчу — Директорія має доручити Раді Народніх

Міністрів, яка відповідає за свою роботу перед Трудовим Конгресом, а на час перериву його засідань, перед Директорією Української Народньої Республіки.

Владу на місцях здійснюють представники правительства Республіки, які мають працювати в тісному контакті і під контрольом

повітових і губерніяльних Трудових Рад, які складаються пропорціонально з представників селянства і робітництва.

Інструкції про вибори в Трудові Ради має негайно виробить

правительство Республіки разом з комісіями Трудового Конгресу.

В цілях закріплення демократичного ладу правительство Української Народньої Республіки, разом з комісіями, має підготувати

< ---ш 83

закон для виборів Всенароднього Парламенту Незалежної Соборної

Української Республіки.

Конгрес Трудового Народу України висловлює своє нерушиме

побажання, щоб Директорія і Рада Народніх Міністрів провадили й

надалі свою працю по проведенню земельної реформи, в основі

якої лежить передача землі без викупу трудящому народові.

Одночасно правительство повинно негайно подбати про знищення безробіття шляхом відновлення промисловости, про поліпшення долі робітництва і про закріплення всіх революційних здобутків українського пролєтаріяту.

Переживши тяжкі муки й катування за час семимісячної гетьманської неволі, український народ ще й тепер, скинувши ненависне панське ярмо, повинен знати, що його кровію здобута свобода

находиться в небезпеці.

З усіх боків цілости і незалежносте Української Народньої

Республіки загрожують сильні держави.

Для того, щоб не повторилося наше давне лихо — неволя під

властю чужих народів, Конгрес Трудового Народу України кличе всіх

синів трудового селянства і робітництва на боротьбу за землю і волю.

Нехай узнають всі сили, які нас нападають, що український

народ уміє не тільки скидати катів та тиранів, але й уміє будувати

свою Республіку і може всією силою непохитно й неухильно обороняти своє право порядкувати самим собою.

Народе український! Будь на сторожі свого права. Проти тебе

воюють не тільки імперіялістичні контрреволюційні вороги, але ти

бачиш, як Совітська Росія, яка не по правді називає себе соціялістичною, теж посилає своїх наймитів — китайців та латишів проти

твоєї незалежносте.

Конгрес Трудового Народу України визнає, що захват Московським більшовицьким військом нашої землі може привести до

приходу нових чужоземців, які тільки й ждуть того часу, коли на

Україні запанує більшовицьке безладдя, щоб напасти на розбиту,

зруйновану і пограбовану Україну.

Конгрес Трудового Народу України запевняє перед усім світом, що український народ бажає мира з усіма народами і немає

думки забрати під свою власть чужі землі, але він не допустить

ніяких замахів від якої б не було держави на свою цілість, самостійність і незалежність.

Не тільки протестами, але й оружною силою трудове селянство й робітництво покаже, що український народ не потерпить над

собою насильства і кривди.

Конгрес Трудового Народу України, стоячи за самостійну

Українську Народню Республіку, для рятування землі і волі заклики

кає щирих синів землі Української стати кріпко до зброї під стяг

славного війська Директорії Народньої Республіки.

Ухвалено

Конгресом Трудового Народу України

в м. Київі

28 січня 1919 року.

Конституційні акти України. 1917—1920.

Невідомі конституції України. — К., 1992.

- С. 110-111.

Ухвалений Радою Народних Міністрів

Закон про тимчасове верховне управління

та порядок законодавства в Українській

Народній Республіці

Ч[исло] 211.

ІМЕНЕМ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ

12 листопада 1920 року

«Затверджую»

Голова Директорії С.Петлюра (підпис)

Посвідчую

Т. в. о. Державного Секретаря В. Оніхімовський (підпис)

До часу, коли матиме чинність в Українській Народній Республіці ухвалена Народнім Представництвом повна Констітуція, що

визначить державний устрій у всіх частинах Державної діяльносте

та спиратиметься на послідовне і всебічне зужитковання засад

народнього суверенітету, себ-то, що вся Верховна Влада безпосередньо належить Народові і виявляється через Парлямент, скликаний

на підставі загального, рівного, таємного, безпосереднього і пропорціонального виборчого права, без ріжниці пола, національности і

віри, видається цей закон, що визначає тимчасово Верховне Управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці.

І. Верховна влада

[1.] Верховна Влада Української Народньої Республіки тимчасово організується шляхом нижчезазначеного розмежування та координування вищих Державних функцій поміж Директорією, Державною Народньою Радою і Радою Народніх Міністрів.

Склад, порядок скликання та обсяг прав Державної Народньої

Ради визначає окремий закон.

85

II. Директорія Української Народньої Республіки

2. Директорія Української Народньої Республіки в особі Голови Директорії іменем Української Народньої Республіки:

а) затверджує ухвалені Державною Народньою Радою закони;

б) затверджує ухвалені Радою Народніх Міністрів призначення

та звільнення;

в) затверджує ухвалені Державною Народньою Радою умови з

иншими Державами;

г) видає на пропозицію Ради Народніх Міністрів акти амнестії

та помилування;

д) репрезентує Українську Народню Республіку перед иншими

Державами, за відповідальністю Голови Ради Народніх Міністрів;

е) покликає Голову Народніх Міністрів та затверджує Членів

Ради Народніх Міністрів.

3. Директорія має окремий цівільний лист, що ухвалюється

законодавчим шляхом.

4. Коли Голова Директорії не зможе виконувати своїх обов'язків через хворість, від'їзд та з инших причин, то його часово з

ухвали Державної Народньої Ради заступає Голова Державної Народньої Ради, який виконання своїх обовязків на той час покладає

на Заступника Голови Державної Народньої Ради.

До скликання Державної Народньої Ради, зазначене в § 4

заступництво Голови Директорії надається Колегії, яка складається

з трьох членів: Голови Ради Народніх Міністрів, Порядкуючого в

Надвищому суді У.Н.Р. і Представника всіх політичних партій

України. Цього останнього обирається в спільному засіданні представників Центральних Комітетів цих партій, по одному від кожного. Участь в обранні Члена Колегії може брати лише така партія,

яка зарегістрована в законному порядкові та істнує не менш, як

один рік. До складання Колегії Голову Директорії заступає Голова

Ради Народніх Міністрів.

III. Законодавство в Українській Народній Республіці

5. Українська Народня Республіка управляється на точній

основі законів, у відповідний спосіб виданих.

6. Законопроекти відповідних Міністерств, по ухвалі їх Радою

Народніх Міністрів подаються на розгляд Державної Народньої

Ради через її Президію.

7. Внесені в Державну Народню Раду законопроекти або ухвалюються нею самою, або передаються нею на остаточне розв'язання Ради Народніх Міністрів.

8. Проекти законів, ухвалених Державною Народньою Радою

або Радою Народніх Міністрів (згідно § 7) за належними підписами

86

подаються Головою Державної Народньої Ради, разом з Головою

Ради Народніх Міністрів на затвердження Голови Директорії Української Народньої Республіки.

9. Подані на затвердження Голови Директорії Української

Народньої Республіки постанови Державньої Народньої Ради або

Ради Народніх Міністрів, на протязі чотирнадцяти діб або затверджуються Головою Директорії, або повертаються до Державної Канцелярії незатвердженими.

Незатверджені постанови Державної Народньої Ради подаються Головою Ради Народніх Міністрів до Державної Народньої Ради

на новий розгляд. Постанова, ухвалена нею в тій же самій редакції

набирає остаточно силу закона.

10. Законопроекти, ухвалені Державною Народньою Радою

або Радою Народніх Міністрів (§ 7) і затверджені Головою Директорії Української Народньої Республіки, оголошуються у Вістнику

Державних Законів, за підписом Голови Ради Народніх Міністрів,

відповідного Міністра та Державного Секретаря.

11. Після оголошення закону в Вістнику Державних Законів,

закон набирає обов'язуючої для всіх сили в терміні, що зазначено

в самому законі, а як що такий термін в законі не зазначено, то з

дня одержання на місцях примірника Вістника Державних Законів,

де закон надруковано. В самому законі може бути зазначено, що він

до оголошення переводиться в життя або по телеграфу, або через

посланців. '

12. Ухвалені закони оголошуються Державним Секретарем і

ним же зберігаються.

13. Коли Державна Народня Рада не функціонує, Рада Народніх Міністрів в необхідних випадках може ухвалювати постанови,

що вимагають для свого видання законодавчого шляху; ці постанови, після затвердження Головою Директорії та оголошення звичайним порядком, набирають сили закона (11, 12 §§). Такі постанови

поступають по за чергою на перше чергове засідання Державної

Ради для затвердження.

У випадку незатвердження таких постанов Державною Народньою Радою вони тратять обов'язуючу силу після оголошення про

це на загальних підставах (§ 11).

14. До скликання Державної Народньої Ради всі права і обов'язки покладаються на Раду Народніх Міністрів.

IV. Рада Народніх Міністрів

15. Голова Ради Народніх Міністрів формує Раду Народніх

Міністрів, в склад якої входять всі Міністри або Керуючі Міністе87

рствами та Державний Секретар, останній з правом дорадчого

голосу.

16. Справи, що відносяться до Міністерств, представники яких

неприсутні на засіданні Ради Народніх Міністрів, не можуть вирішуватися в тому засіданні Ради Народніх Міністрів.

17. Державний Контрольор, призначення якого провадиться

порядком, відповідним розгляду і затвердженню законів, не входить

в склад Ради Народніх Міністрів, але запрошується на всі засідання

Ради Народніх Міністрів, в яких розглядається питання, зв'язане з

інтересами скарбу, з правом дорадчого голосу і протесту.

18. В обсягу діяльносте окремого Міністерства і належних до

нього відомств тільки відповідний Міністр або Керуючий Міністерством має право в порядку управління видавати роспорядження,

вказівки та інструкції, укладати часово умови і вирішати всі справи

Міністерства, за своєю особистою відповідальністю перед Радою

Народніх Міністрів.

19. Рада Народніх Міністрів за діяльність уряду відповідає

перед Державною Народньою Радою.

Голова Ради Народніх Міністрів

Андрій Лівицький

Міністр Внутрішніх Справ

Ол. Саліковський

Конституційні акти України. 1917—1920.

Невідомі конституції України. —К., 1992.

- С. 114-116.

Ухвалений Радою Народних Міністрів закон

про Державну Народну Раду Української

Народної Республіки

ІМЕНЕМ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ

«12» листопада 1920 року

Затверджую

Голова Директорії С. Петлюра

Посвідчую

Т.в.о. Державного Секретаря В. Оніхімовський

І. Про Державну Народню Раду та її склад

1. До скликання Парляменту Української Народньої Республіки Законодавча влада в Українській Народній Республіці належить

Державній Народній Раді.

2. Державна Народня Рада є тимчасовий орган Народнього

Представництва з компетенцією, зазначеною в IV розділі цього

закону. Члени Державної Народньої Ради заховують свої уповнова88

ження до скликання Парляменту, але не довше одного року. Як що

через рік по скликанню Державної Народньої Ради не буде можливим скликати Парляменту, то для продовження законодавчої роботи призначаються нові вибори членів Державної Народньої Ради на

таких же умовах, що до терміну їх уповноважень.

3. Державна Народня Рада складається з представників населення, політичних, громадських, наукових,'професійних і кооперативних організацій і установ. Порядок виборів представників і

розподіл їх числа зазначається особливим законом.

4. Список членів Державної Народньої Ради оголошується до

загального відома в урядовому часописі.

5. Члени Державної Народньої Ради є представниками громадян Української Держави.

Раз обраного Члена Державної Ради не можна відкликати і в

його діяльності в Державній Раді в'язати якими-небудь інструкціями.

6. Мандат Члена Державної Ради тратить силу тільки в наслідок його смерти, уневажання мандату через Державну Раду, добровільного зложення мандату, або утрати виборчого права.

Про страту сили мандату Голова Державної Ради негайно повідомляє листовно Голову Ради Народніх Міністрів, а цей, через Міністра Внутрішніх Справ, до чотирнадцяти днів по одержанню повідомлення оголошує в урядовім часописі наказ про доповняючий вибір.

7. Міністр Внутрішніх Справ в день створення Державної Ради

передає їй всі вибррчі акти разом з внесеними протестами.

II. Особисті права Членів Державної Народньої Ради

8. Членам Державної Народньої Ради вручає Міністр Внутрішніх Справ окремі посвідчення, що уповноважнюють їх до вступу

до Державної Ради.

9. Члени Державної Народньої Ради користуються всіма правами і виконують свої обов'язки тільки особисто. За свою діяльність в Державній Народній Раді відповідають вони тільки перед

самою Державною Радою.

10. Члени Державної Народньої Ради від хвилі обрання їх до

складу Державної Народньої Ради до часу, коли скінчаться уповноваження, не виключаючи і перерви між сесіями, не підлягають

переслідуванню, ані арештові без згоди Державної Народньої Ради,

за винятком охоплення на горячому вчинкові.

В тім останнім разі належить про це донести негайно Голові

Державної Народньої Ради і просити дозволу на дальший арешт та

дальше карно-судове слідство. На жадання Державної Народньої

Ради арешт мусить бути негайно знесений і карно-судове слідство

що до Члена Державної Народньої Ради негайно припинено.

89

В випадку перерви між сесіями повище право належить Голові

Державної Ради.

11. Члени Державної Народньої Ради звільняються від заклику

в армію і фльоту Української Народньої Республіки і не потребують

відпусток від своїх установ для участи в праці Державної Народньої

Ради. За Членами Державної Народньої Ради на весь час перебування їх в цім стані заховуються попередні їх посади на державній і

муніціпальній службі.

12. Члени Державної Народньої Ради за погляди і міркування,

висловлені при виконанні своїх обов'язків в засіданнях Державної Народньої Ради, відповідають лише перед Державною Народньою Радою.

13. Члени Державної Народньої Ради на прилюдних і неприлюдних засіданнях Державної Народньої Ради і в її комісіях користуються правом цілком свободно висловлювати свої думки, робити

внески, вносити запроси, розповідати про одержані відомости і т.п.

Як що Голова або його заступник під час засідання добачить

непристойність в поведінці Члена Державної Народньої Ради в

допущених словах, вчинках чи жестах, що зачіпають честь або самої

Державної Народньої Ради, або установ, або громадянина, то віддає

винного дісціплінарній карі, згідно з регуляміном Державної Народньої Ради. Покараний в такий спосіб Член Державної Народньої

Ради не може бути покараний за ці ж вчинки по скінченні його

уповноважень.

Члена Державної Народньої Ради, що в своїй промові, або в заяві,

в Державній Народній Раді, нарушив права приватної особи, може

укривджений притягнути до карно-судової відповідальности. На той

випадок судова влада має одержати дозвіл Державної Народньої Ради.

14. Член Державної Народньої Ради не може купувати, ані

арендувати державні добра, або приймати державні роботи, або

достави, не може також одержувати ніякої державної концесії.

15. Члени Державної Народньої Ради одержують платню і

инше задоволення в розмірах, що їх визначить сама Державна

Народня Рада.

16. За згодою Голови Державної Народньої Ради може кожен Член

Ради звертатись з устним запитом до присутнього в залі Члена Уряду.

III. Порядок скликання сесії та вибору Президії Д.Н.Р.

17. Перша сесія Державної Народньої Ради скликається Головою Директорії Української Народньої Республіки не пізніше одного місяця з мента, коли увійде в чинність закон про склад Державної Народньої Ради і порядок виборів до неї.

18. Сесії Державної Народньої Ради поділяються на чергові і

надзвичайні. Чергові сесії збираються три рази в рік, перша в

90

терміні зазначеному в статті 17, друга 7 травня 1921 року і третя 1

жовтня того-ж року. Про місце засідання сесії оголошується в

офіціяльному органі за два тижні до початку сесії. Чергові сесії

продовжуються два місяці. Цей термін може бути продовжений або

з постанови Державної Народньої Ради, або з вимоги Голови

Директорії, або з вимоги Ради Народніх Міністрів.

Надзвичайні сесії скликаються Головою Директорії або з власної ініціятиви, або по вимозі Ради Народніх Міністрів, або Президії Державної Народньої Ради. Надзвичайна сесія Державної Народньої Ради розглядає ті питання, що зазначені в офіціяльному

оголошенні про скликання надзвичайної сесії. Після розгляду сих

справ сесія закривається.

19. Перше засідання Державної Народньої Ради одкриває Голова Директорії, або з його доручення Голова Ради Народніх Міністрів, відчитуючи наказ про скликання Державної Народньої Ради

і покликуючи до тимчасового проводу найстаршого віком Члена

Державної Народньої Ради.

20. Державна Народня Рада вибірає зпоміж себе Голову та

відповідне число його заступників та секретарів. Всі вони творять

Презідію Державної Народньої Ради і виконують свої обов'язки аж

до вибору нової Презідії.

21. Державну Народню Раду можна розв'язати тільки тоді,

коли буде обрано Парлямент Української Народньої Республіки.

Тим самим' наказом, що розв'язується Державна Народня

Рада, скликається рівночасно Парлямент на першу його сесію.

Перерва між розв'язанням Державної Народньої Ради і початком першої сесії Парламенту Української Народної Республіки не

може тривати більш одного місяця.

IV. Про компетенцію Державної Народньої Ради

22. До компетенції Державної Народньої Ради належить:

а) обговорення законопроектів, що вступають до Державної

Народньої Ради від Голови Ради Народніх Міністрів;

б) розроблення законопроектів, які виникають з власної ініціятиви Державної Народньої Ради;

в) обговорення бюджету Республіки та всіх асигнувань з Державної Скарбниці. Обрахунок державних прибутків і видатків повинен бути внесений не пізніше початку другої сесії;

г) розгляд справ про позичкі та инші державні зобов'язання;

д) контроль діяльности Уряду шляхом:

1) інтерпеляції,

2) запитань,

91

3) призначення окремих парляментарних анкетних або слідчих

комісій;

е) розгляд відчиту Державного Контролю по виконанню бюджету попередніх років, а також по всіх прибутках і видатках з

Державної Скарбниці;

ж) розгляд і ствердження міжнародних умов;

з) оголошення війни і заключення миру.

23. Тільки Державна Рада має право означувати валюту, ухвалювати емісію Державних Кредитових білетів та державних облігацій порядком, визначеним в окремім законі.

24. На жадання Державної Народньої Ради Голова Ради Міністрів та инші члени Уряду, або їх представники мусять явитися в

визначений час на засідання Державної Народньої Ради або її

комісії, де і повинні бути вислухані негайно.

Міністри, або визначені ними представники Уряду мають

право брати участь в засіданнях Державної Народньої Ради, або її

комісій і промовляти поза чергою.

25. Державна Народня Рада має право приймати петиції від

громадян Української Народньої Республіки, приватних і державнозареєстрованих товариств, кооперативів та корпорацій і установ з

публично-правовим характером. Державна Народня Рада окремою

ухвалою може передати петиції відповідним міністрам і жадати від них

пояснень що до справ, до яких відносяться петиції. Міністри мусять

дати жадані пояснення, або їх відмовити з поданням причин.

26. Державна Народня Рада для найліпшого проведення своєї

роботи утворює зі своїх членів ріжні комісії, може також установити

окрему комісію зі своїх членів, щоб вияснити і усталити спірні

форми певної справи.

Може надати право цій комісії взивати свідків і знавців, щоб

зложити свої зізнання перед комісією, а також право переслухувати

під присягою, послуговуючись відповідними постанови судового

поступовання.

27. Державна Народня Рада сама рішає про важність опротестованих обрань членів на підставі окремого внесення своєї мандатної комісії.

Член Держаної Народньої Ради, що його обрання опротестовано, користується своїми правами і виконує свої обов'язки до

хвилі, коли Державна Рада ухвалить неважність його вибору.

28. Рада Народніх Міністрів, або окремі Міністри, що їм

Державна Народня Рада висловить недовір'я, уступають з Уряду.

29. Якщо Голова або Члени Ради Народніх Міністрів навмисне

або з важкої недбалосте нарушать в обсягу своєї службової діяльносте

основні або инші закони, то вони відповідають перед карним судом.

92

30. Право обжалування належить Державній Народній Раді.

Така постанова ухвалюється Державною Народньою Радою в присутности найменьше половини всіх ЇЇ членів та двома третями

голосів присутніх членів.

Карне поступовання веде Вищій Суд Республіки.

На випадок обжаловання Державною, Народньою Радою, Голова або Члени Ради Народніх Міністрів мусять негайно здержатися від дальшого виконування своїх службових справ і обов'язків аж

до часу, коли Вищій Суд Республіки порушить цю справу.

31. В разі виправдання Судом обжалованої особи, вона вертає

негайно до виконання своїх урядових справ і обов'язків.

V. Про порядок ведення справ Державної Народньої Ради

32. Ухвали Державної Ради приймаються звичайною більшістю голосів присутніх членів.

33. Ухвалений Державною Народньою Радою законопроект

Голова Державної Ради разом з Головою Ради Міністрів подає на

затвердження на протязі 7 днів Голові Директорії.

Затверджений Головою Директорії законопроект вертає знов

до Голови Ради Народніх Міністрів для оголошення через Державну

Канцелярію в Вістнику Державних Законів з підписом Голови

Директорії, Голови Ради Народніх Міністрів і відповідного Міністра або відповідних Міністрів чи цілої Ради Міністрів і посвідченням

Державного Секретаря..

Перед початком тексту закону належить зазначити, що ухвалила його Державна Народня Рада згідно з постановами відповідних артикулів.

34. На випадок відмови затвердження законопроекту Головою

Директорії, має він протягом 14 днів звернути законопроект Голові

Ради Народніх Міністрів з письменним наведенням причин, чому

його не затверджено.

Голова Ради Народніх Міністрів протягом дальших 7 днів

відсилає незатверджений законопроект Голові Державної Народньої Ради, який ставить його на денний порядок найблизшого

засідання Державної Народньої Ради.

Державна Народня Рада або приймає до уваги Голови Директорії, що до потреби змін в законопроекті, тоді відсилає його до

відповідної комісії для дальшого правильного трактування, або

приймає заново в цілосте без змін.

Прийнятий в цей спосіб законопроект Голова Державної Народньої Ради відсилає Голові Ради Народніх Міністрів з метою

негайного оголошення його в Вістнику Державних Законів.

93

35. Законодавчі питання, що виникають з власної ініціятиви

Членів Державної Народньої Ради, подаються Президії в листовній

формі за підписом не меньше десяти Членів Ради.

36. Всі законопроекти, що поступають в Державну Народню

Раду, по обговоренню їх ухвалюються або відхиляються нею, або

направляються до розроблення комісії.

37. Інтерпеляції до Уряду або його Членів подаються в листовній формі, за підписом трьох Членів Державної Народньої Ради і

передаються до її Президії, для докладу в засіданню Державної

Народньої Ради та в випадках їх ухвали, передаються Раді Народніх

Міністрів.

38. На внесену інтерпеляцію Уряд може відповісти негайно,

або заповісти відповідь на означений термін, або врешті відмовити

в відповідній мотивованій заяві.

Державна Народня Рада на окреме внесення може ухвалити

відчинення діскусії над відповіддю Міністра на внесену інтерпеляцію.

Може вона на окреме внесення ухвалити, чи вважає відповідь

Міністра задовольняючою і приймає ЇЇ до відома, чи ні, або ухвалити, що переходить до дальших чергових справ з зазначенням мотивів або без їх зазначення.

39. Засідання Державної Народньої Ради відбуваються, коли

на них присутні не менш як половина Членів Ради, закликаних на

дану сесію.

VI. Про прилюдність засідань Державної Народньої Ради

40. Засідання Державної Народньої Ради є прилюдні.

Засідання Державної Народньої Ради можуть бути непрплюдні

на жадання Голови Державної Ради, Членів Уряду або найменьше

10 Членів Державної Ради на підставі окремої ухвали, що приймається по упущенні публікою залі нарад.

41. Не можна нікого потягати до відповідальности за справоздання з прилюдного засідання Державної Народньої Ради, коли

воно згідно з правдою.

42. В засіданнях комісій Державної Народньої Ради сторонні

особи не допускаються; згідно з постановою більшосте комісії

можуть бути закликані на засідання комісії Народньої Ради з правом дорадчого голосу фаховці.

VII. Про внутрішній устрій Державної Народньої Ради

43. Внутрішній устрій та розпорядок праці Державної Народньої Ради зазначаються регуляміном, який складається Державною

Народньою Радою відповідно цьому закону.

Державною Народньою Радою регулямін стає обов'язуючим

після оголошення його в Вістнику Державних Законів і для своєї

важности не потребує затвердження Голови Директорії.

94

До ухвали Державною Народньою Радою свого регуляміну має

силу тимчасовий регулямін, який ухвалено Радою Народніх Міністрів.

44. В випадку порушення порядку Членом Державної Народньої Ради він може бути згідно з регуляміном усунений з цього

засідання, або позбавлений на якийсь час права брати участь в

заняттях Державної Народньої Ради лише постановою Державної

Народньої Ради.

45. Закон цей вводиться в чинність з менту його опублікування.

Голова Ради Народніх Міністрів

Андрій Лівицький

Міністр Внутрішніх Справ

Олександр Саліковський

Додаток

до закону «Про Державну Народну Раду

Української Народної Республіки»

Спис організацій, які мають нести своїх представників

до Державної Народньої Ради та кількість останніх від кожної

Назва партій Повний склад 1 черга 2 черга 3 черга

' А. Політичні групи

УСДРП 30% 19 10 5 4

УПСР 20 11 5 4

ЄСДПР (Бунд) 3 2 1

СЄРП (Поалей-Ціон) 3 2 1

ОЄСП 3 2 1

УСПФ 18% 9 6 2 1

Селянська соціалістична партія 6 4 1 1

Народна Трудова Партія 5 2 2 1

Трудова Партія 3 2 1

Єврейська «Фолкс-Партай» (Цеіре-Ціон) 3 2 1

Єврейська демократична сіоністська фракція (Цеіре-Ціон) 3 2 1

95

Назва партій Повний склад 1 черга 2 черга 3 черга

Народня Республіканська Партія 13% 6 5 1

УПСС 5 4 1

Союз хліборобів-демократів 4 3 1

Сіоністські організації в Україні 4 3 1

Єврейські партії «Ахдус» 2 1 1

Б. Незадекларовані

Большовики України 5,5% 2 1 1

Українська партія «боротьбістів» 5 3 2

Українська партія «незалежників» 2 1 1

РСДРП 3,7% 2 1 1

ПСР 2 1 1

кд 2 1 1

ппс 2% 1 1

«Людова» польська партія 1 1

Польська партія «Кресовців» 1 1

В.Неполітичні організації

наукові 16,5% 3 1 1 1

кооперативні 5 2 2 1

самоврядування 6 2 2 2

професійні спілки 9 3 3 3

науково-проф. культурні 2 1 1

конфесійні установи 1 1

селоспілка 11,7% 19 9 5 5

Загалом 161 81 49 ЗО

Конституційні акти України. 1917—1920.

Невідомі конституції України. — К., 1992.

- С. 117-123.

96