§ 6. Польське законодавство в західноукраїнських землях

Серед збірників польського права, що мали чинність в українських землях, заслуговує наувагу Вислицький статут 1347 p. У першій частині статуту йдеться про мету його прийняття, а саме — усунення недоліків і помилок у судочинстві, а в другій частині містяться положення, що стосуються цивільного й кримінального права.

ввійшли так звані иреюдикати (судові рішення) та 20 додаткових законодавчих розпоряджень. Статут має дуже багато норм, тотожних «Руській правді», що є свідченням того, що до прийняття Вислицького статуту в українських землях чинними були норми «Руської правди».

У Вислицькому статуті передусім врегульовувалися сімейно- шлюбні відносини, право спадщини, зобов’язання братів щодо неодружених сестер, організація опіки над неповнолітніми.

Іншою пам’яткою польського права був Вартський статут 1420-1423 pp., який поступово почав поширюватися на сусідні з Польщею землі Великого князівства Литовського. У цьому статуті також існували норми, що стосувалися сімейно-шлюбиого права, права спадщини та права опіки. Разом із тим у статуті є декілька статей, що стосуються речового права та відповідальності за його поширення, судового мита та судової компетенції сільських старост.

Приймаючи зазначені статути, польські магнати і шляхта мали за мету полонізацію українських земель.

Протягом XVI ст. в Королівстві Польському було здійснено зібрання поодиноких статутів і законів в єдиний збірник. У 1505 p. було схвалено Збірник законів польських, а в 1532 p. — Новий збірник законів польських, який було опубліковано в 1533 p. 3 другої половини XVI ст. польський сейм иочав приймати закони, які стали називатися конституціями.