Перебудова державного апарату УСРР у зв'язку з утворенням СРСР.
Перебудова державного апарату УСРР у зв 'язку з утворенням СРСР.
Утворення СРСР (1922 р.) і прийняття союзної Конституції диктували необхідність перебудови державного апарату УСРР.
Процес реорганізації охопив усі ланки державного механізму і знайшов своє закріплення насамперед у тестах Конституцій УСРР (1925, 1929 рр.).Вищі органи влади.
1. Всеукраїнський з’їзд Рад. Компетенція: а) розгляд
найважливіших питань розвитку промисловості, сільського господарства, транспорту, торгівлі, культурного будівництва; б) рішення з’їзду мали вищу юридичну силу; в) з 1926 р. з’їзд проходив один раз в два роки (до 1926 р. щорічно);
2. Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК). Компетенція: а) вищий орган влади у період між з’їздами; б) обрання, термін повноважень, періодичність сесій з жовтня 1924 р. регулювалася Положенням про ВУЦВК. У період між сесіями працювала Президія ВУЦВК - вищий законодавчий, виконавчий і розпорядчий орган УСРР.
3. Рада Народних Комісарів (РНК) УСРР. Компетенція:
а) правовий статус регулювався Положенням про РНК УСРР;
б) командно-адміністративна система привела до посилення виконавчої влади за рахунок законодавчої, а це надало РНК право розгляду і розв’язання найважливіших загальнодержавних питань в тому числі і прийняття нормативних актів. За Конституцією 1919 року в Україні функціонувало 16 народних комісаріатів.
З прийняттям Конституції СРСР 1924 року народні комісаріати було поділено на загальносоюзні, об’єднані і самостійні (культурні). У віданні УСРР було 6 самостійних, або культурних наркоматів - внутрішніх справ, землекористування, юстиції, освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення.
У цілому, по-перше, всі зміни вели до посилення централізації в управлінні, особлива роль при цьому належала загальносоюзним наркоматам з „безроздільною” владою; по-друге, в Україні зростав бюрократичний центральний апарат державного управління; по- третє, запроваджувалася практика беззаперечного підпорядкування директивам вищих органів, формувалися елементи адміністративно - командної системи.
Місцеві органи влади. Компетенція: а) завершення
адміністративно-територіальної реформи (розпочата в 1922 р., однією з головних цілей мала пошук найефективнішої системи контролю за місцевим управлінням і передбачала поступовий перехід до 3-х ступеневої системи управління: округ - район - село) стимулювало нормативні зміни у законодавчих актах про місцеві органи влади: 1925 р.: Положення про окружні з’їзди Рад і окружні виконавчі комітети, Положення про районні з’їзди Рад і виконавчі комітети, Положення про сільські ради, Положення про міські і селищні ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів; б) значну увагу партійна влада надавала розвиткові сільських рад (Положення про сільські ради від 12.10.1927 р.).
У цілому місцеві Ради і виконкоми визнавалися єдиними повноважними органами державної влади на місцях.
4.