Конституція УСРР 1929 року: прийняття, основні положення, значення.
Необхідність внесення значних змін до основного закону республіки - Конституції УСРР зумовлювалося наступними факторами:
1) утворенням єдиної союзної держави - СРСР, у складі якої перебувала тепер Україна;
2) продовження процесів першої кодифікації радянського права, головне місце в якій повинна була зайняти Конституція;
3) новою економічною політикою, яка хоч і в умовах
поступового згортання (1929 р.) потребувала нормативного
наповнення;
4) необхідністю законодавчого закріплення в Конституції, утворення Молдавської АСРР у складі УСРР та переходу республіки на триступеневу систему управління.
15 травня 1929 року XI всеукраїнський з’їзд Рад затвердив нову Конституцію УСРР, що складалася з 82 ст. і 5 розділів: 1) загальні положення; 2) про устрій Радянської влади (центральні та місцеві органи влади); 3) про виборчі права; 4) про бюджет УСРР; 5) про герб, прапор і столицю УСРР.
Характерні риси Основного Закону УСРР 1929року:
- УСРР (ст. 1) проголошувалася соціалістичною державою робітників і селян, де вся влада належить Радам робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, тобто, державна форма у вигляді Республіки Рад, як і раніше, визнавалася як класова організація;
- принципового значення набували статті (ст. 2, 3), де
визначався правовий статус УСРР, її залежність від союзного центру; у порівнянні з Конституцією 1919 року суверенні права радянської України було істотно звужено. Декларативний характер цих статей свідчив про втрату Україною державного суверенітету;
- залишилися чинними всі права і свободи трудящих проголошені Конституцією 1919 року;
- система вищих органів влади і управління залишалася такою як і в редакції Конституції 1925 року. (Найвищим органом влади визнавався Всеукраїнський з’їзд робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, ВУЦВК і Президія ВУЦВК, Раднарком УСРР як розпорядчий і виконавчий орган ВУЦВК). Слід наголосити, що всі перелічені органи влади мали законодавчі, виконавчі та розпорядчі повноваження у межах своєї компетенції, а тому засадничий принцип демократії - поділ на гілки влади не дотримувався;
- місцеві органи влади: Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, районні та окружні з’їзди Рад та їх виконкоми;
- право України на власне законодавство і управління
обумовлювалося визнанням зверхності загальносоюзних
законодавчих актів.