Додаток 2. Литовські Статути (Перша і Друга редакції)*

* Довільний переклад з російської за :

• Статут Великого княжества Литовского 1529 г. - Вильнюс, 1982;

• Временник императорского московского общества истории и древностей российских.-Москва, 1854.- Кн.

Загальні положення

І Литовський статут Розділ 5.

Арт. 6. Неповнолітні діти (несуть) відповідальність перед судом лише в чотирьох випадках ... Неповнолітні діти, притягнуті до суду, повинні відповідати тільки ... по-перше, якщо б їх батько будучи при здоровому глузді, тримав під заставою за гроші яку-небудь нерухомість, а родичі хотіли б викупити у дітей це майно і викликали їх до суду для вручення їм грошей, вони повинні взяти гроші через свого опікуна і повернути майно тому, хто викупив його; по-друге, якщо б їх батько доручився чимось і з приводу цього доручення ще при житті був закликаний до суду, то після смерті батька діти, якщо б той кому дано доручення вимагав його виконання, або притяг їх до суду, то діти повинні задовольнити його вимогу і звільнити його від доручення, не дочікуючись свого повноліття; по-третє, якщо б батько при житі своєму вів судовий процес на рахунок родового майна, і помер не закінчивши його, то діти повинні через опікуна відповідати в суді, але якщо б батько був тільки викликаний в суд відповідачем, але перед судом не представ, то така справа повинна бути відкладена до повноліття дітей і по цій справі діти не повинні відповідати не досягнувши повноліття; по-четверте, діти повинні платити борги свого батька, не відмовляючись своїм неповноліттям.

Розділ 6.

Арт. 2. В суді ніхто не має права заперечити господарю, але кожен повинен один перед одним (свої) права відстоювати. аж до кінця.

Основні риси цивільного права.

Право власності

I-Литовський статут.

Розділ 8.

Арт. 14. Якщо б хтось утримував землю упродовж трьох років ...і вільно орав чи засівав, а інші, прийшовши на це поле, вижав би жито на ньому чи забрав вже вижате, або вдарив власника чи його людину, або заподіяв іншої шкоди, то він повинен заплатити за напад 12 рублів грошей і нам, Великому князю, стільки ж.

Розділ 12.

Арт. 12. Якщо б хтось загарбав стадо, яке належить Великому князю, і щось з цього стада загинуло, то за жеребця потрібно заплатити 10 коп. грошей, а за кобилу - 5 коп. грошей. А якщо хтось вкрав жеребця чи кобилу, то за жеребця повинен дати 5 коп. грошей, а за кобилу - 3 копи грошей. Проте ця сума повинна бити стягнута, якщо б ніхто цього жеребця, який належить нам чи якомусь пану, не купляв. А якщо хтось мав бажання купити, і запропонував деяку суму, то ця сума повинна бути стягнена у випадку крадіжки жеребця. Якщо б кобила була вкрадена, яка ще не була в обороні, і не возила дров, то повинно бути заплачено стільки, скільки вказано вище. Якщо б була вкрадена кобила, яка б працювала у дворі - то половина грошей. Що ж стосується мужицького робочого коня чи вирощеного в домі жеребця - то половина грошей. Проте, якщо робочий кінь був куплений, то повинно бути заплачено стільки, скільки за нього було заплачено. Так само, якщо був вкрадений жеребець, хоча і вирощений вдома, за якого хтось пропонував якусь суму, то, відповідно з доказом, повинна бути сплачена ця сума.

Об ’єкти права власності

ІІ Литовський статут.

Розділ 10.

Арт. 1. Про полювання ...

Хто полює у чужих лісах повинен заплатити 12 руб. грошей. Якщо він звірів ще й деяких вполював то за заподіяну шкоду повинен заплатити певну суму.

Розділ 9.

Арт. 20. Про скарби.

Якщо трапиться, що людина знайшла певний скарб тобто золото, срібло та інші (коштовності), на своїй землі, тоді цей скарб повністю належить йому. Але якщо хтось знайшов скарб на чужій землі, то половину його повинен віддати власнику землі. Якщо хтось мав намір шукати скарб на чужій землі і знайшов його, тоді повинен усе віддати власнику землі.

Договір купівлі-продажу

ІІ Литовський статут Розділ 7.

Арт. 3. Якщо б хтось заповів майно своє продати або заставити.

Кожний, хто має намір продати або заставити свої маєтності, повинен звернутися до Вел. Князя або до його представника в повіті і оголосити про це перед судом - тоді продажа має силу. Новий власник, взявши возного має право отримати ці маєтності, однак якщо він не вступив у своє право власності і минули роки земської давності, то такий договір купівлі-продажу або застави не буде мати силу.

Арт. 4. Про вільний продаж третьої частини.

Якщо хтось хоче продати свій маєток на завжди, то має право на вічно продавати лише третю його частину, а дві третини (можна) лише заставити.

Договір позики

ІІ литовський статут Розділ 7.

Арт. 25. Скільки можна позичати без письмового підтвердження.

Жоден шляхтич чи міщанин не має права без відповідного письмового підтвердження позичати більше десяти кіп грошей. Якщо ж (він) позичив більшу суму, а не має письмового підтвердження, (тоді) той, хто позичив втрачає свої гроші, а той, хто позичав не повинен платити більше ніж, десять кіп грошей і то лише після присяги позичальника.

Заставне право

І Литовський статут Розділ 1.

Арт. 2. Якщо людина до того як втекти до неприятельської землі продала або заклала свою землю або маєток, а новий власник не знав про його наміри і може довести письмово своє право на власність, тоді може спокійно володіти ним, а якщо не захоче присягти, тоді він втрачає право власності на землю або маєток.

Розділ 1.

Арт. 3. Якщо б хтось у когось купив чи взяв з під застави майно, а той потім утік до землі ворога.

Якщо така людина ще до скоєння цього злочинного діяння знаходячись в нашій державі, продасть чи віддасть під заставу комусь маєток, а той, хто придбав не знав би цього задовго, то може вільно володіти купленим чи взятим під заставу майном, але якщо б він не бажав присягнути, то втрачає усе своє майно - те, що купив, і те, що взяв під заставу.

Розділ 1.

Арт. 16. Дві частини маєтку можна віддати під заставу за гроші, але тільки не продавати назавжди.

Третину маєтку можна продати назавжди. За ті дві частини маєтку, відданих під заставу не повинен взяти більше ніж ті, що коштують ці дві частини. А що було дано понад вартості маєтку, той ті гроші втрачає.

ІІ. Литовський статут Розділ 7.

Арт. 14. Будь - яка застава давності земської не може мати.

Будь - яка застава давності земської не мала і можна кожному, коли буде потрібна сума грошей викупити своє майно у будь-який час.

Розділ 1.

Арт. 10. Якщо б хтось комусь маєток заставив, а продав скоріше, ніж з землі втік.

Якщо людина до того як втекти до неприятельської землі продала або заклала свою землю чи маєток, а новий власник не знав про його наміри і доведе своє право на власність письмово, тоді (він) може спокійно володіти ними, а якщо не захоче присягнути, тоді втрачає право власності на землю чи маєток.

Розділ 7.

Арт. 4. Про маєтки заставні, хто за них повинен нести земську службу.

Якщо хто-небудь в заставі тримає чий-небудь маєток або ж купив його, то (за це) повинен нести земську службу. Але якщо термін застави скінчився і маєтності повернулися попередньому власника, то він повинен вже нести земську службу з цього маєтку.

Спадкове право

І Литовський статут Розділ 3.

Арт. 9. Після смерті батьків діти, сини й доньки, не можуть бути позбавлені спадкових володінь.

Після смерті батьків діти, сини й доньки, не можуть бути позбавлені маєтків, отриманих у спадок від батька чи діда. Але ці маєтки відповідно до закону вони самі зі своїми мешканцями отримують у повне володіння і як княжата і пани, шляхтичі і міщани Вел. князя Литовського ними володіють і мають з них користь.

Розділ 4.

Арт. 2. Про вдову яка сидить на вдовиному стільці*. Чи буде вона вінована від чоловіка свого.

*Вдовий столець - шестимісячний термін, впродовж якого вдова після смерті чоловіка не може виходити заміж, щоб не втратити віна, яке він їй записав.

Розділ 4.

Арт. 13. Про спадкове майно батька й матері, якщо є декілька братів і сестер.

Якщо є декілька братів і сестер і помирає брат тоді його частина маєтку батьківського переходить тільки братам, але якщо маєток є спадком матері, тоді сестри також мають право на рівну частину з братами.

Розділ 4.

Арт. 15. Якщо б хтось мав дітей з двома або з трьома жінками.

Діти від різних жінок, у випадку смерті його ... діти мають однакове право у спадщині.

Розділ 5.

Арт. 15. Хто має і хто не має права робити заповіт на рухоме майно.

Кожен може і має право заповісти своє майно, окрім тих, які по закону нічого свого не можуть нікому відмовляти по заповіту. Це не повнолітні діти; монахи, які знаходяться в монашеському ордені; сини, які не відділені від батька; однак вони мають право заповісти майно, придбане ними особисто чи отримане за службу. Особи, які знаходяться в залежності від іншого, ті кого віддали іншому разом з майном, психічно хворі, єретики, невільники не мажуть заповідати майно.

Розділ 5.

Арт. 16. Про те, як повинні укладатися заповіти на рухоме майно.

Якщо б хто-небудь хотів укласти заповіт на своє рухоме чи куплене майно, то він має право заповісти свої речі і куплене майно кому захоче, закликавши для цього священника і двох свідків, людей, які заслуговують на довіру, або писаря. І якщо сам він потім помре і не затвердить цей заповіт печаткою, то такий заповіт повинен залишатися в силі. А якщо б хто-небудь після укладення заповіту залишився живий, то він має право відмінити заповіт стільки раз скільки разів скільки забажає. Останній з цих заповітів перед його смертю, що офіційно затверджений владою повинен вважатися дійсним. Якщо б хто хотів своє майно записати на користь церкви, це допускається при такій умові: якщо хто-небудь з духовних осіб буде володіти цим майном, то він повинен з цього майна нести земську службу на коні і з зброєю.

А якщо б хто-небудь перед владою чи перед свідками, які заслуговують довіру, записав кому-небудь рухому річ і, хоча був би живий, не може анулювати такий запис чи переписати цю річ комусь іншому удруге, бо такий запис має силу довічну.

Розділ 5.

Арт. 17. Про свідків, які повинні бути присутні при укладенні заповіту.

При укладенні заповіту повинні бути присутніми свідки, які заслуговують довіру і ті хто перебуває поза підозрою.

Розділ 1.

Арт. 4. Якщо б батько покинув дітей, чи хтось з їхніх родичів утік до ворожої землі.

Таке майно переходить до Вел. князя. Тому, що за злочини власного батька вони вже позбавились права на його майно. Хоча б і були неповнолітніми.

Якщо б так само якийсь рідний брат чи хто-небудь з родичів утік до ворожої землі, то його частка майна таким самим правом переходить до Вел. князя, і ніхто з родичів не має право на нього.

Так само, якщо б син був віддалений від батька і втік до ворожої землі, то й його частка майна переходить до Вел. князя.

Але якщо б сини були відділені від свого батька, а батько б втік, і вони про наміри свого батька не знали і могли б довести це своїми одноособовими присягами, то вони своєї частки майна не втрачають, а тільки батьківська частка переходить до Вел. князя.

Таким же чином і брати якщо б вони були віддалені і один брат втік би, а вони про це не знали, і не виряджали його, і могли б це довести одноособовими присягами, тоді частка того брата, який втік переходить до Вел. князя.

Розділ 1.

Арт. 7. Про вдову, яка сидить на “вдовиному стільці ”.

Вдова, у якої помер чоловік і якщо вона отримала від нього “вено”, а синів має дорослих, тоді вона володіє своїм “веном”, а сини мають бути допущені до всіх маєтків і коштів батька, повинні заступати на земську службу. Але якщо не отримала від чоловіка своєї частини, тоді отримує рівну частину з своїми дорослими дітьми.

Арт. 8. Про вдів які не мають дітей.

Від вдів лише шкода в державі нашій, тому що вони не можуть нести військової служби. Якщо жінка отримала від чоловіка свою частку - “вено” - то володіє нею. Якщо ж ні, то їй передається третина володінь чоловіка, а інша відходить тим родичам чоловіка, які несуть службу у Господаря (Великого князя).

Жінка, яка втратила чоловіка, наслідує тільки третину його володінь, а інша частина відходить його родичам, а після смерті жінки ця частка теж відходить родичам чоловіка. Але якщо вона знову виходить заміж, то повинна частку повернути родичам чоловіка.

Розділ 4.

Арт. 7. Жінка з дітьми, після смерті чоловіка повинна бути на вдовиному стільці до повноліття дітей.

Якщо чоловік помираючи призначив опікуна для своїх дітей, а також наглядача за своїми володінням, тоді жінка володіє тільки своєю частиною. Але якщо чоловік не призначив собі наступника тоді жінка наслідує всі маєтності до досягнення дітьми повноліття і є їхнім опікуном. А якщо діти стали дорослими отримує рівну частину з своїми дітьми. Якщо ж має тільки одного сина то йому відходить дві треті, а їй одна третя. Але якщо під час цього вона вийшла вдруге заміж, тоді близькі родичі чоловіка опікують неповнолітніх дітей і маєтності. Але якщо жінка володіючи маєтками чоловіка спустошила їх, тоді родичі мають право викликати її на суд Вел. князя та його ради. І якщо це буде доведено, то опіка переходить до родичів чоловіка. Їй залишається “вено”, але якщо вона і його не мала, то її виділяється рівна частина між дітьми. До смерті вона залишається на цій частині, а після смерті вона (частина маєтку переходить дітям. А якщо не має до близьких родичів у чоловіка, тоді Вел. князь призначає свого опікуна до повноліття дітей.

ІІ Литовський статут Розділ 2.

Арт. 4. Після смерті батьків, матерів й інших рідних ...

Після смерті батьків їхні діти отримують ці землі та маєтності на основі стародавніх звичаїв, а також за умов передбачених 1 і 2 Статутом. Передбачено спадкування по чоловічій і жіночій лінії. Сестра отримує тільки 1/4 частину по батьківській лінії. Якщо спадок по материнській лінії, то сестри отримують нарівні з представниками чоловічої статі. Але якщо не залишилося родичів в першому коліні, то на маєтності успадковує найближчий родич батька по чоловічій лінії. А якщо ця спадщина по материнській лінії - то найближчі родичі матері. (У випадку), якщо всі родичі помруть і не було написано ніякого заповіту, то такі маєтки та землі переходять до Великого князя

Розділ 5.

Арт. 11. Про дівчину чи вдову, які за простолюдина виходять заміж.

Якщо дівчина або вдова шляхетського стану, маючи маєтності батьківські чи матері, вийшли заміж за простолюдина (не шляхтича), то вона позбавляється права на спадок. Частина її майна переходить дітям або іншим родичам. Однак певна частина їй компенсується в грошах.

Розділ 5.

Арт. 17. Про безплідну дружину.

Якщо жінка була одружена і померла не залишивши своїх нащадків, то та частина маєтку яка була дана їй при одруженні повертається (її) родичам, (у випадку) вона його (свою частину майна) нікому не передала за заповітом. Ця частина спільного маєтку (1/4) переходить не братам, а сестрі, яка ще не вийшла заміж і не отримала посагу.

Арт. 14. Про вирівнення умов різних жінок щодо розподілу спадкового майна.

Якщо шляхтич мав декількох дружин, а вони мали різні суми внеску, то сини від цих дружин повинні поділити батьківський маєток на рівні частини. Якщо внесок однієї з дружини буде значно більшим, то перш ніж розподіляти маєтки, усі повинні зрівнятися в сумах внесків, а згодом приступити до розподілу на рівні частини.

Інститут опіки

І Литовський статут Розділ 5.

Арт. 5. Опікун не має права продавати або розмежовувати майно дітей, яке отримане ними у спадок.

Якщо б він поступив так, то діти, досягнувши повноліття, можуть вимагати через суд своє майно.

Розділ 5.

Арт. 1. Опікун призначається як з родичів, так і встановлюється судом.

Якщо опікун, призначений чинив зло неповнолітнім дітям, то з досягненням ними повноліття, вони мають право звернутися до суду.

Розділ 5.

Арт. 8. Якщо опікуну доручають опікунство.

То він повинен поступати наступним чином: взяти від влади того повіту “вижа” і з ним ще трьох шляхтичів, гідних довір’я. І з ними повинні описати все майно, людей і прибутки, стада, коней, челядь і цінності, зброю і всі інші рухомі речі. Взявши від “вижа” і від цих бояр - шляхти, гідних довір’я, два реєстри, скріплених печатками. Одні повинні зберігати в себе, а інший передати владі повіту. І коли діти досягнули повноліття, тоді опікун повинен відповідно до цих реєстрів передати все у повній цінності майно, і всі прибутки, які надходять з маєтків. А за своя працю повинні користуватися тим, що надходить з рілль, з млинів і присудів, а також повинні нести земську службу й годувати та одягати дітей. А з якого ріллею і з чим візьме маєток, з тим повинен і повернути. А серебщину і штрафи опікуни не повинні витрачати на себе. А якщо б опікуни розтратили прибутки чи цінності, чи людей розігнали і це було доведено в суді. То відповідно з реєстрами вони повинні дітям все відшкодувати зі свого майна.

ІІ Литовський статут Розділ 6.

Арт. 1. Про неповнолітніх дітей.

Якщо у випадку смерті батьків залишилися неповнолітні діти, то для нагляду за маєтками та для їхнього виховання повинен бути призначений опікун до досягнення ними повноліття. Повноліття для хлопців - 18 років, для дівчат - 15.

Арт. 3. Хто повинен бути опікуном.

Опікунами мають бути ті, кого батько “на тестамент” (заповітом) дітям своїм призначив. Якщо не призначив, то старший брат повинен піклуватися про своїх менших братів та сестер. Якщо немає старшого брата, тоді опікуном повинен стати хто-небудь з родичів. Якщо немає з родичів нікого, то опікуном призначена (особа).

Опікун повинен бути не дуже старим, не хворим, розумним, здібним, щоб був добрим господарем.

Арт. 10. Старший опікуном не має права спадкове майно продавати або втратити.

Опікун не має права продати або якимось (іншим) способом втратити маєтки, які належать (опікуваним) дітям. Якщо ж це трапилось, то діти, досягнувши повноліття мають право в судовому порядку вимагати відшкодування збитків.

Сімейне право

І Литовський статут

Розділ 3.

Арт. 12. Якщо б хтось когось скривдив, назвавши його незаконнонародженим...але цього не довів, то ... повинен цей наклеп перед судом ... що ... говорив як пес (оббрехав).

Так повинно доводитися позашлюбне походження: якщо б його власний батько (прилюдно) відмовився від нього (свого сина) . записав це в заповіті, позбавляючи його спадку, чоловік мав його від невінчаної жінки. Тоді такий чоловік повинен бути визнаний справді незаконнонародженим, й інших доводів не треба. Проте батько, одружився в друге, не повинен позбавляти свого сина спадку й оголошувати незаконнонародженим, якщо при житті матері вважав його своїм сином.

ІІ Литовський статут Розділ 3.

Арт. 23. Про обзивання позашлюбною дитиною.

Якщо хто-небудь обізвав іншого позашлюбною дитиною, і цього не довів, тоді він повинен вибачитися на суді перед ним. Але якщо він (обвинувач) не захоче цього зробити, то повинен триматися під вартою до того часу поки не згодиться зняти свої звинувачення. Якщо чоловік має позашлюбних дітей, то нічого їм у спадок залишити не має права. Якщо батько після смерті своєї дружини вирішив позбавити сина спадщини на основі того, що він назвав його позашлюбним, то зробити цього не має права, якщо за життя своєї дружини (законної) визнавав його своїм сином.

Основні риси кримінального права

Види злочинів

I Литовський статут Розділ 13.

Арт. 12. Якщо б злодія за крадіжку схопили.де-небудь, окрім його хати і вкрадена річ була б виявлена в його домі, то його жінка, діти й челядь не (можуть) звинувачуватися в злочині, а сам злодій повинен бути повішаним.

Розділ 1.

Арт. 2. Про образу великокняжої гідності ... хто-небудь утік у ворожу землю.

Якщо б хто-небудь з наших підданих утік з нашої держави .(до) наших ворогів, то. позбавляється честі, а його майно спадкове, вислужене і куплене не переходить ні до дітей, ні до родичів, а тільки до Вел. князя.

Розділ 1.

Коли хто б листи або печатки наші підробляв, а також підписи на державних документах і якщо це доведено то така людина повинна бути покарана вогнем. Але якщо хто-небудь підробляв підписи та печатки на певних документах для своєї користі на шкоду іншим і це було доведено то ця особа втрачає те, чого досягла за допомогою фальшивих підписів і повинна бути покарана на горло.

Про фальшивомонетників.

Якщо хто-небудь виготовляє монети... а також ремісники наші, які виготовляють вироби з дорогоцінного металу змішують різні їх елементи для своєї користі, і тим приносять шкоди нашій державі і це буде доведено, повинні бути покарані вогнем без милосердя. А також золотих діл майстри, які підробляють золоті та срібні вироби додаючи до них мідь, цинк, олово і це доведено, повинні бути покарані, а шкоду яку вони цим заподіяли повинна бути відшкодована з їх власності.

Поняття злочину

ІІ Литовський статут Розділ 15.

Арт. 17. Усі в державі нашій, Вел. князівстві Литовському одним правом суджені повинні бути.

Постановляємо, на вічні часи, що наші піддані усіх станів (від найвищого до найнижчого) повинні бути рівними перед законом, одним правом суджені. Дія цього статуту (положення) поширюється також на іноземців, що проживають на території нашої держави або прибули тимчасово.

Розділ 1.

Арт. 14. Не повинен ніхто за вчинок іншого, а лише нести відповідальність, кожен сам за себе.

Ніхто не повинен нести відповідальності і бути покараним, за правопорушення, яке не вчинив: ні батько за сина, ні син за батька, окрім зради нам, Великому князю, (образи честі Вел. Князя). Також відповідальності не несе жінка за чоловіка, брат за брата, слуга за пана, пан за слугу. Кожен сам відповідає за свої вчинки.

Розділ 11.

Арт. 18. Якщо б слуга убив чи поранив свого пана.

Якщо б слуга навмисно вбив або поранив свого пана - тоді він повинен бути страчений, але якщо тільки зробив замах тоді втрачає руку.

Види злочинів

ІІ Литовський статут Розділ 11.

Арт. 3. Про розбій в костелі...

Якщо хтось вчинив розбій в костелі, на цвинтарі чи в домі священника, кого-небудь вбив або тяжко поранив і це буде доведено, то така людина повинна бути страчена. Але якщо тільки вдарив, а рани не було, тоді порушник повинен заплатити 20 і 4 руб. грошей, а також його треба тримати ув’язненим 20 тижнів.

Розділ 13.

Арт. 3. Якщо б хто-небудь пограбував шляхтича або шляхтянку.

Якщо б хто-небудь пограбував шляхтича, забравши в нього коня при певних обставинах, і це буде доведено, то він повинен повернути награбоване і якщо заподіяна шкода, то відшкодувати її.

Покарання

І Литовський статут Розділ 1.

Арт. 7. Ніхто ні за кого не повинен нести покарання, а кожний сам за себе.

Так само ніхто не повинен бути покараний і засуджений за чий - небудь проступок, а тільки той, хто винен ... Ніхто не повинен бути покараним, якщо його вина не буде доведена судом ... Ні жінка за злочин свого чоловіка, ні батько за злочин свого сина,ні син за батька ... ні слуга за пана.

Розділ 7.

Арт. 14. Якщо би хто-небудь вбив свого батька чи матір.той засуджується до безчестя та смертної кари.

Арт. 15. Якщо би хтось вбив свого брата чи сестру. той засуджується до безчестя та смертної кари.

Розділ 3.

Арт. 14. Про побої нанесенні шляхтичу і про того, хто бив.

Якщо б шляхтич побив шляхтича, тоді відповідно до закону повинен заплатити 12 рублів грошей. Якщо на шляхтича підніме руку, поб’є його і окровавить простий християнин або міщанин, а шляхтич (зможе це довести) тоді ...повинен бути покараний тільки відрубуванням руки...

Розділ 6.

Арт. 9. Про заміну в судовому процесі одної особи іншою...

Якщо хто-небудь замінить іншого на суді.то він повинен сам за нього відповідати, а залучений по справі відповідач буде звільнений від явки в встановлений йому термін по справі в якій він був залучений до суду.

Проте, той товариш повинен виступати в суді до часу, поки його довіритель був хворий. (Останній) повинен дати йому доручення.писане ним самим, а товариш.не доручав (йому) вести справу в суді. І зробив він це навмисно, і програв чужу справу, тоді це судове рішення повинно бути визнано не дійсним.знову повинен відбутися судовий розгляд. І якщо буде доведено, що той підробив доручення, то він повинен бути покараний як злочинець, ...і бути спаленим на вогнищі.

Розділ 1.

Арт. 10. З канцелярії нікому не повинні видаватися листи...

...Для (затримання чи) призначення (судочинства) але можливі тільки з поважних причин. . Крім трьох випадків: по-перше, якщо хто по державній справі знаходиться у в’язниці наших ворогів; по-друге, якщо б хто був на державній службі в нашій державі; по-третє, якщо б хто дійсно був хворий, (у підтвердження того) повинен у другий судовий строк присягнути.

ІІ Литовський статут Розділ 1.

Арт. 12. Якщо б хтось листи або печатки підробляв, повинен бути покараний.

Коли хтось листи або печатки наші підробляв, а також підписи на державних документах і це доведено, то така людина повинна бути покарана вогнем. Але якщо хто-небудь підробляв підписи та печатки на певних документах для своєї користі і на шкоду іншим і це було доведено, то така особа втрачає те, чого досягла за допомогою фальшивих підписів і повинна бути покарана на горло.

Арт. 13. Про фальшивомонетників і золотарів.

Якщо хтось (таємно) виготовляє монети, а також ремісники (золотарі) наші, які змішують різні елементи дорогоцінного металу для своєї користі і тим приносять шкоди нашій державі, і це буде доведено, повинні бути покарані вогнем без милосердя. А також золотих діл майстри які підробляють золоті та срібні вироби додаючи до них мідь, цинк, олово і це доведено, повинні бути покарані, а шкоду яку вони цим заподіяли повинна бути відшкодована з їх власності.

Основні риси судового процесу.

Докази

І Литовський статут Розділ 13.

Арт. 22. Якщо б хто був запідозреним як злодій ... були б свідки про те ... а він у цьому не зізнався і не погоджувався б на допит, а бажав би заплатити стільки, скільки з нього вимагають, такому було повинно дозволено заплатити ... (він) може відкупитися і не дати себе катувати два рази, але якщо б він був запідозрений у крадіжці втретє, по при наявності цих свідоцтв його повинні повісити.

Розділ 13.

Арт. 17. Якщо б ... було знайдено вкрадені речі ... у шляхтича, чи не шляхтича, який би назвав (того) від якого отримав украдену річ або назвав того, хто знав би про це . повинен їх настановити перед владою і тим самим довести свою невинність. Невинність свою доведе однак гроші втрачає. А якщо б не настановив потерпілому повинен відшкодувати повністю (його гроші) з винагородою. Якщо ж ці украдені речі . були принесені до нашого урядника то вони повинні залишитися при дворі, однак винний зможе викупити вкрадені речі в нашого урядника за його ціною.

Розділ 13.

Арт. 2. Як у чиємусь домі повинні шукати вкрадене чи слід.

Якщо б . хтось за вкраденим слідом пішов в чийсь дім, то не зміг мати вижа . тоді в присутності сторонніх людей (слід) провести в домі обшук. А якщо б (він) знайшов украдену річ, то повинен вести ту людину до того, під чиєю юрисдикцією (вона) знаходиться. А якщо б хтось забрав у потерпілого вкрадену річ чи збив його зі сліду і це було б доведено сторонніми людьми, то винний (у цьому) повинен відшкодувати потерпілому збитки в сумі яку той вкаже під присягою, і три рубля грошей штрафу за крадіжку. Якщо ж той, хто перешкоджав (слідству) був шляхтичем, то сам може дійсного злодія.

Розділ 7.

Арт. 2. Про докази насильства, як воно повинно бути підтверджено і як воно повинно бути оскаржене.

Якщо б хто-небудь попав на чий-небудь дім і вчинив вбивство, то проти цього насильника вимагаються наступні докази. Якщо б хто-небудь попав на чий-небудь дім і кого-небудь поранив чи вбив, то потерпілі з цього дому одразу ж після нападу повинні повідомити про це своїх сусідів ... взяти свідка який буде поблизу і показати йому сліди насильства, рани чи вбитого ... Той, хто учинив напад, повинен бути засуджений до смертної кари як насильник.

Розділ 6.

Арт. 30. Якщо б доказу не мали, а про присягу спір мали, повинен бути кинутий жереб.

Жереб визначить, хто повинен присягнути.

Розділ 7.

Арт. 4. Якщо б хтось вбив грабіжника і його співучасника в своєму домі чи під час нападу.

Якщо хто-небудь скоїв напад на чий-небудь дім, а хазяїн, знаходився в домі і захищаючи свій дім, поранить чи вб’є в своєму домі цього насильника чи когось з його співучасників, то він не повинен платити ні за вбивство, ні за рани, але ще має право вимагати з цих поранених плату за напад. Проте факт нападу він повинен підтвердити своєю присягою, присягою жінки і дорослих дітей ... І якщо він присягою підтвердить факт нападу, то йому повинно бути заплачено 12 рублів грошей.

Розділ 7.

Арт. 17. Якщо хтось притягне іншого до судової відповідальності за насильство. то він зобов’язаний довести своє звинувачення заслуговуючи довір’я свідченням. А якщо б свідка не мав, але залишалися сліди насильства, тоді він буде сам доводити провину відповідача своєю присягою. Але якщо би він допустив відповідача до присяги і той хотів би присягнути, про свою невинність, а позивач, що порушив справу. присягнути не захотів, то з відповідача слід зняти звинувачення про скоєння насильства.

Розділ 7.

Арт. 22. Про сварки.

Якщо б хтось з кимось посварився і під час тієї сварки один іншого поранив і один чи двоє звернулися до суду, але не мали б свідків, які б знали обставини справи і один іншого не підпустив до присяги, а обидва б хотіли присягнути, то судді повинні призначити їм кинути жереб. І чий випаде першим, той повинен присягнути . І коли він присягне тоді інший повинен заплатити йому, присягнувшому за рани в співвідношенні з його становим походженням.

Арт. 11. Якщо б викрадені речі були знайдені під замком чи в чиїсь будівлі... і не були б приховані, то це не є доказом крадіжки. А якщо б вкрадене було знайдене (як приховане), то така річ повинна вважатися доказом крадіжки.

Розділ 13.

Арт. 22. Якщо б хтось справедливо був запідозреним ... як злодій і для цього були належні докази, і торпоста (непосадова особа, свідок, при якому донощик повідомляв потерпілому про те, що той бачив і знає про скоєння звинувачуваним злочину) був би людиною гідною (поваги), тоді запідозрений повинен бути відданий на тортури.

Свідки

І Литовський статут Розділ 8.

Арт. 5. Свідками можуть бути тільки християни римського чи грецького віросповідання.

...Свідками у справах про землю, доведення права на володіння землею не можуть бути допущені євреї, татари, а лише християни римського чи грецького віросповідання. Однак і з тих християн у справі про землі і утримання землі в якості свідків повинні допускатися тільки ті, які сповідаються і причащаються у своїх ксьондзів чи попів, користуються доброю славою у своїй окрузі, не були замішані ні у які крадіжки, ні в підробці чогось. Ті ж християни як латинського, так і грецького віросповідання, які не причащаються і не ходять на сповідь, не повинні допускатися свідками в суд у справах про землю.

Розділ 6.

Арт. 27. Якщо свідки дали неправдиві свідчення ... то (позивач) мав би потім ... тих свідків перед правом поставити (за те), що вони про нього неправдиво свідчили. А якщо тими свідками будуть шляхтичі, то вони повинні підтвердити і відводити обвинувачення доказами, що справедливо свідчили. Якщо б прості люди, тоді той, хто звинуватить в тому, повинен це довести. Якщо ж ці свідки були людьми простими, панів різних, а перед правом всі разом на затверджені не були, а через діцького були допитані, а не вірно його в тому звинуватили, тоді інший зі свідками повинен чинити на них довід, що вони невірно свідчили. А коли з цим погодяться, то за невірні свідчення повинні відшкодувати, а якщо ці свідки будуть шляхтичами, тоді теж іншими свідками відводити обвинувачення.

Позов

І Литовський статут Розділ 6.

Арт. 13. Якщо б хто-небудь викликав в суд іншого, а сам не з’явився ... (і) до останнього терміну не був готовий зі своїми додавали по справі, ... то він програє свою справу, а суддя не повинен відкладати на далі процес.

Арт. 14. Якщо хто-небудь подав позов до суду, а сам не з’явився без поважної (на те) причини.

В перший строк ... ніби-то: по хворобі чи у з’язку з ... великокняжою службою, і не заявив до суду про ці поважні причини, то вдруге він не має права подати позов по тій справі, поки не відшкодує витрати і збитки .

Розділ 6.

Арт. 19. Якщо б на когось (в суд) зі скаргою звернулись...

Коли б хтось, не маючи на те підстав через суд претендував на майно іншого і це було доведено (в суді), той має заплатити 3 рублі судді і ще 3 рублі тому, на кого було подано скаргу в суд.

Арт. 20. Коли б хтось за двома позивами до суду не прийшов тоді за третім повинен бути визначеним.

Арт. 10. Про адвокатів.

У справах про майно, про відшкодування насилля, жоден чужоземець не може виступати в якості адвоката, ні перед нами, Вел. князем, ні в земському суді, а тільки той, хто має нерухоме майно у Вел. князівстві.

Розправа

І Литовський статут Розділ 13.

Арт. 14. ...Спійманого “на гарячому” злодія впродовж дня можна допитати тричі. однак його не (можна) покалічити. А якщо під час тортур він не зізнався в крадіжці, то той хто піддав його тортурам повинен йому компенсувати: скільки разів його будуть катувати, за кожне катування полтину грошей, а якщо б під час тортур замучив його не отримавши дізнання, повинен заплатити штраф в залежності від стану цієї людини. А якщо б ця людина, знала чаклунство, і під час тортур не відчувала болі і ніби - то спала, то повинен відшкодувати позивачеві збитки в розмірі, який вкаже під присягою позивач.