§ 2. ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ
Державний устрій Галицько-Волинського князівства був багато в чому схожий з Руською державою, проте мав свої особливості:
По-перше, великий вплив на управління об'єднаним князівством мали галицькі бояри (галицька боярська олігархія), оскільки влада князів не була стійкою, через відсутність широкої соціально-економічної основи.
Інколи влада князя була настільки послабленою, що без згоди боярської ради не ухвалювалося жодного політичного рішення. До її складу входили окрім великих бояр, ще й єпископ, воєводи, державні посадовці найвищого рангу. Як правило, боярська рада скликалася за ініціативи самого боярства, інколи - князя. Отже, за формою правління Галицько-Волинське князівство - феодальна монархія обмежена боярською олігархією.По-друге, відмінність у політичних системах князівств (у Галицькому - домінувала боярська олігархія, а у Волинському - більш сильною була князівська влада) не дозволила сформувати унітарну державу і вони у значній мірі були політично самостійними.
По-третє, місцеве управління здійснювали призначенні князем посадовці. Проте на кадрові рішення князя величезний вплив мало боярство. Із часом воно фактично привласнило собі право роздавати землю, міста і волості. У містах сиділи тисяцькі та посадники, у воєводствах управляли воєводи, а у волостях - волостелі. У селах управлінські функції виконували виборні старости («старці»), діяльність яких контролювалася місцевою адміністрацією. Місцеве управління утримувалося за системою «кормління».
По-четверте, віче вже не мало суттєвого впливу на політичне життя Галицько-Волинського князівства. Не були чітко визначені його повноваження. Хоча усі мали право брати участь у віче, проте вирішальну роль в ухваленні рішеньвідігравала феодальна знать.
По-п’яте, снеми (з’їзди князів) поступово втрачають свою вагу, збираються рідше, їх рішення мають консультативно-рекомендаційний характер.
По-шосте, характерною особливістю центрального та місцевого управління в Галицько-Волинському князівстві став ранній перехід (на відмінну від інших руських землель) від десятинної системи управління до двірцево-вотчинної. Двірцеві слуги (печатник, стольник, ловчий, ключник, конюший та ін.) виконували двірські обов’язки і здійснювали функції управління в усій державі.
По-сьоме, Галицько-Волинська Русь ніколи не була поділена татарами на адміністративно-фіскальні округи - «тьми», як в інших частинах України та російських князівствах. У ній також ніколи не було баскаків, що свідчить про зовсім інший політично-правовий стан Галицько-Волинської держави порівняно з іншими землями - князівствами колишньої Руської держави.