Держава і право Західноукраїнської Народної Республіки (1918-1923 pp.)

Утворення та розбудова у 1918-1919 pp. Західноукраїнської Народної Республіки (далі - ЗУНР) стипа закономірним результатом і складовою розвитку загальноукраїнського національно-визвольного Руку першої чверті XX ст., в тому числі - Української національно- лемократчної революції 1917-1920 pp.

Безпосередній і вирішальний вплив на утворення ЗУНР спра- ^Вилитри фактори: проголошення державиої незалежності Украін- ської Народної Республіки, військова поразка країн Троїстого союзутамасовий національно-визвольний рух в Австро-Угорській ^l4ncPii, який завершився її розвалом.

Назву держави Західноукраїнська Народна Республіка - буд₀ визначено на засіданні Української Національної Ради (9 листопада 1918 p.). Республіка мала охоплювати близько 70 тис. км² території західних теренів етнічних українських земель з 6 млн населення (понад 70% українців). Щоправда, невдовзі північну частину Буковини захопила Румунія. Закарпатським українцям до кінця 1918 p. так і не вдалося визволитись з-під влади мадяр, однак вжеусічні- квітні 1919 p. цю територію загарбала сусідня Чехо-Словаччина. Усе це відбувалося зі згоди країн Антанти. У травні 1919 p. наза- сіданні Паризької мирної конференції обидві анексії вони санкціонували, а отже, й «узаконили». Фактично ж ЗУНР охоплювала лише територію Східної Галичини з 4 млн населення.

По суті, від моменту свого виникнення Українська республіка галичан (термін C. Макарчука) зіткнулася зі серйозними трудно- іцами: претензіями назахідноукраїнські землі збокусусідніхдержав, особливо Польщі; збройною агресією на територію ЗУНР; міжнародним невизнанням тощо. Спробою вийти з глухого політичного кута і реалізувати споконвічні мрії українців про возз’єднаннястае акт Злуки між ЗУНР та УНР (22 січня 1919 p.), який, однак, реалізувати не вдалося.

Невдовзі територію УНР окупували російські радянські війська Л. Троцького. ЗУНР під ударами підтримуваних Антантою польсьюк збройних сил Ю. ГІілсудського, незважаючи на відчайдушні спроби відстояти свою незалежність, втратила контроль над власною територією (червень - липень 1919 p.). Далі: вимушене об’єднані* Української галицькоїармії з Армією УНР (їхні генерали також>* змогли знайти спільної мови) та майже чотирирічне існування в еміграції. Відколи Рада послів Антанти (14 березня 1923 p-X^на пропозицію Б. Муссоліні, схвалила рішення, яким визнавала за П№ щею «суверенне право» на володіння Східною Галичиною, ^еч1" граційні власті та органи ЗУНР припинили своюдіяльність.