<<
>>

Стаття 9. Особливості господарської діяльності сільськогосподар­ського обслуговуючого кооперативу.

1. Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи здійснюють обслуговування своїх членів — виробників сільськогосподарської продукції, не маючи на меті одержання прибутку, і є неприбутко­вими організаціями.

Неприбутковість діяльності сільськогосподарських обслугову­ючих кооперативів визначається виходячи із сукупності таких ознак:

• кооператив надає послуги тільки своїм членам;

• члени кооперативу несуть відповідальність за зобов'язання­ми, взятими перед кооперативом щодо їх участі у господар­ській діяльності кооперативу;

• послуги надаються з метою зменшення витрат та/або збільшення доходів членів кооперативу.

У багатьох країнах кооперативи визнано неприбутковими організа­ціями (non profit organization) у зв'язку з їх особливою соціальною мі­сією та унікальною економічною природою[62]. Ця особливість полягає в тому, що кооперативи здійснюють господарську діяльність не маючи на меті отримання прибутку. Вони є формою взаємодопомоги населен­ня. Метою діяльності кооперативів є надання послуг своїм членам, що дозволяє їм зменшити витрати або/та збільшити доходи від власного господарства. Члени кооперативу є одночасно їх власниками і клієн­тами (користувачами послуг). Кооператив як господарюючий суб'єкт надає послуги не стороннім клієнтам, а членам-власникам. Тому метою кооперативу є саме надання послуг (за собівартістю), а не отримання прибутку від такого надання для подальшого розподілу його між влас­никами (як це є у суб'єктів підприємницької діяльності). Прагнення власників до отримання прибутку із себе як клієнтів було б нелогічним. Тому кооперативи прагнуть надавати послуги своїм членам за собівар­тістю. Однак собівартість неможливо визначити наперед. Тому члени кооперативу для забезпечення його стабільного фінансового стану та формування резерву обігових коштів спільно приймають рішення про механізм фінансування його діяльності.

Джерелами такого фінан­сування є внески (вступні й пайові) та плата за послуги кооперативу. Розмір цієї плати (цін, розцінок кооперативу) має гарантовано забезпе­чити покриття витрат кооперативу. Тому кооператив встановлює плату за свої послуги «із запасом» для недопущення збитків. Звідси й виникає перевищення доходу над витратами кооперативу, що для будь-якого суб'єкта підприємництва правомірно вважається прибутком. Однак у кооперативі ці кошти не можна вважати прибутком, тому що, з еко­номічної точки зору, плата членами-власниками кооперативу за його послуги не може вважатися доходом, а є формою фінансування його діяльності власниками (авансування необхідних витрат). Це переви­щення доходів над витратами в кооперативі є не метою діяльності, а наслідком неможливості точного попереднього встановлення плати за послуги на рівні собівартості. Із цього приводу Конгрес Міжнарод­ного кооперативного альянсу ще у 1969 р. рекомендував замінити термін «прибуток» на більш правильний для кооперативної діяльності «економічний результат»[63]. Проте ще точнішим є термін «фінансовий результат» діяльності кооперативу, що й зафіксовано у п. 4 ст. 9 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію».

Додатковим підтвердженням неприбуткової економічної природи кооперативу є повернення членам кооперативу різниці між доходами й витратами (фінансового результату) у формі кооперативних виплат пропорційно обсягам отриманих від кооперативу послуг. Слід звернути увагу, що, на перший погляд, це виглядає як розподіл прибутку. Однак це не є розподілом прибутку у класичному його розумінні. По-перше, ці кошти були отримані від власників кооперативу й розподіляються ними ж за спільним рішенням. По-друге, цей розподіл здійснюється не пропорційно вкладеному капіталу (паям), а відповідно до обсягів ко­ристування послугами кооперативу. Відтак, це фактично є повернення членам-клієнтам надлишково сплачених коштів за отримані послуги.

Цим неприбутковим економічним механізмом кооператив принци­пово відрізняється від різних організаційно-правових форм підприєм­ницької діяльності.

Тому в багатьох країнах кооперативи законодавчо віднесені до неприбуткових організацій.

В Україні у широкому розумінні неприбуткова організація (непід- приємницька організація, некомерційна організація) — юридична особа, метою діяльності якої не є отримання прибутку для його наступ­ного розподілу між учасниками цієї організації[64].

Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи за наявності в них об'єктів оподаткування сплачують до бюджетів податки і збори, визна­чені податковим законодавством України[65]. Неприбуткового статусу

вони набувають у випадку, коли в них відсутній такий об'єкт оподат­кування, як прибуток, і вони внесені органами державної податкової служби до Реєстру неприбуткових організацій та установ[66].

Отже, хоча в цьому Законі зазначено неприбутковість кооперати­вів, вони повинні пройти процедуру внесення до Реєстру неприбутко­вих організацій.

При включенні неприбуткової установи та організації до бази Реє­стру їй за кодом з Єдиного державного реєстру підприємств та органі­зацій України (ЄДРПОУ) присвоюється ознака неприбутковості устано­ви чи організації.

При визначенні структури ознаки неприбуткових установ та орга­нізацій необхідно керуватися такими нормативно-правовими актами: Конституцією України, Бюджетним кодексом України, Податковим ко­дексом України, законами України, що регулюють діяльність відповід­ної неприбуткової установи та організації тощо.

Присвоєння установам та організаціям ознаки неприбутковості здійснюють державні податкові інспекції у районах, містах (окрім Ки­єва та Севастополя), міжрайонні, а також об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції відповідно до структури ознаки непри­бутковості.

Статтею 157 Податкового Кодексу визначаються умови оподаткуван­ня неприбуткових установ та організацій, а також надається їх перелік.

До неприбуткових Кодекс відносить ті установи та організації, які внесено до Реєстру неприбуткових організацій та установ (частина 1 ст.

157 ПК).

Хоча сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи окремим рядком не включено до переліку неприбуткових установ та організа­цій, як у Податковому кодексі України, так і в Положенні про Реєстр не­прибуткових установ та організацій, затвердженому наказом Держав­ної податкової адміністрації України від 24.01.2013 № 37 (зареєстрова­но в Міністерстві юстиції України 14 лютого 2011 р. за № 267/22799), однак такі кооперативи отримують статус неприбуткової організації відповідно до ознаки 0011: (0011) — інші, ніж визначені в підпункті «б» пункту 157.1 ст. 157 розділу III Кодексу, юридичні особи, діяльність яких не передбачає отримання прибутку згідно з нормами відповідних зако­нів (підпункт «г» пункту 157.1 ст. 157розділу III Кодексу).

Стимулююча функція податків створює орієнтири для розвитку або згортання виробництва, діяльності[67], адресну спрямованість[68] такого інституту, як неприбутковість сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, і може за існування інших сприятливих умов суттєво й позитивно вплинути на їхній розвиток.

2. Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи не є влас­никами сільськогосподарської продукції, що вироблена, вирощена, відгодована, виловлена або зібрана (заготовлена) його членами — виробниками сільськогосподарської продукції. Власниками сільськогосподарської продукції, яка заготовляєть­ся, переробляється, постачається, збувається (продається) таким кооперативом, є його члени.

Кооператив не купує продукцію своїх членів, а реалізує її від їхнього імені, в окремих випадках сплачуючи члену кооперативу аванс у фор­мі попередньо встановленої ціни. продукція, що передається членом кооперативу, залишається його власністю. У випадку включення коо­перативу до сфери послуг зберігання та переробки неприбутковість останнього забезпечує давальницька схема руху товарів, оскільки пе­редача продукції не веде до зміни власника[69].

Отже, надходження, одержані сільськогосподарським обслуговую­чим кооперативом від збуту (продажу) продукції за дорученням своїх членів[70] не є його доходами, вони тільки зменшують витрати та/або збільшують доходи членів кооперативу.

Член сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу зали­шається власником своєї продукції аж до її реалізації.

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив також не про­дає членам засоби виробництва, а закуповує їх від їх імені за поданими ними заявками та за їхній рахунок. За ці послуги кооператив отримує плату від своїх членів, що може вноситися також заздалегідь — повні­стю чи частково. Ця плата включається до доходу кооперативу.

3. Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив може мати у власності майно, відокремлене від майна своїх членів.

Право власності на землю[71] та право користування земельною ділянкою набуваються сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом відповідно до Земельного кодексу України та збе­рігаються за ним у разі входження до складу кооперативного об'єднання.

Тлумачення вищезазначених норм полягає в чіткому розумінні пра­вового режиму активів сільськогосподарського обслуговуючого коо­перативу взагалі, а також майна й паїв зокрема.

Законодавець чітко відмежовує право власності на:

1) сільськогосподарську продукцію, що вироблена, вирощена, відгодована, виловлена або зібрана (заготовлена) його членами - ви­робниками сільськогосподарської продукції (див. коментар до п. 2 цієї статті);

2) майно, відокремлене від майна своїх членів;

3) паї членів кооперативу;

4) земельну ділянку.

Розглянемо окремо кожну правову категорію.

Згідно зі статтею 139 Господарського кодексу України[72], майном є сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про кооперацію», джерелами формування майна кооперативу є:

1) вступні, членські[73] та цільові внески його членів, паї та додаткові паї;

2) майно, добровільно передане кооперативу його членами;

3) кошти, що надходять від провадження господарської діяльності;

4) кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій[74];

5) грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних;

6) інші надходження, не заборонені законодавством.

Кооператив є власником будівель, споруд, грошових і майнових внесків його членів, виготовленої продукції[75], доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених зако­ном. Володіння, користування та розпорядження майном кооперати­ву здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх ком­петенції, визначеної статутом кооперативу (ст. 19 Закону України «Про кооперацію»)[76].

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив у порядку, пе­редбаченому його статутом, формує пайовий фонд, який складається із пайових внесків членів кооперативу і є одним із джерел формування майна кооперативу. Паї є персоніфікованими й у сумі визначають за­гальну частку кожного члена у майні кооперативу.

У разі виходу або виключення із кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їхньої вартості на момент виходу. Право власності членів кооперативу — фізичних осіб на свою загальну частку є спадковим, тобто успадковується. Отже, пай є приватною власністю члена кооперативу.

Кооператив відповідальний за своїми зобов'язаннями майном, що належить йому. Члени кооперативу відповідають за зобов'язаннями кооперативу тільки в межах свого пайового внеску.

Земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих йому в оренду або придбаних ним у власність. Кооперативи купують зе­мельні ділянки відповідно до Земельного кодексу України[77]. Окрім того, відповідно до ст. 27 Земельного кодексу, сільськогосподарські під­приємства, установи та організації, особисті селянські та фермерські господарства, які об'єднуються в асоціації та інші організаційно-пра­вові форми, зберігають право на свої земельні ділянки, якщо інше не передбачено договором»[78].

4. Дохід сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу може формуватися за рахунок:

• надходжень від його членів у вигляді оплати за надані послуги у процесі виробництва, заготівлі, переробки, постачання сільськогосподарської продукції;

• коштів або майна, які надходять у вигляді пасивних доходів[79];

• субсидій[80] (дотацій[81]), отриманих з державного та/або місцевих бюджетів для підтримки сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, державних цільових фондів або в межах технічної чи благодійної, у тому числі гуманітарної, допомоги;

• інших не заборонених законом надходжень.

У цій частині Закону перелічені джерела формування доходу сіль­ськогосподарського обслуговуючого кооперативу. Слід звернути ува­гу на те, що цей перелік не є вичерпним, оскільки існує норма про мож­ливість «інших не заборонених законом надходжень».

Надходження, одержані сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом від збуту (продажу) сільськогосподарської продук­ції за дорученням членів цього кооперативу, не є його доходами.

Див. коментар до п. 2 цієї статті.

Фінансовим результатом господарської діяльності (чистим до­ходом[82]) кооперативу є різниця між доходами кооперативу від господарської діяльності та витратами на її провадження.

Поняття «фінансовий результат господарської діяльності кооперативу» використовується лише у Законі України «Про сільськогосподарську коо­перацію». Тут це поняття представлено як синонім поняття «чистий дохід».

Поняття «чистий дохід» має чимало трактувань[83]. Чистий дохід ча­сто визначають як прибуток суб'єкта підприємницької діяльності. Од­нак сільськогосподарський обслуговуючий кооператив не має на меті отриманні прибутку, тому ці поняття близькі, але не тотожні.

Якщо кооператив вестиме господарську діяльність неефективно, то замість чистого доходу може отримати чисті збитки (коли витрати перевищують доходи). При неспроможності долати загальну збитко­вість протягом тривалого часу кооператив банкрутує.

5. Після виконання зобов'язань сільськогосподарського обслуго­вуючого кооперативу та відшкодування збитків за минулі періоди залишок фінансового результату господарської діяльності коопе­ративу розподіляється загальними зборами у вигляді відрахувань до фондів кооперативу, кооперативних виплат його членам та на­рахувань на паї членам кооперативу, у тому числі асоційованим.

Норма цього Закону практично дублює статтю 25 Закону України «Про кооперацію» і встановлює, що дохід кооперативу формується з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці найманих праців­ників. При цьому дохід розподіляється на:

• сплату податків і зборів (обов'язкових платежів) до відповідних бюджетів;

• погашення кредитів;

• покриття збитків;

• проведення відрахувань до фондів кооперативу;

• кооперативні виплати;

• виплати на паї.

У цій частині Закону України «Про сільськогосподарську коопера­цію» уточнюється, що залишок фінансового результату господарської діяльності кооперативу розподіляється загальними зборами.

Це положення відображає специфіку сільськогосподарських об­слуговуючих кооперативах кооперативів у порівнянні з іншими.

Наприклад, статтею 26 Закону України «Про кооперацію» передба­чено, що кооперативні виплати розподіляються у порядку, визначено­му рішенням вищого органу управління кооперативу. Тут же наголошу­ється, що ця норма не поширюється на сільськогосподарські обслуго­вуючі кооперативи.

У коментованій частині Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» йдеться про те, що залишок фінансового результату гос­подарської діяльності кооперативу розподіляється загальними збо­рами у вигляді кооперативних виплат його членам.

Таким чином, для того, щоб розподілити кооперативні виплати у сільськогосподарському обслуговуючому кооперативі обов'язково потрібно робити це на загальних зборах. В інших кооперативах достат­ньо один раз затвердити зборами порядок розподілу доходу.

<< | >>
Источник: Науково-практичний коментар до Закону України «Про сільськогосподарську коо­перацію» та суміжних правових актів. Р.Я. Корінець, М.Й. Малік, В.М. Масін та ін. / За ред. Р.Я. Корінця, М.Й. Маліка, В.М. Масіна, Гриценка М.П. — Київ,2013. - 212 с.. 2013

Еще по теме Стаття 9. Особливості господарської діяльності сільськогосподар­ського обслуговуючого кооперативу.:

  1. Стаття13. Особливості господарської діяльності сільськогоспо­дарського виробничого кооперативу
  2. Стаття 8. Правила внутрішньогосподарської діяльності сільсько­господарського обслуговуючого кооперативу.
  3. Особливості обліку та використання коштів, отриманих від результатів власної господарської діяльності військової частини
  4. 3. Види господарської діяльності
  5. § 5. Ліцензування і патентування господарської діяльності
  6. 5.4. ПРЕДСТАВНИЦТВА ІНОЗЕМНИХ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
  7. 7.5. Заняття забороненими видами господарської діяльності
  8. § 14. Суб'єкти некомерційної господарської діяльності (неприбуткові організації)
  9. § 5. Контроль і нагляд у сфері фінансово- господарської діяльності
  10. § 5. Державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -