Радянський період розвитку науки адміністративного права

Розглядуваний період розвитку адміністративного права повністю пов’язаний з марксистсько-ленінським баченням управління державними та суспільними справами. Перехід управління галузями виробництва розглядається як результат захоплення влади пролетаріатом, одержавлення всіх сфер життя, встановлення суспільної власності.

У 1928 році адміністративне право вилучається з навчальних програм, згортаються наукові дослідження, постійним репресіям піддаються вчені- адміністративісти. У 1936-1937 рр. репресується велика група вчених-юристів Інституту радянського будівництва на чолі з його директором П.М. Пашуканісом.

Наступний етап у розвитку адміністративного права розпочався після відомої Першої наради з питань науки радянського права і держави у липні 1938 р. Головним доповідачем на цій нараді був Г.Я. Вишинський, який основну увагу у своєму виступі приділив адміністративному праву, наголошуючи на тому, що воно має посісти центральне місце у системі радянського права, але за умов, що адміністративне право розглядатиметься як таке, що не розмежовує тих, хто управляє, з тими, на кого цей вплив спричиняється. Фактично реабілітувавши адміністративне право, Вишинський поставив умову його подальшого розвитку на марксистсько-ленінській ідеології з обов’язковою критикою буржуазного адміністративного права. Внаслідок цього дисципліна «адміністративне право» з нового навчального року вводиться як обов’язкова в усіх юридичних навчальних закладах країни.

Наукова дискусія, що розпочалася після цього і продовжувалася після Другої світової війни, заклала підвалини для формування визначення предмету адміністративного права, методу, основних інститутів галузі. На цьому етапі доречно пригадати таких вчених, як С.С. Студенікін, М.І. Єропкін, І.І. Євтихієв, В.О. Власов, О.О. Лунєв, Г.І. Петров, І.М. Ананов та ін. З’являється низка підручників з адміністративного права, які єднає коло проблем, що розглядаються, сполучення Загальної та Особливої частин, але розрізняє розуміння обсягу державного управління. Не можна не згадати таких науковців, як Є.В. Додін, І.О. Пахомов, А.С. Васильєв, Ю.О. Тихомиров та ін.

6.