Кримінальна відповідальність державних службовців

Кримінальна відповідальність державних службовців передбачається розділом 17 «Злочини у сфері службової діяльності» (ст. 364 «Зловживання владою або службовим становищем», ст. 364² «Здійснення народним депутатом України на пленарному засіданні Верховної Ради України голосування замість іншого народного депутата України», ст.

Тут необхідно зазначити таке. У чинному КК, на відміну від КК 1960 р., замість поняття «посадова особа» вживається термін «службова особа», як синонім попередньому. По-друге, поняття «службова особа», яке застосовується у КК, не співпадає з поняттям «посадова особа», визначення якого надається в адміністративному праві (ст. 1 Закону «Про державну службу»). Відповідно до ст. 364 КК службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно - господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Злочини у сфері службової діяльності посягають на суспільні відносини, які визначають і регулюють зміст правильної роботи державного апарату й апарату органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ і організацій. А такі злочини, як зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень, службове підроблення і службова недбалість можуть посягати також і на охоронювані законом блага особи (трудові, політичні та інші права і свободи людини і громадянина).

Об’єктивна сторона злочинів у сфері службової діяльності (крім прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди) характеризується такими спільним рисами, як вчинення діяння:

з використанням влади або службового становища. Це означає використання тих повноважень, якими службова особа наділена у зв’язку із зайняттям нею певної посади або здійсненням певної службової діяльності: сукупність прав і обов’язків, які утворюють службову компетенцію цієї особи; її службовий авторитет; престиж органу, в якому службова особа здійснює свою діяльність; наявність службових зв’язків і можливостей, які виникають завдяки займаній посаді; можливості впливу на діяльність інших осіб тощо;

всупереч інтересам служби.

Важливою складовою об’єктивної сторони таких злочинів, як зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень, службова недбалість є настання певних суспільно небезпечних наслідків у вигляді істотної шкоди, яка полягає у завданні матеріальних збитків. Окрім «істотної шкоди» злочинним результатом можуть бути «тяжкі наслідки», які характеризуються більшим ступенем суспільної небезпеки і до яких можна віднести: наслідки, які суттєво ускладнюють відносини з іншими державними або міжнародними організаціями та підривають авторитет держави або її окремих органів на міжнародній арені; найбільш серйозні порушення конституційних прав громадян (наприклад, протиправне позбавлення житла), виникнення масових заворушень тощо.

Як уже зазначалося вище, суб’єктом злочинів у сфері службової діяльності є службова особа, визначення поняття якої надається вище. До категорії «службова особа» відносяться представники влади, під якими розуміють працівників державних органів і установ, які наділені правом у межах своєї компетенції пред’являти вимоги, а також приймати рішення, обов’язкові для виконання фізичними та юридичними особами. До них можна віднести, зокрема, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, суддів, прокурорів, слідчих, оперативний склад СБУ, працівників міліції та ін.

Поняття службової особи визначається специфікою їхніх повноважень, до яких належать організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов’язки. Чинне законодавство не дає визначення цих обов’язків. В юридичній науці прийнято під організаційно-розпорядчими обов’язками розуміти повноваження щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників.

Суб’єктивна сторона злочинів у сфері службової діяльності характеризуються умисною формою вини (за винятком службової недбалості). Тобто службова особа усвідомлювала факт використання свого службового становища і той факт, що це суперечить інтересам служби, передбачала, що такі дії завдають шкоди змісту нормальної роботи апарату державних органів або органів місцевого самоврядування і бажала вчиняти такі дії.

Одним із поширених злочинів є перевищення влади або службових повноважень, що являє собою умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав або повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам. Цей злочин проявляється у двох діяннях: перевищення влади і перевищення службових повноважень, які не співпадають за своїм змістом. Під перевищенням влади прийнято розуміти дії службової особи, яка, маючи владні повноваження стосовно підлеглих або більш широкого кола осіб, під час виконання своїх владних або організаційно - розпорядчих функцій виходить за межі цих повноважень. Перевищення службових повноважень — це дії службової особи, яка не має владних повноважень і виходить під час виконання своїх адміністративно- господарських функцій за межі, або дії службової особи, яка має владні повноваження, але у конкретному випадку перевищує не їх, а інші свої повноваження, або перевищує свої владні повноваження стосовно осіб, які не належать до числа підлеглих.

До числа злочинів у сфері службової діяльності належить службове підроблення, яке являє собою внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача свідомо неправдивих документів.

Не менш поширеною є службова недбалість, яка має прояв у невиконанні або неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам осіб. Цей злочин виявляється або у невиконанні або у неналежному виконанні службовою особою обов’язків. У першому випадку має місце «чиста» бездіяльність, тобто службова особа не виконує повністю своїх обов’язків, у другому — обов’язки виконуються, але не так, як цього вимагають інтереси служби, тобто має місце так звана «змішана» бездіяльність. Зовнішньо цей злочин схожий з порушенням службової дисципліни, передбаченим Законом «Про державну службу». Проте, суттєва відмінність полягає в тому, що злочин має місце у тому випадку, коли внаслідок такої службової недбалості завдано істотної шкоди. Істотною вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Натомість, тяжкими наслідками вважаються такі наслідки,які у двісті п’ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

До злочинів у сфері службової діяльності належить прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди. Під неправомірною вигодою прийнято розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав. Одержання вигоди службовою особою здійснюється за виконання або невиконання в інтересах того, хто її дає, будь-яких дій із використанням наданої їй влади або службового становища. Тобто можна виділити три основних моменти цього злочину: а) використання свого службового становища або влади; б) виконання або невиконання будь-яких дій в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду; в) метою здійснення названих дій є одержання винагороди. При цьому важливим моментом є те, що мова йде про виконання або невиконання дій, які службова особа могла чи повинна була виконати з використанням наданої їй влади або повноважень.