Ефективність адміністративної відповідальності за булінг (цькування) в Україні

Питання вирішення проблеми ефективності адміністративної відповідальності за булінг (цькування) не втрачають своєї актуальності для особи, суспільства та держави в цілому. Встановлено, що це пов’язано з суспільною резонансністю насилля над дітьми та серед дітей, а також результативністю покарання, яке передбачено адміністративною санкцією.

Слід зазначити, що на сьогоднішній день, в Україні немає єдиної статистичної звітності щодо реальної ситуації булінгу (цькування), кількості осіб, притягнутих до відповідальності за дане правопорушення (проступок) (у тому числі і по регіонах).

Слід звернути увагу, що за результатами опитування здобувачів вищої освіти, 42,2% хоча б раз у житті стикалися з випадками булінгу (цькування), що є свідченням про розповсюдженість даної проблеми та необхідністю боротьби з нею (Додаток А).

Наголошуємо, що в науці поняття ефективності правової категорії розглядається по-різному: як обґрунтованість, доцільність та

результативність; як досягнення поставленої мети та використання для цього мінімальних витрат матеріальних коштів, людської енергії, часу; як оптимальний варіант поведінки, необхідний для досягнення певної мети; як досягнення найбільшого результату щодо поставленої мети; як максимально корисний для суспільства результат тощо [65, с. 21].

Отже, оцінкою ефективності адміністративної відповідальності за булінг (цькування)є кінцева мета даної норми.

Тобто, мова йде про мету адміністративно стягнення, яка відповідно до ст. 23 КУпАП полягає у виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Виходячи з аналізу запропонованої норми, можна стверджувати про каральну, превентивну та виховну мету адміністративного стягнення. Тому про ефективність адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення (проступок) у сфері протидії булінгу (цькування) можна говорити при досягненні каральної, превентивної та виховної мети.

Отже, пропонуємо умови ефективності адміністративної відповідальності за булінг (цькування), які можна поділити на три групи:

1) державно - правові

Політика держави щодо захисту дітей має забезпечувати інтереси останніх та виробляти дієві підходи не лише для її декларування, а й реалізації.

XXZ століття для України стало трампліном реалізації прав і свобод людини, у тому числі й дитини. Свідченням цього є закріплення, у міжнародновизнаній, демократичній Конституції України положення про те, що «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави [71].

Слід наголосити на тому, що фіксація норми в Основному Законі України без налагодженого механізму захисту та реалізації прав і свобод людини, не говорить про її дієвість.

Державна політика захисту та реалізації прав дітей повинна поставити надійний бар’єр від протиправних посягань на їх права і свободи, у тому числі від будь-яких насильницьких діянь у вигляді фізичного, психологічного, економічного, сексуального насильства, а також насильства у мережі Інтернет.

Проте, слід констатувати, що реалії сьогодення свідчать про інше. Так, відповідно статистичним даним протягом 2020 року притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП 360 порушників антиалкогольного законодавства, які реалізовували дітям спиртні, слабоалкогольні напої та тютюнові вироби. Всього адміністративними комісіями органів місцевого самоврядування розглянуто 268 адміністративних матеріалів за ч.

Ці дані свідчать про негативні процеси у суспільстві, які впливають на вчинення правопорушень дітьми та відносно них.

Так, Л. Ф. Кривачук, наголошує, що на ефективність державного управління охороною дитинства впливають п’ять груп чинників: соціально- політичні; організаційно-управлінські; інноваційно-технологічні; кадрові; фінансово - економічні [75, с. 198].

Доведено, що до державно-правових умов ефективності адміністративної відповідальності за булінг (цькування) можна віднести:

1. Впровадження норм міжнародних стандартів в галузі захисту прав і свобод дитини у законодавство України, для розробки та удосконалення інструментів у боротьбі з булінгом (цькуванням).

Слід зазначити, що Указом Президента України від 24 березня 2021 року № 119/2021 затверджено нову редакцію Національної стратегії у сфері прав людини на 2021 - 2023 рр. Відповідно до § 17 «Забезпечення права на освіту» зазначено завдання, які спрямовані на доступ до якісної освіти, що здобувається в умовах безпечного освітнього середовища та формування в учасників освітнього процесу поваги до прав людини, її гідності, засад демократії, ненасильницької культури та культури доброчесності. Одним із таких завдань є «забезпечення імплементації принципів ненасильницької поведінки та недискримінації в освітній процес у закладах освіти, дитячих закладах оздоровлення та відпочинку, формування у всіх учасників процесу цінностей та навичок толерантної поведінки, спілкування та взаємодії, удосконалення діяльності шкільної психологічної служби».

У § 18 «Забезпечення прав дитини» зазначено проблеми, на які

спрямований стратегічний напрям, серед яких: «недостатня ефективність системи запобігання та протидії порушенням прав дітей, зокрема насильству щодо дітей; існування ризиків безпеки дитини у цифровому середовищі».

Вирішити ці проблеми пропонується у тому числі й шляхом приведення законодавства України стосовно запобігання та протидії насильству щодо дітей у відповідність із міжнародними стандартами [137].

Таким чином, можна наголосити на пріоритетність запобігання булінгу та кібербулінгу, у тому числі шляхом імплементації міжнародних стандартів у боротьбі з цим явищем, у національне законодавство.

2. Впровадження позитивного зарубіжного досвіду у боротьбі з булінгом (цькуванням)та кібербулінгом.

У контексті викладеного пропонуємо створення платформи обміну досвіду та співробітництва між навчальними закладами України та інших країн з питань протидії булінгу (цькування).

3. Розроблення підходів, які відповідають умовам часу та сучасним тенденціям розвитку дітей.

Пропонуємо створення чат - боту цілодобової психологічної допомоги кривдникам та жертвам булінгу, а також юридичної консультації у випадках цькування.

4. «Діджиталізація» інформації стосовно булінгу (цькування) та кібербулінгу.

4. 1. Пропонуємо створити єдину базу даних стосовно осіб, які вчинили адміністративні правопорушення у тому числі ст. 173 - 4 КУпАП (булінг (цькування), із забезпеченням доступу та внесення інформації Генеральної прокуратури України, Національної поліції України, Державної судової адміністрації України, Адміністрації Державної кримінально - виконавчої служби, Державної установи «Центр пробації», Координаційними центрами з надання правової допомоги, Міністерством соціальної політики України, Державною службою статистики України з зазначенням віку правопорушника, рішення суду стосовно нього, виконання покарання та практики надання правової допомоги.

Результати соціологічного опитування працівників Національної поліції України стосовно реальної ситуації булінгу (цькування) в Україні, що 97% опитаних вважають, що в Україні відсутня реальна статистика випадків булінгу (цькування) та у зв’язку з цим неможливо надати об’єктивну оцінку розповсюдженості та наслідкам цього суспільно - негативного явища.(додаток В).

Необхідність даної пропозиції також підтверджує у своєму дисертаційному дослідженні Н. В. Лесько: «Попри рекомендації Комітету ООН з прав дитини (42 а і b) від 09.10.2002 р., реальний масштаб проблеми захисту дітей від насильства важко оцінити через відсутність комплексних досліджень проблеми, а також системного підходу у збиранні статистичної інформації різними міністерствами. Статистичні показники різних міністерств часто не збігаються, оскільки ця інформація збирається за різною методологією. У відомчій статистиці щодо дітей трапляються такі парадоксальні випадки, коли кількість дітей, які стали жертвами насильства в сім’ї, та дітей, які самі вчинили таке насильство, подаються однією сумарною цифрою» [79, с. 339].

Окрім вищезазначеного, такий систематичний звід інформації про правопорушника полегшить роботу діяльності відповідних служб у частині збору та обробки інформації про особу правопорушника й прийняття правильного рішення; а також про дієвість покарання.

4.2. Зобов’язати усі заклади освіти (у тому числі й дошкільної) обладнати камерами відеоспостереження усю територію (окрім вбиралень та роздягалень) з можливістю для батьків переглянути відео за певний період часу [123].

5. Становлення «нового» інформаційного суспільства, у частині загальнообізнаності проблемі булінгу шляхом:

5.1. Висвітлення у засобах масової інформації, мережі Інтернет суспільно - негативного явища булінгу (цькування), а також друкування пам’яток, плакатів, навчально - методичних з зазначенням алгоритму дій при виникненні таких ситуацій.

5.2. Розробки стратегій та планів, з чіткими термінами виконання, направлені на попередження булінгу (цькування).

5.3. Проведення підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації вчителів, психологів, направлених на запобігання випадкам булінгу (цькування).

Що стосується державно-правових умов саме у сфері адміністративного права, то вона полягає у охороні дитини від цькування шляхом закріплення відповідної норми в адміністративному законодавстві, що передбачає відповідальність за булінг (цькування).

Слід зазначити, що мова про ефективність адміністративну відповідальність може йти лише при системному, сталому законодавстві. Законодавство у сфері протидії булінгу (цькуванню) можна назвати і системним (охоплює як закони, так інші нормативно-правові акти), а також й сталим, адже зміни до ст. 173-4 КУпАП не вносилися з моменту появи норми у законодавстві.

2) правозастосовну, яка полягає у реалізації санкції адміністративного правопорушення (проступку) у сфері протидії булінгу (цькування).

Доведено, що дана умова полягає:

1. У невідворотності покарання, тобто за вчинене правопорушення (проступок) наступає адміністративна відповідальність.

Проведений аналіз судової практики дає змогу стверджувати, що 4 з 10 проваджень в справі про адміністративні правопорушення у сфері протидії булінгу (цькування) в Україні закриті у зв’язку неналежного оформлення матеріалів адміністративного провадження за булінг (цькування), які б переконливо вказували на юридичний склад адміністративного правопорушення за булінг (цькування).

З’ясовано, що співвідношення фактів вчинення булінгу (цькування) до притягнення до відповідальності є одним із критеріїв ефективності.

Високий рівень ефективності застосування адміністративної відповідальності за булінг (цькування) може бути представлений наступною формулою : E= F ≤ V, де Е- ефективність, F- факти, V - відповідальність.

Тобто, притягнення до відповідальності повинно дорівнювати, або бути більшим (у випадках притягнення двох або більше осіб) фактам вчинення булінгу (цькування).

Звісно, запропонована формула не є «еталоном», адже існує і латентна злочинність, де за певних причин про факти булінгу (цькування) невідомо.

Так, за 2019 рік до місцевих загальних судів за ст. 173 -4 КУпАП надійшло 387 справ, з яких на 124 особи накладено адміністративні стягнення, що становить 32%. При цьому 114 справ закрито, з них: 22 - звільнено у зв’язку з малозначністю діяння, 54 - відсутності події складу адміністративного правопорушення, 36 - закінчення строків накладання

адміністративного стягнення [15].

За 2020 рік, у порівнянні з 2019 р. динаміка надходження справ до місцевих загальних судів за ст. 173-4 КУпАП зменшилась на 9,6 % та ставить 350 справ. На 106 осіб накладено адміністративні стягнення, що становить 30%.

Як бачимо, динаміка кількість осіб, на яких накладено адміністративні стягнення у 2020 році, порівнюючи з 2019 становить «- 2%».

2. У єдиній судовій практиці застосування адміністративної відповідальності за булінг (цькування).

Слід зазначити, що в одних випадках суд, за неналежне оформлення матеріалів адміністративного провадження за булінг (цькування) повертає органам Національної поліції України на доопрацювання, а в інших випадках - закриває провадження.

3. Ясності, точності складання процесуальних документів (у тому числі й протоколу).

Відповідно до проведеного вибіркового аналізу судової практики, 3 з 10 протоколів суд повертає на доопрацювання органам Національної поліції.

Виходячи з вищевикладеного, можна стверджувати про недосконалість правозастосовної умови ефективності адміністративної відповідальності за булінг (цькування). Виправлення даної ситуації можливо шляхом підвищення рівня кваліфікації поліцейських та керівників структурних підрозділів поліції: центрам підвищення кваліфікації Національної поліції, а також занять зі службової підготовки, включити до тематичного плану теми, що стосується особливостей складання процесуальних документів адміністративного правопорушення за булінг (цькування).

Окрім цього, органам Національної поліції необхідно змінити стратегічні орієнтири роботи, де критерієм роботи повинно бути не притягнення до відповідальності за фактом вчинення правопорушення, а результативні заходи захисту дітей від усіх форм насилля, у тому числі й булінгу (цькування).

Так, одним з організаційних заходів попередження правопорушення серед дітей, насильства в закладах освіти та забезпечення безпечного освітнього середовища є впровадження експериментальної моделі співпраці органів Національної поліції з навчальними закладами - «Шкільний офіцер поліції». Даний проєкт впроваджено до 2020 року, де працівники поліції, пройшовши спеціальні курси підготовки, здійснювали просвітницько- профілактичні заходи з учнями школи та їх батьками. Про дієвість зазначеного проєкту свідчать статистичні дані, де з 2014 до 2020 рр кількість правопорушень вчиненими неповнолітніми зменшилась на 30% [145].

У 2021 році анонсовано проєкт МВС України «Безпечне дитинство», одним із складових якого є «Безпечна школа» - посилення поліцейської присутності в закладах освіти; «Вихователь безпеки» - спеціалісти, робота яких направлена на вирішення конфліктних ситуацій у закладах освіти, а також виявлення, попередження та протидія булінгу (цькування) [167].

Таким чином, МВС орієнтовано на забезпечення безпечного дитинства та протидії насильства відносно дітей та серед останніх.

І. Г. Лубенець пропонує розробити Інструкцію щодо роботи шкільного офіцера поліції, де було б зазначено наступне: 1) обов’язок шкільного офіцера поліції вивчати всі матеріали «скриньок довіри» в тих навчальних закладах, де вони є, а також обов’язковий розгляд всіх звернень (усних чи письмових) учнів чи їхніх батьків, законних представників стосовно фактів насильства серед школярів. У випадках виявлення в діях учнів стосовно однолітків ознак адміністративного правопорушення чи злочину шкільні офіцери поліції мають передавати інформацію до уповноважених підрозділів органів Національної поліції; 2) участь шкільного офіцера поліції в роботі Ради профілактики, а також допомога в реалізації пропозиції введення дисциплінарної відповідальності для учнів-порушників загальноосвітніх навчальних закладів [81, с. 237-238].

Слід погодитись з науковцем щодо закріплення правил та алгоритму дій поліцейського, щодо регулювання протидії правопорушень, вчиненому дітьми та забезпечення безпечного навчання в закладах освіти.

О. І. Вінгаловська пропонує прийняти Закон України «Про права дитини», де передбачити такий текст статті про свободу дитини від насильства: «1. Кожна дитина має свободу від усіх форм фізичного і психологічного насильства, образи чи зловживань, тілесних покарань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження, включаючи сексуальні зловживання з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка законно турбується про дитину. Порушення цієї свободи визнається кримінальним злочином. 2. Кожна дитина має свободу від усіх форм фізичного і психологічного насильства, образи чи зловживань, тілесних покарань, недбалого і брутального поводження, включаючи сексуальні зловживання з боку вчителів та іншого персоналу школи чи іншого навчально-виховного закладу, де вони проходять навчання. Порушення цієї свободи визнається кримінальним злочином. 3. Кожна дитина має свободу від усіх форм фізичного і психологічного насильства, тілесних покарань чи брутального поводження, включаючи сексуальні зловживання з боку будь-

якої фізичної і юридичної особи чи представника органів влади. Порушення цієї свободи визнається кримінальним злочином» [26, с. 182].

Тобто вчена виділяє суб’єктів вчинення правопорушення, що проявляється у формі насильства до дітей: батьків, або осіб, що їх замінюють, вчителів та іншого персоналу школи та будь-якої фізичної чи юридичної особи. Дозволимо собі не погодитись з вченою у частині «без альтернативності» відповідальності - кримінальної, адже за булінг (цькування) передбачено адміністративну відповідальність.

3) превентивно - виховну

Стрімкий розвиток соціальних, економічних, правових, політичних процесів, диктує необхідність виховання людини, у тому числі й дитини у дусі нових суспільних стандартів, в основу яких покладено боротьбу з насильством над дітьми та серед останніх.

Проте слід зазначити, що існують різні форми впливу на свідомість дитини, як позитивні, так і негативні. Наприклад, мережа Інтернет може стати для дитини інструментом розвитку особистості, свідомості, ресоціалізації, а з іншої сторони пропагувати насильство, жорстокість, аморальність та інші негативні тенденції розвитку дитини.

Тому необхідна цілеспрямована діяльність держави, у тому числі через інститут адміністративної відповідальності, направлена на виховання та розвиток правової та культурної свідомості людини, у тому числі й дитини, задля зменшення фактів вчинення правопорушень серед дітей.

Доведено, що превентивно - виховна умова ефективності адміністративної відповідальності за булінг (цькування) полягає у застосуванні адміністративної відповідальності до особи, яка вчинила булінг (цькування), або батьків, чи осіб які їх замінюють з метою запобігання новим випадкам вчинення булінгу (цькування), проявам агресії та насилля у соціумі.

Про ефективність даного критерію може свідчити повторність вчинення булінгу (цькування) Так, за ч. 2 ст. 173-4 КУпАП з 2019 р по сьогоднішній день не притягнуто жодної особи до відповідальності.

У контексті покращення превентивно - виховних заходів протидії булінгу (цькування) пропонуємо:

1. Запровадити інститут відновного правосуддя в адміністративному праві - інститут примирення між жертвою булінгу та кривдником. Слід зазначити, що зарубіжна концепція захисту прав дитини спрямована на відмову від каральної функції, а направлена на реалізацію саме відновного правосуддя. Дана програма реалізується за чотирьох умов: є потерпіла сторона — фізична особа, якій правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди; якщо неповнолітній вперше вчинив правопорушення (проступок); якщо неповнолітній визнає факт вчинення ним правопорушення; і неповнолітній, і потерпілий дали згоду на участь у програмі [25].

При дотриманні усіх чотирьох вимог, між жертвою булінгу (цькування) та кривдником укладається медіаційна угода та проводитися психологічна та ресоціальна робота з кривдником, що допоможе останньому стати свідомою та відповідальною особою.

Так, результати опитування працівників Національної поліції України показали, що 75 % опитаних вважають за необхідне впровадити інститут примирення в адміністративному праві (додаток В).

2. Удосконалити технології психологічної, педагогічної роботи шляхом запровадження інноваційних форм виховної роботи.

3. Створити антибулінговий Статуту навчального закладу, з зобов’язальною вимогою усіх учасників дотримуватися його положень та відповідальності за його порушення.

4. Підвищити рівень взаємодії «школа - батьки».

5. Удосконалити контроль за продажем неповнолітнім алкогольних, тютюнових виробів, а також перебування дітей у нічний час у розважальних закладах.

6. Активізувати роботу творчих та спортивних гуртків з пропагандою здорового способу життя.

7. Збільшити культурно - масові заходи, спрямовані на інформування населення щодо проблеми булінгу (цькування), а також алгоритму дій щодо її вирішення.

8. Запровадити регулярне тестування в закладах освіти щодо виявлення випадків булінгу (цькування) задля швидкої та відповідної реакції з боку педагогів, психологів та поліцейських.

9. Запровадити систематичний моніторинг та аналіз шкільного клімату на предмет виявлення випадків булінгу (цькування).

10. Організувати у телепередачах, кіно і відеофільмах, Інтернет - ресурсах, друкованих виданнях пропаганди дружніх один до одного стосунків.

У межах превентивно-виховної умови ефективності адміністративної відповідальності пропонуємо звернутися до досвіду правового виховання молоді в США, який описує І. Г. Лубенець: «Одна з найактуальніших проблем сучасної Америки - це насильство. З огляду на це на федеральному рівні було розроблено програму оздоровлення американського суспільства, що включає такі напрями правового виховання громадян: - орієнтація програм навчання школярів на формування в учнів настанов і навичок, що сприяють утриманню їх від насильства; - забезпечення взаємодії між молодіжними організаціями і організаціями дорослих у запобіганні насильства; - формування системи поступового залучення молоді до трудової діяльності; - навчання дітей у школі упродовж року без додаткових тримісячних літніх канікул, але з більш частими канікулами, що тривають декілька днів; - створення можливостей для активного відпочинку дітей; - поліпшення системи трудового перевиховання підлітків, що застосовують насильство (результати досліджень показали, що декілька соціальних програм перевиховання за місцем проживання впливають більш сприятливо на молодь, ніж перебування неповнолітніх злочинців у виправнотрудових установах); - запобігання насадженню расової і культурно-національної ворожнечі; - ідеологічне і матеріальне стимулювання оздоровлення сімейного способу життя; - обмеження поширення зброї серед американських громадян; - рекомендації засобам масової інформації про обов’язковий перегляд програм передач телебачення і змісту друкованих видань з метою скорочення реклами насильства; - залучення засобів масової інформації до проведення пропаганди, що сприяє скороченню насильства; - проведення наукових досліджень, присвячених виявленню умов, в яких запобігання правопорушенням здійснюється найбільш успішно» [81, с. 358; 8, с. 254-255].

Також запропоновані пропозиції стосовно підвищення ефективності адміністративної відповідальності за булінг (цькування) у першу чергу виконують превентивну функцію. Адже правопорушенню краще запобігти, ніж виправляти наслідки. А наслідки у булінгу (цькування) для всіх учасників не є позитивними та потребують тривалого часу для їх виправлення.

Слід зазначити, що зазначені умови та критерії ефективності адміністративної відповідальності за булінг (цькування) не є вичерпними, проте досить суттєві.

Реалізація зазначених пропозицій дасть змогу підвищити ефективність адміністративної відповідальності за булінг (цькування): з боку держави - у захисті прав і свобод людини та дитини; запобіганні новим випадкам явища цькування; виховування дитину у дусі поваги один до одного, прав і свобод інших людей.