Стаття 13

Кожна держава-сторона забезпечує будь-якій особі, яка стверджує, що їй було завдано катувань на території, що пе­ребуває під юрисдикцією цієї держави, право на подання скарги компетентним властям цієї держави та на швидкий неупереджений розгляд такої скарги.

1. Основною формою розгляду передбачених цією статтею скарг особи, потерпілої від катувань, слід вважати кримінальне провадження.

Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне право­порушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення криміналь­ного правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслі­дування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиногореєстру досудовихрозслідувань. Здійснен­ня досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відпові­дальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єди­ного реєстру досудових розслідувань, який здійснюється негайно після завершення огляду У разі виявлення ознак кримінального правопорушення на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України, досудове розслідування розпочинається негай­но; відомості про нього вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань при першій можливості.

Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на при­йняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні пра­вопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення.

До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відо­мості про:

1) час та дату надходження заяви, повідомлення про криміналь­не правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;

2) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;

3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свід­чити про вчинення кримінального правопорушення;

4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчи­нення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;

5) попередню правову кваліфікацію кримінального правопо­рушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відпові/дальність;

6) передачу матеріалів та відомостей іншому органу досудового розслідування або за місцем проведення досудового розслідування (ч. 5 ст. 36, ч. 7 ст. 214, ст. 216, ст. 218 КПК України);

7) прізвище, ім'я, по батькові та посада слідчого, прокурора, який вніс відомості до Реєстру та/або розпочав досудове розслідування;

8) дату затримання особи;

9) обрання, зміну та скасування запобіжного заходу (ст. ст. 178, 200, 202 КПК);

10) час та дату повідомлення про підозру, відомості про особу, яку повідомлено про підозру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазна­ченням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

11) зупинення та відновлення досудового розслідування;

12) оголошення розшуку підозрюваного;

13) об’єднання та виділення досудових розслідувань;

14) продовження строків досудового розслідування та три­мання під вартою;

15) встановлені, відшкодовані матеріальні збитки, суми пред’явлених позовів у кримінальному провадженні, вартість арештованого майна;

16) закінчення досудового розслідування^[86].

2.

Прийняття заяв і повідомлень про вчинені кримінальні право­порушення та інші події, незалежно від місця і часу їх учинення, повноти отриманих даних, особистості заявника, здійснюється цілодобово негайно тим органом внутрішніх справ, до якого надійшла заява чи повідомлення про вчинені кримінальні право­порушення та інші події, або самостійне виявлення слідчим або іншою службовою особою органу внутрішніх справ з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення криміналь­ного правопорушення.

Такі дії проводяться уповноваженими працівниками черго­вих частин, а саме: головним інспектором - черговим, старшим інспектором - черговим з особливих доручень, старшим ін­спектором - черговим чергової частини МВС України, старшим інспектором - черговим, інспектором черговим, помічником чергового чергової частини Головного управління боротьби з організованою злочинністю МВС України (далі - ГУБОЗ МВС України), помічником начальника чергової частини (відділу) - оперативним черговим, старшим інспектором - черговим, інспек­тором - черговим чергової частини ГУМВс, УМВС, інспектором - черговим, помічником чергового чергової частини Управління боротьби з організованою злочинністю (далі - УБОЗ), помічником начальника чергової частини - оперативним черговим, старшим інспектором - черговим, інспектором - черговим, помічником оперативного чергового чергової частини районних, районних у містах, міських управлінь (відділів), лінійних управлінь (відділів) внутрішніх справ, працівниками інших структурних підрозділів, призначеними підмінними черговими в установленому порядку, та оператором телефонної лінії «102» або іншою службовою особою.

При особистому зверненні заявника до органу внутрішніх справ, який обслуговує обласні центри та інші міста з територіальним поділом, із заявою чи повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення та інші події цілодобово оформляються прото­коли усних заяв оперативним черговим або іншою службовою особою в кімнаті для приймання громадян і відразу реєструються в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримі­нальні правопорушення та інші події (детальніше про це - див.

3. У випадку, коли особа перебуває у місцях несвободи, її право на скаргу про застосування катування забезпечується законодав­ством, яке регламентує режим перебування в таких місцях, проте з деякими обмеженнями.

Так, Закон України «Про попереднє ув’язнення» визначає, що особи, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, підлягають обшуку, медичному огляду, дактилоскопуванню і фото­графуванню; їх ознайомлюють з правами, обов’язками та вимогами режиму. Речі, які є при них, а також передачі та посилки, що над­ходять на їхнє ім'я, підлягають огляду, а листування - перегляду.

Разом з тим, особи, взяті під варту, мають право звертатися зі скаргами, заявами та листами до Європейського суду з прав люди­ни, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, державних органів і службових осіб у порядку, встановленому статтею 13 Закону.

Ця норма встановлює, що особи, взяті під варту, можуть листува­тися з родичами та іншими громадянами, а також підприємствами, установами, організаціями з письмового дозволу особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження. Після набрання виро­ком законної сили листування здійснюється відповідно до закону.

Скарги, заяви, клопотання і листи (кореспонденція) осіб, взятих під варту, переглядає адміністрація місця попереднього ув’язнення, за винятком окремих випадків. Скарги на дії чи рішення слідчого надсилаються адміністрацією місця попереднього ув’язнення прокуророві, а скарги на дії та рішення прокурора - прокуророві вищого рівня не пізніше трьох діб з часу їх подачі. Заяви осіб з пи­тань оскарження в судовому порядку рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, а також оскарження ухвал слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або подовження строків тримання під вартою, або про застосу­вання тимчасового чи екстрадиційного арешту надсилаються адміністрацією місця попереднього ув’язнення до визначеного законом суду протягом доби з часу їх подання.

Інші скарги, заяви, клопотання і листи, пов’язані з кримінальним провадженням, не пізніше трьох діб з часу їх подачі надсилаються адміністрацією місця попереднього ув’язнення особі або органу, які здійснюють кримінальне провадження. Ця особа або орган розглядають їх у встановленому законом порядку Скарги, заяви і листи, що містять відомості, розголошення яких може перешкодити кримінальному провадженню, за належністю не надсилаються, а передаються на розгляд особі або органу, які здійснюють кримі­нальне провадження, про що сповіщаються особа, яка перебуває під вартою, та прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів при проведенні досудового розслідування.

Скарги, заяви і листи з питань, не пов’язаних з кримінальним провадженням, розглядаються адміністрацією місця попереднього ув’язнення або надсилаються за належністю в порядку, встанов­леному законом.

З відповідями на заяви, скарги та листи адміністрація озна­йомлює осіб, взятих під варту, під розписки, які додаються до їх особистих справ.

Перегляду не підлягає:

1) кореспонденція, яку особи, взяті під варту, адресують Упов­новаженому Верховної Ради України з прав людини, Європей­ському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій та проку­ророві, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, одержують від зазначених органів та осіб;

2) кореспонденція, яку особи, взяті під варту, адресують захисни­ку у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, одержують від такого захисника.

Схожі правила для осіб, засуджених до арешту та позбавлення волі встановлюють відповідно статті 51 та 113 КВК^[88].

Зокрема, засуджений має право передати кореспонденцію захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої пов­новаження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, безпосередньо під час побачення з ним.

У той же час, статтею 107 КВК засудженому до позбавленні волі (а також до арешту та довічного позбавлення волі) забороняється надсилати та отримувати кореспонденцію всупереч порядку, вста­новленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Додатковим механізмом є візити Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, передбачені статтями 13 та 19-1 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини».

Крім того, представники громадських організацій, експерти, учені та фахівці, залучені Уповноваженим на договірних засадах до виконання функцій національного превентивного механізму, відвідують на підставі окремого письмового доручення Уповно­важеного місця несвободи, та можуть опитувати осіб, які перебу­вають у таких місцях, з метою отримання інформації стосовно поводження з цими особами та щодо умов їх тримання.

4. Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» визначає, що право на за­безпечення безпеки за наявності відповідних підстав мають:

а) особа, яка заявила до правоохоронного органу про кри­мінальне правопорушення або в іншій формі брала участь чи сприяла виявленню, попередженню, припиненню або розкриттю кримінальних правопорушень;

б) потерпілий та його представник у кримінальному про­вадженні;

в) підозрюваний, обвинувачений, захисники і законні пред­ставники;

г) цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники у справі про відшкодування шкоди, завданої кримінальним пра­вопорушенням;

г-1) представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

д) свідок;

е) експерт, спеціаліст, перекладач і понятий;

є) члени сімей та близькі родичі осіб, перелічених у пунктах «а» - «е», якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на учасників кримінального судочинства.

Заходами забезпечення безпеки є:

а) особиста охорона, охорона житла і майна;

б) видача спеціальних засобів індивідуального захисту і спо­віщення про небезпеку;

в) використання технічних засобів контролю і прослуховуван- ня телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження;

г) заміна документів та зміна зовнішності;

д) зміна місця роботи або навчання;

е) переселення в інше місце проживання;

є) поміщення до дошкільної виховної установи або установи органів соціального захисту населення;

ж) забезпечення конфіденційності відомостей про особу;

з) закритий судовий розгляд.

З урахуванням характеру і ступеня небезпеки для життя, здо­ров’я, житла та майна осіб, взятих під захист, можуть здійснюватися й інші заходи безпеки.

Підставою для вжиття заходів забезпечення безпеки осіб, за­значених вище, є дані, що свідчать про наявність реальної загрози їх життю, здоров’ю, житлу і майну

Приводом для вжиття заходів забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, членів їх сімей та близьких родичів може бути:

а) заява учасника кримінального судочинства, члена його сім’ї або близького родича;

б) звернення керівника відповідного державного органу;

в) отримання оперативної та іншої інформації про наявність загрози життю, здоров’ю, житлу і майну зазначених осіб.

5. Зобов’язання, що містяться в цій статі, застосовуються також щодо інших форм жорстокого, нелюдського або такого, що при­нижує гідність, поводження й покарання.