Стаття 11

Кожна держава-сторона розглядає правила, інструкції, методи і практику щодо допиту, а також умови утримання під вартою й поводження з людьми, які піддані будь-якій формі арешту, затримання чи ув’язнення на будь-якій території, що перебуває під її юрисдикцією, з тим, щоб не допускати жодних випадків катувань.

1. Ця норма спрямована на забезпечення формування як пра­вил, так і практики здійснення відповідних правових процедур з метою запобігання фактам катування під час:

1) допиту особи;

2) тримання особи під вартою

3) поводження з людьми, які піддані будь-якій формі арешту, затримання чи ув’язнення на будь-якій території, що перебуває під юрисдикцією держави.

2. Національне законодавство декларує, що забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність, але й містить низку норм-запобіжників, які забезпечують гарантії від вчинення актів катувань.

Під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвину­вачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку передбачених КПК.

Кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчи­ненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено сво­боди, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмоти­вованого судового рішення про тримання під вартою.

Про затримання особи, взяття її під варту або обмеження в праві на вільне пересування в інший спосіб, а також про її місце перебу­вання має бути негайно повідомлено її близьких родичів, членів сім'ї чи інших осіб за вибором цієї особи в порядку, передбачено­му КПК. Кожен, хто понад строк, передбачений кПк, тримається під вартою або позбавлений свободи в інший спосіб, має бути негайно звільнений.

Зокрема, підозрюваний, обвинувачений має право:

...на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - мати такі побачен­ня без обмеження їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держа­ви у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв'язку з відсутністю коштів на її оплату;

.у разі затримання або застосування запобіжного заходу у ви­гляді тримання під вартою - на негайне повідомлення членам сім'ї, близьким родичам чи іншим особам про затримання і місце свого перебування.

Допит не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому - понад вісім годин на день. Допит малолітньої або не­повнолітньої особи не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години на день. Під час допиту може застосовуватися фотозйомка, аудіо- та/або відеозапис.

Захисник має право брати участь у проведенні допиту та інших процесуальних діях, що проводяться за участю підозрюваного, обвинуваченого, до першого допиту підозрюваного мати з ним конфіденційне побачення без дозволу слідчого, прокурора, суду, а після першого допиту - такі ж побачення без обмеження кілько­сті та тривалості. Такі зустрічі можуть відбуватися під візуальним контролем уповноваженої службової особи, але в умовах, що виключають можливість прослуховування чи підслуховування.

Можна також навести такі узагальнені правила поводження з особами, які затриманні або щодо яких обрано запобіжний захід тримання під вартою,які спрямовані на попередження катувань (витяг з норм КПК).

Затримана на підставі ухвали слідчого судді, суду особа не пі­зніше тридцяти шести годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу

Уповноважена службова особа (особа, якій законом надане право здійснювати затримання), яка затримала особу на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання або у якої під вартою тримається особа, щодо якої діє ухвала про дозвіл на затримання, негайно повідомляє про це слідчого, прокурора, зазначеного в ухвалі.

Якщо після затримання підозрюваного, обвинуваченого з’ясу­ється, що він був затриманий на підставі ухвали про дозвіл на затри­мання, яка відкликана прокурором, підозрюваний, обвинувачений має бути негайно звільнений уповноваженою службовою особою, під вартою якої він тримається, якщо немає інших законних підстав для його подальшого затримання.

Кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов’язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити дотримання прав такої особи.

Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрис­дикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому КПК порядку, він зобов’язаний постановити ухвалу, якою має зобов’язати будь- який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з’ясування підстав позбавлення свободи.

Слідчий суддя зобов’язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підоз­рюється, а також роз’яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говори­ти нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 КПК, вимагати перевірки обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені КПК.

Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 КПК, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 КПК; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов’язків затриманого. Протокол про за­тримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.

Особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Уповноважена службова особа зобов’язана доставити затриману особу до найближчого підрозділу органу досудового розсліду­вання, в якому негайно реєструються дата, точний час (година і хвилини) доставлення затриманого та інші відомості, передбачені законодавством. Про кожне затримання уповноважена службова особа одразу повідомляє за допомогою технічних засобів від­повідальних осіб в підрозділі органу досудового розслідування. Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання, що визначається згідно з вимогами статті 209 КПК.

Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільне­на або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.

У підрозділі органу досудового розслідування мають бути при­значені одна або декілька службових осіб, відповідальних за перебу­вання затриманих. Відповідальними за перебування затриманих не можуть бути слідчі.

Службова особа, відповідальна за перебування затриманих, зобов’язана:

1) негайно зареєструвати затриманого;

2) роз’яснити затриманому підстави його затримання, права і обов’язки;

3) звільнити затриманого негайно після зникнення підстави для затримання або спливу строку для затримання, передбаченого статтею 211 КПК;

4) забезпечити належне поводження із затриманим та до­тримання його прав, передбачених Конституцією України, цим Кодексом та іншими законами України;

5) забезпечити запис усіх дій, що проводяться із залученням затриманого, у тому числі час 'їх початку та закінчення, а також осіб, які проводили такі дії або були присутні при проведенні таких дій;

6) забезпечити невідкладне надання належної медичної до­помоги та фіксацію медичним працівником будь-яких тілесних ушкоджень або погіршення стану здоров'я затриманого. До складу осіб, що надають затриманому медичну допомогу, за його бажанням може бути допущена конкретна особа, що має право на зайняття медичною діяльністю.

Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зо­бов'язана надати затриманій особі можливість негайно повідоми­ти про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сім'ї чи інших осіб за вибором цієї особи. Якщо уповно­важена службова особа, що здійснила затримання, має підстави для обґрунтованої підозри, що при повідомленні про затримання ця особа може зашкодити досудовому розслідуванню, вона може здійснити таке повідомлення самостійно, проте без порушення вимоги щодо його негайності.

У разі затримання неповнолітньої особи уповноважена служ­бова особа, що здійснила затримання, зобов'язана негайно повідо­мити про це її батьків або усиновителів, опікунів, піклувальників, орган опіки та піклування.

Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов'язана негайно повідомити про це орган (установу), упов­новажений законом на надання безоплатної правової допомоги. У разі неприбуття в установлений законодавством строк захис­ника, призначеного органом (установою), уповноваженим зако­ном на надання безоплатної правової допомоги, уповноважена службова особа негайно повідомляє про це відповідний орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.

Умови тримання під вартою визначаються також Законом України «Про попереднє ув'язнення»^[85].

3. Зобов'язання, що містяться в цій статі, застосовуються також щодо інших форм жорстокого, нелюдського або такого, що при­нижує гідність, поводження й покарання.