§ 5. Постіндустріальне суспільство
Загальна характеристика постіндустріального суспільства.
У постіндустріальному суспільстві на перший план висувається сфера послуг, в якій центральне місце займає наука та освіта (університети); в соціальній структурі провідна роль переходить до вчених та професійних спеціалістів; теоретичні знання стають джерелом нововведень та формування політики; виробництво, розподіл та споживання інформації стають домінуючою сферою діяльності суспільства.
Постіндустріальне суспільство - це суспільство теоретичних знань, науки, інновацій, нових інтелектуальних технологій, основною характеристикою якого є
зайнятість основної робочої сили у сфері послуг: торгівлі, фінансах, транспорті, охороні здоров’я, науці, освіті, організації дозвілля, державному управлінні тощо.
Для постіндустріального суспільства характерною є поява особливою форми зайнятості - надомна праця. Це повертає суспільство у аграрне суспільство, але на значно нових умовах. Це - своєрідні “комп’ютерні надомники”, котрі оперують великою кількістю інформації. Саме в постіндустріальному суспільстві розвивається когнітаріат - пролетаріат розумової праці.
Постіндустріальне суспільство починає формуватися наприкінці 70-х років. Воно характеризується появою могутніх засобів виробництва - інформаційно- електронних систем, використанням мікропроцесорів в промисловості та сфері послуг, торгівля та сфері обміну. Агробізнес, нафтохімія, генна інженерія, комп’ютерна техніка свідчать про домінуючу роль технології у суспільстві.
Цей етап мав різні назви: “друга промислова революція”, “третя хвиля розвитку цивілізації”, “третя індустріальна революція” та ін. Однак найбільш вдалим став термін “постіндустріальне суспільство”.
Постіндустріальний тип держави розпочався десь наприкінці XX століття. Для нього характерними є десинхронізація, децентралізація, злам чітких стандартів у виробництві та житті, перехід до універсалізації знань тощо.
Основним багатством тепер визнаються знання та інформація. Економіка опирається на енергетику, що має здатність відновлюватись: Сонце, вітер, хвилі тощо. Державна ж бюрократія все більшою мірою переймає матричний устрій. Національні держави поступово ліквідуються, їм на заміну йде глобалізм.
синхронність образного ряду, що дає телевізійна мережа), але й закладає основу продажу касет з записами фільмів та спортивних подій.
Джерело: Тоффлер Э. Третья волна. - М.: ACT, 1999. - С. 275.
На сьогодні постіндустріальне суспільство знає два етапи: етап сервісного суспільства та етап інформаційного суспільства. Відомий російський вчений Ю.
Яковець прогнозує третій етап постіндустріального суспільства - гуманістичне
7
суспільство .
Сервісне суспільство.
Дослідники постіндустріального суспільства неодноразово зазначали, що воно може бути охарактеризовано як таке, що базується на виробництві та використанні послуг. Це можна охарактеризувати на прикладі розвинених країн, де відсоток зайнятості населення рухався від кількості представників матеріального виробництва до тих, хто був зайнятий у сфері послуг (див. таблицю 4.1.).
Визначаючи постіндустріальне суспільство Д. Белл обґрунтував п’ять його основних компонентів[7] [8], що за своєю сутністю були складовими сервісного суспільства. • В економічній сфері: перехід від виробництва товарів до розширення сфери послуг. • У сфері зайнятості: домінування професійного та технічного класу. • Осьовий принцип суспільства: центральне місце належить теоретичним знанням, як джерелу нововведень та формулювання політики. • Майбутня орієнтація: особлива роль технології та технологічної оцінок. • Прийняття рішень: створення нової інтелектуальної технології. Інформаційне суспільство. Термін “інформаційне суспільство” вперше було використано в Японії у 1966 році у доповіді групи з наукових, технічних та економічних досліджень, в якій стверджувалось, що інформаційне суспільство - це суспільство, де в достатку є висока за якістю інформація, а також всі необхідні засоби її розповсюдження. - наявність у кожного персонального комп’ютера, що є підключеним до глобальних інформаційних мереж; - кожен член суспільства має можливість своєчасно здобувати за допомогою глобальних інформаційних мереж (насамперед Інтернету) повну та достовірну інформацію будь-якого змісту з будь-якої держави, знаходячись при цьому у будь- якому місці земної кулі; - надається можливість оперативної комунікації громадянина з іншими громадянами, їх організаціями, а також державними органами і посадовими особами, незалежно від їх місця знаходження на планеті; - “зникають” географічні та геополітичні кордони держав в рамках інформаційних мереж, відбувається “зіткнення” інформаційних законодавств різних країн, що призводить до необхідності гармонізації законодавств; - рансформується діяльність ЗМІ за формами створення та розповсюдження інформації; технологічно стикаючись з інформаційними комп’ютерними мережами; - з’являються нові форми діяльності з використанням інформаційних мереж: праця, творчість, виховання та освіта, медицина тощо. Інформаційне суспільство на сьогодні існує у трьох варіантах: 1. Модель Силіконової долини - відкрите інформаційне суспільство, що розвивається за допомогою ринку. 2. Сінгапурська модель - авторитарне інформаційне суспільство. 3. Фінська модель - відкрите інформаційне суспільство добробуту. Гуманістичне суспільство. Перехід до постіндустріальної цивілізації характеризується відродженням гуманізму, поверненням соціокультурному чиннику провідної ролі у динаміці суспільства, зміною системи цінностей та орієнтирів. Саме тому останньою стадією постіндустріального суспільства (ця стадія розпочнеться приблизно в середині XXI століття, але не у всіх цивілізацій і не у всіх країнах) можна визначити як гуманістичне суспільство, де перевага буде надаватися людині, її творчому потенціалу, а також гармонізації відносин суспільства і природи. Задоволення матеріальних потреб створить передумови для становлення нової мотиваційної системи. Людина, що буде звільнена від необхідності постійного пошуку засобів для гідного життя, здобуде можливість засвоїти та культивувати у собі потреби більш високого порядку, що буде виходити далеко за межі оволодіння речовими багатствами. Такі зміни у мотивації людської активності визначають і якісні зміни самого її типу. Становлення творчості як найбільш поширеної форми виробничої діяльності стане основною складовою гуманістичної трансформації постіндустріального суспільства. При цьому, на відміну від праці, творчість є більш високим і досконалим типом діяльності, адже її спонукальний мотив пов’язаний насамперед з внутрішніми потребами особистості: прагненням до самореалізації, збільшення та розвитку своїх знань та можливостей. Така гуманістична трансформація передбачає як поступову заміну приватної власності власністю особистою, так і суттєве зниження ролі ринку в економіці постіндустріальної цивілізації. Крім того, гуманістична трансформація значно змінює природу експлуатації, яка в нових умовах долається на соціопсихологічному, а не на соціально-політичному рівні, адже можливість відчуження речового продукту більше не сприймається як несправедливість. Водночас низький 9 Яковец Ю.В. Глобализация и взаимодействие цивилизаций. - М.. 2001. - С. 13. інтелектуальний рівень нижчих верств населення не дозволяє йому збільшувати свій матеріальний добробут і це не може не викликати певні протиріччя. Питання для самоконтролю. 1. Що таке постіндустріальне суспільство? 2. Що таке когнітаріат? 3. Які етапи розвитку проходить постіндустріальне суспільство? 4. У яких варіантах існує інформаційне суспільство? Дискусійне завдання: Проаналізувати, на якому етапі розвитку суспільства знаходиться зараз сучасна Україна і чому.