§ 2. Поняття, загальні ідеї та засади громадянського суспільства

Поняття «громадянське суспільство» не використовували, не опрацьовували і не вивчали у радянській правничій науці за сімдесятирічний відтинок її існування. Це пояснюється тим, що взаємини держави і суспільства в соціалістичних республіках різко розходилися з теорією громадянського суспільства.

за доби демократичних перетворень у нашій державі вітчизняна правнича наука знову звернулася до концепції громадянського суспільства як до цінного явища, що має величезний творчий потенціал для поступального розвитку держави.

Для того щоб визначитися з тим, що являє собою таке складне явище, як громадянське суспільство, яке є суспільством най­розвиненішого на сьогодні типу, незайве визначитися, що таке суспільство взагалі і як воно співвідноситься з державою.

Суспільством можна назвати людську спільноту, створену на підставі взаємних інтересів, взаємної співп­раці. Щоправда, не всяка сукупність людей є суспільством. Сус­пільство не є простою сукупністю індивідів. Суспільство - це соціальна система взаємодії людей, які пов’язані між собою інтересами у сфері виробництва, обміну, спожи­вання життєвих благ і встановлюють межі поведінки в загальних інтересах за допомогою соціальних норм (зо­крема юридичних). Кожне суспільство в конкретно-історичний період має свої особливості, пов’язані з системою економічних, соціальних, політичних, ідеологічних (духовних) рис, властивих даному суспільству.

У кожному суспільстві є свої суб’єкти соціального спілкуван­ня: особа, сім’я, клас, стан, група, нація, держава та ін. Сус­пільство - складна динамічна система взаємозв’язків людей, об’єднаних сімейними зв’язками, груповими, становими, кла­совими, національними відносинами. Провідними елементами, що визначають суспільство, є власність, праця, сім’я.

Перед тим як перейти до характеристики цивільного суспіль­ства, відзначимо, що поняття суспільства і держави не збі­гаються.

Держава посідає в суспільстві центральне положення і віді­грає в ньому домінуючу роль. За характером держави можна судити про характер усього суспільства, його суті.

Держава щодо всього суспільства виступає як засіб управлін­ня, ведення загальних справ (забезпечуючи порядок і суспільну безпеку), а щодо супротивників панівного класу - нерідко як знаряддя придушення і насильства.

Хронологічні рамки суспільства і держави теж не збігаються: перше виникло раніше і має багатшу історію свого розвитку, ніж друга. Народжена суспільством, що розвивається, держава на­буває щодо нього відносної самостійності. Причому ступінь цієї самостійності постійно змінюється, залежить від внутрішніх і зовнішніх умов їх взаємодії. У тоталітарній державі суспільство як певний соціальний організм поглинуто державою, позбавле­но належної самостійності, цілком залежить від держави. Під­порядкування держави суспільству відбувається лише за умов існування правової держави і формування громадянського сус­пільства.

Громадянське суспільство - достатньо складна правнича ка­тегорія, що містить у собі обширний і багатий зміст. Його можна охарактеризувати як систему взаємодії у межах права вільних і рівноправних громадян держави, їх об’єднань, що добровільно сформувалися, які знаходяться у відносинах конкуренції та со­лідарності, поза безпосереднім втручанням держави, покликаної створювати умови для їх розвитку.

Цивільне суспільство не державно-політична, а, головним чином, соціально-економічна й особиста, приватна царина жит­тєдіяльності людей, відносини, що реально складаються між ними.

Співвідношення держави і громадянського суспільства таке, що держава підпорядкована суспільству, виконує лише ті функ­ції, які випливають із природи самого суспільства, слугують сус­пільству.

громадян, не допускаючи її втручання в їх приватні інтереси; 5) розвивається і взаємодіє з державою у межах права, що виступає як рівне і справедливе мірило свободи і справедливості, а не як спосіб нав’язування державної волі.

Можна вказати низку найзагальніших ідей і засад, що лежать у підґрунті будь-якого громадянського суспільства, незалежно від специфіки тієї чи іншої країни. До них належать:

- економічна свобода, різноманіття форм власності, ринкові відносини;

- безумовне визнання і захист природних прав людини і громадянина;

- легітимність і демократичний характер влади;

- рівність усіх перед законом і правосуддям, надійна юри­дична захищеність особи;

- правова держава, що грунтується на засаді розподілу та взаємодії влад;

- політичний та ідеологічний плюралізм, наявність легаль­ної опозиції;

- свобода слова і друку, незалежність засобів масової інфор­мації;

- невтручання держави в приватне життя громадян, їх вза­ємні обов’язки та відповідальність;

- класова злагода, партнерство та національна згода;

- ефективна соціальна політика, що забезпечує гідний рі­вень життя людей.

Незайве відзначити, що перебіг формування громадянського суспільства складний і суперечливий, відрізняється тривалістю.

Конституцією України 1996 року, в статті 1, проголошено, що Україна є суверенною, незалежною, демократичною, соціальною і правовою державою. Ця норма, безумовно, є прогресивною, бодай тому, що в ній уперше за всю історію України було зако­нодавчо закріплено термін «правова держава».

Стаття 1 Конституції України є декларативною нормою, яка закріплює програмні положення, що виражають більшою мірою

орієнтири майбутнього розвитку нашої держави, ніж стан речей сьогодення. Можна з упевненістю сказати, що побудова правової держави і формування громадянського суспільства на сьогодні є державною ідеологією України, що прийшла на зміну ідеології побудови комуністичного суспільства.

Сучасна ідеологія України є конструктивною за своїм змістом і припускає проведення низки заходів, спрямованих на запрова­дження в життя ряду реформістських програм, які б удосконали­ли як правову систему, так і механізм нашої держави, створили умови для реального дотримання та виконання прав і законних інтересів усіх суб’єктів права.

Якщо говорити про основні досягнення і недоліки на терені побудови правової держави в Україні на даному етапі її розвитку, то ними є такі:

1. У країні послідовно впроваджується конституційна засада розподілу влади в діяльності механізму держави. Ця засада при­пускає створення «механізму заборон і противаг» між різними гілками влади, за якого повноваження влади розподілені таким чином, що кожна з гілок влади має можливості реального впливу на решту владних структур і жодна з них не може узурпувати всю повноту влади в державі. Проте в сучасній державі варто твердити не просто про розподіл влади, а про їх баланс, тобто такий розподіл повноважень, за якого різні гілки влади ефек­тивно функціонуватимуть і взаємодіятимуть.

Як показують події останніх років, такого розподілу повно­важень між гілками влади в Україні поки що не досягнуто.

2. Конституція України закріпила широкий перелік прав і свобод громадян. Проте існують серйозні проблеми з гарантіями їх дотримання і виконання. Наразі реальному здійсненню цих прав і свобод перешкоджають серйозні економічні, соціальні, по­літичні проблеми, що не дозволяють повною мірою реалізувати закріплені в Конституції права і свободи громадян.

3. З тих самих причин дотепер в Україні не може бути реалі­зована повною мірою і засада взаємної відповідальності особис­тості та держави. Що стосується відповідальності особистості перед державою, то тут ми можемо відзначити, що ця засада виконується більш-менш послідовно. Проте щодо відповідаль­ності держави перед особистістю можна сказати, що тут ситу­ація виглядає як прямо протилежна, що пояснюється до якоїсь міри спадщиною тоталітарного режиму в історії нашої держави. Наразі держава в багатьох сферах не виконує свої зобов’язання перед суспільством: щодо зарплати і пенсійного забезпечення: щодо банківських внесків і внутрішніх позик: щодо відшкоду­вання збитків, заподіяних у результаті несумлінного виконання своїх обов’язків державними органами і посадовцями і т. д.

4. Однією з ознак правової держави є урегульованість най­важливіших суспільних відносин за допомогою права. Стосовно цієї засади теж існують серйозні недоліки, які зумовлені низкою об’єктивних і суб’єктивних причин. До таких недоліків можна віднести те, що дотепер не прийняті нові Адміністративний ко­декс, Карно-процесуальний кодекс. Виправно-трудовий кодекс, низка процесуальних законів. Норми матеріального права, що приймаються, часто не забезпечені процесуальними нормами, що зводить нанівець усі попередні правотворчі дії, зважаючи на неможливість реалізації прийнятих норм.

Пояснити такий стан речей у сфері правотворчості можна тим, що Україна є суверенною державою досить нетривалий час і за умов економічної, соціальної та політичної обстановки, що змінилася, складно відразу змінити всю законодавчу базу. Крім того, законодавчий орган України - Верховна Рада - пере­творилася на арену політичної боротьби в державі. Ця боротьба вимагає величезних зусиль і засобів на збиток законотворчої діяльності, для здійснення якої цей орган, власне, сформова­ний.

5. Процес формування в Україні громадянського суспіль­ства також перебуває в зародковому стані, що пояснюється як складністю переходу від тотальної зарегульованості суспільства до розумної правової регламентації соціальних відносин, так і відсутністю нормативної бази, відповідно до потреб суспільства за нових економічних, політичних і соціальних умов.

6. Правовій державі притаманний високий рівень правової культури та правосвідомості. У цій царині Україні також ще на­лежить виконати величезну роботу, спрямовану на усунення правового нігілізму, недовіри з боку суспільства до правоохорон­них органів та інших органів влади, на вдосконалення системи правового всеобучу тощо.

Іншими словами, в Україні існує ще чимало проблем, які необ­хідно вирішити для реалізації програмних положень, зафіксова­них у статті 1 Конституції. Має відбутися ще величезна робота, перш ніж наша держава буде правовою за своєю суттю. Проте слід пам’ятати, що право лише опосередкує наявні економіч­ні та політичні відносини, стимулює їх розвиток, а перехід від адміністративно-командної системи господарювання до рин­кової, від тоталітарного державного режиму до демократично­го не може відбутися воднораз - для цього необхідна наявність низки умов і передумов.

Контрольні запитання

1. Виникнення і розвиток ідей правової держави.

2. Основні ознаки правової держави.

3. Громадянське суспільство як необхідний елемент правової держави.

4. Взаємовідносини держави й особи в правовій державі.

5. Україна на шляху побудови правової держави. Проблеми та їх вирішення.