§ 3. Аграрне суспільство.
Загальна характеристика аграрного суспільства.
Інша назва аграрного суспільства - суспільство землеробів, доіндустріальне суспільство, цивілізація Першої Хвилі тощо.
Аграрні суспільства вперше з’явилися в різних регіонах світу в результаті неолітичної революції і в своєму розвитку пройшло ряд етапів.
З точки зору теорії держави і права можна виділити наступні етапи розвитку аграрного суспільства: деспотичний період (3800 - 594 рр. до н.е.), античність (594 р. до н.е. - 476 р. н.е.), середньовіччя (476 - XIV ст.) та епоха Революцій (XIV - XVIII ст.), яка уособлювалася періодами Ренесансу (Відродження античного мистецтва), Реформації (поява протестантської форми християнства), Нідерландською буржуазною революцією, що утворила першу в світі буржуазну державу Об’єднані провінції Голландії, Англійською буржуазною революцією, що ознаменувала собою початок Нового часу, епохою Просвітництва, що створила ідеологію Модерну та війною за незалежність англійських колоній в Америці, що призвела до появи США.Основним багатством в аграрному суспільстві була земля. Це пояснюється тим, що спеціалізація племен на землеробстві та скотарстві призвела до зростання продукції, котру легко можна було обміняти на інші товари. Надлишок, що був характерним для первісного суспільства змінився прибутком, котрий можна було використовувати не лише для продажу, а й для експлуатації праці.
При землеробстві одна родина стала спроможною забезпечити себе за один- два місяця, а весь інший час вона працювала задля прибутку. Таке землеробство як правило вело до осілості людей та їх об’єднання у територіальні громади, що згодом вели до утворення держав.
Аграрний тип держави існував декілька тисячоліть. Він характеризується тим, що земля в ньому була основою економіки, життя, культури, родинної структури та
політики. В кожній з держав аграрного типу життя було організовано навколо села.
В кожній з цих держав існував простий розподіл праці та невелика кількість чітко визначених каст та класів: знать, духовенство, воїни, раби чи кріпаки. Влада, як правило, була авторитарною. Становище людини у житті визначалося лише фактом його народження. В усіх аграрних цивілізаціях економіка була децентралізованою тому, що суспільство виробляло більшість з того, що потрібно було людям для існування. В державі аграрного типу ніколи не поставало питання щодо того, кому належить влада, хто всім розпоряджається.Деспотичний період.
Деспотична епоха розпочалася у 3800 році до н.е.[4] [5], коли утворилася перша цивілізація в писаній історії - Шумер. В деспотичний період всі держави аграрного суспільства утворились внаслідок необхідності створення іригаційних систем для землеробів. Характерною ознакою таких держав був факт їх утворення поблизу від значних водойм: Єгипетська держава Та-Кемэ утворилася поблизу Нілу, месопотамські держави Шумер, Акад., Вавилон - поблизу Тигру та Євфрату, індійська держава утворилася на берегах річок Інд та Ганг, а китайська - Хуанхе та Янцзи. Всі ці держави мали багато спільного. Так, основним багатством у них була вода, якою користувалися землероби. Внаслідок того, що для створення іригаційних систем було потрібно багато робочих рук, раби стали власністю общини. Таким чином, земля, вода та раби знаходились у общинній власності, тобто у власності держави. Уособленням держави був деспот - нащадок вождя, монарх, що мав необмежену владу та проголошувався Богом. Так, єгипетські фараони вважалися синами Бога Ра. Античність. Приблизно у 594 році до н.е. в Афінах архонтом став Солон. Саме він провів низку реформ, які врешті-решт призвели до появи рабовласницької держави і були одним з варіантів античного шляху виникнення держави. Для цього періоду була характерна приватна власність на землю та рабів. У суспільстві існувало два основних класи: рабовласники та раби. Суб’єктами права вважалися рабовласники, а раби були всього-на-всього об’єктами права. Середньовіччя. Поняття “Середньовіччя” виникає в період Ренесансу як назва періоду між античністю (стародавністю) та Ренесансом (Відродженням античної культури), який розпочався після взяття Константинополя турками-османами у 1453 р. Соціальною основою середньовіччя був становий устрій, а політичною - монархія. Економічна ж основа опиралася на феодальний лад. Феод означав спадкове земельне володіння, що надається васалу (слузі) сеньйором (паном) за умови несення військової служби, участі у суді та управлінні державою, а також сплати встановлених звичаєм внесків. Саме феодальний лад призвів до звеличення стану військових і появи лицарства. Умовно деспотичний період, античність та середньовіччя можна назвати епохою стагнації, коли розвиток йшов повільними темпами. Епоха Революцій характеризується певною бурхливістю розвитку. Саме на цей період приходиться культурна революція Відродження (Ренесанс), культурно- етична революція Реформації, культурно-політична революція Просвітництва, епоха Великих географічних відкриттів та епоха первинного накопичення капіталу, соціально-політичні буржуазні революції. Так, наприкінці XVI століття іспанська провінція Нідерланди піднялася проти свого сюзеренна короля Філіпа II. У результаті боротьби за незалежність (буржуазної революції, що отримала назву Нідерландської), Нідерланди розпалися. Саме так завершилася епоха аграрного суспільства. Питання для самоконтролю: 1. Що було основним багатством у аграрному суспільстві? 2. Які етапи пройшло аграрне суспільство? 3. Хто такий деспот? 4. Що таке феод?