§ 3. Звільнення від покарання при втраті особою суспільної небезпечності

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК особа, яка вчинила злочин, може бути звільнена від покарання, якщо судом буде визнано, що, зважаючи на бездоганну поведінку і чесне ставлення до праці, цю особу на час розгляду справи не можна вважати суспільне небезпечною.

Така суттєва втрата суспільної небезпечності винною особою можлива завдяки процесам моральної самодетермінації, які мають місце лише впродовж перебігу значного терміну часу від вчинення злочину і формують у винного надалі бездоганну поведінку та чесне ставлення до праці. 416 формальних перепон для застосування ч. 2 ст. 50 закон не передбачає, однак, це не означає, що вирішення цього питання можливе без врахування характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину. При вчиненні злочину, передбаченого ст. 7' КК як тяжкого, як правило, не може відбуватися швидкої втрати суспільної небезпечності особою винного. У цілому строки, упродовж яких може відбуватись суттєва ^втрата особою винного суспільної небезпечності, є меншими, ніж ті, що передбачені в ст. 48 КК, оскільки в цьому разі взагалі не виникало б питання про покарання за вчинений злочин. При звільненні від покарання на підставі ч. 2 ст. 50 суд виносить обвинувальний вирок, яким ця особа засуджується за вчинення певного злочину, але покарання їй не призначається.

<< | >>

↑

Источник: Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Бенювський та ін.. Кримінальне право України. Загал, частина: Підруч. для студентів юрид. вузів. 1997

Еще по теме § 3. Звільнення від покарання при втраті особою суспільної небезпечності:

- Кримінальне право України - Кримінальний кодекс України - Уголовное право России -