§ 2. Об'єктивні та суб'єктивні ознаки співучасті

Співучасть як особлива форма злочинної діяльності характеризується сукупністю обов'язкових об'єктивних і суб'єктивних ознак. Із об'єктивної сторони співучасть передбачає діяльність, особливістю якої є те, що вона: 1) походить від кількох осіб, які безпосередньо беруть участь у вчиненні злочину або сприяють йому; 2) є складником спільних зусиль осіб, які беруть участь у злочині, і веде до певного єдиного результату.

За своїм характером така діяльність може становити просте об'єднання зусиль кількох осіб (співвинність), за 9* 259 якого дії одного учасника злочину дорівнюють діям кожного з інших його учасників. Так, А. і Б., домовившись між собою, викрали 2 бідони меду загальною вагою 54 кг, який належав колгоспу. У цьому випадку дії кожного однакові і безпосередньо спрямовані на вчинення крадіжки. Тому А. і Б. були засуджені як виконавці злочину за ч.2ст. 81. Злочинна діяльність кількох осіб може бути більш складною і діставати вияв у вчиненні кожним з учасників різних дій, а у певних випадках — і у бездіяльності окремих учасників. Так, К., знаючи про те, що на території заводу знаходиться велика партія шиферу, підмовив Д. і М. вчинити його крадіжку. Н. пообіцяв надати в розпорядження Д. і М. автомашину. Д. і М. домовилися з охоронцем заводу П. про те, що він не перешкоджатиме викраденню шиферу. Вночі Д. і М. викрали 300 листів шиферу, за допомогою Н. вивезли його в робітниче селище і реалізували. У цьому прикладі дії К. становлять підмовництво до крадіжки майна, дії Н. і бездіяльність П. — пособництво в крадіжці, а дії Д. і М. — безпосереднє вчинення крадіжки. Для наявності об'єктивної сторони співучасті необхідна також спільність дій осіб, які беруть участь в одному й тому самому злочині, що передбачає таку діяльність учасників, яка є взаємодоповнюючою і спрямована на досягнення єдиного злочинного результату. У наведеному прикладі дії підмовника К., пособників Н.

і П., а також виконавців крадіжки шиферу Д. і М. взаємообумовлені, і кожна окремо спрямована на досягнення єдиного результату. Співучасть може мати місце як на стадії попередньої злочинної діяльності, так і в процесі вчинення закінченого злочину виконавцем. Якщо ж злочин вже закінчено, будьякі наступні дії осіб — заздалегідь не обіцяні ними — співучастю у цьому злочині за кримінальним правом України визнаватись не можуть. Це положення закріплене, зокрема, в ст. 20, згідно з якою заздалегідь не обіцяне переховування злочинів не є співучастю, а належить до злочинів особливого роду. На підставі цього можна не тільки обмежити коло дій, які утворюють співучасть, але й визначити різницю між співучастю у злочині, з одного боку, і так званою причетністю до злочину у формі переховування, недонесення та потурання — з іншого. Отже, для наявності об'єктивної сторони співучасті необхідні: 1) спільність дій кількох співучасників, тобто вчинення 260 злочину спільними або такими, що взаємодоповнюються зусиллями його учасників; 2) спричинення одного й того самого, єдиного для всіх співучасників, злочинного результату; 3) причинний зв'язок між діянням кожного співучасника і єдиним злочинним результатом. Із суб'єктивної сторони співучасть характеризується наявністю умисної вини. Кожен із співучасників усвідомлює можливість діяти спільно, бажає об^єднати свої зусилля із зусиллями інших осіб і брати спільну участь як виконавець, організатор, підмовник або пособник у досягненні злочинного результату. Спільна діяльність співучасників об'єднується умислом, спрямованим на досягнення одного і того самого результату. Лише за наявності умислу співучасник підлягає відповідальності не тільки за дії, які він сам вчинив, але й за результат дій усіх інших співучасників. Співучасть передбачає наявність у кожного із співучасників прямого умислу щодо спільних дій і прямого або непрямого умислу стосовно злочинного результату. Обов'зковою ознакою суб'єктивної сторони співучасті є також поінформованість кожного із співучасників злочину про злочинні дії інших його учасників.

Взаємна обізнаність є неодмінною умовою, принаймні, спільності дій підмовника, пособника і виконавця злочину і не обов'язково передбачає знання співучасниками один одного. Тут важливо встановити, що кожен із співучасників усвідомлював, що він діє не один, а спільно з іншими. Умисний характер співучасті передбачає також усвідомлення співучасниками того, що їхніми спільними злочинними діями або за допомогою таких вчиняється один і той самий злочин. Поза цим положенням кожен із тих, хто бере участь у злочині, вчиняє самостійний злочин і відповідає в межах діяння, вчиненого ним особисто. Усе це вказує на те, що для наявності суб'єктивної сторони співучасті необхідний умисел співучасників, який включає: 1) взаємну поінформованість співучасників про злочинну діяльність кожного або когось із них; 2) усвідомлення кожним із співучасників того, що він своїми діями спільно з діями інших вчиняє злочин або сприяє його вчиненню; 3) бажання або свідоме допускання настання єдиного злочинного результату. Ілюстрацією розглянутих вище об'єктивних та суб'єктивних ознак співучасті у злочині є схема 11 (див. с. 262). 261 Співучасть не утворює якихось особливих підстав кримінальної відповідальності. На співучасників злочину поширюється загальна підстава кримінальної відповідальності. Підставою такої відповідальності є встановлення в діях співучасників складу конкретного злочину. Він визначається ознаками, які характеризують діяльність кожного співучасника як виконавця, організатора, підмовника чи пособника, і відповідними елементами складу злочину, учасником вчинення якого є певна особа. Тому юридична кваліфікація складу злочину організатора, підмовника, пособника визначається ст. 19 і відповідною статтею Особливої частини, в якій визначено злочин, що вчинив його виконавець. При цьому дії виконавця злочину безпосередньо кваліфікуються за статтею Особливої частини, без посилання на ст. 19. При замаху виконавця на вчинення злочину або при готуванні до його вчинення склад злочину виконавця визначається відповідною частиною ст.

17 і відповідною статтею Особливої частини, а інших співучасників — відповідними частинами статей 19 і 17 і статтею Особливої частини, яка передбачає відповідальність виконавця злочину. Отже, особливий порядок відповідальності за співучасть закон пов'язує лише із співучастю, в якій проводиться розмежування між виконавцем, організатором, підмовником і пособником. В основу такого розмежування покладено об'єктивні ознаки — зміст і характер діяльності кожного із співучасників при вчиненні злочину. Водночас, відповідно до принципу індивідуалізації відповідальності суду в кожному конкретному випадку, незалежно від форми і виду співучасті, належить вирішувати питання про те, хто із співучасників є головним, а хто другорядним учасником злочину. Як правило, головними учасниками злочинів є організатори і виконавці, але в окремих, хоча і досить рідких випадках, небезпечність підмовника, а іноді і пособника, може бути настільки високою, що вони є головними учасниками злочину.

<< | >>

↑

Источник: Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Бенювський та ін.. Кримінальне право України. Загал, частина: Підруч. для студентів юрид. вузів. 1997

Еще по теме § 2. Об'єктивні та суб'єктивні ознаки співучасті:

- Кримінальне право України - Кримінальний кодекс України - Уголовное право России -