15.5. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу або представникові громадськості

Опір представникам влади або представникам громадськості посягає на авторитет і діяльність органів влади та громадських організацій.

Опором як об'єктивним проявом цього злочину називається активна протидія, спрямована на перешкоду виконанню представникам влади чи громадськості своїх обов'язків.

Не визнається опором непокора, тобто відмова виконати повторені неодноразово вимоги - вийти з приміщення, розійтися, передати чи видати документ тощо.

Потерпілими від цього злочину визнаються представники влади (депутати, судді, слідчі, прокурори, працівники міліції, служби безпеки і т. ін.), які виконують свої

524

службові обов'язки, а також представники громадськості (позаштатні співробітники міліції, представники громадськості, виділені для охорони громадського порядку під час проведення зборів, мітингів, демонстрацій тощо), які виконують обов'язки по охороні громадського порядку, тобто припиняють правопорушення і затримують правопорушників.

За частиною 1 ст. 342 КК кваліфікується опір представникові влади під час виконання ним службових обов'язків. За ч. 2 ст. 342 КК кваліфікується опір, що був вчинений при виконанні працівниками правоохоронних органів, членами громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовцями обов'язків по охороні громадського порядку, тобто під час припинення ними правопорушень чи затримання правопорушників. '

Працівниками правоохоронних органів згідно зі ст. 2 Закону України від 23 грудня 1993 року «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» визнаються працівники органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митних органів, органів охорони державного кордону, державної податкової адміністрації, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони та інших органів, які виконують правоохоронні функції. Працівники цих органів визнаються потерпілими не тільки тоді, коли вони виконували свої службові обов'язки, перебуваючи на службі, а й тоді, коли вони припиняли правопорушення у неробочий час з власної ініціативи.2

Вчинення опору із застосуванням насильства (нанесенням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень або з погрозою застосувати таке насильство) чи примушування потерпілих виконати незаконні вимоги визнається вчиненим при обтяжуючих обставинах і кваліфікується за ч.

П. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 р. «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність працівників правоохоронних органів».- Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.- С. 266.

П. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 черв-и* 1992 року.- Там само.- С. 265-266.

525

Якщо при вчиненні опору представникам влади чи громадськості були заподіяні побої, тілесні ушкодження, то скоєне кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених відповідною частиною ст. 342 КК та відповідними частинами статті 345 КК чи статті 350 КК.

Опір представникам влади чи громадськості вчинюється умисно з метою перешкодити їх діяльності.

Відповідальність за ст. 342 КК настає з шістнадцяти років.