Поняття і суть реалізації права

Реалізація (здійснення) права - це втілення установлених норм права в діяльності суб'єктів права; це забезпечене державою втілення положень норм права у фактичній правомірній поведінці суб'єктів суспільних відносин.

Правореалізація являє собою завершальний етап правового регу­лювання, виступаючи позитивним результатом втілення приписів норм. У реалізації права зацікавлені не тільки законодавець, а й власники суб'єк­тивних прав, а також держава і суспільство, оскільки процес реалізації пов'язаний, як правило, з правомірною поведінкою.

Розрізняють два типи реалізації права:

1) безпосередній - коли суб'єкти, яким адресовані норми права, пово­дяться так, як цими нормами наказано;

2) правозастосовний - коли діяльності суб'єктів права щодо здійснення норм права виявляється недостатньо і потрібна участь державного органу, аби здійснити запропоноване нормами права¹²⁶.

Реалізація права та її форми

Норми права формулюються по-різному. В одних містяться дозволи, в інших дається вказівка на обов'язок вчинити певну поведінку, а в третіх

¹²⁶ Шутак І. Д. Юридична техніка: навч. посіб. для вищих навч. закл. / І. Д. Шутак, І. І. Они-

щук. - Івано-Франківськ, 2013. - С. 381.

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

формулюється заборона. Відповідно до цього Т. Кашаніна визначає форми

203

реалізації права¹²⁷:

1) використання - здійснення своїх прав, здійснення суб'єктами права дозволених правом дій (наприклад, право на здобуття вищої освіти, право на свободу слова). Це найбільш демократична форма реалізації права,

оскільки вона пов'язана з добровільністю, власним розсудом, особистим

бажанням суб'єкта права. Використання має здійснюватися в межах зако­ну, інакше перетвориться на зловживання правом (наприклад, реалізація права на свободу слова у формі гучних вигуків після 23:00 порушуватиме спокій інших осіб);

2) виконання - обов'язкове вчинення передбачених нормою права дій.

відвідування лекцій, підготовка до семінарів, активна робота в процесі їх проведення, написання курсових робіт та їх захист).

Виконання стосується громадян і організацій (обов'язок платити податки), державних органів (обов'язок реагувати на скарги та звернення громадян) і посадових осіб. Якщо суб'єкти права не виконують юридичних

обов'язків, вони можуть бути покарані;

3) дотримання полягає в утриманні від вчинення дій, заборонених

нормами права. Від суб'єктів права вимагається виконання пасивних

обов'язків. Дотримання має такі особливості:

а) пов'язане з державою і можливістю державного примусу;

б) його межі визначені більш чітко, ніж межі користування або ви­конання;

в) служить важливою гарантією здійснення прав і свобод інших

громадян;

г) може бути добровільним і примусовим;

д) не є приватною справою.

Реалізація права може відбуватися і в загальних, і в конкретних пра­вовідносинах. У загальних правовідносинах, як правило, реалізуються заборони (кримінально-правові, адміністративно-правові). У конкретних

правовідносинах реалізація права (виконання і використання) більш від­чутна й очевидна. У цих правовідносинах суб'єкти знаходять певні блага,

виконують конкретні обов'язки. Саме так реалізується більшість норм права.

Соціальне призначення права полягає в тому, щоб регулювати пове­дінку людей. Право має цінність для особистості та суспільства тільки тоді, ¹²⁷ Кашанина Т. В. Юридическая техника: учеб. / Т. В. Кашанина. - 2-е изд., пересмотр. - М.:

Норма-Инфра-М, 2011. - C. 400-401.

Лекція 12. ПРАВОРЕАЛІЗАЦІЙНА І ПРАВОЗАСТОСОВНА ТЕХНІКА

204 коли реалізується. Сформульовані в законах та інших нормативно-право­вих актах норми права стають реальними, коли вони втілюються в життя, у свідомо-вольовій діяльності людей.

Ознаки правореалізації:

1. Особливістю права як суспільного регулятора є те, що його реалі­зація підкріплюється гарантіями з боку держави.

2. Реалізація права завжди пов'язана винятково з правомірною по­ведінкою людей, тобто з такою поведінкою, що відповідає правовим розпорядженням.

3. Правореалізація має свідомо-вольовий характер. Від волі та свідо­мості суб'єкта залежить реалізація норми права.

Реалізацію права розглядають у двох аспектах: і як певний процес здійс­нення правових приписів, і як його кінцевий результат, тобто досягнення повної відповідності між приписами норм права та реальним їх втіленням у поведінці суб'єктів. Реалізацію норм права як особливий процес можна розглядати з об'єктивної та суб'єктивної сторони. Об'єктивна сторона реалізації норм права являє собою виконання правомірних дій у місцях і в терміни, передбачені нормами права. Суб'єктивна сторона виявляє ставлення суб'єкта до норм права і стан його волі на момент здійснення дій, що вимагаються правом.

Важливою частиною механізму реалізації права виступає юридична відповідальність, яка слугує для захисту норм права від правопорушень, створює необхідні умови для їх реалізації.

2.