УКРАЇНА ЗАКОН УКРАЇНИ від 18.02.1992 року «ПРО ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ»

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 22, ст. 303)

(Вводиться в дію Постановою ВР N 2136-XII від 18.02.92, ВВР, 1992, N 22, ст. 304)

(Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2549-XII від 07.07.92, ВВР, 1992, N 39, ст.

(У тексті Закону слова «Служба національної безпеки», «Управління охорони вищих посадових осіб України» у всіх відмінках замінено, відпо­відно словами «Служба безпеки», «Управління державної охорони України» у відповідних відмінках згідно із Законом N 2246-III від 18.01.2001)

Стаття 1. Завдання оперативно-розшукової діяльності

Завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фік сація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, від­повідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в ін­тересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави.

Стаття 2. Поняття оперативно-розшукової діяльності

Оперативно-розшукова діяльність — це система гласних і не­гласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних захо­дів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно- технічних засобів.

Стаття 3. Правова основа оперативно-розшукової діяльності

Правову основу оперативно-розшукової діяльності становлять Конституція України, цей Закон, Кримінальний та Кримінально- процесуальний кодекси України, закони України про прокуратуру, міліцію, Службу безпеки, Державну прикордонну службу України, державну охорону органів державної влади України та посадових осіб, статус суддів, забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, державний захист працівників суду і правоохоронних органів, інші законодавчі акти та міжнародно- правові угоди і договори, учасником яких є Україна. (Стаття 3 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1381-XIV від 13.01.2000, N 662-IV від 03.04.2003)

Стаття 4. Принципи оперативно-розшукової діяльності

Оперативно-розшукова діяльність грунтується на принципах законності, дотримання прав і свобод людини, взаємодії з органами управління і населенням.

Стаття 5. Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність

Оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами:

Міністерства внутрішніх справ України — кримінальною, тран­спортною та спеціальною міліцією, спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, судовою міліцією; (Аб­зац другий частини першої статті 5 в редакції Закону N 3784-12 від 23.12.93, із змінами, внесеними згідно із Законом N 312-XIV від 11.12.98, в редакції Закону N2246-III від 18.01.2001, із змінами, вне­сеними згідно із Законом N 762-IV від 15.05.2003 — щодо набуття чинності див. «Прикінцеві положення» Закону)

Служби безпеки України — контррозвідкою, військовою контр­розвідкою, захисту національної державності, спеціальними під­розділами по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічними, внутрішньої безпеки, оперативного до­кументування, боротьби з тероризмом і захисту учасників кримі­нального судочинства та працівників правоохоронних органів; (Аб­зац третій частини першої статті 5 в редакції Закону N 2246-III від 18.01.2001; із змінами, внесеними згідно із Законом N3200-IV від 15.12.2005)

Служби зовнішньої розвідки України — агентурної розвідки, оперативно-технічними, власної безпеки; (Частину першу статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом N3200-IV від 15.12.2005)

Державної прикордонної служби України — розвідувальним ор­ганом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (агентурної розвідки, оперативно-технічним, власної безпеки), оперативно-розшуковими підрозділами відповідно спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону та його територіальних органів, підрозділами з охорони державного кордону органів охорони державного кордону та Морської охорони, забезпечення внутрішньої безпеки, забезпечення власної безпеки, оперативного документування та оперативно-технічними; (Абзац частини першої статті 5 в редакції Законів N3111-III від 07.03.2002, N 662-IV від 03.04.2003 — набуває чинності з 01.08.2003 року; із змі­нами, внесеними згідно із Законами N2600-IV від 31.05.2005, N3200- IV від 15.12.2005)

управління державної охорони — підрозділом оперативного за­безпечення охорони виключно з метою забезпечення безпеки осіб та об'єктів, щодо яких здійснюється державна охорона; (Абзац час­тини першої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N2246- III від 18.01.2001)

органів державної податкової служби — оперативними підроз­ділами податкової міліції; (Частину першу статті 5 доповнено аб­зацом згідно із Законом N85/98-ВР від 05.02.98)

органів і установ Державного департаменту України з питань виконання покарань — оперативними підрозділами; (Частину пер­шу статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом N 312-XIV від 11.12.98)

розвідувального органу Міністерства оборони України — опе­ративними, оперативно-технічними, власної безпеки.

Оперативно-розшукова діяльність та додержання державної таємниці в країнах СНД першу статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом N 3111-III від 07.03.2002)

(Частина перша статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2932-12 від 26.01.93)

Проведення оперативно-розшукової діяльності іншими під­розділами зазначених органів, підрозділами інших міністерств, ві­домств, громадськими, приватними організаціями та особами забо­роняється. (Частина друга статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N2246-III від 18.01.2001)

Стаття 6. Підстави для проведення оперативно-розшукової діяльності

Підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є:

1) наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно- розшукових заходів і засобів, про: (Абзац перший пункту 1 частини першої статті 6 в редакції Закону N 2246-III від 18.01.2001)

- злочини, що готуються або вчинені невстановленими особами;

- осіб, які готують або вчинили злочин;

- осіб, які переховуються від органів розслідування, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання; (Абзац четвертий пункту 1 частини першої статті 6 із змінами, вне­сеними згідно із Законом N2246-III від 18.01.2001)

- осіб безвісно відсутніх; (Абзац п’ятий пункту 1 частини пер­шої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N2246-III від 18.01.2001)

- розвідувально-підривну діяльність спецслужб іноземних дер­жав, організацій та окремих осіб проти України;

- реальну загрозу життю, здоров'ю, житлу, майну працівників суду і правоохоронних органів у зв'язку з їх службовою діяль­ністю, а також особам, які беруть участь у кримінальному судо­чинстві, членам їх сімей та близьким родичам, з метою створен­ня необхідних умов для належного відправлення правосуддя; співробітників розвідувальних органів України у зв'язку із службовою діяльністю цих осіб, їх близьких родичів, а також осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальними органами України, та членів їх сімей з ме­тою належного здійснення розвідувальної діяльності; (Пункт

1 статті 6 доповнено абзацом згідно із Законом N1381-XIV від 13.01.2000, в редакції Закону N3111-III від 07.03.2002)

2) запити повноважних державних органів, установ та організа­цій про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до державної таєм­ниці і до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках; (Пункт 2 частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N2246-III від 18.01.2001)

3) потреба в отриманні розвідувальної інформації в інтересах безпеки суспільства і держави.

Зазначені підстави можуть міститися в заявах, повідомленнях громадян, посадових осіб, громадських організацій, засобів масової інформації, у письмових дорученнях і постановах слідчого, вка­зівках прокурора, ухвалах суду в кримінальних справах, що зна­ходяться в його провадженні, матеріалах органів дізнання, інших правоохоронних органів, у запитах оперативних підрозділів міжна­родних правоохоронних органів та організацій інших держав, а та­кож запитах повноважних державних органів, установ та організа­цій, визначених Кабінетом Міністрів України, про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до державної таємниці і до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках. (Частина друга статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N2246-III від 18.01.2001)

Забороняється приймати рішення про проведення оперативно- розшукових заходів при відсутності підстав, передбачених у цій статті.

Стаття 7. Обов’язки підрозділів, які здійснюють оперативно- розшукову діяльність

Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, зобов'язані:

1) у межах своїх повноважень відповідно до законів, що станов­лять правову основу оперативно-розшукової діяльності, вживати необхідних оперативно-розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення, припинення і розкриття злочинів та ви­криття причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів, здійснюва­ти профілактику правопорушень; (Статтю 7 доповнено пунктом 1 згідно із Законом N2246-III від 1801.2001)

2) виконувати письмові доручення слідчого, вказівки прокурора та ухвали суду і запити повноважних державних органів, установ та організацій про проведення оперативно-розшукових заходів;

3) виконувати запити відповідних міжнародних правоохорон­них організацій та правоохоронних органів інших держав на підста­ві договорів і угод;

4) інформувати відповідні державні органи про відомі їм факти та дані, що свідчать про загрозу безпеці суспільства і держави, а та­кож про порушення законодавства, пов'язані з службовою діяльніс­тю посадових осіб; (Пункт 4 статті 7 в редакції Закону N2246-III від 18.01.2001);

5) здійснювати взаємодію між собою та іншими правоохоронни­ми органами, в тому числі відповідними органами іноземних держав та міжнародних антитерористичних організацій, з метою швидкого і повного розкриття злочинів та викриття винних; (Пункт 5 статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N965-IV від 19.06.2003)

6) забезпечити із залученням інших підрозділів безпеку пра­цівників суду і правоохоронних органів, осіб, які надають допомо­гу, сприяють оперативно-розшуковій діяльності, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів цих осіб; (Пункт статті 7 в редакції Закону N1381-XIV від 13.01.2000)

7) брати участь у здійсненні заходів щодо фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, а також у проведенні спеціальної перевірки щодо допуску до особливих робіт.

Стаття 8. Права підрозділів, які здійснюють оперативно-роз­шукову діяльність

Оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно- розшукової діяльності при наявності передбачених статтею 6 цього Закону підстав надається право:

1) опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу;

2) проводити контрольну та оперативну закупівлю та постачання товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь. Порядок проведення оперативної закупівлі та контрольованого постачання визначається нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, Служби безпеки України, погоджени­ми з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України; (Пункт 2 частини першої статті 8 в редакції Закону N 2246-III від 18.01.2001)

3) порушувати в установленому законом порядку питання про проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підпри­ємств, установ, організацій незалежно від форм власності та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або іншими видами господарської діяльності індивідуально, та брати участь в їх прове­денні; (Пункт 3 частини першої статті 8 в редакції Закону N2246-III від 18.01.2001)

4) ознайомлюватися з документами та даними, що характери­зують діяльність підприємств, установ та організацій, вивчати їх, за рахунок коштів, що виділяються на утримання підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, виготовляти копії з таких документів, за вимогою керівників підприємств, установ та організацій — виключно на території таких підприємств, установ та організацій, а з дозволу суду — витребувати документи та дані, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та розміри їх доходів, із залишенням ко­пій таких документів та опису вилучених документів особам, в яких вони витребувані, та забезпеченням їх збереження і повернення у встановленому порядку; (Пункт 4 частини першої статті 8 в ре­дакції Закону N2322-IVвід 12.01.2005)

5) проводити операції по захопленню злочинців, припиненню злочинів, розвідувально-підривної діяльності спецслужб інозем­них держав, організацій та окремих осіб; (Пункт 5 частини пер­шої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2246-III від 18.01.2001)

6) відвідувати жилі та інші приміщення за згодою їх власників або мешканців для з’ясування обставин вчиненого або такого, що готується, злочину, а також збирати відомості про протиправну ді­яльність підозрюваних або осіб, щодо яких провадиться перевірка;

7) негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого або особливо тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути дока­зами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвіду­вальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення оперативного

Оперативно-розшукова діяльність та додержання державної таємниці в країнах СНД працівника в приміщення, транспортні засоби, на земельні ділянки; (Пункт 7 частини першої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законами N965-IVвід 19.06.2003, N 1130-IV від 11.07.2003)

8) здійснювати проникнення в злочинну групу негласного пра­цівника оперативного підрозділу або особи, яка співробітничає з останнім, із збереженням в таємниці достовірних даних щодо їх особистості.

Про необхідність такого проникнення виноситься постанова, яка затверджується начальником відповідного органу; (Пункт 8 части­ни першої статті 8 в редакції Закону N2246-III від 18.01.2001)

9) знімати інформацію з каналів зв'язку, застосовувати інші тех­нічні засоби отримання інформації;

10) контролювати шляхом відбору за окремими ознаками телег­рафно-поштові відправлення;

11) здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних та радіопри­ладів, інших технічних засобів;

12) мати гласних і негласних штатних та позаштатних працівни­ків; (Пункт 12 частини першої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N2246-IIIвід 18.01.2001)

13) встановлювати конфіденційне співробітництво з особами на засадах добровільності;

14) отримувати від юридичних та фізичних осіб безкоштовно або за винагороду інформацію про злочини, які готуються або вчи­нені, та загрозу безпеці суспільства і держави;

15) використовувати за згодою адміністрації службові примі­щення, транспортні засоби та інше майно підприємств, установ, організацій, а так само за згодою осіб — житло, інші приміщення, транспортні засоби і майно, які їм належать;

16) створювати з метою конспірації підприємства, організації, використовувати документи, які зашифровують особу чи відомчу належність працівників, приміщень і транспортних засобів опера­тивних підрозділів;

17) створювати і застосовувати автоматизовані інформаційні системи;

18) застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю на підставах і в порядку, встановлених зако­нами про міліцію, Службу безпеки, Державну прикордонну служ-

бу України, державну охорону органів державної влади України та посадових осіб. (Пункт 18 частини першої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2246-III від 18.01.2001, N 662-IV від 03.04.2003 — набуває чинності з 01.08.2003 року)

Негласне проникнення до житла чи до іншого володіння осо­би, зняття інформації з каналів зв'язку, контроль за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, застосування інших технічних засобів одержання інформації про­водяться за рішенням суду, прийнятим за поданням керівника від­повідного оперативного підрозділу або його заступника. Про отри­мання такого дозволу суду або про відмову в ньому зазначені особи повідомляють прокурору протягом доби. Застосування цих заходів проводиться виключно з метою запобігти злочинові чи з'ясувати іс­тину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншим спосо­бом одержати інформацію неможливо. За результатами здійснення зазначених оперативно-розшукових заходів складається протокол з відповідними додатками, який підлягає використанню як джерело доказів у кримінальному судочинстві. (Частина друга статті 8 в редакції Законів N 2549-12 від 07.07.92, N2246-III від 18.01.2001)

Виключно з метою отримання розвідувальної інформації для за­безпечення зовнішньої безпеки України, запобігання і припинення терористичних актів, розвідувально-підривних посягань спеціаль­них служб іноземних держав та іноземних організацій зазначені заходи можуть здійснюватись в порядку, узгодженому з Генераль­ним прокурором України та Головою Верховного Суду України. (Частина третя статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законами N2246-III від 18.01.2001, N965-IVвід 19.06.2003)

Для виконання окремих доручень в ході проведення оперативно- розшукової діяльності можуть залучатись працівники інших під­розділів.

При виконанні завдань оперативно-розшукової діяльності, пов'язаних з припиненням правопорушень у сфері податкового законодавства, права, передбачені цією статтею, надаються виключ­но органам податкової міліції у межах їх компетенції. (Статтю 8 доповнено частиною згідно із Законом N2181-IIIвід 21.12.2000 — на­бирає чинності з 1 квітня 2001 року)

Координацію дій щодо реалізації прав підрозділів, які проводять оперативно-розшукову діяльність з метою боротьби з тероризмом,

Оперативно-розшукова діяльність та додержання державної таємниці в країнах СНД здійснює Служба безпеки України. (Статтю 8 доповнено части­ною шостою згідно із Законом N965-IVвід 19.06.2003)

Розвідувальним органам України надаються права, передбачені частиною першою цієї статті, крім пунктів 2, 3, 5, 6, а також пунк­ту 7 в частині негласного виявлення та фіксування слідів тяжко­го або особливо тяжкого злочину, документів та інших предметів, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину. (Статтю 8 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N3200-IV від 15.12.2005)

Стаття 9. Гарантії законності під час здійснення оперативно- розшукової діяльності

У кожному випадку наявності підстав для проведення опера- тивно-розшукової діяльності заводиться оперативно-розшукова справа. Постанова про заведення такої справи підлягає затверд­женню начальником органу внутрішніх справ, служби безпеки, Дер­жавної прикордонної служби України, охорони вищих посадових осіб, Служби зовнішньої розвідки України, оперативного підрозді­лу податкової міліції, органу, установи виконання покарань розвід­увального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконав­чої влади у справах охорони державного кордону або його уповно­важеним заступником. (Частина перша статті 9 із змінами, вне­сеними згідно із Законами N 85/98-ВР від 05.02.98, N 312-XIV від 11.12.98, N2246-IIIвід 18.01.2001, N3111-IIIвід 07.03.2002, N 662-IV від 03.04.2003, N3200-IV від 15.12.2005)

Контроль за оперативно-розшуковою діяльністю здійснюється Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону, Управлінням державної охорони України, Державною подат­ковою адміністрацією України, Державним департаментом України з питань виконання покарань, розвідувальним органом Міністерства оборони України. (Частина друга статті 9 із змінами, внесеними згід­но із Законами N85/98-ВР від 05.02.98, N312-XIVвід 11.12.98, N 3111-III від 07.03.2002, N662-IVвід 03.04.2003, N3200-IVвід 15.12.2005)

На особу, яка підозрюється в підготовці або вчиненні злочи­ну, переховується від органів розслідування, суду або ухиляєть-

ся від відбування кримінального покарання, безвісти зникла, ве­деться тільки одна оперативно-розшукова справа. Без заведення оперативно-розшукової справи проведення оперативно-розшукових заходів, крім випадку, передбаченого частиною четвертою цієї стат­ті, забороняється. Про заведення оперативно-розшукової справи ви­носиться постанова, яка затверджується начальником або уповно­важеним заступником начальника органу внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, розвідувального органу Міністерства оборони України, Служби зовнішньої розвідки України, оператив­ного підрозділу податкової міліції, органу або установи виконання покарань. У постанові зазначаються місце та час її складання, посада особи, яка виносить постанову, її прізвище, підстава та мета заведен­ня оперативно-розшукової справи. (Частина третя статті 9 із змі­нами, внесеними згідно із Законами N2246-III від 18.01.2001, N3111- III від 07.03.2002, N 662-IV від 03.04.2003, N3200-IV від 15.12.2005)

При перевірці осіб у зв'язку з допуском їх до державної таємни­ці, а також до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних уста­новках оперативно-розшукова справа не заводиться. Така перевір­ка повинна тривати не більш як один місяць. (Частина четверта статті 9 в редакції Закону N2246-III від 18.01.2001)

Під час здійснення оперативно-розшукової діяльності не допус­кається порушення прав і свобод людини та юридичних осіб. Окре­мі обмеження цих прав і свобод мають винятковий і тимчасовий характер і можуть застосовуватись лише за рішенням суду щодо особи, в діях якої є ознаки тяжкого або особливо тяжкого злочи­ну, та у випадках, передбачених законодавством України, з метою захисту прав і свобод інших осіб, безпеки суспільства. (Частина п’ята статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законами N2246-III від 18.01.2001, N965-IVвід 19.06.2003, N 1130-IVвід 11.07.2003)

При наявності достатніх підстав дозвіл на проведення опера- тивно-розшукової діяльності дає керівник відповідного оператив­ного підрозділу, який несе відповідальність за законність здій­снюваних заходів відповідно до чинного законодавства.

При застосуванні оперативно-розшукових заходів працівники оперативних підрозділів зобов'язані враховувати їх відповідність ступеню суспільної небезпеки злочинних посягань та загрозі інтере­сам суспільства і держави.

У випадках порушення прав і свобод людини або юридичних осіб в процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності, а та­кож у разі, якщо причетність до правопорушення особи, щодо якої здійснювались оперативно-розшукові заходи, не підтвердилась, Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах охорони державного кордону, Управління державної охо­рони України, Державна податкова адміністрація України, Держав­ний департамент України з питань виконання покарань або розвід­увальний орган Міністерства оборони України, розвідувальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, Служба зовнішньої розвідки України зобов’язані невідкладно поновити порушені пра­ва і відшкодувати заподіяні матеріальні та моральні збитки в повно­му обсязі. (Частина восьма статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законами N85/98-ВР від 05.02.98, N312-XIVвід 11.12.98, N2246-III від 18.01.2001, N 3111-III від 07.03.2002, N 662-IV від 03.04.2003, N 3200-IV від 15.12.2005)

Громадяни України та інші особи мають право у встановленому законом порядку одержати від органів, на які покладено здійснення оперативно-розшукової діяльності, письмове пояснення з приводу обмеження їх прав і свобод та оскаржити ці дії.

Забороняється передавати і розголошувати відомості про заходи безпеки та осіб, взятих під захист, нерозкриті злочини або такі, що можуть зашкодити слідству чи інтересам людини, безпеці України. (Частина десята статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1381-XIV від 13.01.2000)

Підрозділи, що використовують автоматизовані інформаційні системи в оперативно-розшуковій діяльності, повинні забезпечи­ти можливість видавати дані про особу на запит органів розсліду­вання, прокуратури, суду. В місцях зберігання інформації повинна бути гарантована її достовірність та надійність охорони.

Одержані внаслідок оперативно-розшукової діяльності відомос­ті, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини, якщо вони не містять інформації про вчинення заборонених законом дій, зберіганню не підлягають і повинні бути знищені. Відомості, одер­жані внаслідок оперативно-розшукової діяльності, щодо підготов­ки до терористичних актів чи їх вчинення окремими особами та групами, зберігаються до 5 років. (Частина дванадцята статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N965-IV від 19.06.2003)

Не підлягають передачі і розголошенню результати оперативно- розшукової діяльності, які відповідно до законодавства України становлять державну таємницю, а також відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини. За передачу і розголо­шення цих відомостей працівники оперативних підрозділів, а також особи, яким ці відомості були довірені при здійсненні оперативно- розшукової діяльності чи стали відомі по службі або роботі, підля­гають відповідальності згідно з чинним законодавством, крім ви­падків розголошення інформації про незаконні дії, що порушують права людини. (Частина тринадцята статті 9 із змінами, внесени­ми згідно із Законом N2246-III від 18.01.2001)

Оперативно-розшукові заходи, пов'язані з тимчасовим обме­женням прав людини, проводяться з метою запобігання тяжким або особливо тяжким злочинам, їх припинення і розкриття, розшу­ку осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання або безвісти зникли, захисту життя, здоров'я, житла і майна пра­цівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, припинення розвідувально-підривної діяльності проти України. У разі оперативної необхідності невід­кладного здійснення цих заходів оперативно-розшукові підрозділи зобов'язані протягом 24 годин повідомити суд або прокурора про застосування та підстави для їх проведення. (Частина чотирнадця­та статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законами N1381-XIV від 13.01.2000, N2246-III від 18.01.2001, N965-IV від 19.06.2003, N1130-IV від 11.07.2003)

Візуальне спостереження може проводитися з метою встанов­лення даних про особу та про її зв'язки у разі, коли є факти, які підтверджують, що нею готується або вчинено тяжкий злочин, для отримання відомостей, які вказують на ознаки такого злочину, а та­кож для забезпечення безпеки працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, чле­нів їх сімей та близьких родичів цих осіб. (Частина п’ятнадцята статті 9 в редакції Закону N1381-XIV від 13.01.2000)

Для одержання інформації забороняється застосовувати технічні засоби, психотропні, хімічні та інші речовини, які пригнічують волю або завдають шкоди здоров'ю людей та навколишньому середовищу.

Стаття 9¹. Строки ведення оперативно-розшукових справ

Ведення оперативно-розшукових справ здійснюється:

1) щодо невстановлених осіб, які готують або вчинили злочин, а також осіб, які переховуються від органів розслідування, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання, — до їх вста­новлення або розшуку, але не більше строків давності притягнення до кримінальної відповідальності чи строків давності виконання обвинувального вироку;

2) щодо осіб у зв'язку з розслідуванням стосовно них кримі­нальної справи — до набрання законної сили винесеним щодо них вироком, до винесення постанови суду про закриття справи, ухвали (постанови) суду про застосування заходів медичного чи виховного характеру або до закриття кримінальної справи судом, прокурором, слідчим, органом дізнання;

3) щодо осіб безвісно відсутніх — до їх розшуку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або про оголошення їх померлими;

4) щодо осіб, стосовно яких є дані про участь у підготовці або вчиненні злочину, — до шести місяців;

5) щодо здійснення розвідувальних заходів в інтересах безпе­ки суспільства і держави — до завершення розвідувальних заходів або вичерпання можливостей для їх здійснення; (Частину пер­шу статті 9¹ доповнено пунктом 5 згідно із Законом N 3111-III від 07.03.2002)

6) щодо осіб, стосовно яких є дані про їх участь або причетність до терористичної діяльності, терористичної групи чи терористичної організації, а так само до матеріального, організаційного чи іншого сприяння створенню терористичної групи чи терористичної органі­зації, — до 5 років. (Частину першу статті 9¹ доповнено пунктом 6 згідно із Законом N965-IV від 19.06.2003)

За наявності даних, отриманих у ході ведення оперативно- розшукової справи, про участь особи у підготовці або вчиненні тяж­кого та особливо тяжкого злочину строк ведення справи може бути продовжений до 12 місяців начальниками головних, самостійних управлінь Міністерства внутрішніх справ України, Центрального управління Служби безпеки України, головних управлінь, управ­лінь Міністерства внутрішніх справ України та податкової міліції Державної податкової адміністрації України в Автономній Респу­бліці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, регіональних ор­ганів та органів військової контррозвідки Служби безпеки України, розвідувального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, територіальних органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, Головою Державної прикордонної служби України, Головою Служ­би зовнішньої розвідки України, керівником розвідувального орга­ну Міністерства оборони України або їх заступниками. (Частина друга статті 9¹ із змінами, внесеними згідно із Законами N965-IV від 19.06.2003, N2600-IV від 31.05.2005, N3200-IV від 15.12.2005)

Подальше продовження строку ведення оперативно-розшукової справи, але не більш як до 18 місяців, може бути здійснено Міністром внутрішніх справ України, Головою Служби безпеки України, пер­шим заступником Голови Державної податкової адміністрації Украї­ни — начальником податкової міліції, а також Головою Державної прикордонної служби України, Головою Служби зовнішньої роз­відки України, керівником розвідувального органу Міністерства оборони України та начальником Управління державної охорони України. (Частина третя статті 9¹ із змінами, внесеними згідно із Законами N2600-IV від 31.05.2005, N3200-IV від 15.12.2005)

Продовження строків ведення оперативно-розшукових справ щодо іноземців та осіб без громадянства, які підозрюються у розвідувально-підривній діяльності проти України, підготовці або вчиненні терористичного акту, понад 18 місяців здійснює Голо­ва Служби безпеки України, Голова Служби зовнішньої розвідки України, Голова Державної прикордонної служби України, керів­ник розвідувального органу Міністерства оборони України за по­годженням з Генеральним прокурором України. (Частина четвер­та статті 9¹ із змінами, внесеними згідно із Законами N 965-IV від 19.06.2003, N3200-IV від 15.12.2005)

Обчислення строку ведення оперативно-розшукової справи по­чинається з дня затвердження начальником відповідного органу або його заступником постанови про заведення справи та закінчується в день затвердження постанови про закриття оперативно-розшукової справи.

Обчислення строку може припинятися, якщо особа, щодо якої заведено оперативно-розшукову справу, тимчасово вибула за межі

Оперативно-розшукова діяльність та додержання державної таємниці в країнах СНД України або тяжко захворіла і можливість проводити щодо неї оперативно-розшукову діяльність відсутня.

Про припинення та поновлення обчислення строку ведення оперативно-розшукової справи виноситься мотивована постанова, яка затверджується начальником відповідного органу або його за­ступником.

(Закон доповнено статтею 91 згідно із Законом N 2246-III від 18.01.2001)

Стаття 9². Закриття оперативно-розшукових справ

Оперативно-розшукова справа повинна бути закрита у разі:

1) розшуку особи, яка переховувалася від органів розслідуван­ня, суду, ухилялася від відбування кримінального покарання, а та­кож особи, яка безвісно відсутня;

2) набрання законної сили вироком, постановою або ухвалою суду;

3) закриття кримінальної справи судом, прокурором, слідчим або органом дізнання;

4) завершення виконання розвідувальних, контррозвідувальних заходів або вичерпання можливостей для їх здійснення;

5) спростування у встановленому порядку матеріалів про зло­чинну діяльність особи;

6) виїзду особи на постійне місце проживання за межі Укра­їни, якщо немає можливості проведення щодо неї оперативно- розшукових заходів;

7) невстановлення у передбачені цим Законом строки даних, що вказують на ознаки злочину в діях особи;

8) виявлення прокурором незаконно заведеної справи у разі ви­конання по ній оперативно-розшукових заходів;

9) смерті особи, щодо якої заведено оперативно-розшукову справу.

Про закриття оперативно-розшукової справи складається мо­тивована постанова, яку затверджує посадова або службова особа, якій згідно зі статтею 9 цього Закону надане право затверджувати постанову про заведення відповідної оперативно-розшукової спра­ви. Якщо у такій справі здійснювались оперативно-розшукові за­ходи за рішенням суду, повідомлення про її закриття надсилається до суду в тридобовий строк. (Частина друга статті 9² із змінами, внесеними згідно із Законом N3200-IV від 15.12.2005)

Строки зберігання закритих оперативно-розшукових справ встановлюються відповідно до законодавства України. (Закон до­повнено статтею 9² згідно із Законом N2246-III від 18.01.2001)

Стаття 10. Використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності

Матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються:

1) як приводи та підстави для порушення кримінальної справи або проведення невідкладних слідчих дій;

2) для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі;

3) для попередження, припинення і розслідування злочинів, розвідувально-підривних посягань проти України, розшуку зло­чинців та осіб, які безвісти зникли;

4) для забезпечення безпеки працівників суду, правоохорон­них органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів, а також співробітників розвід­увальних органів України та їх близьких родичів, осіб, які конфі­денційно співробітничають або співробітничали з розвідувальними органами України, та членів їх сімей; (Статтю 10 доповнено пунк­том 4 згідно із Законом N 1381-XIV від 13.01.2000, в редакції Закону N3111-III від 07.03.2002)

5) для взаємного інформування підрозділів, уповноважених здійснювати оперативно-розшукову діяльність, та інших правоохо­ронних органів;

6) для інформування державних органів відповідно до їх компе­тенції.

Стаття 11. Сприяння здійсненню оперативно-розшукової ді­яльності

Органи державної влади, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності зобов’язані сприяти оперативним підрозділам у вирішенні завдань оперативно-розшукової діяльнос­ті. (Частина перша статті 11 із змінами, внесеними згідно із Зако­ном N965-IV від 19.06.2003)

За бажанням осіб їх співробітництво з оперативним підрозділом може бути оформлено письмовою угодою з гарантуванням конфі­денційності співробітництва. Угоду про сприяння оперативним

Оперативно-розшукова діяльність та додержання державної таємниці в країнах СНД підрозділам в оперативно-розшуковій діяльності може бути укла­дено з дієздатною особою. Порядок укладання угоди визначається Кабінетом Міністрів України.

Особи, які залучаються до виконання завдань оперативно-роз­шукової діяльності, зобов’язані зберігати таємницю, що стала їм ві­дома. Розголошення цієї таємниці тягне за собою відповідальність за чинним законодавством, крім випадків розголошення інформації про незаконні дії, що порушують права людини.

Забороняється залучати до виконання оперативно-розшукових завдань медичних працівників, священнослужителів, адвокатів, якщо особа, щодо якої вони мають здійснювати оперативно-розшу- кові заходи, є їх пацієнтом чи клієнтом.

Стаття 12. Соціальний і правовий захист працівників опера­тивних підрозділів

На працівників, які здійснюють оперативно-розшукову діяль­ність, поширюються гарантії правового і соціального захисту, пе­редбачені законами України про ці органи.

Працівникам, які здійснюють оперативно-розшукову діяль­ність, надаються додаткові пільги в питаннях соціально-побутового та фінансового забезпечення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При наявності даних про загрозу життю, здоров’ю або майну працівника та його близьких родичів у зв’язку із здійсненням ним оперативно-розшукової діяльності в інтересах безпеки України, або по розкриттю тяжкого та особливо тяжкого злочину, або викриттю організованої злочинної групи оперативний підрозділ зобов’язаний вжити спеціальних заходів для забезпечення їх безпеки — зміна да­них про особу, зміна місця проживання, роботи і навчання, інших даних у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. (Частина третя статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N965-IV від 19.06.2003)

Не несе відповідальності працівник оперативного підрозділу, який заподіяв шкоду правам, свободам людини, інтересам держави під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, перебуваючи у стані необхідної оборони, крайньої необхідності або професійного ризику, а так само у зв’язку із затриманням особи, в діях якої є озна­ки злочину.

Стаття 13. Соціальний і правовий захист особи, яка залучаєть­ся до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності

Особа, яка залучається до виконання завдань оперативно-роз­шукової діяльності, перебуває під захистом держави. Співробітництво особи з оперативним підрозділом зараховується до її загального тру­дового стажу в разі укладення з нею трудової угоди. Якщо у зв'язку з виконанням такою особою завдань оперативно-розшукової діяльності настала її інвалідність або смерть, на неї поширюються пільги, перед­бачені у таких випадках для працівників оперативних підрозділів.

У разі виникнення загрози життю, здоров'ю або майну особи, яка залучається до виконання завдань оперативно-розшукової ді­яльності, її захист забезпечується в порядку, передбаченому части­ною третьою статті 12 цього Закону.

Стаття 14. Нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності

Нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно- розшукової діяльності здійснюється Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя і прирівняними до них прокурорами та їх заступниками, а також уповноваженими наказом Генерального прокурора України начальниками та прокурорами управлінь, відділів Генеральної прокуратури України та прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

Прокурор в межах своєї компетенції:

1) безперешкодно входить в усі приміщення органів, які прово­дять оперативно-розшукову діяльність;

2) вимагає для перевірки розпорядження, інструкції, накази та інші акти щодо оперативно-розшукової діяльності, оперативно- розшукові справи, реєстраційні, облікові, звітні, статистичні, ана­літичні документи та інші відомості щодо здійснення оперативно- розшукових заходів;

3) доручає керівникам відповідних органів проведення у підвідо­мчих їм підрозділах перевірок з метою усунення порушень закону;

4) дає письмовівказівки про проведення оперативно-розшукових заходів в інтересах кримінального судочинства, про розшук осіб, які безвісно відсутні;

5) дає згоду на продовження строку проведення оперативно- розшукової діяльності;

6) отримує пояснення щодо порушень вимог закону від посадо­вих осіб органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність;

7) перевіряє скарги на порушення законів органами, які прово­дять оперативно-розшукову діяльність, з ознайомленням у необхід­них випадках з оперативно-розшуковими матеріалами;

8) скасовує незаконні постанови про заведення або закрит­тя оперативно-розшукової справи, зупинення або поновлення оперативно-розшукової діяльності чи про інші рішення, що супер­ечать закону;

9) вживає заходів щодо усунення порушень законності під час проведення оперативно-розшукової діяльності і щодо притягнення винних до встановленої законом відповідальності;

10) опротестовує незаконну постанову суду про дозвіл або від­мову на проведення оперативно-розшукових заходів. Принесення протесту зупиняє проведення оперативно-розшукових заходів, до­звіл на які дано судом.

Відомості про осіб, які конфіденційно співробітничають або спів­робітничали з розвідувальним органом України, належність кон­кретних осіб до кадрового складу розвідувальних органів, а також форми, методи і засоби розвідувальної діяльності та організаційно- штатна структура розвідувальних органів до предмета прокурор­ського нагляду не належать. (Статтю 14 доповнено частиною третьою згідно із Законом N3111-III від 07.03.2002) (Стаття 14 в редакції Закону N2246-III від 18.01.2001)

Президент України Л.КРАВЧУК

м. Київ,

18 лютого 1992 року

N 2135-XII