Участь у перевірці фінансово-господарської діяльності
Розвиток ринкових відносин, економічні перетворення в Україні обумовили появу значної кількості банківських операцій, торговельних угод, практики зовнішньоекономічних відносин. Фінансово-господарська діяльність підприємств, установ, організацій проходить в умовах роздержавлення, приватизації, демонополізації, конкуренції.
Для запобігання, а також для виявлення, розкриття і розслідування правопорушень в сфері фінансово-господарської діяльності, оперативні підрозділи мають право брати участь у перевірках, ревізіях, інвентаризаціях. Працівники оперативних підрозділів можуть ініціювати такі перевірки у зв'язку з отриманням достовірної оперативної інформації, у зв'язку з провадженням оперативно-розшукової справи чи досудовому розслідуванні, яке находиться в їх провадженні. Участь у перевірці може бути за дорученням слідчого, прокурора, суду у відповідності з кримінально-процесуальним законодавством.
В п. З ст. 8 Закону України «Про о оперативно-розшукову діяльність» прямо передбачено право підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність порушувати в установленому законом порядку питання про проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або іншими видами господарської діяльності індивідуально, та брати участь в їх проведенні.
Участь оперативного працівника в перевірці може бути як безпосереднього так і за допомогою особи, залученої до гласного співробітництва з оперативним підрозділом, тобто через громадського помічника чи позаштатного працівника.
Приймаючи участь у перевірці фінансово-господарської діяльності оперативний працівник ставить собі за мету:
- своєчасне виявлення фактів злочинних посягань в сфері фінансово- господарської діяльності підприємств, установ, організацій;
- швидке і ефективне реагування на виявлені факти протиправних діянь;
- швидке і безпосереднє отримання необхідної інформації стосовно фінансово-господарської діяльності;
- обмін інформацією з ревізорами, спеціалістами, які ведуть перевірку;
- взаємні консультації з тими посадовими особами, які ініціювали перевірку;
- збереження документів, матеріальних цінностей на підприємстві, в установі, організації;
- аналітичну роботу, створення бази даних, розробку заходів по спільним профілактичним діям.
Якщо перевірка проводиться у зв'язку з кримінальним провадженням, вона має бути процесуально оформлена, а якщо участь оперативного працівника спеціально підготовлена, як і особи, яка приймає участь в перевірці за його дорученням, то вона може бути за письмовим дорученням, або за згодою керівника оперативного підрозділу.
Приймаючи участь у перевірці фінансово-господарської діяльності, працівник оперативного підрозділу обов'язково має вивчити наступні питання:
- повно чи частково відображається фінансово-господарська діяльність в документах бухгалтерського обліку;
- здійснення угод і договорів без належного документального оформлення, неоприходування товароматеріальних цінностей, неоприходування грошової виручки і т.п.;
- заниження вартості і обсягів реалізованої продукції, внаслідок чого перекручуються об'єкти оподаткування;
- порушення порядку обліку економічних показників (відображення кількісних результатів фінансово-господарської діяльності в неналежних рахунках бухгалтерського обліку);
- виведення фінансово-господарської діяльності із-під контролю податкових органів;
- відкриття додаткових рахунків в банках без повідомлення фінансових і податкових органів;
- стан зберігання матеріальних цінностей і фінансових коштів;
- наявність тіньового сектора в діяльності об'єкта перевірки.
Потрібну інформацію, що знаходиться в деяких документах, можна отримати або одержавши сам оригінал або його копію, або ознайомившись з його змістом через окремі достовірні свідчення
Під час добування, якщо офіційно отримати необхідні документи неможливо, зазвичай використовують такі прийоми як:
- таємне проникнення в місце зберігання носія (по змозі не залишаючи жодних слідів або вимушено імітуючи пересічну крадіжку);
- «розпечатування» місця зберігання створенням або імітацією аварійного (пожежа, затоплення...) стану з проникненням туди під виглядом рятувальників;
- перехоплення документа під час його пересилки або передачі (техніка здійснення перехоплення, по суті, залежить від використовуваної для акції ланки на шляху переміщення носія інформації, пересилка якого може бути як плановою, так і інспірованою;
- залучення третіх осіб (контактерів або професіоналів), зацікавивши їх в доставлянні оперативному працівнику (а можливо, що й у добуванні для себе) якогось документа;
- вплив на людину, що володіє доступом до носія інформації або до місця його зберігання; вимога документа або його копії з правдоподібним обґрунтуванням цього для його зберігачів;
- у дорозі (перехоплення або підкуп кур'єра);
- в одержувача (у місцевому відділенні зв'язку, шляхом зацікавленості та підкупу листоноші; з поштової скриньки, під час його постійного перегляду; вдома в адресата, через його контактера...).
При конспіративному витягуванні інформації із звичайних запечатаних листів (тобто їх перлюстрації) застосовуються такі прийоми, як:
- потужне просвічування і фотографування листа без розкривання конверта (щоб читати отримані таким чином копії потрібен деякий навик, бо рядки виявляються частково перевернутими і накладеними один на одного);
- тимчасове (секунд на ЗО) опрозорювання конверта при оббризкуванні його спеціальним спреєм (РК705, 1А-4...)",
- брутальне розкривання із наступною заміною пошкодженого конверта із фабрикацією печатки, що є на оригіналі, та надписів;
- вправне витягування накрученого на кістяну спицю листа через маленьку щілину в кутку конверта;
- обережне розкривання і дуже акуратне запечатування послання.
Ніжне розкривання конвертів здавна здійснюють за допомогою витончених кістяних інструментів і звичайної водяної пари. У цьому разі краще використовувати пласку поверхню, що підігрівається знизу, на якій розміщують зволожений промокальний папір, що виділяє при подальшому нагріванні пар, який розм'якшує клей. Поверх усього цього і кладуть лист, який буде розкриватися.
У паралельному варіанті зволожені смужки промокального паперу або поролону кладуть лише на заклеєні поверхні, а для створення пари удаються до допомоги звичайної праски. Найпростіше, втім, скористатися струменем пари, що струменіє з носика киплячого чайника.
Якщо є підозра, що відправник ужив невидиме чорнило, послання, що. витягується, ретельно розміщують між двома аркушами паперу, що піддалися обробці гарячою парою, і встановлюють цей «бутерброд» під прес з тим, аби частина задіяної «хімії» перенеслася на копії-підкладки, з якими можна працювати для виявлення тайнопису. Оригінал при цьому зовні не міняється.
Знявши інформацію і скопіювавши лист, конверт ретельно запечатують за допомогою м'яких ватяних тампонів і прозорого (але не силікатного!) клею.
Щоб дещо збити з пантелику як власника, так і того, хто здобуває документ, необхідну фактуру буде не зайвим вилучати разом з некорисними носіями.
Потайне копіювання — ксерографію, фотографування... — доцільно застосовувати якщо:
- треба приховати той факт, що саме певний документ явно зацікавив перевіряючого чи оперативного працівника, який діє негласно;
- треба убезпечити постачальника або метод отримання доступу до носія;
- важливим є лише зміст, а не сам оригінал.
Якщо оперативного працівника цікавить тільки зміст документа або ж сам факт його існування, можна задовольнитися «ментальним копіюванням», просто запам'ятовуючи фактуру носія, а потім фіксуючи її на папері. Характерними прийомами при цьому є:
- офіційний візит оперативного працівника чи агента, що видає себе за представника якоїсь громадської, комерційної або державної служби (медика, рекламного агента, соціолога, комерсанта журналіста...) з правомочним проханням переглянути ті папери, серед яких міститься потрібний вам документ;
- залучення співробітників і контактерів об'єкту (що використовується лише тоді, коли вони мають чудову пам'ять, і немає видимих причин «закласти» оперативника або перебрехати те, що могло його зацікавити).
Оперативний працівник особливу увагу має приділити вивченню документального забезпечення фінансово-господарської діяльності об'єкта перевірки. Щоб отримати відповіді на поставлені вище питання оперативний працівник має вивчити не тільки документи, які йому представлені офіційно, а й чернетки, копії, неформальні записи, залишки знищених документів, документальне «сміття» та інші паперові носії можливої інформації. Безумовно, що оперативний працівник має бути обізнаний з правилами вивчення таких документів, або їх залишків.
При дослідженні розірваного документа оперативному працівнику можна дати такі поради:
- розпряміть і розгладьте всі розірвані клаптики паперу;
- ретельно розсортуйте їх за кольором і типом носія, за забарвленням штрихів і за способом написання;
- відберіть різні обривки з рівними краями і, зручно розмістивши по кутках ті, що мають кутові обрізи, викладіть з них рамку;
- акуратно заповніть простір, що утворився, придатними клаптиками, орієнтуючись за лініями згину і розриву, положенням штрихів і змістом тексту...
Усю цю роботу бажано виконувати на шматку скла, а прийнятно відновлений документ, обережно притиснути іншим склом і зафіксувати скотчем.
Для того, щоб виявити сліди відбитку ручки, олівця, літер на підкладках необхідно розмістити документ так, щоб промінь світла, який його просвічує, опинився збоку, перпендикулярно до головних напрямів штрихів, що відтиснулися, і під гострим кутом до фонової поверхні підкладки. Текст при, цьому можна просто прочитати, а у разі потреби й сфотографувати.
У паралельному варіанті застосовують медичний порошок заліза, відновленого воднем і «магнітний пензель». Порошок зазвичай висипають на досліджувану поверхню і переміщають уздовж неї за допомогою магніту, тоді після видалення надлишків заліза текст стає видимим.
При дослідженні закреслених і залитих текстів необхідно:
- оглянути документ при бічному освітленні з лицьового й оборотного боку (це доцільно, якщо штрихи тексту мають деякий рельєф);
- оглянути документ на просвіт (це дієво, коли забарвлення штрихів тексту різко контрастує із забарвленням плями);
- оглянути документ у відбитому світлі або такому, що проходить, застосовуючи світлофільтр того самого кольору, що й колір плями (це спрацює, якщо штрихи тексту і пляма різного кольору);
- спробувати видалити або ослабити верхній шар фарбника, добре притиснувши до нього що на короткий час якийсь копіювальний матеріал — сирий каучук, вологу емульсію фотоплівки... (це допомагає, якщо текст намагалися закреслювати графітним олівцем);
- обробити всі замальовані ділянки придатним розчинником (ацетоном, бензиловим спиртом, ефіром) фарбника (це є перспективним, якщо машинописний текст під копірку перекреслено чорною пастою кулькових — ручок).
При відновленні тексту за копіювальним папером рекомендується:
—помістити стару копірку на скло і прочитати (або сфотографувати) текст на просвіт;
—якщо літери на копірці погано розрізняються, застосувати бічне освітлення, що падає на аркуш під гострим кутом;
—якщо копіркою користувалися неодноразово, зробіть з неї фото- або ксерокопію і зафарбувати чорним фетровим фломастером або м'яким тонким пензлем білі штрихи всіх записів, що явно (через їхнє розташування) не належать до тексту, який вас цікавить.
При обробці «сміття» теж можна здобути корисну інформацію.
До «сміття» зазвичай відносять різні позначки на використаних сигаретних пачках й обривках газет, зім'яті та розірвані папери, текст на яких може бути закреслений або ж залитий фарбою, різнотипні листки, що ненароком опинилися (або були спеціально поміщені...) під носіями при записах на оригіналах, відпрацьовані «копірки», лістинги і котушки старих стрічок від друкарських і машинок.
Оскільки на банальне «сміття» рідко звертають пильну увагу, вилучення його майже не помічається і здійснюється значно простіше, причому як із замкненого приміщення (візитером, сервісним ремонтником, прибиральницею, співробітником...), так і поза ним (на сміттєвому звалищі...). Для читання виявлених таким чином матеріалів можна також застосовувати вказані вище прийоми.