На яке майно можуть звернути стягнення

Стягнення за виконавчими документами звертають насамперед на таке майно:

• готівкові кошти боржника в гривнях та іноземній валюті;

• інші цінності, серед яких, зокрема, кошти на рахунках та вкладах боржника в банківських та інших кредитних установах;

• рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Якщо перелічених коштів та інших цінностей не вистачає для задоволення вимог стягувала, стягнення звертають на інше майнр належне боржникові на праві власності або закріплене за ним. Виняток становить майно, вилучене з обігу, або майно, обіг якого обмежено (наприклад, наркотичні речовини).

Визначаючи обсяг стягнення, беруть до уваги вимоги, вказані у виконавчому документі, а також витрати на виконавче провадження та сплату виконавчого збору.

Боржник може мати дуже багато різноманітного майна — і ліквідне, і взагалі не ліквідне. Звісно, стягувач зацікавлений у тому, щоб стягнення було звернено насамперед на ліквідне майно. Боржник, навпаки, хотів би, щоб спершу реалізовували “неліквіди” (які, можливо, не потрібні навіть йому самому). То як у такому разі врівноважують інтереси сторін виконавчого провадження? Щоб встановити такий баланс і, водночас, не порушити інтересів боржника, законодавство встановлює певну черговість звернення стягнення на майно.

Черговість звернення стягнення на майно боржника — юридичної особи:

У першу чергут&рітуїь стягнення на майно, безпосередньо не залучене до виробничих процесів (цінні папери, кошти на депозитних та інших рахунках боржника, валютні цінності, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів і т. ін.);

У другу чергу-жєрішль стягнення на готову продукцію (товари), а також на інші матеріальні цінності, яких безпосередньо не використовують у виробництві;

У прето чергу звертають стягнення на об’єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також на сировину та матеріали, потрібні для виробництва.

Законодавство дозволяє кожному боржникові — і юридичній, і фізичній особі — вказати ті види майна чи предмети, на які можна звернути стягнення насамперед.

Державний виконавець мусить задовольнити вимоги боржника, якщо вони не порушують інтересів стягувана й не ускладнюють виконання судового рішення. Певна річ, боржник намагатиметься передусім позбутися найменше ліквідного майна. Тому Вам, як стягувачеві, варто налагодити й підтримувати добрі стосунки з державним виконавцем. Саме ця особа остаточно визначає черговість стягнення на кошти та інше майно.

У законодавстві визначено особливості звернення стягнення на таке майно:

• майно, яке належить боржникові спільно з іншими особами;

• заставлене майно;

• майно боржника, яке перебуває в інших осіб.

У першому випадку стягнення звертають на ту частку спільного майна, котра належить боржникові. Визначити цю частку має суд. Відповідне подан - ня до суду готує державний виконавець.

Під час виконавчого провадження нерідко виявляється, що майно боржника віддано в заставу іншим особам (заставоутримувачам, або, юридичною мовою, заставодержателям). Наприклад, майно передають у заставу банкові — щоб забезпечити отриманий кредит. Сам факт застави майна не означає, що на таке майно не мають права претендувати інші особи. Закон дозволяє звертати стягнення на заставлене майно в процесі примусового виконання судового рішення. При цьому йдеться про задоволення вимог не лише стя- гувача-заставоутримувача, а й інших стягувачів. У таких випадках Вам варто мати на увазі, що звертати стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог тих стягувачів, які не є заставоутримувачами, дозволено лише в тому разі, якщо вартість предмету застави перевищує обсяг заборгованості боржника заставоутримувачу.

Кошти, одержані від реалізації заставленого майна, потрібно використовувати насамперед для задоволення вимог заставоутримувача. Нерідко в ролі стягувачів-заставоутримувачів виступають декілька осіб. Якщо Ви не входите до цієї групи, то можете сподіватися тільки на залишок коштів після розподілу серед заставоутримувачів.

Коштом суми, вирученої від продажу заставленого майна, заставоутримувач має право задовольнити свої вимоги повністю. Тут йдеться про такі види відшкодування:

• повернення основної суми боргу;

• сплата відсотків за кредит та штрафу (неустойки);

• відшкодування збитків, заподіяних внаслідок того, що було прострочено виконання зобов’язань за договором;

• компенсація за витрати на утримання заставленого майна тощо.

Досить часто майно боржника перебуває в інших осіб. Наприклад, майно боржника передано в оренду, на реалізацію за договором про комісію тощо. Крім того, зазвичай боржник має дебіторську заборгованість, скажімо, виконав якусь роботу, але ще не одержав грошової винагороди за неї. Трапляється також і таке: боржник сплатив за товарно-матеріальні цінності, проте не встиг їх отримати. За таких обставин державний виконавець на підставі письмової пропозиціїборжника або стягувача має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти боржника, які мають надійти від інших осіб.

Одержавши таку пропозицію, державний виконавець надсилає запит тому, в кого тимчасово перебуває майно боржника. Даючи відповідь, ця особа мусить вказати всі потрібні відомості про майно боржника, яке перебуває в неї, та про майно чи кошти, що їх вона має передати боржникові. Приховування такої інформації чи ігнорування запиту буде розцінено як порушення законодавства про виконавче провадження. Тож до винної особи можуть застосувати певні санкції.

Трапляється, що саме під час виконавчого провадження боржник — юридична особа переживає період реорганізації (через злиття, приєднання, поділ, відокремлення, перетворення). У такому разі стягнення звертають на кошти та інше майно тієї юридичної особи, на яку переходить відповідальність за зобов’язаннями боржника.

Якщо боржника — юридичну особу ліквідовують (скажімо, внаслідок визнання його банкрутом), то виконавчий документ передають ліквідаційній комісії. Цей орган визначає, за яким порядком надалі потрібно виконувати рішення суду. За таких обставин державний виконавець має повідомити стя- гувачеві, що виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії.

Джерела юридичної інформаціЪтатп 50, 52, 53, 54, 56, 63, 64, 65 Закону України “Про виконавче провадження’’ від 21.04.1999 № 606-ХГѴ; стаття 19 Закону України “Про заставу’’ від 02.10.1992 № 2654-ХІІ; пункти 5.1-5.5, 5.10 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої в Наказі Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5.

4.2.