<<
>>

§ 2 Звернення стягнення на рухоме майно

Слід відзначити, що залежно від того, з яким майном маємо справу, рухомим чи нерухомим, різними будуть і проблеми, пов'язані з його виявленням та зверненням на нього стягнення. Стаття 181 Цивільного кодексу України (ЦКУ) від 16.01.2003 р.

№ 435-IV містить легальні поняття нерухомих та рухомих речей.

1. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (наприклад, будинки, квартири, гаражі, склади, виробничі споруди). Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації;

2. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі (наприклад, побутова техніка, автомобілі, одяг).

Особливості звернення стягнення на рухоме майно полягають у тому, що воно, як правило, ніде не зареєстроване. Це ускладнює роботу державного виконавця для його виявлення. На практиці воно виявляється шляхом виходу за місцем проживання (якщо боржником є фізична особа) або місцем знаходження (якщо боржником є юридична особа) з метою перевірки майнового стану боржника.

Перша перешкода, яка постає на шляху державного виконавця, - це зачинені двері. З огляду на те, що візит останнього для боржника не є бажаним, а ПРО ЦЕ ТРЕБА ПАМ'ЯТАТИ ЗАВЖДИ, можливо натрапити на протидію. Остання може бути виражена як у "тихому протесті" - двері залишаться замкненими, так і в активних діях, аж до застосування фізичного насильства.

ПОРАДА. Треба забезпечити особисту безпеку та безпеку осіб, які беруть участь у проведенні виконавчих дій. Робити це необхідно ще до початку таких дій. При цьому важливо враховувати різні чинники, які визначають складності виконання конкретного рішення, наприклад, велика сума боргу; боржник притягався до кримінальної відповідальності, криміногенний район тощо.

ВРАХУЙТЕ. Відповідно до змін, які було внесено в ЗУ "Про виконавче провадження", державний виконавець має право безперешкодного входження в приміщення боржника, або в приміщення, де знаходиться майно, що йому належить. Раніше державний виконавець мав право "входження". Різниця, без сумніву, є, але на практиці зміна цієї норми закону не завжди є дієвою. Пов'язано це з тим, що відповідно до статті ЗО Конституції України кожному громадянину гарантована недоторканість житла: не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, установлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Таким чином, державний виконавець отримує змогу ввійти до житлового приміщення боржника, як правило, лише за згоди останнього. Для примусового ж входження необхідне вмотивоване рішення суду. Хоча можна припустити, що коли державний виконавець виконує рішення суду, наприклад, про стягнення суми заборгованості, він уже має таке вмотивоване рішення.

УВАГА. Під час проведення перевірки майнового стану боржника для здійснення опису майна, або складання акту про відсутність майна у боржника необхідно залучати понятих. Порядок залучення понятих до провадження виконавчих дій врегульовано ст. 1 6 ЗУ "Про виконавче провадження". При цьому будь-які виконавчі дії можуть провадитися у присутності понятих, але є випадки коли їх присутність є обов'язковою.

Випадки, коли присутність понятих обов'язкова. При вчиненні виконавчих дій, пов'язаних із:

1) примусовим входженням до нежилих приміщень і сховищ, що в них зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувана, яке має бути повернуте йому в натурі;

2) примусовим входженням до жилих будинків, квартир для забезпечення примусового виселення та вселення в них;

3) примусовим входженням до будинків, квартир та інших приміщень, в яких знаходиться дитина, яка має бути передана іншим особам відповідно до рішення суду;

4) при проведенні огляду, арешту, вилучення і передачі майна.

Хто може бути понятим? Як поняті можуть бути запрошені будь-які дієздатні громадяни.

Хто не може бути понятим? Особи, які мають особисту заінтересованість у провадженні виконавчих дій, або пов'язані між собою чи з учасниками виконавчого провадження родинними зв'язками, підлеглістю або підконтрольністю.

Кількість понятих при вчиненні виконавчих дій не може бути менше двох, але більше двох - може. Тобто, понятих має бути двоє, троє чи більше, на розсуд державного виконавця.

УВАГА. Державний виконавець ще перед початком виконавчих дій, в яких беруть участь поняті, має роз'яснити їх права і обов'язки.

Права понятих:

1) знати, для участі в провадженні яких виконавчих дій їх запрошено;

2) на підставі якого виконавчого документа ці дії здійснюються;

3) робити зауваження з приводу вчинення виконавчих дій. УВАГА. Зауваження понятого підлягають занесенню до акта відповідної виконавчої дії;

4) на компенсацію витрат, пов'язаних із виконанням обов'язків понятих. Зазначені витрати належать до витрат на проведення виконавчих дій.

Обов'язки понятих: засвідчити факт, зміст і результати виконавчих дій, під час провадження яких вони були присутні.

Певну специфіку має порядок звернення стягнення на грошові кошти боржника-юридичної особи. Згідно з вимогами законодавства готівка в національній та іноземній валюті, яка знаходиться в касах або інших сховищах боржника-юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складення відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника-юридичної особи.

УВАГА. Вилучена готівка в національній валюті не пізніше наступного дня здається в установу банку для перерахування на рахунок стягувана для покриття боргу за виконавчими документами, на виконавчий збір та на покриття витрат на проведення виконавчих дій. Готівка в іноземній валюті в такий самий строк здається державним виконавцем банку або іншій кредитній установі, що мають право продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, для реалізації її в розмірі, необхідному для покриття боргу, сплати виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника-юридичної особи, що знаходяться у фінансових установах, у порядку, передбаченому цим Законом.

Якщо даних про наявність у боржника-юридичної особи рахунків і вкладів у банках чи інших кредитних організаціях немає, державний виконавець одержує такі дані у податкових органах, які зобов'язані надати йому необхідну інформацію у 3-денний строк.

Якщо після накладення державним виконавцем арешту на кошти боржника-юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судове рішення і відкриває нові рахунки в банках чи інших фінансових установах, державний виконавець направляє до відповідних правоохоронних органів матеріали про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності (ст. 63 ЗУ "Про виконавче провадження")[1].

У разі відсутності у боржника-юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові-юридичній особі на праві власності або закріплене за ним (за винятком майна, виключеного з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

На зазначене майно накладається арешт, і воно реалізується в такій черговості:

1) у першу чергу - майно, яке безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, кошти на депозитних та інших рахунках боржника, валютні цінності, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари);

2) У другу чергу - інші матеріальні цінності, які безпосередньо не використовуються у виробництві;

3) у третю чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для здійснення виробництва.

У разі накладення арешту на майно третьої черги, що належить борж- нику-юридичній особі, державний виконавець у 3-денний строк повідомляє власника або уповноважений ним орган, до сфери управління якого належить майно, та у разі необхідності - Фонд державного майна України (ФДМУ) про накладення арешту на майно боржника-юридичної особи, а також дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про розмір вимог стягувана.

На пропозицію відповідного органу управління чи ФДМУ державний виконавець за рахунок коштів на фінансування ДВС публікує у пресі повідомлення про звернення стягнення на майно боржника-юридичної особи.

У разі накладення арешту на майно підприємств-боржників, які мають стратегічне значення для економіки й безпеки держави, державний виконавець у 3-денний строк повідомляє ФДМУ про накладення арешту на майно підприємств-боржників, а також дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про розмір вимог стягувана.

Отримавши повідомлення відповідного органу управління чи ФДМУ про вчинення цими органами дій щодо порушення справи про банкрутство боржника-юридичної особи, державний виконавець звертається до суду із заявою про відстрочку виконання відповідно до статті 33 цього Закону. В разі порушення судом провадження у справі про банкрутство боржника-юридичної особи державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження, крім виконання провадження по зверненню стягнення на заставлене майно (ст. 64 ЗУ "Про виконавче провадження").

Порядок звернення стягнення на майно при реорганізації та ліквідації боржника-юридичної особи. У випадку реорганізації (злиття, приєднання, розділення, виділення, перетворення) боржника-юридичної особи стягнення за виконавчими документами звертається на кошти та інше майно тієї юридичної особи, на яку відповідно до закону покладено відповідальність за зобов'язаннями боржника-юридичної особи.

У випадку ліквідації боржника-юридичної особи, в тому числі внаслідок визнання боржника банкрутом, виконавчий документ передається до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законодавством порядку. В разі направлення виконавчого документа до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного відділу ДВС. При направленні виконавчого документа до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого виконавче провадження підлягає закінченню у порядку, встановленому цим Законом (ст.

65 ЗУ "Про виконавче провадження").

УВАГА. Слід пам'ятати, що ЗУ "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29 листопада 2001 року № 2864-111 (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, № 1 0, ст.77 ) в Україні встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, частка держави у статутних фондах яких становить 25 відсотків і більше.

Діє цей мораторій від дня опублікування Закону і до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. Але коли таке "вдосконалення" відбудеться - невідомо.

Для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом:

а) звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню ДВС;

б) продажу майна в процесі провадження справи про банкрутство, визначеного статтями 22, 23, 24, 25, 26, 30, частиною одинадцятою

статті 42, абзацом другим частини шостої статті 43 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства.

<< | >>
Источник: Ніколаєв О.І.. ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ. АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ. Київ 2004. 2004

Еще по теме § 2 Звернення стягнення на рухоме майно:

  1. ТЕМА 5. ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ РЕЧОВІ ПРАВА У ТОРГОВОМУ ПРАВІ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
  2. § 2 . Правила територіальної підсудності цивільних судів
  3. § 2. Звернення стягнення на будинки
  4. 2. Право спільної власності на квартиру (будинок)
  5. З А К О Н У К Р А Ї Н И Про виконавче провадження
  6. МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ НАКАЗ 02.04.2012№ 512/5
  7. § 2 Звернення стягнення на рухоме майно
  8. § 3 Опис та вилучення майна боржника
  9. § 5 Специфіка звернення стягнення на нерухоме майно
  10. § 3 Порядок реалізації нерухомого майна
  11. Чи може бути звернуто стягнення на та таке майно боржника як будинок, квартира, приміщення чи земельна ділянка?
  12. РОЗДІЛ 4 ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ ЩОДО МАЙНОВИХ СПОРІВ
  13. ДОДАТК
  14. Земельно-майнові суперечки
  15. ПРАВОВОГО СТАНОВИЩА ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ І ВИРОБНИЧИХ КООПЕРАТИВІВ
  16. Глава 2 ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ
  17. Глава 5 ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ПОВНОГО ТОВАРИСТВА
  18. Підстави та умови встановлення кримінальної відповідальності за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань
  19. Права та інтереси дитини як особливий суб’єкт захисту прокурором
  20. Правовий режим майна військових частин Збройних Сил України
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -