Звернення судового рішення до виконання

Питання, пов’язані зі зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу.

За загальним правилом, судове рішення підлягає примусо­вому виконанню після набрання ним законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про:

- стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць;

- присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць;

- відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушко­дженням здоров'я або смертю фізичної особи, - у межах суми стягнення за один місяць;

- поновлення на роботі незаконно звільненого або переве­деного на іншу роботу працівника;

- відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона про­живала;

- розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб;

- примусову госпіталізацію чи продовження строку при­мусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу;

- встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній ВР України.

Судовий наказ видається стягувачеві для пред'явлення до виконання через три дні після завершення строку на подання заяви боржником про скасування судового наказу, якщо така заява не надійшла до суду і є дані про отримання боржником копії наказу (ст. 106 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 368 ЦПК України на підставі кожно­го судового рішення, що набрало законної сили, видається один виконавчий лист за заявою осіб, на користь яких це рішення ухвалене, чи прокурора, який здійснював у цій справі представ­ництво в інтересів громадянина або держави.

Проте, якщо на підставі ухваленого рішення потрібно пе­редати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відпові­дачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконав­чих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба вико­нати за кожним виконавчим листом.

Вимоги до змісту виконавчого листа визначені у ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження». Відповідно до зазначеної статті у виконавчому листі, підписаному уповноваженим суддею і скріпленому печаткою, повинні бути зазначені:

1) його назва, дата видачі та найменування суду, що видав виконавчий лист;

2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий лист;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягу- вача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифі­каційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікацій­ний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб-платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб-громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного но­мера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають позначку в паспорті громадянина України, а та­кож інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що ви­дав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та борж­ника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та борж­ника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання чинності рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого листа до виконання.

У випадку, коли суд вживав заходів щодо забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копію документів, що під­тверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 369 ЦПК України суд, який видав вико­навчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену під час його оформлення або видачі, чи ви­знати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стя­гнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому за­сіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для роз­гляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зу­пинити стягнення за виконавчим листом, а також витребувати виконавчий лист.

Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його при­пиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стяг­нення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його ко­ристь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Виконавчий лист може бути пред'явлений до примусового виконання органу державної виконавчої служби впродовж року (а посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців).

Цей строк вираховується з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи завершення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання (якщо судове рішен­ня підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його поставнолення).

Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годуваль­ника тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі (ст. 21 ЗУ «Про ви­конавче провадження»).

Державний виконавець відмовляє у прийнятті до прова­дження виконавчого документа, строк пред'явлення для приму­сового виконання якого завершився, про що виносить відповідну постанову.

Стягувач, який пропустив строк для пред'явлення вико­навчого листа до виконання, може звернутися із заявою до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем вико­нання про поновлення пропущеного строку.

Така заява розглядається судом у десятиденний строк (ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження») і за наслідками роз­гляду постановляється відповідна ухвала.

У разі втрати оригіналу виконавчого листа або судового на­казу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має пра­во за заявою стягувача або поданням державного виконавця вида­ти його дублікат. Суд, який видав виконавчий лист про стягнення аліментів, має право за поданням державного виконавця у разі встановлення кількох місць роботи чи отримання доходів борж­ника видати дублікат виконавчого листа. Така заява розглядається в судовому засіданні з викликом сторін і заінтересованих осіб, їх неявка не перешкоджає вирішенню питання про видачу дубліката.

За видачу стягувачу дубліката виконавчого листа або су­дового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановлено­му ЗУ «Про судовий збір».

3.