Порядок здійснення виконавчого провадження

Відкриття виконавчого провадження. Державний вико­навець згідно зі ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» відкри­ває виконавче провадження на підставі виконавчого документа:

1) за заявою стягувача або його представника про приму­сове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інте­ресів громадянина або держави в суді;

3) в інших передбачених законом випадках.

Державний виконавець зобов’язаний прийняти до вико­нання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не завершився строк пред’явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає визначеним у ЗУ «Про виконавче провадження» вимогам та пред’явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем ви­конання рішення.

Виконавчий лист пред’являється за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі, якщо боржник є юридичною особою, то виконав­чий лист пред’являється за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.

Стаття 26 ЗУ «Про виконавче провадження» визначає підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження. Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого про­вадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред’явлення докумен­тів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у ст. 17 ЗУ «Про виконавче провадження», та неподання заяви про від­криття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий до­кумент, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред’явлення виконавчого документа до органу дер­жавної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, на­дана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа встановленим законом вимогам;

7) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

8) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

9) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Про відмову у відкритті виконавчого провадження держав­ний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не піз­ніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом. Ця постанова державного ви­конавця може бути оскаржена заявником у десятиденний строк з дня її надходження у порядку, встановленому законом.

У разі відсутності підстав для відмови у відкритті вико­навчого провадження державний виконавець у 3-денний строк із дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про його відкриття.

У постанові державний виконавець установлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати сім днів, а рішень про примусове виселення - п 'ятнадцять днів, і попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконав­чого збору і витрат, пов’язаних із провадженням виконавчих дій, передбачених законом.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня надсилається стягувачу та боржнику.

За заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рі­шення про майнові стягнення державний виконавець постано­вою про відкриття виконавчого провадження має право накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження. Постанова про відкриття виконавчого прова­дження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідно­го органу державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк.

Стимулом для добровільного виконання судового рішення є розмір судового збору, встановлений у ст. 28 ЗУ «Про виконав­че провадження». У разі невиконання боржником рішення май­нового характеру у встановлені законом строки для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10% суми, що підлягає стя­гненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підля­гає передачі стягувачу за виконавчим документом.

У разі невиконання боржником у той же строк рішення, за яким боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян з боржника-фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян з боржника-юридич- ної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та вико­нання боржником рішення після закінчення строку для самостій­ного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому ЗУ «Про виконавче провадження».

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення дер­жавним виконавцем заходів примусового виконання, передбаче­них цим Законом.

Виконавчий збір не стягується за виконавчими докумен­тами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, стягнення виконавчого збору, витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених за вико­навчими документами, які підлягають негайному виконанню, а також в інших встановлених у законодавстві випадках.

Дії зі здійснення виконавчого провадження. Державний виконавець, розпочинаючи виконувати рішення, повинен пере­конатися, чи отримана боржником копія постанови про відкрит­тя виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постано­вою строк.

У разі повного добровільного виконання рішення боржни­ком у встановлений для добровільного виконання строк дер­жавний виконавець складає про це акт, який є підставою для завершення виконавчого провадження.

Якщо боржник у встановлений строк добровільно не ви­конав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії з виконання рішення впродовж шести місяців із дня винесен­ня постанови про відкриття виконавчого провадження, а з вико­нання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Строк здійснення виконавчого провадження не охоплює час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого до­кумента на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи-підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Виконавчі дії провадяться держав­ним виконавцем у робочі дні не раніше шостої і не пізніше два­дцять другої годин. Конкретний час проведення виконавчих дій визначається державним виконавцем.

Сторони виконавчого провадження мають право пропону­вати зручний для них час проведення виконавчих дій.

Проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні, встановлені законодавством, допускається лише у випадках, коли зволікання неможливе, або у разі, коли вони не можуть бути здійснені в інші дні з вини боржника.

Проведення виконавчих дій у нічний час допускається лише у випадках, коли невиконання рішення створює загрозу життю чи здоров'ю громадян або якщо виконавчі дії, розпочаті до 22 години, необхідно продовжити з наступним повідомленням начальника відділу не пізніше наступного робочого дня після проведення таких дій. Проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні або у нічний час здійснюється на підставі постанови державного виконавця, затвердженої начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований.

Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.

За наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися наданими їм правами, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до де­сяти робочих днів.

За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішен­ня або унеможливлюють його, державний виконавець за влас- ною ініціативою або за заявою сторін, а також сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Завершення виконавчого провадження. Виконавче про­вадження підлягає закінченню у випадках:

1) визнання відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і борж­ником у процесі виконання;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржни­ка, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквіда­ції юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов’язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

4) прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого до­кумента, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягу- вачеві в натурі;

7) завершення передбаченого законом строку для цього виду стягнення;

8) визнання боржника банкрутом;

9) фактичного повного виконання рішення згідно з вико­навчим документом;

10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ;

11) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

12) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому законом;

13) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

14) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у встановлені у законі строки;

15) списання згідно із ЗУ «Про деякі питання заборговано­сті за спожитий природний газ та електричну енергію» заборго­ваності, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Про завершення виконавчого провадження державний ви­конавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (поса­довій особі), які видали виконавчий документ.

Постанова державного виконавця про закінчення вико­навчого провадження може бути оскаржена сторонами до на­чальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у деся­тиденний строк.

4.