Загальна характеристика і підстави перегляду судових рішень Верховним Судом України

Відповідно до ст. 353 ЦПК України рішення і ухвали судів першої, апеляційної і касаційної інстанції, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті Верховним Судом України. Такий перегляд є проце­суальним засобом, що забезпечує їх законність і обґрунтованість, за­хист прав та охоронюваних законом інтересів громадян, юридичних осіб і держави, а, отже, й виконання завдань і досягнення мети цивіль­ного судочинства.

Перегляд судових рішень Верховним Судом України — це самос­тійний вид перевірки законності та обґрунтованості, він має свої підста­ви, предмет і суб’єкти перегляду.

Провадження у зв ’язку з переглядом судових рішень Верховним Су­дом України — це сукупність процесуальних дій суду та інших учасни­ків цивільного процесу, спрямованих на визначення наявності або від­сутності передбачених законом підстав для повторного перегляду справи у випадках, встановлених цивільним процесуальним законом, та усунення встановлених у зв’язку з цим порушень законності ухвалених судових рішень.

Особливість цього провадження, яке до прийняття Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року називалось судо­чинством «за винятковими обставинами», полягає у тому, що процесуаль­на діяльність суду спрямована на визначення, чи є наявні обставини підс­тавами для перегляду справи в силу цивільного процесуального закону.

Головним завданням Верховного Суду України як найвищого судо­вого органу є забезпечення однакового застосування судами (судом) ка­саційної інстанції норм матеріального права.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про судоустрій і статус суд­дів» Верховний Суд України:

1) переглядає справи з підстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у

¹ Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 07.07.2007 р. // Відомості Верхо­вної P подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законом;

2) переглядає справи у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом;

3) надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, в яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове по­дання про неможливість виконання Президентом України своїх повно­важень за станом здоров’я;

4) звертається до Конституційного Суду України щодо конституцій- ності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлума­чення Конституції та законів України.

Підставами для перегляду рішення в сфері цивільного судачин- ства є:

1) неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції од­них і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом (ст. 355 ЦПК).

Перелік підстав є вичерпним.

Зазначені підстави запроваджені з метою забезпечення єдності ро­зуміння і застосування норм матеріального та (або) процесуального права судами України, а також дотримання судами України норм між­народного права, які визнаються у встановленому законом порядку складовою національного законодавства.

Підставою для перегляду судового рішення є неоднакове застосу­вання лише норм матеріального права. Неоднакове застосування — це різне застосування судом (судами) однієї норми матеріального права у тотожних справах. Ступінь різниці не має значення. Це може бути як протилежне, так і відмінне застосування, однак за умови, що це призве­ло до ухвалення різних судових рішень.

Різними за змістом судовими рішеннями слід вважати рішення, які відображають різне тлумачення та застосування норм матеріаль­ного права та призвели до різного правового результату. Наприклад, в одній справі у позові відмовлено, а в іншій — позов задоволено. Практично для подання заяви про перегляд рішення потрібно знайти два різних за правовою позицією рішення (ухвали) касаційного суду (судів) у різних справах. З урахуванням того, що спори у подібних правовідносинах, зазвичай, належать до справ однієї юрисдикції,

¹ Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 07.07.2007 р. // Відомості Верхо­вної P шукати різні рішення доведеться серед рішень одного й того самого вищого спеціалізованого суду.

Встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом також може бути підставою для перегля­ду справи Верховним Судом України.

Предметом перегляду судових рішень Верховним Судом України можуть бути:

1) рішення суду першої інстанції;

2) ухвала чи рішення суду апеляційної інстанції за наслідками розг­ляду апеляційної скарги на рішення суду;

3) рішення чи ухвала суду касаційної інстанції за наслідками розг­ляду касаційної скарги на рішення суду;

4) ухвала суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому розг­ляду справи;

5) ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеля­ційної скарги на ухвалу суду, що перешкоджає подальшому розгляду справи;

6) ухвала суду касаційної інстанції за наслідками розгляду каса­ційної скарги на ухвалу суду, що перешкоджає подальшому розгляду справи.

При цьому предметом такого перегляду можуть бути тільки ті судо­ві рішення, що вже переглядалися у порядку касаційного провадження.

Право на перегляд судового рішення мають сторони, інші особи, які брали участь у розгляді справи. Склад осіб, які беруть участь у справі визначається станом на час розгляду справи судом касаційної інстанції.

Також це право має особа, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, коли стало відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного.

Формою звернення є скарга, яка повинна бути складена в письмовій формі та містити (ст. 357 ЦПК):

1) найменування суду, до якого подається заява;

¹ Кравчук В.M., Угриновська О.І.

2) ім’я (найменування), поштова адреса особи, яка подає заяву, та осіб, які беруть участь у справі, а також їхні номери засобу зв’язку, ад­реса електронної пошти, якщо такі є;

3) конкретні різні за змістом судові рішення, в яких має місце неод­накове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах;

4) обґрунтування необхідності перегляду судових рішень у зв’язку з ухваленням рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною;

5) вимоги особи, яка подає заяву;

6) у разі необхідності — клопотання. Заявник може просити Вер­ховний Суд України зупинити виконання судового рішення, про пере­гляд якого подано заяву; про поновлення строку звернення із заявою про перегляд; вносити пропозиції про виклик до суду певних органів державної влади, представники яких можуть дати пояснення в суді щодо суті правового регулювання цією нормою закону; про бажання взяти особисту участь у судовому засіданні Верховного Суду України тощо;

7) перелік матеріалів, які додаються. Такими додатками є: копії су­дових рішень суду (судів) касаційної інстанції, про перегляд якого по­дано заяву та інше, в яких має місце неоднакове застосування норм ма­теріального права у подібних правовідносинах; копія рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною; до­кумент, що підтверджує повноваження представника, якщо він подає заяву; квитанції про сплату судового збору та витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи, копії заяв відповідно до кілько­сті осіб, які беруть участь у справі тощо.

Заява підписується особою, яка її подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повно­важення.

Заява подається до Верховного Суду України через Вищий спеціалі­зований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Надійшовши до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ заява реєструється і не пізніше насту­пного дня передається судді-доповідачу, визначеному автоматизованою системою документообігу суду.

Суддя-доповідач протягом трьох днів здійснює перевірку відповід­ності заяви вимогам процесуального закону. У разі встановлення, що заяву подано без додержання вимог ст. ст. 357 та 358 ЦПК України, за­явник письмово повідомляється про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов’язаний їх усунути (ч.1 ст. 359 ЦПК).

Якщо заявник усунув недоліки заяви в установлений строк, вона вважається поданою у день первинного її подання до Вищого спеціалі­зованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Заява повертається заявнику, якщо:

1) заявник не усунув недоліки протягом установленого строку;

2) заяву подано особою, яка не має права на подання такої заяви;

3) заяву підписано від імені особи, яка не має повноважень на ве­дення справи;

4) є ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду циві­льних і кримінальних справ про відмову у допуску справи до прова­дження за наслідками її розгляду, прийнята з аналогічних підстав.

Повернення заяви з підстав, що зазначені вище, не перешкоджає по­вторному зверненню у випадку належного оформлення заяви або з ін­ших підстав ніж ті, що були предметом розгляду.

Питання про допуск справи до провадження вирішується колегією у складі п’яти суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом п’ятнадцяти днів з дня над­ходження заяви. Про допуск справи до провадження або відмову в та­кому допуску колегія постановляє відповідну ухвалу.

Ухвала про допуск справи до провадження разом із заявою про пе­регляд судового рішення та доданими до неї документами надсилається до Верховного Суду України протягом п’яти днів з дня її постановлен­ия. Копія ухвали про допуск справи надсилається разом із копією заяви особам, які беруть участь у справі, а в разі відмови у допуску — особі, яка подала заяву.

Ухвала про допуск справи до провадження разом із заявою про перег­ляд судового рішення та доданими до неї документами реєструється у день її надходження до Верховного Суду України з цивільних та кримі­нальних справ, але не пізніше наступного дня передається судді- доповідачу, визначеному автоматизованою системою документообігу су­ду. Суддя-доповідач протягом трьох днів постановляє ухвалу про відк­риття провадження у справі та надсилає її копії особам, які беруть участь у справі та протягом п’ятнадцяти днів з дня відкриття провадження здій­снює підготовку справи до розгляду Верховним Судом України:

1) виносить ухвалу про витребування матеріалів справи та направляє її до відповідного суду;

2) вирішує питання про зупинення виконання відповідних судових рішень;

3) доручає відповідним фахівцям науково-консультативної ради при Верховному Суді України підготувати науковий висновок щодо норми матеріального права, яка неоднаково застосована судом (су­дами) касаційної інстанції у подібних правовідносинах. Особу, яка є фахівцем у відповідній галузі знань та може підготувати висновок, визначає суддя-доповідач. Предметом наукового висновку є доктри- нальне тлумачення норми матеріального права. Підставою для нау­кового висновку є доручення судді-доповідача, яке може оформляти­ся ухвалою суду або запитом та повинно містити перелік питань, з яких потрібний висновок^[79]. Підготовка наукового висновку здійсню­ється з урахуванням вимог Закону України «Про наукову та науково- технічну експертизу» від 10.02.1995 р.^[80];

4) визначає органи державної влади, представники яких можуть дати пояснення в суді щодо суті правового регулювання цією нормою закону та дає розпорядження про їх виклик до суду;

5) здійснює інші заходи, необхідні для вирішення питання про усу­нення розбіжностей у застосуванні норми матеріального права (ст. 360­1 ЦПК).

Справа розглядається Верховним Судом України на його засіданні.

Засідання Верховного Суду України є повноважним за умови прису­тності на ньому не менше двох третин суддів від складу Верховного Суду України, визначеного законом. Відповідно до ст. 39 Закону Украї­ни «Про судоустрій і статус суддів» до складу Верховного Суду Украї­ни входять двадцять суддів. Відповідно до п.3 Перехідних положень цього Закону кворум для прийняття рішення Верховним Судом України до моменту скорочення його складу до кількості суддів, установленої цим Законом, визначається, виходячи з кількості суддів, які обіймають свої посади у Верховному Суді України на момент прийняття рішення^[81].

Відкриття судового засідання, оголошення складу суду, роз’яснення права відводу, роз’яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов’язків здійснюється за загальними правилами, встановленими для суду першої інстанції.

Після проведення відповідних процесуальних дій та розгляду клопо­тань осіб, які беруть участь у справі, суддя-доповідач доповідає в необ­хідному обсязі про зміст вимог, викладених у заяві про перегляд судо­вих рішень, та результати проведених ним підготовчих дій.

Особа, яка подала заяву про перегляд судових рішень, та особи, що приєдналися до неї, у разі їх прибуття у судове засідання мають право надати пояснення по суті заявлених вимог. Якщо такі заяви подали обидві сторони, першим дає пояснення позивач. Для з’ясування сутнос­ті норми матеріального права, яка неоднаково застосована, можуть за­слуховуватися пояснення представників органів державної влади.

Неприбуття сторін або інших осіб, які беруть участь у справі і нале­жним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, для уча­сті у судовому засіданні не перешкоджає судовому розгляду справи.

Після закінчення заслуховування пояснень осіб, які беруть участь у справі, суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення.

Строк розгляду справи Верховним Судом України не може переви­щувати одного місяця з дня відкриття провадження у справі. Але пра­вові наслідки недотримання цього строку законом не встановлені.

За наслідками розгляду справи більшістю голосів від складу суду приймається одна з таких постанов:

1) про повне або часткове задоволення заяви;

2) про відмову в задоволенні заяви.

Судді, які не погоджуються з постановою, можуть висловити окрему думку, що додається до постанови.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і набирає закон­ної сили негайно після проголошення. Вона може бути оскаржена тіль­ки у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом. Але порядок такого оскарження законом не встановлений. На нашу думку, в цьому випадку будуть застосовува­тись загальні правила, встановлені для перегляду судових рішень Вер­ховним Судом України.

Суд задовольняє заяву у разі наявності однієї з підстав, передбаче­них ст. 355ЦПК України.

Якщо суд установить, що судове рішення у справі, яка перегляда­ється, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і направ­ляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, тобто скасо­вується саме рішення суда касаційної інстанції. Водночас рішення місцевого та апеляційного судів залишаються в силі. Тому скасування судового рішення Верховним Судом України не призводить до інших правових наслідків, окрім повторного касаційного розгляду цієї справи судом касаційної інстанції, який розглядав її раніше.

Якщо судове рішення у справі переглядається з підстави, визначеної п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, суд скасовує оскаржуване рішення повні­стю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду, який ви­ніс оскаржуване рішення.

Якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підт­вердилися, Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви.

Постанова Верховного Суду України про задоволення заяви або про відмову у задоволенні має бути вмотивованою.

Постанова Верховного Суду України повинна бути виготовлена та направлена особам, які беруть участь у справі, не пізніше п’яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Ст. 360-7 ЦПК України закріплюється прецедентність постанови Верховного Суду України^[82].

Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгля­ду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового засто­сування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм ма­теріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності но­рмативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Обов’язковість рішення слід тлумачити як обов’язковість тлумачен­ня відповідної норми матеріального права у подібних правовідносинах. Зміст. цього тлумачення наводиться у мотивувальній частині постанови Верховного Суду України.

26.2.