Забезпечення позову

Звернення з позовом до суду здійснюється внаслідок спо­ру. Його вирішення не завжди означає, що та особа, на користь якої ухвалено рішення, зможе реально отримати вказаний у ньо­му позитивний матеріально-правовий результат.

рівень виконання судових рішень. Часто причиною цього є несумлінні дії відповідача (боржника у виконавчому прова­дженні), спрямовані на унеможливлення такого виконання. Тому у позивача та інших осіб, які мають зацікавленість у вирішенні справи, можуть виникати побоювання з приводу реальності ви­конання майбутнього рішення суду.

Забезпечення дійсного й ефективного захисту порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, свобод та інтересів передбачає створення дієвих гарантій того, що у разі ухвалення рішення на користь позивача, воно буде виконане. Такі гарантії в цивільно­му процесі встановлює інститут забезпечення позову, основні положення якого викладено у ст.ст. 151-155 ЦПК України.

Забезпечення позову - це вжиття судом на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, спрямованих на реальне виконання подальшого судового рішення.

Забезпечення позову - встановлення судом обмежень суб’єктивних прав, інтересів і свобод для гарантування реалізації в подальшому актів правосуддя, а, отже, і задоволення законних претензій позивача.

Відповідно до ст. 152 ЦПК України видами забезпечення позову є:

1. Накладення арешту на майно або кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Це найпо­ширеніший спосіб забезпечення позову. Він використовується для забезпечення позовних вимог майнового характеру, хоча за­кон встановлює деякі обмеження щодо його застосування.

Відтак відповідно до ч. 4 ст. 152 ЦПК України не допу­скається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загально­обов’язковому державному соціальному страхуванню, яка ви­плачується у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю (включаю­чи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на до­помогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодій­ними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю.

Однак ця заборона не поширюється на позови про стяг­нення аліментів, про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом,

іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, завданих злочином. Крім того, не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.

Накладення арешту на майно, право на яке підлягає дер­жавній реєстрації (автотранспорт, нерухомість тощо), здійс­нюється шляхом унесення запису до відповідних реєстрів про заборону відчуження такого майна.

2. Заборона вчиняти певні дії або встановлення обов ’язку вчинити певні дії. Ці способи забезпечення позову застосовують­ся для позовів будь-якого характеру. Наприклад, коли вирі­шується питання про визначення місця проживання дитини, суд може позивачці заборонити перешкоджати зустрічатися батькові з дитиною. Також під час розгляду справи, пов'язаної із захис­том інтелектуальної власності, суд може заборонити видавницт­ву друкувати тираж книг.

Однак не допускається забезпечення позову шляхом зупи­нення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії тимчасовому адміністратору, ліквідатору банку або НБУ під час здійснення тимчасової адміністрації чи ліквідації банку (ч. 6 ст. 152

ЦПК України).

Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення тимчасової адміністра­ції чи ліквідації банку. Також не допускається забезпечення по­зову шляхом зупинення рішень, актів НБУ, а також встановлен­ня для НБУ заборони або обов'язку вчиняти певні дії (чч. 6-7 ст. 152 ЦПК України).

3. Заборона іншим особам здійснювати платежі або пе­редавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов ’язання. Вказаний спосіб використовується лише щодо вимог майнового характеру. Дотримання зазначеної заборони покладається на третіх осіб.

4. Зупиненням продажу арештованого майна, якщо пода­но позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

виконавчої служби і застосовується лише для забезпечення позо­вів про визнання права власності.

5. 'Зупинення стягнення на підставі виконавчого докумен­та, який оскаржується боржником у судовому порядку. Цей спосіб забезпечення притаманний позову про визнання недійс­ним виконавчого документа (ст. 3 ЗУ «Про виконавче прова­дження») і також спрямований на органи Державної виконавчої служби, у провадженні яких знаходиться відповідний виконав­чий документ.

6. Передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам (секвестр). Цей спосіб забезпечення позову засто­совується у разі вирішення спору про право на певну річ. Мате­ріально-правові питання щодо нього урегульовані загальними положеннями про договір зберігання (гл. 66 ЦК України та ч. 2 ст. 976 ЦК України). Зокрема законодавець передбачає, що зберігач, яким є особа, призначена судом, має право на плату за рахунок сторін, між якими виник спір.

Указаний перелік заходів забезпечення позову не є виклю­чним, оскільки у разі необхідності суд може застосувати й інші види забезпечення позову. Дозволяється одночасне застосування кількох видів забезпечення позову (ч. 2 ст. 152 ЦПК України).

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії роз­гляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруд­нити чи унеможливити виконання рішення суду. В окремих випадках, а саме для запобігання порушенню права інтелек­туальної власності, за заявою заінтересованої особи суд може забезпечити позов до подання позовної заяви (частини 3, 4 ст. 151 ЦПК України), тобто у такому разі виникає забезпечення май­бутнього позову.

Заходи забезпечення позову можуть вживатися і стосовно відповідача (відповідачів), і щодо третіх осіб, які перебувають з від­повідачем у певних стосунках, що можуть вплинути на виконання рішення суду. Наприклад, якщо відповідач видав третій особі (пові­реному) довіреність на право відчуження транспортного засобу, позивач може вимагати забезпечити його позов до відповідача, за­боронивши повіреному відчужувати транспортний засіб.

Вжиття заходів забезпечення позову допускається щодо будь-яких позовних вимог із дотриманням установлених у зако-

нодавстві обмежень, якщо сутність спірних правовідносин пе­редбачає можливість застосування відповідних заходів (зокрема допускається вжиття заходів щодо забезпечення позову про ком­пенсацію моральної шкоди). Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види і розмір забезпечення позову мають бути співмір- ними із заявленими позивачем вимогами.

Суб’єктом права вимагати забезпечення позову може бути будь-яка особа, яка бере участь у справі (ч. 1 ст. 151 ЦПК України).

Для забезпечення позову уповноважені особи звертаються до суду із заявою. Вона має відповідати загальним вимогам, які ставляться до документів, що подаються до суду.

У заяві про забезпечення позову потрібно зазначити:

1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Якщо така заява подана під час судового засідання, вона розглядається У цьому ж судовому засіданні при особах, присутніх на ньому.

Якщо суд установить, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог законодавства (ст. 151 ЦПК України), він повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Оскільки цивільний процес ґрунтується на принципах зма­гальності й рівноправності сторін, суд, допускаючи забезпечення позову, може вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того, щоб запобігти зловживанню за­безпеченням позову, яка вноситься на депозитний рахунок суду. Розмір застави визначається судом з огляду на обставини справи, але не повинен бути більшим за розмір ціни позову (ч. 4 ст. 153 ЦПК України). Предмет застави повертається позивачеві, якщо набрало законної сили рішення суду про задоволення позову або якщо сторони уклали мирову угоду (ч.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Під час вирішення цього питання врахо­вується суть спору між позивачем і відповідачем, вартість і вид конкретних речей, матеріальне становище відповідача тощо.

Про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призна­чена. Копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення.

У разі постановлення ухвали без повідомлення особи, щодо якої просили вжити заходів стосовно забезпечення позову, копія ухвали надсилається цій особі негайно після її виконання.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Від­так накладення арешту на майно здійснюється державною вико­навчою службою.

Така ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від судового рішення (п. 2 ч. 1 ст. 293 ЦПК України). Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її вико­нання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

У процесі розгляду справи може виникнути потреба замі­нити спосіб забезпечення позову (наприклад, випадково знищено або пошкоджено річ, на яку було накладено арешт). У такому разі суд може за заявою однієї зі сторін, і зважаючи на пояснення другої сторони, допустити заміну одного способу забезпечення позову іншим. Заява про заміну способу забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів із дня її подання.

На заміну способу забезпечення позову за заявою відпові­дача потрібна згода позивача, за винятком випадку, коли відпо­відач з дозволу суду замість певного виду забезпечення позову про стягнення грошових коштів вносить на депозитний рахунок суду суму, зазначену в позовній заяві (ч. 2 ст. 154 ЦПК України).

Такий спосіб забезпечення найбільш прийнятний, оскільки в разі задоволення позову дає змогу у найпростіший спосіб задо­вольнити вимоги позивача, стягнувши на його користь суму, що перебуває на депозиті суду.

Про заміну виду забезпечення позову суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку окре­мо від рішення суду. Оскарження такої ухвали автоматично зу­пиняє її виконання.

Суд, який розглядає справу, може також скасувати заходи щодо забезпечення позову. Їх скасування можливе за заявою особи, щодо якої вжито заходів забезпечення позову без її пові­домлення. Така заява має бути подана впродовж п ’яти днів із дня отримання копії ухвали про забезпечення позову і розгля­дається судом протягом двох днів. Питання про скасування захо­дів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з пові­домленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів за­безпечення позову (ч.ч. 4, 5 ст. 154 ЦПК України).

У разі відмови у задоволенні позову, закриття проваджен­ня у справі або залишенні заяви без розгляду вжиті заходи забез­печення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення постановити ухвалу про скасування заходів забезпечен­ня позову.

Трапляються випадки, коли особи не дотримуються захо­дів забезпечення позову. У цивільно-процесуальному законо­давстві не передбачена конкретна відповідальність таких осіб, а лише вказано, що особи, винні у порушенні заходів забезпечен­ня позову, несуть відповідальність, установлену законом (ч. 12 ст. 153 ЦПК України). Такі особи відповідають на підставі норм матеріального права, зокрема вони зобов’язані відшкодувати за­вдані позивачу збитки відповідно до ст. 1166 ЦК України.

Не завжди вимоги позивача задовольняються, тому ЦПК України визначає гарантії інтересів особи, щодо якої вжито за­ходи щодо забезпечення позову. У разі скасування заходів за­безпечення позову, набрання законної сили рішенням про відмо­ву у задоволенні позову чи ухвалою про закриття проваджен­ня у справі або залишення заяви без розгляду така особа має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову. Ці збитки має відшкодувати позивач або інша особа, за заявою якої було встановлено забезпечення позову. У разі внесення позивачем предмета застави відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, здійснюється найперше за рахунок предмета застави. Предмет застави повертається позивачеві, якщо позов про відшкодування збитків не подано упродовж

двох місяців після настання обставин, які спричинили скасуван­ня забезпечення позову (ст. 155 ЦПК України).

Забезпечення майбутнього позову. Норми цивільного процесуального законодавства щодо забезпечення позову до по­дання позовної заяви спрямовані на те, щоб не допустити пору­шення прав інтелектуальної власності, адже не завжди можна відновити такі права повністю після їх порушення.

Забезпечення майбутнього позову ґрунтується на загаль­них нормах про забезпечення позову і має такі особливості:

1) звертаючись до суду з вимогою про забезпечення позову до подання позовної заяви, особа має додати до заяви документи та інші докази, які підтверджують, що саме вона є суб'єктом відповідного права інтелектуальної власності і що її права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпе­чення позову. Крім того, до заяви обов'язково додаються її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких заявник просить вжити заходів стосовно забезпечення позову та документ, що підтвер­джує сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову (ч. 4 ст. 151 ЦПК України);

2) суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову до по­дання позовної заяви, може вимагати від заявника подати додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхід­ність забезпечення позову (ч. 3 ст. 153 ЦПК України);

3) така заява розглядається судом не пізніше двох днів із дня її подання. У разі обґрунтованої вимоги заявника заява про забезпечення позову, подана до подання позовної заяви, роз­глядається лише за його участю без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходів стосовно забезпечення позову (ч. 2 ст. 153 ЦПК України);

4) у разі подання заяви про забезпечення позову до по­дання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позов­ну заяву впродовж трьох днів із дня постановлення ухвали про забезпечення позову (ч. 5 ст. 151 ЦПК України);

5) заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються у разі:

- неподання заявником відповідної позовної заяви у вказа­ний вище трьохденний строк;

- повернення позовної заяви;

- відмови у відкритті провадження у справі (ч. 7 ст. 154 ЦПК України).

Запитання для самоконтролю

1. Хто має право на пред ’явлення позову?

2. Як співвідносяться поняття «право на позов» і «право на пред ’явлення позову»?

3. У яких випадках допускається об ’єднання позовів?

4. У яких випадках допускається роз ’єднання позовів?

5. Які зміни можуть бути внесені до позову?

6. Чи може суд порушити межі позову?

7. Що таке «відмова від позову» і які її правові наслідки?

8. Що таке «визнання позову» і які його правові наслідки?

9. Що таке «мирова угода сторін», як вона оформлюється і які її правові наслідки?

10. Що розуміють під поняттям «забезпечення позову»?

11. Які є види (заходи) забезпечення позову?

12. Який процесуальний порядок забезпечення позову?

13. У чому особливості вжиття заходів щодо забезпечення позову до подання позовної заяви?

Тести для самоконтролю

1. Види позовів за способом захисту:

а) про стягнення позики;

б) про визнання;

в) про розірвання шлюбу;

г) про відшкодування завданих збитків.

2. До умов права на пред’явлення позову належать:

а) наявність цивільної процесуальної дієздатності;

б) наявність цивільної процесуальної правоздатності;

в) додержання правил підсудності;

г) подання позовної заяви.

3. Змінити предмет та підставу позову позивач має право:

а) до дочатку розгляду судом справи по суті;

б) впродовж розгляду справи;

в) до моменту відкриття провадження у справі;

г) до набуття рішенням законної сили.

4. Про об’єднання (роз’єднання) позовних вимог суд виносить:

а) ухвалу;

б) постанову;

в) рішення;

г) окрему ухвалу.

5. У разі укладення сторонами мирової угоди суд:

а) закриває провадження у справі;

б) залишає позов без задоволення;

в) відмовляє позивачу у задоволенні позову;

г) зупиняє провадження у справі.

6. Позов забезпечується:

а) відібранням дитини;

б) встановленням обов’язку вчинити певні дії;

в) зменшенням аліментів;

г) присудженням до виконання обов’язку в натурі;

ґ) стягненням заробітної плати за один місяць.

7. Не є способом забезпечення позову у цивільній справі:

а) накладення арешту на майно або грошові кошти, що нале­жать відповідачеві та знаходяться у нього або в інших осіб;

б) заборона вчиняти певні дії;

в) встановлення обов’язку вчинити певні дії;

г) зупинення ліквідації банку.

8. Упродовж якого строку суд розглядає заяву про забез­печення позову:

а) 3 днів;

б) 7 днів;

в) у день надходження до суду;

г) 2 днів;

ґ) негайно.

9. Забезпечення позову допускається:

а) до виходу суду в нарадчу кімнату;

б) до або під час попереднього засідання;

в) до переходу до судових дебатів;

г) на будь-якій стадії розгляду справи;

ґ) на будь-якій стадії судочинства.

10. До подання позовної заяви суд може вжити заходів за­безпечення позову у справах:

а) про стягнення аліментів;

б) про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи;

в) про захист права інтелектуальної власності;

г) в будь-якій категорії справ;

ґ) про стягнення заробітної плати.

Задачі для самоконтролю

Задача 1. Г. Дмитрук подав заяву про забезпечення позову про повернення позики у розмірі 5 тис. грн шляхом накладення арешту на депозитний рахунок Н. Іванчук. Сума депозиту на рахун­ку 15 тис. грн. Суд постановив ухвалу про забезпечення позову.

Проаналізуйте ситуацію. Які Ви знаєте правила забезпечен­ня позову?

Чи підлягає оскарженню ухвала про забезпечення позову?

Задача 2. Г. Фляк пред’явив позов до гр-ки О. Фляк про розі­рвання шлюбу, поділ спільного майна та визначення місця прожи­вання малолітньої дитини (4 роки).

Проаналізуйте ситуацію. Назвіть підстави та порядок об’єднання та роз’єднання позовних вимог. Як повинен діяти суд у вказаній ситуації?

Задача 3. М. Степаненко подав позов про розірвання шлюбу. У позовній заяві причинами розладу сімейних відносин була названа зрада дружини. Не погоджуючись з таким обґрунтуванням позову, О. Степаненко пред’явила зустрічний позов, у якому причиною при­пинення шлюбних відносин назвала зловживання М. Степаненком ал­коголем та фізичне насильство. Суд постановив ухвалу про об’єднання позовів в одне провадження.

Назвіть підстави об ’єднання позовів.

Чи правильно вчинив суд?

Задача 4. Ж. Крут, який володів будинком на праві приватної власності, здавав його частину наймачам: О. Кіт та Г. Кость. Г. Кость своєю поведінкою створював нестерпні умови для даль­шого спільного проживання з О. Котом. Заходи громадського впливу виявились недієвими. Тоді Г. Кость звернувся до власника Ж. Крута з проханням виселити О. Кота.

Ситуація 1. Ж. Крут звернувся з позовом у суд про виселення О. Кота з квартири.

Проаналізуйте ситуацію. Чи є зазначені відносини цивільно- процесуальними? Визначіть процесуальне положення зазначених суб 'єктів, предмет, підставу, зміст та вид позову.

Задача 5. М. Римко звернувся до суду з заявою про повер­нення боргу в сумі 450 грн, які він позичив Р. Лойку. Р. Лойко борг заперечив і подав заяву про стягнення з М. Римка вартості телеві­зора - 400 грн, який М. Римко чотири роки тому розбив під час сварки з Р. Лойко.

Чи є позов Р. Лойка зустрічним позовом? Чи повинен суд роз­глядати справу, якщо сплив строк позовної давності?

Рекомендована література

1. Андріїв Д. Забезпечення цивільного позову у справах про злочи­ни, об’єктом яких є право власності на жиле приміщення / Д. Андріїв // Віс­ник Львівського університету. - 2011. - № 52. - С. 358-365.

2. Бичкова С. Особливості цивільної процесуальної правосуб’єкт- ності іноземних осіб в Україні / С. Бичкова, Н. Чучкова // Право України. - 2011. - № 2. - С. 217.

3. Бичкова С. С. Подання позовної заяви та участь у цивільних справах як форма участі у позовному провадженні органів та осіб, яким законом надано право захищати права та інтереси інших осіб / С. С. Бичко­ва // Вісник ЛДУВС імені Е. О. Дідоренка. - 2010. - № 3. - С. 113-138.

4. Бичкова С. С. Загальні суб’єктивні процесуальні права осіб, які беруть участь у справах позовного провадження / С. С. Бичкова // Науковий вісник ЛьвДУВС. Серія юридична. - 2010. - № 3. - С. 119-127.

5. Бичкова С. С. Зустрічний позов як цивільна процесуальна форма захисту інтересів відповідача / С. С. Бичкова // Вісник Верховного Суду України. - 2010. - № 10. - С. 41-44.

6. Бичкова С. С. Цивільний процесуальний правовий статус осіб, які беруть участь у справах позовного провадження: монографія / С. С. Бичкова. - К.: Атіка, 2011. - 420 с.

7. Буга Г. Історичний розвиток інституту забезпечення позову / Г. Буга // Підприємництво, господарство і право. - 2010. - № 4. -С. 107-111.

8. Буга Г. Способи забезпечення позову й їх особливості в цивіль­ному процесуальномі праві / Г. Буга // Підприємництво, господарство і пра­во. - 2010. - № 2. - С. 97-100.

9. Літвінова О. В. Особливі відмінності цивільного позову у кримі­нальному та цивільному судочинстві / О. В. Літвінова // Право і безпека. - 2009. - № 4. - С. 158-162.

10. Мельниченко Р. С. Проблеми застосування судом непоіменова- них способів захисту цивільних прав та інтересів / Р. С. Мельниченко // Молодий вчений. - 2015. - № 8. - С. 99-102.

11. Позовне провадження: монографія / В. В. Комаров та ін.; за ред. проф. В. В. Комарова. - Х.: Право, 2011. - 552 с.

12. Примак В. Питання забезпечення позову в нормах процесуаль­ного законодавства України / В. Примак // Юридична Україна. - 2003. - № 2. - С. 76-84.

13. Проблеми теорії та практики цивільного судочинства: моногра­фія / В. В. Комаров, В. І. Тертишніков, В. В. Баранкова та ін.; за заг. ред. проф. В. В. Комарова. - Х.: Харків юридичний, 2008. - 928 с.

14. Тарнавська М. І. Вибір способу захисту цивільного права та ін­тересу: практичний аспект / М. І. Тарнавська // Митна справа. - 2014. - № 4. - С. 199-204.

15. Тимченко Г. Мирова угода в науці цивільного процесуального права / Г. Тимченко // Право України. - 2004. - № 8. - С. 104-107.

Перелік нормативно-правових актів і судової практики

1. Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 р. (станом на 6 червня 2015 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/606-14

2. Про державну виконавчу службу: Закон України від 24 березня 1998 р. (станом на 1 січня 2015 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/202/98-%D0%B2%D1%80

3. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 р. (станом на 28 серпня 2015 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80

4. Про прокуратуру: Закон України від 14 жовтня 2014 р. (станом на 16 липня 2015 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/1789-12

5. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23 грудня 1997 р. (станом на 1 січня 2015 р.) [Електрон­ний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/776/97.

6. Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову: Постанова Пле­нуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 р. № 9 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/va009700-06