§ 3. Витрати, пов'язані з розглядом судової справи

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать такі:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, екс­пертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати на правничу допомогу - це витрати, пов'язані з опла­тою юридичної допомоги адвоката. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судо­вими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включно із підготовкою до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі ві­дповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що була сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат ад­воката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою ро­зподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (на­даних послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необ­хідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та/або значенням справи для сторони, зокрема впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інте­ресом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 7 Закону Укра­їни «Про судовий збір» суд може, за клопотанням іншої сторони, змен­шити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сто­рону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правни­чої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати фізичних осіб, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги під час розгляду судом справ про оголошення померлою фі­зичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуа­цій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на те­риторії яких стався нещасний випадок унаслідок таких надзвичайних ситуацій.

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України зауважила, що судові витрати на участь адвоката під час розгляду справи підлягають сплаті лише в тому разі, якщо вони були сплачені ад­вокату стороною, якій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджу­ється відповідними фінансовими документами. Стягнення ж суми в ра­хунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодав­ством не передбачено^[84].

За ст. 138 ЦПК України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представни­кові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого на­селеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їх представників, пов'язаних з явкою до суду, встановлюється Кабіне­том Міністрів України.

Відповідно до п. 2 додатку до Постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом ци­вільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27 квітня 2006 р. № 590 розміри компенсації за втрачений заробіток у зв'язку з явкою до суду стороні, на користь якої ухвалено рішення, та її представникові обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи, розрахованої за правилом абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постано­вою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100.

Середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язано відповідну виплату. Працівникам, які пропрацювали на підп­риємстві, в установі чи організації менше двох календарних місяців, се­редня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Для визначення розміру компенсації за відрив від звичайних занять у зв'язку з явкою до суду стороні, на користь якої ухвалено судове рі­шення, та її представникові за основу береться розмір мінімальної заро­бітної плати.

У п. 2 додатку до зазначеної Постанови зазначено, що загальний розмір виплати компенсації за втрачений заробіток не може переви­щувати суму, розраховану за відповідний час, виходячи із трикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Гоаничний розмір компенсації за відрив від звичайних занять не може перевищувати розмір мінімальної заробітної плати, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять (п. 3 додатку до Постанови).

У відповідності до ст. 139 ЦПК України витрати, пов'язані із залу­ченням (викликом) свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів і проведенням експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про ви­клик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи.

Свідку у зв'язку з викликом до суду відшкодовуються витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та найманням жи­тла, а також виплачується компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від зви­чайних занять - пропорційно розміру мінімальної заробітної плати.

Експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за вико­нану роботу, пов'язану зі справою, якщо це не належить до їхніх служ­бових обов'язків.

Суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалі­сту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачу­ються особою, на яку суд поклав такий обов'язок, або судом за рахунок суми коштів, унесених для забезпечення судових витрат.

У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціалі­ста, перекладача або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в по­рядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеці­аліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони,

визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, установлених ЦПК. Суд має право накласти арешт на грошові кошти чи майно такої сторони в межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому ЦПК для забезпечення позову.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста й оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та ін­ших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спе­ціаліста чи перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Якщо у справах окремого провадження виклик свідків, призна­чення експертизи або залучення спеціалістів здійснюються за ініціати­вою суду, а також у випадках звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру, відповідні витрати відшкодовуються за раху­нок державного бюджету.

Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із проведенням судової експертизи, не може перевищувати нормативну вартість про­ведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних ус­тановах Міністерства юстиції України.

Статтею 140 ЦПК України також врегульовано порядок відшкоду­вання витрат, пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи^[85]. Особа, яка на­дала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової ком­пенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням такого доказу. Розмір гро­шової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою до­казів здійснення відповідних витрат. Розмір витрат, пов'язаних з прове­денням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи під­готовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, ра­хунків та інших доказів.У випадках, коли сума витрат, пов'язаних з ви­требуванням доказів, проведенням огляду доказів за місцем їх знахо­дження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних із розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, повністю не була спла­чена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судо­вих витрат, суд стягує ці суми зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, установлених ЦПК України.

Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, потрі­бних для розгляду справи, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно із п. 5 додатку до Постанови Кабінету Міністрів України «Про гра­ничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27 квітня 2006 р. № 590 граничний розмір таких витрат не може пе­ревищувати 50 % розміру мінімальної заробітної плати за сукупність дій, необхідних для розгляду справи.