Висновки до Розділу 1
1. Тягар доказування – невід’ємний елемент відносин щодо доказування в цивільному процесі, який пов’язує воєдино його складові і є чинником, який визначає динаміку розгляду спору судом.
Відповідно тягар доказування володіє всіма істотними властивостями інституту доказування в цивільному процесі, відображаючи їх у відповідності зі своїм функціональним призначенням.2. Основою доказування є логічно-розумова діяльність, що має адекватно враховуватися у законодавчому регулюванні та судовій практиці розгляду і вирішення цивільних справ. Дотримання логіки доказування, і, як наслідок, логіки прийнятих судом актів являє собою найважливішу вимогу до судового правозастосування і має повсюдно реалізуватися в керівних роз’ясненнях і правових позиціях вищестоящих судів. Підвищення вимог до логічності судових актів – одна з актуальних задач, рішення якої здатне істотно підвищити якість правосуддя. Порушення логіки доказування (такі як відсутність у судових рішеннях логічної основи, порушення порядку мислення і обґрунтування положень, недостатня аргументованість висновків, безвмотивованість висновків) повинні розглядатися в якості необґрунтованості судових актів.
3. Доказування поєднує в собі процеси пізнання і переконання, опосередковані цивільною процесуальною формою. Співвідношення процесів доказування і пізнання свідчить про їх взаємопроникнення. Для доказування в цивільному процесі характерна наявність ряду особливостей, що відрізняють його від процесу пізнання і надають доказової діяльності специфіки особливого характеру. Однією з таких особливостей є дія тягаря доказування як правила, що розподіляє обов’язки по доказуванню і невигідні наслідки його невиконання.
4. Переконання характеризує доказування як цілеспрямований процес, заснований на волевиявленні його учасників. Тому реалізація переконання у доказуванні в якості направляючої сили має всі підстави визнаватися джерелом тягаря доказування.
5. Природні процеси пізнання і переконання обмежуються в рамках доказування законодавцем шляхом встановлення його процесуальної форми під дією наступних факторів: соціальних (необхідність захисту окремих категорій учасників судочинства і видів суспільних відносин; реальність пізнання того чи іншого факту; особливості національного характеру і суспільного життя; цілі побудови тієї чи іншої системи правосуддя тощо); спрямованості на вирішення правового спору приватного характеру; усунення правової невизначеності у разі недостатності результатів пізнання і переконання. Доказова діяльність частково відходить від логічних стандартів і відбувається за доповненими, зміненими і обмеженими правилами цивільної процесуальної форми.
6. Доказування – це діяльність, що заснована на логіко-розумових процесах пізнання й переконання, здійснювана у встановленій процесуальній формі з метою вирішення цивільної справи.
7. Сутність доказування створює основу для його теоретичного визначення, яке, в свою чергу, є базовим для значної кількості категорій, до яких серед інших можна віднести «предмет доказування», «тягар доказування», «межі доказування» та інші. Важливе значення мають і похідні поняття, зокрема, термін «доказати», зміст якого не розкривається законодавством України, однак має першочергове значення для вирішення спору судом.
8. Чинником конкретизації визначення доказування є завдання цивільного судочинства, які визначають специфіку норм й інститутів цивільного процесуального права, у тому числі і в сфері доказування. Такими завданнями для цивільного процесу в цілому і для інституту доказування зокрема є розгляд і вирішення цивільних справ у відповідності з вимогами своєчасності та справедливості.
9. Тягар доказування є однією зі складових справедливості та своєчасності розгляду і вирішення цивільних справ. Внаслідок порівняльного аналізу встановлено, що розподіл тягаря доказування з урахуванням потенційної можливості виконання, тобто ефективної дії у сфері збирання, дослідження, оцінки доказів є одним з істотних факторів, які визначають справедливість розгляду справи в цілому.
При виконанні тягаря доказування справедливість знаходить своє відображення у врахуванні судом зв’язку між характером фактів і можливістю їх доказати, що суттєво впливає на саму можливість судового захисту. У сфері оцінки виконання доказового тягаря вимозі справедливості відповідає чіткий виклад у судових актах сутності доказів, висновків і мотивів суду, заснованих на правилах логіки міркувань.10. Тягар доказування визначає активність суб’єктів процесу, є критерієм інтенсивності їх діяльності, виконує роль правила вирішення спору, усуває невизначеність у процесуальних відносинах. Названі властивості вказують на те, що характеристика доказування тільки шляхом вказівки на його суть – логічні процеси пізнання і переконання, і процесуальну форму здійснення є недостатньою, так як втрачає причину, першооснову, основний фактор розвитку процесу розгляду справи. Тому визначення доказування повинно бути доповнене ознакою здійснення у відповідності з тягарем доказування.