Висновки до першого розділу
За результатами розгляду питань, що були предметом дослідження у першому розділі дисертації, автор вважає за доцільне зробити наступні висновки.
1. Доказування - це пізнавальна діяльність суду та інших учасників процесу в рамках процесуальної форми, яка полягає у певній універсальній послідовності дій, що забезпечує перехід від ймовірного до дійсного знання, котра законодавчо врегульована та підпорядкована принципам цивільного процесу.
2. Діяльність суб’єктів доказування проявляється у єдності пізнавального та процесуального елементів. Пізнавальний аспект спрямований на встановлення фактичних даних по справі, в той час як процесуальний аспект полягає у процедурі подання, дослідження та оцінки доказів. Сутність доказової діяльності полягає в пізнанні обставин справи в рамках процесуальної форми, тому судове доказування є пізнанням, але не кожне пізнання здійснюється в формі доказування.
3. Доказування розглядається як процесуальна форма пізнання фактичних обставин справи судом та особами, які беруть участь у справі, на основі дослідження передбачених законом засобів доказування з метою встановлення тих обставин, на які сторони посилаються як на підстави своїх вимог та заперечень, а також інших обставин, що мають значення для розгляду справи, шляхом дослідження передбачених законом засобів доказування.
4. Пропонується розглядати «засоби доказування» як процесуальну форму залучення доказової інформації в цивільне судочинство. При цьому основна проблема використання електронних засобів доказування не в тому, щоб переглянути певний електронний носій інформації, а в тому, щоб з’ясувати методи, за допомогою яких буде можливим визначити достовірність інформації. В іншому разі такий засіб доказування не може бути використано в доказовій діяльності.
5. Сформульовано специфічні ознаки електронних засобів доказування: необхідність застосування технічних та програмних засобів через неможливість їх сприйняття без використання зазначених засобів, наявність технічного носія інформації та специфічних реквізитів технічного характеру, які необхідно враховувати при дослідженні та оцінці таких доказів. Технічний носій може бути використано багаторазово, при цьому інформація в електронній формі може легко його змінювати без втрати змісту в силу особливостей створення та зберігання такої інформації.
В контексті електронних засобів доказування неможливо вести мову про «оригінал» у звичному розумінні, оскільки всі електронні копії є ідентичними.6. Пропонується законодавчо закріпити електронні засоби доказування як самостійний засіб доказування шляхом внесення змін до статей 57 та 65 ЦПК України, а також доповнення ЦПК України статтею 64-1 наступного змісту:
«Стаття 64-1. Електронні докази.
1. Електронними доказами є носії письмової та аудіовізуальної інформації в електронній формі, які потребують використання технічних та програмних засобів для одержання відомостей.
2. Електронними доказами є також електронні документи, повідомлення, звуко- та відеозаписи, а також будь-яка інша інформація, створена та збережена в електронній формі.»
7. Проведена класифікація електронних засобів доказування з позиції функціональної еквівалентності вже існуючим засобам доказування, таким як письмові та речові докази. На підставі особливостей форми пропонується виділяти такі різновиди, як звуко- і відеозаписи, електронні документи, а також іншу інформацію в електронній формі (інформаційні повідомлення). Крім того, серед електронних засобів доказування за джерелом походження виділяються файли, які створюються користувачем та комп’ютерною системою (тобто самим електронним середовищем).