ВИСНОВКИ
У дисертації вперше у вітчизняній теорії цивільного процесу зроблено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає у виявленні та вирішенні комплексу теоретичних і практичних проблем доктрини цивільного процесуального права, пов’язаних із визначенням особливостей та закономірностей використання показань свідків у цивільному процесі.
Дослідження наукової літератури, вивчення і узагальнення практики уможливило формулювання таких основних теоретичних та практичних висновків:
1. Інститут показань свідків відноситься до найстаріших інститутів доказового права, який регламентував один із найбільш поширених засобів доказування у цивільному процесі. З моменту свого формування аж до сьогодення цей інститут зазнав найбільш істотних трансформацій, які наразі не вписуються в сучасну правосвідомість: можливість фактично вирішувати цивільну справу показаннями свідків замість судді, консультування останнього по нормам місцевого права тощо. Проте і на початку ХХІ ст. цей інститут зазнає істотних змін, оскільки він повинен реагувати на трансформацію суспільно-політичного життя та розвиток науково-технічних досягнень.
2. Будь-який судовий доказ, у тому числі й показання свідка, складається із змісту та процесуальної форми. Змістом виступає доказова інформація, а процесуальна форма охоплює матеріальний носій такої інформації та порядок його залучення в цивільну справу. Саме тому, свідок виступає матеріальним носієм його показань, що перетворюються, таким чином, на засіб доказування. Звідси, всі ознаки, які характеризують свідка, одночасно характеризують показання свідка, але тільки з позиції його матеріального носія.
3. Показанням свідка притаманні загальні ознаки, які характерні для всіх судових доказів: належність та допустимість. Проте їх природа, сутність, найкраще розкривається спеціальними ознаками, що притаманні даному засобу доказування.
Вказані ознаки диференціюються, залежно від того, який структурний елемент показань свідка вони характеризують: зміст чи процесуальну форму. Зміст показань свідка характеризують такі спеціальні ознаки: показання свідка завжди мають бути пов’язані з відомим джерелом, показання свідка мають бути дані перед судом, показання свідка не повинні порушувати чиї-небудь суб’єктивні права, інтереси та свободи, показання свідка має бути представлено в усній формі. Процесуальну форму показань свідка характеризують такі спеціальні ознаки: свідком може бути тільки індивідуалізована фізична особа, свідок повинен мати такий психофізичний розвиток, що дає йому можливість правильно сприймати обставини та/або висловлюватись про них, свідок володіє інформацією, необхідною для вирішення справи, свідок не повинен мати юридичної заінтересованості у результатах розгляду справи, свідок сприймає обставини справи безпосередньо або опосередковано; сприйняття обставин справи свідка не пов’язано з її розглядом, залучення особи в якості свідка відбувається ухвалою суду.Виходячи з вказаних конститутивних ознак свідка, не має підстав визнавати дитину в сімейних спорах, що стосується її прав, свобод та інтересів (стягнення аліментів на дитину, визначення її місця проживання тощо) свідком. Вона повинна зайняти процесуальний статус сторони або третьої особи та допитуватися з тими застереженнями, які передбачені для такого учасника справи.
4. Свідок володіє цивільною процесуальною правоздатністю та дієздатністю, які виникають у нього одночасно. Цивільна процесуальна правоздатність свідка пов’язується із володінням ним інформацією, що має значення для справи, а цивільна процесуальна дієздатність - з наявністю такого психофізичного рівня розвитку, що дає можливість фізичній особі правильно сприймати обставини справи, їх зберігати та висловлюватися по ним. З метою успішної реалізації малолітнім або неповнолітнім свідком своїх процесуальних прав та обов’язків (особливо тих, що пов’язані з явкою до суду), пропонується закріпити серед інших учасників судового процесу законного представника малолітнього та неповнолітнього свідка.
5. Показання свідка відрізняються від інших засобів доказування в цивільному процесі: пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, висновку експерта тощо. Тому мають дотримуватися особливості використання саме цього засобу доказування як окремого виду таких засобів.
6. Показання свідка можна класифікувати за багатьма критеріями, що будуть показувати видові ознаки такого засобу доказування, як показання свідка. Критеріїв для класифікації показань свідка є багато: їх форма, вік свідка, кількість допитуваних свідків, участь свідка у дослідженні інших доказів у справі, використання відеоконференції тощо. Найбільше наразі викликає дискусію класифікація показань свідків за формою: шукаються можливості для розширення сфери використання письмових показань свідків.
7. Залучення показань свідка у справу виступає першим етапом використання цього засобу доказування, належне проведення якого буде впливати на допустимість показань свідка під час їх оцінки. Усна або письмова форма дослідження показань свідка зумовлюють способи їх залучення у справу. Пропонується законодавчо закріпити в якості основної форми залучення показань свідка в підготовчому чи першому судовому засіданні їх письмовий варіант. Структура, реквізити, строки та порядок подання письмових показань свідка мають бути закріплені законодавчо. Дана зміна дасть можливість оперативно вирішувати цивільну справу, проводити реальну попередню оцінку показань свідка, краще підготуватися сторонам до захисту своїх прав та інтересів під час дослідження показань свідка та сприятиме досудовому порядку врегулювання спору.
8. Дослідження показань свідка направлено на таке вилучення доказової інформації, яка має гарантувати правильність її оцінки. Показання свідків досліджуються в цивільному процесі з врахуванням таких загальних правил як змагальності дослідження показань свідків, дослідження показань свідків у залі судового засідання, послідовності та гласності дослідження показань свідків, всебічності, об’єктивності, повноти та безпосередності дослідження показань свідка.
Слід законодавчо закріпити оголошення письмових показань свідка в якості переважаючого способу їх дослідження. Допит свідка слід проводити факультативно тільки за наявності таких підстав, як суперечливість письмових показань свідка іншим доказам у справі, їх неповнота чи недостовірність.9. Оцінка показань свідка завершує процес використання даного засобу доказування в цивільній справі. Значення оцінки показань свідка виражається у тому, що вона дає можливість робити висновок про те, що певні обставин цивільної справи за допомогою даного засобу доказування встановлені або ні.
Показання свідка оцінюються на підставі загальних критеріїв оцінки судових доказів. Одним із найбільш складних у застосуванні загальних критеріїв оцінювання показань свідка є критерій достовірності, за допомогою якого перевіряється правдивість показань свідка, їх відповідність об’єктивній реальності. Передбачення в законодавстві кримінального покарання за завідомо недостовірні показання свідків або відмову в їх наданні не виступає ефективним засобом забезпечення їх достовірність, тому суд повинен успішно застосовувати як загальні, так і спеціальні критерії оцінювання показань свідків.