Вимоги та порядок обрання на посаду третейського судді

Склад третейського суду в постійно діючому третейському суді формується в порядку, встановленому регламентом третей­ського суду. Формування складу третейського суду в третей­ському суді для вирішення конкретного спору здійснюється

в порядку, погодженому сторонами.

1) під час формування третейського суду в складі трьох і більше третейських суддів кожна зі сторін призначає чи обирає однакову кількість третейських суддів, а обрані у такий спосіб третейські судді обирають ще одного третейського суддю для забезпечення непарної кількості третейських суддів;

2) якщо одна зі сторін не призначить чи не обере належ­ну кількість третейських суддів упродовж десяти днів після одержання прохання про це від іншої сторони або якщо призна­чені чи обрані сторонами третейські судді впродовж десяти днів після їх призначення чи обрання не оберуть ще одного тре­тейського суддю, то розгляд спору в третейському суді припи­няється і цей спір може бути переданий на вирішення компе­тентного суду;

3) якщо спір підлягає вирішенню третейським суддею одноособово і після звернення однієї сторони до іншої з пропо­зицією про призначення чи обрання третейського судді сторони не призначать чи не оберуть третейського суддю, то розгляд спору в третейському суді припиняється і цей спір може бути переданий на вирішення компетентного суду.

Головуючий складу третейського суду у справі та третей­ський суддя обираються не менш як двома третинами від приз­наченого чи обраного складу суду шляхом відкритого голосу­вання. Сторони та призначені чи обрані ними третейські судді за призначення чи обрання у відповідних випадках третейських суддів або головуючого складу третейського суду повинні забез­печувати додержання вимог ЗУ «Про третейські суди».

Автономія волі сторін під час призначення третейських суддів є однією з основних переваг третейського розгляду і ви­значає його договірну природу. Для формування складу третей­ського суду велике значення має список третейських суддів пос­тійно діючого третейського суду. До складу списку включається найбільш кваліфіковані фахівці у сфері третейського розгляду, здатні забезпечити неупереджений розгляд спору. У списку

наводяться короткі дані про суддю, а порядок затвердження списку третейських суддів визначається регламентом.

Під час формування складу третейського суду повинні бути усуненні всі можливі перешкоди до об’єктивного і справед­ливого вирішення спору, переданого на розгляд третейського суду, а також усунені сумніви сторін у неупередженості третей­ського суду. Механізм формування третейського суду має забез­печувати швидке створення суду і робити його дієздатним навіть у тому випадку, коли виникають перешкоди у його діяльності.

Кількість третейських суддів, які розглядають справу, має бути непарною. Це положення не може бути змінено угодою сторін за визначенням правил третейського суду. Згідно зі ст. 18 ЗУ «Про третейські суди» третейські судді не є пред­ставниками сторін. Третейським суддею може бути призначена чи обрана особа, яка прямо чи опосередковано не заінтересо­вана в результаті вирішення спору, а також має визнані сторо­нами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору.

Третейськими суддями не можуть бути:

1) особи, які не досягли повноліття, та особи, які перебу­вають під опікою чи піклуванням;

2) особи, які не мають кваліфікації, погодженої сторонами безпосередньо чи визначеної у регламенті третейського суду;

3) особи, які мають судимість;

4) особи, визнані в судовому порядку недієздатними;

5) судді судів загальної юрисдикції або Конституційного Суду України.

За одноособового вирішення спору третейський суддя по­стійно діючого третейського суду повинен мати вищу юридичну освіту, а за колегіального вирішення спору вимоги щодо наявно­сті вищої юридичної освіти поширюються лише на головуючого складу третейського суду.

Також під час вирішення спору третейським судом для ви­рішення конкретного спору угодою сторін можуть бути встанов­лені додаткові вимоги до третейських суддів. Це можуть бути вимоги щодо стажу юридичної діяльності чи наявності спеціаль­ної кваліфікації третейських суддів.

Трапляються випадки, що третейський суддя не може бра­ти участь у розгляді справи, а після його призначення чи обрання підлягає відводу чи самовідводу.

Інститут відводу третейського судді виступає гарантією неупередженого розгляду спору, переданого на вирішення до третейського суду.

Підставами відводу третейського судді є:

1) якщо він особисто чи опосередковано зацікавлений у результаті розгляду справи;

2) якщо він є родичем однієї зі сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, або перебуває з цими особами чи сторо­нами в особливих стосунках;

3) на його прохання або за спільним рішенням сторін;

4) у разі встановлення стороною обставин, які дають їй підстави вважати упередженим або необ’єктивним ставлення третейського судді до справи, про яке сторона дізналася після його обрання чи призначення;

5) у разі тривалого, більш як один місяць від дня приз­начення чи обрання, невиконання ним обов’язків третейського судді у конкретній справі;

6) у разі виявлення невідповідності третейського судді вимогам, установленим ст. 18 ЗУ «Про третейські суди»;

7) якщо третейський суддя бере участь у вирішенні спору, який прямо чи опосередковано пов’язаний з виконанням ним службових повноважень, наданих державою (ст. 19 ЗУ «Про третейські суди»).

Жодна особа не може бути третейським суддею у справі, в якій вона раніше брала участь як третейський суддя, але була відведена чи заявила самовідвід, як сторона, представник сторо­ни або в будь-якому іншому статусі.

У третейському суді для вирішення конкретного спору угодою сторін можуть бути встановлені додаткові підстави для відводу чи самовідводу третейського судді.

Під час звернення до особи за отриманням згоди на обран­ня чи призначення її третейським суддею у конкретній справі ця особа повинна повідомити про наявність обставин, які є підста­вами для відводу чи самовідводу.

Третейський суддя повинен без зволікання повідомити сторони про підстави його відводу чи самовідводу, що виникли після початку третейського розгляду, та заявити самовідвід.

Сторона може заявити про відвід обраного нею третейсь­кого судді лише у разі, якщо обставини, які є підставою для від­воду призначеного чи обраного нею третейського судді, стали відомі цій стороні після його призначення чи обрання. Сторони можуть погоджувати процедуру відводу третейського судді у третейському суді для вирішення конкретного спору.

Якщо в третейській угоді або у регламенті третейського суду не визначена процедура відводу третейського судді, то письмова мотивована заява про відвід третейського судді має бути подана стороною впродовж трьох днів після того, як цій стороні стали відомі обставини, які є підставою для відводу третейського судді.

У разі пропуску встановленого строку питання про прийн­яття заяви про відвід третейського судді вирішується головою третейського суду залежно від причин пропуску строку, якщо інше не передбачено регламентом третейського суду.

Заява сторони про відвід подається третейському судді третейського суду для вирішення конкретного спору, кандидату­ра якого відводиться, або голові постійно діючого третейського суду. За відсутності заперечень іншої сторони щодо заявленого відводу третейський суддя є відведеним з дня подання стороною заяви про його відвід. Якщо інша сторона не погоджується з від­водом третейського судді, вона має право впродовж трьох днів подати голові третейського суду свої мотивовані заперечення. В такому разі питання про відвід вирішується головою третейсь­кого суду спільно з іншими третейськими суддями, призначени­ми чи обраними у справі, впродовж п 'яти днів з моменту отри­мання заяви сторони, рішення яких є обов’язковим для сторін.

Незалежно від заперечень сторони третейський суддя тре­тейського суду для вирішення конкретного спору, якому заявле­ний відвід, не може брати участь у справі.

Якщо впродовж десяти днів після відводу такого третей­ського судді сторони не погодять іншу кандидатуру, спір може бути переданий на вирішення компетентного суду.

Суддя третейського суду, якому заявлений відвід, не може продовжувати брати участь у справі та впродовж десяти днів сторони мають обрати іншого третейського суддю.

Статтею 21 ЗУ «Про третейські суди» передбачено випад­ки припинення повноважень третейського судді:

1) за погодженням сторін;

2) у разі відводу чи самовідводу;

3) у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;

4) у разі набрання законної сили судовим рішенням про визнання його обмежено дієздатним чи недієздатним;

5) у разі його смерті, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим рішенням суду, що набрало законної сили.

Повноваження складу третейського суду, яким вирішував­ся спір, припиняються після ухвалення ним рішення в конкрет­ній справі. Якщо повноваження третейського судді припинені, інший третейський суддя призначається чи обирається згідно з правилами, які застосовувалися за призначення чи обрання тре­тейського судді, який замінюється.

У разі невиконання або неналежного виконання третейсь­ким суддею своїх обов’язків без поважних причин він несе від­повідальність, передбачену регламентом третейського суду або Положенням про постійно діючий третейський суд чи контрак­том, укладеним згідно зі ст. 24 ЗУ «Про третейські суди», крім випадків, коли дії третейських суддів містять ознаки складу пра­вопорушень, за вчинення яких законом передбачено адміністра­тивну чи кримінальну відповідальність.

3.