Виконавчий лист, видача дубліката виконавчого листа або судового наказу, поновленняпропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання

Виконавчий лист - це виконавчий документ, виданий су­дом загальної юрисдикції у передбаченому законом порядку, що містить владний припис суду органам державної виконав­чої служби реалізувати судове рішення у порядку виконавчо­го провадження.

Стаття 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює реквізити виконавчого документа, які, як прави­ло, є загальними для всіх видів виконавчих документів, у то­му числі й для виконавчих листів. У виконавчому листі по­винні бути зазначені:

1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;

2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий доку­мент;

3) найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягу­вана і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб’єкта господарської діяльності стягувана та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний іден­тифікаційний номер стягувана та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відо­мості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав ви­конавчий документ, які ідентифікують стягувана та боржни­ка чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізич­них осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання чинності рішенням;

6) строк пред’явлення виконавчого документа до виконан­ня.

Виконавчий лист має бути підписаний уповноваженою по­садовою особою і скріплений печаткою.

При зверненні заінтересованої особи до відділу державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого про­вадження, на підставі ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче про­вадження, якщо не закінчився строк пред’явлення виконав­чого документа до виконання і цей документ відповідає вимо­гам, передбаченим цим Законом, та пред’явлений до виконан­ня до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

У разі виявлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим у ст.19 зазначеного Закону, держав­ний виконавець повинен відмовити у відкритті виконавчого провадження на підставі ст.26 Закону України «Про виконав­че провадження», про що він виносить постанову, яка затверд­жується начальником відповідного відділу державної вико­навчої служби, і не пізніше наступного дня надіслати її заяв­никові. При цьому державний виконавець зобов’язаний роз’яснити заявникові право на звернення до суду, який видав виконавчий документ, про приведення виконавчого докумен­та у відповідність до вимог ст.19 цього Закону.

За заявою стягувача або боржника суд, який видав викона­вчий лист, може виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі. Суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника, про що постановлює ухвалу.

Суд, який видав виконавчий лист, може визнати виконав­чий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на ко­ристь боржника безпідставно одержане стягувачем за вико­навчим листом.

У разі якщо виконавчий лист було видано помилково або якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням добровільним виконанням борж­ником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає вико­навчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Такі ситуації виникають тоді, коли, незважаючи на добровільне виконання судового рішення, стягувач отримує виконавчий лист та звертається до державної виконавчої служби за примусовим виконанням рішення.

Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбуло­ся повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. В даному разі йдеться про так зване «подвійне виконання» за одним виконавчим листом. Застосувати положення про поворот виконання при цьому неможливо, оскільки ст.380 ЦПК України чітко визначає випадки, коли поворот виконання застосовується.

Суд розглядає заяву стягувача або боржника про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в деся­тиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягу­вача та боржника. В силу того, що сторони виконавчого про­вадження не викликаються до суду, а лише повідомляються про розгляд заяви, неявка стягувача і боржника не є перешко­дою для розгляду заяви.

До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за виконавчим листом, для чого направляє ухвалу про зупинення виконавчого провадження до відділу держав­ної виконавчої служби, де виконавчий лист знаходиться на виконанні, а також витребувати виконавчий лист з державної виконавчої служби.

За результатами розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд постановлює ух­валу, яка може бути оскаржена у апеляційному порядку.

Для відкриття виконавчого провадження державному ви­конавцеві обов’язково має бути наданий оригінал виконавчого листа або судового наказу, а у випадку його втрати - дублікат.

Замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судо­вого наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий на­каз, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

У частині 1 ст.370 ЦПК суб’єктами звернення до суду із за­явою (поданням) про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу названі стягувач та державний виконавець, які вправі звернутися до суду тоді, коли виконавче провад­ження вже було відкрите. Проте виконавчі документи можуть бути втрачені ще й до відкриття виконавчого провадження, а відсутність оригінала виконавчого документа призведе до від-

мови у його відкритті (от. 26 Закону України «Про виконавче провадження).

Заява про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу розглядається в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі.

Під час розгляду заяви чи подання державного виконавця про видачу дубліката суд має встановити, що стягнення за втраченим виконавчим листом або судовим наказом не здійс­нювалося. У противному випадку суд відмовляє у видачі дуб­ліката. За своїм змістом дублікат виконавчого листа або судо­вого наказу повинен бути повністю ідентичним втраченому, за винятком напису на ньому «дублікат». Дублікат виконавчого листа або судового наказу має таку саму силу, як його оригі­нал.

Заява про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу може бути подана лише до спливу строку, встановлено­го для пред’явлення виконавчого листа або судового наказу до виконання. Якщо цей строк був пропущений стягувачем, то водночас із заявою про видачу дубліката виконавчого доку­мента слід подавати і заяву про поновлення пропущеного стро­ку для пред’явлення виконавчого листа або судового наказу до виконання (ст.371 ЦПК).

За результатами розгляду заяви про видачу дубліката вико­навчого листа або судового наказу суд постановлює ухвалу про задоволення заяви або про відмову у видачі дубліката.

Виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред’явлені до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки вико­нання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайно­му виконанню, - з наступного дня після його ухвалення.

Виконавчі документи, за якими минув строк для пред’яв­лення їх до виконання, на підставі ст.23 Закону України «Про виконавче провадження» не приймаються до провадження ви­конавчих дій. У таких випадках державний виконавець від­мовляє стягувачеві у відкритті виконавчого провадження, про що виносить постанову, яка затверджується начальником від­повідного відділу державної виконавчої служби.

ЦПК України дозволяє поновлення пропущеного строку пред’явлення виконавчого документа до виконання лише за заявою стягувана (його правонаступника) та за наявності по­важних причин.

Заява про поновлення пропущеного строку подається до су­ду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем вико­нання. До заяви додається відповідний виконавчий документ. У заяві повинні зазначатися причини, з яких строк був пропу­щений та які, на думку стягувана, можуть бути підставою для його поновлення. Суд визначає поважність причини пропуску строку у кожному конкретному випадку на підставі доказів, поданих стягувачем.

Про поновлення пропущеного строку щодо виконавчого листа чи судового наказу стягувач має звертатися до того міс­цевого суду, який видав виконавчий лист або судовий наказ. При поновленні пропущеного строку щодо інших виконавчих документів слід звертатися до суду за місцем виконання вико­навчого документа.

Заява про поновлення пропущеного строку для пред’явлен­ня виконавчого документа до виконання розглядається в судо­вому засіданні з повідомленням сторін, однак їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропу­щеного строку. ЦПК України передбачає 10-денний строк для її розгляду судом.

За результатами розгляду заяви про поновлення пропуще­ного строку для пред’явлення виконавчого документа до вико­нання суд постановлює ухвалу про задоволення заяви або про відмову у поновленні пропущеного строку, що може бути ос­каржена в апеляційному порядку на підставі п.19 ч.І ст.293 ЦПК України,

4.