Мирова угода у виконавчому провадженні, відмова стягувана від примусового виконання, відстрочка і розстрочка виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання
Одним із характерних прикладів трансформації виконавчих правовідносин у цивільні процесуальні є укладення між сторонами виконавчого провадження (стягувачем та боржником) мирової угоди, що визнається судом.
Процедура розгляду мирової угоди судом має пов’язуватись із переходом права власності від одного суб’єкта до іншого, оскільки у законодавстві відокремлюється мирова угода від відстрочки або розстрочки виконання, зміни способу і порядку виконання рішення, наслідками визнання якої є закінчення виконавчого провадження. Водночас відстрочка або розстрочка виконання, зміна способу і порядку виконання рішення - це лише процесуальні зміни характеру дій у виконавчому провадженні, які не призводять до закінчення виконавчого провадження.Отже, мирова угода у виконавчому провадженні - компромісна угода сторін (стягувана та боржника) про задоволення вимог стягувана за рахунок майна боржника, за якою може затверджуватись перехід права власності від боржника до стягувана.
Мирова угода не може вирішувати питання про права та обов’язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав та обов’язків інших фізичних чи юридичних осіб, які не є сторонами виконавчого провадження. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші правовідносини чітко врегульовано законом і вони не можуть змінюватися волевиявленням сторін.
Мирова угода, укладена у виконавчому провадженні, фактично скасовує раніше ухвалене судом чи винесене іншим органом рішення. У мировій угоді повинні міститися конкретні умови врегулювання виконавчого провадження, зокрема, в ній має бути зазначено:
суму, яку зобов’язується сплатити боржник;
майно, визначене індивідуальними чи родовими ознаками (із зазначенням конкретного найменування, асортименте, кількості), яке зобов’язується передати боржник;
дії (роботи, послуги тощо), які зобов’язується здійснити боржник;
строки виконання зобов’язань боржника.
Умови мирової угоди мають бути викладені чітко та визначено, щоб не було непорозумінь та спорів з приводу її змісту при виконанні.
При укладенні мирової угоди слід також враховувати бага- тосуб’єктність учасників з тієї чи іншої сторони виконавчого провадження з огляду на те, що при відмові хоча б одного з учасників виконавчих правовідносин, укладення мирової угоди суперечитиме чинному законодавству. Виходячи з характеру та змісту мирової угоди треба, щоб волю до її укладення виявили обидві сторони, оформивши її письмово.
В цьому разі суд перевірятиме законність умов мирової угоди і відмовить в її визнанні, якщо вона суперечитиме закону або порушуватиме права чи свободи інших осіб.
Мирова угода допускається як форма завершення виконавчого провадження лише у справах приватно-правового характеру, тому недопустимим є укладення мирової угоди у виконавчому провадженні, відкритому на підставі постанови, винесеної органами (посадовими особами), уповноваженими законом розглядати справи про адміністративні правопорушення, а також на підставі таких виконавчих документів, як постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору тощо.
Мирова угода, укладена між сторонами, подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання.
Процесуальний порядок прийняття судом відмови стягувана від примусового виконання у виконавчому провадженні є аналогічним визнанню судом мирової угоди, укладеної між стягувачем та боржником, адже правові наслідки цих процесуальних дій однакові: виконавче провадження підлягає закінченню державним виконавцем, а вчинення виконавчих дій завершується. При цьому державний виконавець має подати суду письмову заяву стягувана про його відмову від примусового виконання.
У статті 372 ЦПК не передбачено розгляд питання щодо визнання мирової угоди судом чи прийняття відмови стягувана від примусового виконання у судовому засіданні з обов’язковим викликом сторін виконавчого провадження.
Проте з урахуванням прав сторін виконавчого провадження та керуючись ч.З ст.372 ЦПК, яка фактично пропонує суду в даному випадку застосовувати положення ст.175 ЦПК, тобто правила визнання мирової угоди у цивільному судочинстві, питання щодо визнання мирової угоди між сторонами виконавчого провадження має розглядатись у судовому засіданні з обов’язковим повідомленням про час і місце його проведення стягувана та боржника. В противному разі суд позбавлений можливості роз’яснити сторонам виконавчого провадження процесуальні наслідки такого рішення та перевірити, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення.За результатами розгляду мирової угоди або відмови від примусового виконання суд постановлює ухвалу.
У процесі виконання виконавчого документа державним виконавцем можуть виникнути обставини, що перешкоджають або утруднюють примусове виконання. До таких можна віднести обставини, які свідчать про те, що майнове становище боржника не дає змоги виконати вимоги виконавчого документа у встановлені строки чи є спосіб або порядок виконання, більш вигідний для боржника. До них віднесені хвороба боржника або членів його сім’ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо. Тобто перелік обставин, що можуть тягнути відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення, не є вичерпним. Зокрема, питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення може виникати і в разі тимчасової відсутності заробітку у боржника у певний період часу, переїзд на інше місце проживання, зміну умов життя та інші, що заслуговують на увагу обставини.
Під відстрочкою виконання розуміється перенесення строку виконання рішення. Розстрочкою виконання є встановлення періоду, протягом якого борг відшкодовується частковими платежами.
Зміна способу і порядку виконання полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. У статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» при зазначенні повноважень державного виконавця акцентується на тому, що державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Це означає, що захід примусового виконання визначається зазначеним Законом чи судом (при виконанні виконавчого листа) і змінюватись державним виконавцем за його ініціативою не може. Державний виконавець самостійно визначає спосіб виконання, якщо він не встановлений у резолютивній частині рішення суду. Проте за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за гласною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення способу виконання в порядку ст.ЗЗ Закону України «Про виконавче провадження». Сторони виконавчого провадження (стягувач та боржник) можуть змінити захід примусового виконання тільки в разі укладання мирової угоди про закінчення виконавчого провадження.Порушення черговості застосування заходів примусового виконання заборонено, а ЇЇ зміна допускається тільки ухвалою суду про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення. Так, якщо у боржника - фізичної особи достатньо коштів та цінностей для задоволення вимог за виконавчими документами, то стягнення не може бути звернено на інше майно.
Необхідність у зміні способу та порядку виконання виникає тоді, коли при виконанні рішення, яким присуджені певні речі, виявляється неможливість виконання за відсутності присудженого майна внаслідок його знищення, пошкодження або підміни. Відсутність майна у боржника в натурі є підставою звернення стягнення на грошові кошти у розмірі вартості майна, що здійснюється при зміні способу та порядку виконання рішення.
Питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання розглядається судом, що видав виконавчий документ, у відкритому судовому засіданні у десятиденний строк. Про час та місце судового засідання повідомляється стягувач, боржник, державний виконавець.
За результатами розгляду заяви суд постановлюе ухвалу.
5.