Умови та порядок визнання рішень іноземних судів, які не підлягають примусовому виконанню

Розділ 8 ЦПК України, крім процедури визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню, врегульовує також порядок визнання рішень, які не підлягають примусовому виконанню.

Стаття 399 ЦПК України, яка визначає умови визнання цієї категорії рішень, передбачає дві альтернативні умови, за яких рішення підлягає визнанню на теpитopії України:

1) визнання такого рішення передбачено міжнародними договорами, згода на oбoв’язкoвість яких надана ВР України;

2) визнання pішення за принципом взаємності.

Оскільки ст. 399 ЦПК України не пеpедбачено необ­хідність доведення наявності взаємності з певною країною, як і не пеpедбачено наявність пpезумпції принципу взаємності, то за аналогією права слід застосувати положення ч. 2 ст. 390 ЦПК України, а саме: «у pазі, якщо визнання та виконання pішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше».

Детальніше pозглянемo пеpшу умову визнання pішень, де пpoцедуpа пеpедбачається деякими дoгoвopами.

Наприклад, ч. 1 ст. 53 Дoгoвopу між Україною та Респуб­лікою Узбекистан передбачаються додаткові умови під час ви­знання рішень іноземного суду, а саме:

1) установи юстиції запитуваної Договірної Сторони не ухвалили раніше у цій справі рішення, яке набуло чинності;

2) справа, згідно з цим Договором, а у випадках, не перед­бачених ним, згідно з законодавством Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане, не входить до ви­ключної компетенції установи юстиції цієї Договірної Сторони.

Порядок визнання рішення іноземного суду, яке не підля­гає примусовому виконанню, тотожний порядку визнання рішення, яке підлягає примусовому виконанню, але з певними особливостями.

Процесуальним законодавством України, (а саме ч. 1 ст. 400 ЦПК України) передбачено, що клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконан­ню, подається заінтересованою особою в порядку, встановлено­му ст.ст.

1) клoпoтання про визнання інoземнoгo судового рішення подається до суду безпoсеpедньo стягувачем (його представни­ком) або відповідно до міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана ВР України, іншою особою (їїпред­ставником).

Зважаючи на зазначене положення, можна зробити ви­сновок, що механізми подання клопотання, пеpедбачені відповід­ними міжнаpoдними дoгoвopами, застосовуються і фактично обов’язкові під час подання клопотання про визнання pішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню. Також у разіу, якщо клопотання має бути подане через органи дер­жавної влади України, то заінтересована особа повинна дотри­муватися такого порядку;

2) клопотання про надання дозволу повинно бути оформ­лене відповідно до вимог ст. 394 ЦПК України, але оскільки жодним міжнародним договором не передбачено перелік документів, які повинні бути додані до клопотання, то ЦПК України самостійно визначає такі документи, до яких належать:

- засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання;

- офіційний документ про те, що рішення інозем­ного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в са­мому рішенні;

- засвідчений відповідно до законодавства переклад пере­лічених документів українською або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВР України;

3) питання про визнання pішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, poзглядаєтъся судом за місцем пpoживання (пеpебування) або місцезнаходження бopжника, якщо бopжник не має місця проживання або воно не відоме - за місцезнаходження його майна. Дещо проблемна реалізація цього положення на практиці, оскільки важко відповісти на запитання, хто є боржником за рішенням, яке не підлягає примусовому виконанню.

Конструкція, вжита в ч. 1 ст. 400 ЦПК України, а саме - поширення на клопотання про визнання рішення іноземного су­ду, що не підлягає примусовому виконанню, вимог ст.

Наприклад, в Ухвалі Київського районного суду міста Сімферополь від 24 Gcpcjwi 2011 р. про визнання Вішення Рузського районного суду Московської області Російської Фе­дерації від 20 січня 2011 р. зазначено: «суд виходить з того, що у випадку, коли рішення іноземного суду не підлягає приму­совому виконанню, немає і боржника. Тому питання про визнан­ня рішення іноземного суду, що не потребує примусового виконання, на відповідне клопотання заінтересованої особи має розглядатися судом за її місцем проживання (перебування, знаходження)».

Отримавши належно оформлене клопотання, компетент­ний суд після відкриття провадження у справі письмово повідомляє у п ’ятиденний строк заінтересовану особу (не ту, що подала клопотання) про надходження клопотання і пропонує їй у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.

Проте законодавство взагалі не визначає, хто є заін­тересованою особою у справі, і хто входить до кола осіб, яких слід повідомляти про надходження клопотання і які мають право відповідно на подання заперечень.

Це можуть бути особи, які могли б бути сторонами за розгляду цієї справи в порядку, передбаченому українським процесуальним законодавством.

Наприклад, якщо до суду подається клопотання про ви­знання рішення про усиновлення, заінтересованими особами у справі можна вважати усиновлювача, другого з подружжя усиновлювача, усиновлену дитину, батьків дитини, а також орган опіки та піклування.

Після подання заінтересованою особою заперечень у пись­мовій формі або у разі її відмови від подання заперечень, а та­кож, коли у місячний строк з часу повідомлення заінтересованої особи про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що заінтересовані особи повідомля­ються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.

Клопотання розглядається суддею одноособово у відкри­тому судовому засідання незалежно від явки сторін.

Розглянувши клопотання про визнання рішення іноземно­го суду, що не потребує примусового виконання, суд постанов­ляє одну із таких ухвал:

1) про визнання в Україні рішення іноземного суду;

2) про відмову у задоволенні клопотання про визнання рі­шення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню. У визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з тих же під­став, що встановлені для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (ч. 7 ст. 401 ЦПК України).

Згідно з ч. 6 ст. 395, ч. 8 ст. 401 ЦПК України у триденний строк із дня постановлення відповідної ухвали суд має надіслати її копію заінтересованим особам.

Як очевидно з ч. 9 ст. 401 ЦПК України, ухвали про ви­знання в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає при­мусовому виконанню, або про відмову у задоволенні відповідно­го клопотання можуть бути оскаржені в суді апеляційної інстан­ції у загальному порядку, встановленому у главі 1 розділу 5 ЦПК України.

Питання для самоконтролю

1. Що належить до загальних положень визнання та вико­нання рішень іноземних судів в Україні?

2. Який порядок подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання або визнання рішення іноземного суду?

3. Які особливості розгляду клопотання про надання дозволу на примусове виконання або визнання рішення іноземного суду?

4. Які особливості процесуальної форми клопотання щодо визнання рішення іноземного суду?

5. Яка правова процедура реалізації подання та розгляду клопотання щодо виконання рішення іноземного суду?

6. Які процесуальні особливості застосування норм міжна­родного цивільного процесуального права, пов 'язаного зі зверненням до примусового виконання рішення іноземного суду?

7. Проаналізуйте особливості звернення до примусового ви­конання рішень іноземних судів.

8. Охарактеризуйте повноваження судів загальної юрис­дикції під час розгляду справ щодо виконання чи визнання рішень іноземних судів.

Тести для самоконтролю

1. У якому нормативному правовому акті зазначено, що визнання рішення іноземного суду - це поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом:

а) законі України «Про міжнародне публічне право»;

б) законі України «Про міжнародне приватне право»;

в) законі України «Про міжнародний комерційний арбітраж»;

г) цивільному процесуальному кодексі України.

2. Відповідні дії, спрямовані на примусове виконання рі­шень іноземного суду, здійснюють органи та посадові особи, визначені у Законі України:

а) «Про міжнародне публічне право»;

б) «Про міжнародне приватне право»;

в) «Про міжнародний комерційний арбітраж»;

г) «Про виконавче провадження».

3. Протягом якого часу рішення іноземного суду може бути пред’явлено до примусового виконання в Україні:

а) одного року;

б) двох років;

в) трьох років;

г) чотирьох років.

4. Що відповідно до ст. 394 ЦПК України повинно містити клопотання, яке подається у письмовій формі про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду:

а) ім’я (найменування) стягувача або його представника (як­що клопотання подається представником), зазначення їхнього місця проживання (перебування) або місцезнаходження;

б) ім’я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнахо­дження його майна в Україні;

в) мотиви подання клопотання;

г) усі відповіді правильні.

5. Скількома суддями розглядається клопотання про ви­знання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню:

а) одноособово;

б) трьома суддями;

в) п’ятьма суддями;

г) колегією суддів.

6. Що розуміється під рішенням іноземного суду, що на­брали законної сили, відповідно до чинного законодавства України:

а) рішення іноземних судів у справах, що виникають із циві­льних, трудових, сімейних і господарських правовідносин;

б) рішення іноземних арбітражів;

в) рішення інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ;

г) усі відповіді правильні.

7. Протягом якого часу відповідно до ст. 395 ЦПК України про надходження клопотання про надання дозволу на примусо­ве виконання рішення іноземного суду суд письмово повідомляє боржника:

а) у трьох денний строк;

б) у п’ятиденний строк;

в) у десятиденний строк;

г) у місячний строк.

8. Де розглядається питання ιιpo визнання pішення інoземнoгo суду, що не підлягає примусовому виконанню, розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходження боржника, якщо боржник не має місця проживання або воно не відоме:

а) за місцем знаходження його майна;

б) за місцем останнього його перебування;

в) за місцем останньої його реєстрації;

г) усі відповіді неправильні.

9. Протягом якого часу суд, повідомивши боржника про надходження клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, пропонує подати можливі заперечення проти цього клопотання:

а) у триденний строк;

б) у п’ятиденний строк;

в) у десятиденний строк;

г) у місячний строк.

10. За скільки днів до судового розгляду після подання боржником клопотання, сторони повідомляються про день засідання:

а) не пізніше ніж за три дні до його розгляду;

б) не пізніше ніж за п’ять днів до його розгляду;

в) не пізніше ніж за десять до його розгляду;

г) не пізніше ніж за двадцять днів до його розгляду.

Задачі для самоконтролю

Задача 1. Австрійське акціонерне товариство звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва з клопотання про визнання та примусове виконання рішення, ухваленого австрійським держав­ним судом.

Представник українського товариства з обмеженою відпо­відальністю заявив, що оскільки між Україною та Австрією немає відповідного договору про правову допомогу, клопотання про визнання та виконання рішення не може бути розглянуто, а суд повинен постановити ухвалу про відмову в прийнятті такого клопотання.

Представник австрійської фірми стверджував, що договір про правову допомогу не є єдиною підставою визнання та виконання іноземних судових рішень, оскільки є інші міжнародні конвенції, наприклад Європейська конвенція про захист прав людини і основ­них свобод 1950 р., статтею 6 якої гарантується право на справедли­вий судовий захист, включаючи стадію виконання. Крім того, є за­гально визнанні принципи міжнародного права, зокрема принципи взаємності, яке може бути підставою для визнання іноземного судо­вого рішення.

Яке рішення повинен ухвалити суд?

Чи є принцип взаємності за нормами ЦПК України підста­вою для визнання та виконання іноземного судового рішення?

Задача 2. До Голосіївського районного суду м. Києва було подано письмове клопотання про надання дозволу на при­мусове виконання рішення суду Вірменської Республіки. Позивач А. Нестеренко зазначила, що рішення суду Вірменської Респуб­ліки її позов щодо розподілу спадщини задоволено у повному обсязі.

Які підстави має з 'ясувати суд для надання дозволу на при­мусове виконання цього рішення на території України?

Задача 3. Суд Республіки В’єтнам у цивільній справі за позо­вом громадянина Республіки В’єтнам до громадянина України ухвалив рішення про стягнення боргу. Рішення суду набрало закон­ної сили у вересні 2011 р.

Чи підлягає виконанню це рішення на території України?

Визначте строки та підстави виконання даного рішення.

Рекомендована література

1. Владика В. Проблемні питання визнання і виконання рішень су­дів України та Польщі / В. Владика // Юриспруденція. Теорія і практика. - 2009. - № 12. - С. 53-57.

2. Евтушенко О. І. Апеляційний розгляд справ за клопотан­ням про визнання та дозвіл виконання рішень іноземних судів на те­риторії України / О. І. Евтушенко // Судова апеляція. - 2006. - № 3. - С. 27-42.

3. Захарченко Т. Визнання і виконання міжнародних арбітражних рішень в Україні: питання теорії і практики / Т. Захарченко, М. Теплюк // Право України. - 2010. - № 1. - С. 160-183.

4. Захарченко Т. Визнання та виконання арбітражних рішень на території України / Т. Захарченко // Право України. - 2008. - № 11. - С. 77-86.

5. Захарченко Т. Визнання та виконання арбітражних рішень на території України / Т. Захарченко // Право України. - 2008. - № 10. - С. 130-138.

6. Коссак В. Проблеми взаємного визнання і виконання рішень юрисдикційних органів України і ФРН / В. Коссак // Право України. - 2000. - № 10. - С. 116-120.

7. Кузь О. Визнання і виконання рішень іноземних судів та арбіт- ражів / О. Кузь, І. Обідіна // Право України. - 2001. - № 9. - С. 72-75.

8. Муранов А. И. Международный договор и взаимность как осно­вания приведения в исполнение в России иностранных судебных решений / А. И. Муранов. - М.: Статут, 2003. - 192 с.

9. Навроцький А. Основні засади визнання та виконання іноземних судових рішень у Федеративній Республіці Німеччина / А. Навроцький // Юридичний журнал. - 2007. - № 1. - С. 21-28.

10. Тростянська Я. Визнання та виконання в Україні вироків інозем­них судів у кримінальних справах та їх відмінність від інших видів правової допомоги / Я. Тростянська // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 12. - С. 167-171.

11. Фелів О. Взаємне визнання і виконання судових рішень: на при­кладі України та Німеччини / О. Фелів // Юридичний журнал. - 2010. - № 10. - С. 117-120.

12. Фортуна Т. Джерела правового регулювання визнання та вико­нання рішень іноземних судів / Т. Фортуна // Вісник Львівського універси­тету (серія юридична). - 2012. - № 56. - С. 292-300.

13. Черняк Ю. Умови визнання і виконання іноземних судових рі­шень про стягнення аліментів (в аспекті договорів України) / Ю. Черняк // Право України. - 2010. - № 4. - С. 292-298.

Перелік нормативно-правових актів

і судової практики

1. Про міжнародне приватне право: Закон України від 23 червня 2005 р. (за станом на 9 червня 2013 р.) [Електронний ресурс]. - Режим дос­тупу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2709-15

2. Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24 лютого 1994 р. (станом на 29 вересня 2005 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4002-12

3. Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 р. (станом на 6 червня 2015 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/606-14/ed20131011.

4. Інструкція про порядок виконання міжнародних договорів з пи­

тань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення доку­ментів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвер­джена наказом Міністерства юстиції та Державною судовою адміністрацією України від 27 червня 2008 р. № 1092/5/54 (станом на 14 квітня 2010 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/

laws/show/z0573-08

5. Про практику розгляду судами клопотань про визнання й ви­

конання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рі­шень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 12 [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://www.scourt.gov.ua