Участь у цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб

Органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, - це особи, які беруть участь у справі з метою захисту прав інших осіб - сторін у справі.

Водночас Уповноважений ВР України з прав людини, ор­гани державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, які підтверджують наявність поважних причин, що унеможливлюють самостійне звернення цих осіб до суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів.

Згідно з ЗУ «Про Уповноваженого ВР України з прав лю­дини» Уповноважений є посадовою особою, статус якої визна­чається Конституцією України, цим Законом, ЗУ «Про державну службу». Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляд компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.

Відповідно до ст. 13 зазначеного закону Уповноважений ВР України з прав людини має право:

- на ознайомлення з документами, зокрема й тими, що мі­стять інформацію з обмеженим доступом, та отримання їх копій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організа­ціях незалежно від форми власності, органах прокуратури, включаючи справи, які знаходяться в судах. Доступ до інформа­ції з обмеженим доступом здійснюється в порядку, встановлено­му законом;

- бути присутнім на засіданнях судів усіх інстанцій, зок­рема на закритих судових засіданнях, за умови згоди суб’єкта права, в інтересах якого судовий розгляд оголошено закритим;

- звертатися до суду про захист прав і свобод осіб, які че­рез фізичний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недіє­здатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права і свободи; брати участь у судовому розгляді справ, провадження в яких відкрито за його позовами (заявами, клопотаннями (поданнями);

- вступати у справи, провадження в яких відкрито за позо­вами (заявами, клопотаннями (поданнями) інших осіб, на будь- якій стадії їх судового розгляду;

- ініціювати незалежно від його участі у судовому прова­дженні перегляд судових рішень.

Стаття 45 ЦПК України виокремлює прокурора та зазна­чає, що він здійснює представництво (а не захист) громадянина або держави. Правовий статус прокурора в цивільному процесі визначається також ЗУ «Про прокуратуру».

З метою представництва інтересів громадянина або держа­ви в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, має право:

- звертатися до суду з позовною заявою (заявою);

- брати участь у розгляді справ за його позовами;

- вступати за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду;

- ініціювати перегляд судових рішень, зокрема у справі, порушеній за позовом (заявою) іншої сторони;

- брати участь у виконавчому провадженні під час вико­нання рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося пред­ставництво інтересів громадянина або держави в суді.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає пору­шення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність і'х захисту.

Наприклад, відповідно до вимог ст. 233¹ ЦПК України прокурор в інтересах держави подає до суду позов про визнання необґрунтованими активів (грошових коштів або іншого майна, а також доходів від них) та їх витребування від особи, уповно­важеної на виконання функцій держави або місцевого самовря­дування, стосовно якої набрав законної сили обвинувальний вирок суду за вчинення корупційного злочину або легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Прокурор вживає заходів щодо встановлення такого май­на. Активи, визнані судом необґрунтованими, стягуються в дохід держави. Суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або гроші, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті на законній підставі.

Прокурор, який звертається до суду з метою представниц­тва інтересів громадянина в суді повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва.

Для представництва інтересів громадянина в суді проку­рор також повинен надати документи, що підтверджують недо- сягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду об­ґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосу­вання положень, передбачених ст. 121 ЦПК України (залишення позовної заяви без руху, повернення заяви).

Щодо органів державної влади, то в порядку позовного провадження, наприклад, у справі про захист прав споживачів

може звернутись до суду Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів і його органи, а також громадські орга­нізації (об’єднання) споживачів, які відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 25 та ст. 26 ЗУ «Про захист прав споживачів» мають право пред­ставляти й захищати в суді інтереси споживачів.

У питаннях екології, наприклад, Міністерство екології та природних ресурсів України і його органи на місцях, державні органи лісового господарства і його постійні користувачі можуть порушувати в суді справи про відшкодування шкоди, заподіяних порушенням лісового законодавства (ст. 107 Лісового кодексу України).

Відповідно до ст. 19 СК України під час розгляду судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені бать­ківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недій­сним обов’язковою є участь органу опіки та піклування. Органи опіки та піклування згідно зі СК України мають право пред’явити позов про визнання шлюбу недійсним (ст. 42), про позбавлення батьківських прав (ст.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, отриманих у ре­зультаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихо­ванні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Виконання житлово-комунальними органами функцій управління житловим фондом України зумовлює можливу і не­обхідну їх участь у цивільному процесі щодо справ, пов’язаних зі зміною юридичного, технічного, комунального стану споруд і будівель. Для подання висновку про придатність жилого при­міщення для проживання суди повинні залучати до участі у справі органи санітарно-епідеміологічної служби, а також

місцеві житлові органи, якщо рішення у справі може вплинути на їхні інтереси. Невиконання цього обов'язку призводить до порушення прав зазначених органів і може бути підставою для скасування судового рішення, ухваленого у таких справах без їхньої участі.

Відповідно до ст. 20 ЗУ «Про об'єднання громадян» для здійснення цілей і завдань, визначених у статутних документах, зареєстровані об’єднання громадян мають право представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у державних і громадських органах. Порядок реалі­зації цього права доцільно передбачати в статуті відповідного об'єднання.

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки, їх об’єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в органах державної влади та ор­ганах місцевого самоврядування, у відносинах із роботодавцями, а також з іншими об'єднаннями громадян.

У питаннях колективних інтересів працівників профспіл­ки, їх об'єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках. У питан­нях індивідуальних прав та інтересів своїх членів профспілки здійснюють представництво та захист у порядку, передбаченому законодавством та їх статутами.

Профспілки, їх об'єднання мають право представляти інтереси своїх членів за реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповно­важеного ВР України з прав людини, а також міжнародних судо­вих установ.

Об’єднання споживачів мають право зокрема звертатися з позовом до суду про визнання дій продавця, виробника (підп­риємства, що виконує їх функції), виконавця протиправними щодо невизначеного кола споживачів і припинення цих дій. У разі задоволенні такого позову суд зобов'язує порушника довести рішення суду у встановлений ним строк через засоби масової інформації або іншим способом до відома споживачів. Рішення суду, що набрало законної сили, про визнання дій продавця, виробника (підприємства, що виконує їх функції), ви­конавця протиправними щодо невизначеного кола споживачів, є обов’язковим для суду, що розглядає позов споживача щодо цивільно-правових наслідків їхніх дій з питань, чи виникали ці дії і чи були здійснені вони цими особами; відповідно до законо­давства захищати у суді права споживачів, які не є членами громадських організацій споживачів (об’єднань споживачів) (ст. 25 Закону «Про захист прав споживачів»).

Батьки мають право на самозахист своєї дитини, повно­літніх дочки та сина. Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень. Батьки мають право зверну­тися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом (ст. 154 СК України).

Неповнолітні батьки, які досягли чотирнадцяти років, мають право на звернення до суду за захистом прав та інтересів своєї дитини (ст. 156 СК України).

Повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень (ч.

Формами участі у справі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб у справі, є:

- подання позовної заяви в інтересах позивача. В такому разі відповідний орган виступає ініціатором справи замість позивача;

- вступ у справу для захисту інтересів особи сторони або третьої особи і з власної ініціативи, і за ухвалою суду;

- участь у справі для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у цивільному процесі для подання висновків у справі є обов’язковою у ви­падках, установлених законом (наприклад, у справах про усинов­лення обов’язковим є висновок органу опіки та піклування про відповідність усиновлення інтересам дитини - ч. 2 ст. 253 ЦПК України), або якщо суд визнає це за необхідне.

Особи та органи, які звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають загальні права, передбачені ст. 27 ЦПК України, а також спеціальні права, що їх має особа, в інтересах якої вони діють, окрім права укладати мирову угоду. Це обмеження зумов­лено тим, що мирова угода є способом розпорядження предме­том спору, а ця дія може бути вчинена винятково стороною.

Відмова від позову не позбавляє особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано заяву, права вимагати від суду розгляду справи та вирішення вимоги у первісному обсязі. Це право може бути реалізовано позивачем у цьому ж провадженні шляхом подання суду заяви від свого імені про розгляд первіс­них вимог або шляхом пред’явлення нового позову в загальному порядку, після закриття провадження у попередній справі.

Органи державної влади та органи місцевого самовряду­вання, які беруть участь у справі для подання висновку, мають лише загальні процесуальні права і обов’язки, встановлені ст. 27 ЦПК України, а також мають право висловити свою думку щодо вирішення справи по суті.

Розгляд справи всупереч бажанню позивача неможливий. Тому якщо особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлені вимоги, суд залишає заяву без розгляду. Своєю чергою, на думку недіє­здатної особи, якщо вона присутня в судовому засіданні, суд зважає, але це не може бути підставою для залишення заяви без розгляду. Зазначені особи можуть відмовитися від поданої ними заяви або змінити вимоги. Це питання може вирішуватись навіть без узгодження із особою, в інтересах якої подано позов.

7.