ГЛАВА 3. ЦИВІЛЬНА ЮРИСДИКЦІЯ ТА ПІДСУДНІСТЬ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ

ПЛАН

1. Поняття цивільної юрисдикції та підстави її відмежування від госпо­дарської та адміністративної юрисдикції

2. Підсудність цивільних справи та її види

3. Правила передачі справи з одного суду до іншого

Цивільна юрисдикція визначена у статті 19 ЦПК України і серед справ, що відносяться до юрисдикції загальних судів, ті, що виникають з цивіль­них, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимо­ги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майно­вих прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами^[37].

Відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічноправових спорах^[38], зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повнова­жень щодо оскарження його рішень (нормативноправових актів чи інди­відуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її про­ходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їх­ньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припи­нення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічноправового спору нада­но такому суб’єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медикосоціальних експертних комісій та інших подібних органів, рі­шення яких є обов’язковими для органів державної влади, органів міс­цевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місце­вого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підста­ві Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов’язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передба­чені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здій­снення міжнародних пасажирських перевезень».

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визна­чених КАС;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) гро­мадського об’єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої статті 19.

Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідни­ми від вимог у приватноправовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судо­чинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здій­сненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною дру­гою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках^[39], зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, сто­роною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи — підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про прива­тизацію державного житлового фонду;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, члена­ми) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (за­сновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням ді­яльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов’язані з пра­вами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розмі­щенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов’язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та век­селів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або об­ліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання не­дійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення май­на для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконан­ня зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи — підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов’язаних із захис­том економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господар­ській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов’язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комі­тету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного

тими, що не є суб’єктами господарювання (органами державної влади), регулю­ються ГК та ГПК.

8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимо­гами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будьяких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов’язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недій­сними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб’єктів господа­рювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб’єктів влад­них повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України «Про третейські суди», якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про від­шкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстра­ційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між суб’єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа — підприємець.

Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності, зокрема:

1) справи у спорах щодо прав на винахід, корисну модель, промисло­вий зразок, торговельну марку (знак для товарів і послуг), комерційне найменування та інших прав інтелектуальної власності, в тому числі щодо права попереднього користування;

2) справи у спорах щодо реєстрації, обліку прав інтелектуальної влас­ності, визнання недійсними, продовження дії, дострокового припинен­ня патентів, свідоцтв, інших актів, що посвідчують або на підставі яких виникають такі права, або які порушують такі права чи пов’язані з ними законні інтереси;

3) справи про визнання торговельної марки добре відомою;

4) справи у спорах щодо прав автора та суміжних прав, в тому чис­лі спорах щодо колективного управління майновими правами автора та суміжними правами;

5) справи у спорах щодо укладання, зміни, розірвання і виконання договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, комерційної концесії;

6) справи у спорах, які виникають із відносин, пов’язаних із захис­том від недобросовісної конкуренції, щодо: неправомірного викорис­тання позначень або товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу; збирання, розголошення та використання комерційної таємниці; оскарження рішень Антимонопольного комітету України із ви­значених цим пунктом питань.

Отже, серед підстав відмежування цивільної юрисдикції від госпо­дарської та адміністративної юрисдикції:

• предметний критерій;

• суб’єктний критерій;

• функціональний.

Як ми вже зазначали, судоустрій в Україні будується за принци­пами територіальності, спеціалізації та інстанційності, тому підсуд­ність справи конкретному суду визначається за допомогою правил, передбачених ЦПК України та Законом України «Про міжнародне приватне право».

Підсудність цивільних справи або територіальна юрисдикція перед­бачена § 3 глави 2 розділу 1 ЦПК України. Серед її видів:

1) загальна підсудність, передбачена статтею 27 ЦПК України за міс­цем проживання або місцезнаходженням відповідача, що означає, що позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебуван­ня, якщо інше не передбачено законом; а позови до юридичних осіб пред’являються в суд за ’їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним дер­жавним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та гро­мадських формувань.

2) альтернативна підсудність, передбачена статтею 28 ЦПК України або підсудність справ за вибором позивача, означає, що у разі відстуності підстав для застосування виключної підсудності у справі, останній може обирати суд, до якого звернутися з заявою у таких справах:

• позови про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, збільшення їх розміру; змі­ну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповіда­ча, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача;

• позови про розірвання шлюбу можуть пред’являтися за зареє­строваним місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовле­ністю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будького з них.

• позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування по­зивача або за місцем заподіяння шкоди;

• позови, пов’язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі не­законними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здій­снює оперативнорозшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред’являтися також за зареєстро­ваним місцем проживання чи перебування позивача;

• позови про захист прав споживачів можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування спожива­ча або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору;

• позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред’являтися також за місцем за­подіяння шкоди;

• позови, що виникають із діяльності філії або представницт­ва юридичної особи, можуть пред’являтися також за їх місцезнаходженням;

• позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце ви­конання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред’являтися також за місцем виконання цих договорів;

• позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебу­вання якого невідоме, пред’являються за місцезнаходженням май­на відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи);

• позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред’являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні;

• позови про відшкодування шкоди, заподіяної зіткненням суден, а також про стягнення сум винагороди за рятування на морі, мо­жуть пред’являтися також за місцезнаходженням судна відпові­дача або порту реєстрації судна;

• позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягнено­го за виконавчим написом нотаріуса можуть пред’являтися також за місцем його виконання;

• позови Міністерства юстиції України на підставі міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, в інтересах і за довіреністю позивача, який не має в Україні зареєстрованого місця проживання чи перебування, мо­жуть також пред’являтися за місцезнаходженням міністерства або його територіальних органів;

• позови про відшкодування збитків, спричинених заходами за­безпечення позову, можуть пред’являтися також за місцем засто­сування заходів забезпечення позову (до суду, який застосував відповідні заходи);

• позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходять­ся в різних місцях, пред’являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача;

• позови про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (в тому числі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок обмеження у здійсненні права власнос­ті на нерухоме майно або його знищення, пошкодження) у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуа­ціями природного чи техногенного характеру можуть пред’являтися також за місцем проживання чи перебування позивача;

3) підсудність за визначенням суду у таких випадках:

• у разі, якщо участь в ній беруть громадяни України і обидві сто­рони проживають за її межами, а також у справах про розірван­ня шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України — суддею Верховного Суду (відповідно до статті 29);

• у разі, якщо у справі однією зі сторін є суд або суддя суду, до під­судності якого віднесена ця справа за загальними правилами, — ухвалою суду вищої інстанції, постановленою без повідомлення сторін (стаття 26);

4) виключна підсудність, що передбачена статтею 30 ЦПК України та визначає правила, за якими:

• позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред’яв­ляються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов’язані між собою позовні вимоги пред’явлені одночас­но щодо декількох об’єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об’єкта, вартість якого є найвищою;

• позови про зняття арешту з майна пред’являються за місцезнахо­дженням цього майна або основної його частини;

• позови кредиторів спадкодавця, що подаються до прийняття спадщини спадкоємцями, пред’являються за місцезнаходжен­ням спадкового майна або основної його частини;

• позови до перевізників, що виникають з договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти, пред’являються за місцезна­ходженням перевізника;

• справи про арешт судна, що здійснюється для забезпечення мор­ської вимоги, розглядаються судом за місцезнаходженням мор­ського порту України, в якому перебуває судно або до якого прямує, або порту реєстрації судна;

• зустрічний позов та позов третьої особи, яка заявляє само­стійні вимоги щодо предмета спору, незалежно від ’їх підсуд­ності пред’являються в суді за місцем розгляду первісного позову.

• у випадку об’єднання позовних вимог щодо укладання, зміни, ро­зірвання і виконання правочину з вимогами щодо іншого право- чину, укладеного для забезпечення основного зобов’язання, спір розглядається судом за місцезнаходженням відповідача, який є стороною основного зобов’язання;

• вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстра­ційних дій розглядаються судом, визначеним за правилами під­судності щодо розгляду спору, похідними від якого є такі вимоги.

Підсудність у справах, що ускладнені іноземним елементом, передбаче­на Розділом ХІІ Закону України «Про міжнародне приватне право».

У статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» пере­лічено підстави підсудності справ судам України'.

1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іно­земним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (стаття 77);

2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживан­ня або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво інозем­ної юридичної особи — відповідача;

3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на тери­торії України;

4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьків­ства позивач має місце проживання в Україні;

5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач — фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа — відповідач — міс­цезнаходження в Україні;

6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був гро­мадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;

7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;

8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення по­мерлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;

9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;

10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути пору­шена за кордоном;

11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних ін­тересів або основної підприємницької діяльності на території України;

12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Законом України «Про міжнародне приватне право» передбачено та­кож правила щодо виключної підсудності судам України таких категорій справ з іноземним елементом:

1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на те­риторії України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірван­ня та виконання договорів у рамках державноприватного партнерства, укладених Кабінетом Міністрів України, згідно з якими нерухоме майно є об’єктом такого партнерства, а спір не стосується виникнення, припи­нення та реєстрації речових прав на такий об’єкт;

2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батька­ми, обидві сторони мають місце проживання в Україні;

3) якщо у справі про спадщину спадкодавець — громадянин України і мав в ній місце проживання;

4) якщо спір пов’язаний з оформленням права інтелектуальної влас­ності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні;

5) якщо спір пов’язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців;

6) якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, ка­дастрі України;

7) якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповід­но до законодавства України;

8) якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні;

9) справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або здій­снюється на території України;

10) в інших випадках, визначених законами України.

Порядок визначення підсудності у справі з іноземним елементом теж від­різняється від загального. За загальним правилом відповідно до статті 75 судам України підсудність справи з іноземним елементом визнача­ється на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76. Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикцій- ному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сто­ронами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Правила передачі справи з одного суду до іншого включають в себе такі підстави:

1) справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншо­го суду;

2) після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав не­можливо утворити новий склад суду для розгляду справи;

3) ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

Порядок передачі справи з одного суду до іншого:

• якщо справа, прийнята судом до свого провадження з додер­жанням правил підсудності, вона повинна бути ним розгляну­та і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду; у такому разі передача справи на роз­гляд іншого суду здійснюється на підставі ухвали суду не пізні­ше п’яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги — не пізніше п’яти днів після залишення її без задоволення;

• виняток становлять випадки, коли внаслідок змін у складі відпо­відачів справа належить до виключної підсудності іншого суду; у такому разі передача справи здійснюється на підставі розпоря­дження голови суду на розгляд суду, найбільш територіально на­ближеного до цього суду;

• у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебу­вали у його провадженні, невідкладно передаються до суду, ви­значеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено — до суду, що най­більш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено;

справа, у якій однією зі сторін є суд, до підсудності якого відне­сена ця справа за загальними правилами, або суддя цього суду, не пізніше п’яти днів із дня надходження позовної заяви передаєть­ся на підставі розпорядження голови суду до суду вищої інстанції для визначення підсудності;

спори між судами про підсудність не допускаються, а спра­ва, передана з одного суду до іншого в порядку, встановлено­му ЦПК, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

® ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Охарактеризуйте поняття цивільної юрисдикції та виділіть основні критерії її відмежування від інших видів судової юрисдикції.

2. Дайте поняття підсудності цивільних справ. Чим відрізняється по­няття юрисдикції від підсудності?

3. Які види підсудності цивільних справ?Як визначається суд, який має розглядати цивільну справу?

4. Які правила передачі справи з одного осуду до іншого? Чи можна це зробити, якщо суд розпочав розглядати справу по суті?

© ПРАКТИЧНІ ЗАДАЧІ

1. Під час розлучення з’ясувалося, що квартира, щодо якої було заяв­лено позовну вимогу, не належить до спільного сумісного майна подруж­жя. Відповідно відповідач подав заяву про передачу справи до суду за його місцем проживання.

Як визначити підсудність в цій справі? Чи могли подружжя домови­тись про розгляд справи в якомусь конкретному суді? Якщо це було так, то чи може потім один з них порушити цю домовленість та звернутися до суду за правилами підсудності, визначеними законом?

Які підстави передачі справи до іншого суду та порядок? Чи може суд передати справу за вимогою сторін?

2. Приватне підприємство «Біо — Імпульс» звернулось до господарського суду ІваноФранківської області з позовною заявою до Lavil Trade s.r.o про стягнення суми боргу, за договором №30/12 від 30.10.2012року, що складає 3 111,00 Євро (32 278,84грн. по курсу НБУ станом на 14.03.2013року).

Пунктом 6.2 договору №30/12 від 30.10.2012 року сторонами по­годжено, що якщо сторонами не досягнуто згоди, тоді будьякий спір, розбіжності чи вимога, які виникають при виконанні даного договору чи стосуються його, або порушення його умов, підлягають розгляду в Міжнародному Арбітражному Суді України.

Згідно з Додатковою Угодою від 31.10.2012 року до договору №30/12 від 30.10.2012 року в п.6.2 внесено зміни, а саме: якщо сторонами не досягнуто згоди, тоді будьякий спір, розбіжності чи вимога, які вини­кають при виконанні даного договору чи стосуються його, або пору­шення його умов, підлягають розгляду в Господарському Суді України.

Як визначити підсудність в цій справі?

@ ЛІТЕРАТУРА

1. Цивільний процесуальний кодекс України № 1618 IV від 18 бе­резня 2004 р. зі змінами та доповненнями [Електроний ресурс] http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/161815/print

2. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402VIII від 2 червня 2016 р. [Електроний ресурс] http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/140219/print

3. Закон України «Про міжнародне приватне право» № 2709IV від 23 червня 2005 р. [Електроний ресурс] http://zakon5.rada.gov.ua/laws/ show/270915/print

4. Кодекс адміністративного судочинства № 2747IV від 06 лип­ня 2005 р. [Електроний ресурс] http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/274715

5. Господарський процесуальний кодекс України № 1798ХІІ від 06 лис­топада 1991 р. [Електроний ресурс] http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/179812

6. Романюк Я.М. Проблеми розмежування адміністративної та цивільної судових юрисдикцій щодо земельних спорів: перспекти­ви розв’язання унаслідок оновлення процесуального законодавства / Я. М. Романюк, Л. М. Майстренко // Право України. — 2017. — № 8. — С. 8399.

7. Указ Президента України № 449/2017 від 29 грудня 2017р. «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів» [Електроний ресурс] http://www.president.gov.ua/documents/449201723382

8. Указ Президента України № 452/2017 від 29 грудня 2017р. «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апе - ляційних округах» [Електроний ресурс] http://www.president.gov.ua/ documents/452201723378