Цивільна процесуальна правоздатність і дієздатність
Цивільна процесуальна правоздатність— це встановлена законом можливість мати цивільні процесуальні права і обов’язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи. Цивільну процесуальну правоздатність мають всі фізичні та юридичні особи (ст.
28 ЦПК).Цивільна процесуальна правоздатність фізичних осіб виникає з моменту народження і припиняється зі смертю. Юридичні особи мають процесуальну правоздатність з моменту державної реєстрації. Припинення дії юридичної особи веде до припинення її процесуальної правоздатності.
Правоздатність у матеріальному праві не тотожна процесуальній правоздатності. Якщо правоздатність у матеріальному праві — це можливість мати відповідні матеріальні права та обов’язки, то цивільна процесуальна правоздатність — це можливість мати цивільні процесуальні права й обов’язки.
Цивільна процесуальна дієздатність — це здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді (ст. 29 ЦПК), тобто здатність особисто здійснювати процесуальні дії. Цивільна процесуальна дієздатність громадян настає в повному обсязі з досягненням повноліття, тобто з 18 років. Юридичні особи мають процесуальну дієздатність з моменту виникнення. Процесуальні права й обов’язки юридичної особи здійснюються її органами безпосередньо або через представників.
Повну процесуальну дієздатність можуть набувати фізичні особи, які не досягли повноліття, але зареєстрували шлюб — з моменту реєстрації шлюбу. Також повня цивільна процесуальна дієздатність надається неповнолітній особі, якій у порядку, встановленому законодавством, надано повну цивільну дієздатність (ч.3 ст. 29 ЦПК). Матеріальні підстави надання повної цивільної дієздатності неповнолітній особі передбачені у ст. 35 ЦК України.
Ст. 18 CK України закріплено право неповнолітніх осіб — учасників сімейних правовідносин особисто звертатись до суду за захистом свого права або інтересу.
Така дитина має право самостійно подати позовну заяву на захист свого права або інтересу, зокрема, позовну заяву про розірвання шлюбу чи визнання шлюбу недійсним, визнання батьківства, стягнення аліментів, скасування усиновлення чи визнання усиновлення недійсним. Вона має усі процесуальні права позивача в процесі. Також вона може бути позивачем і відповідачем. Дитина, якій виповнилося шістнадцять років, може сама звернутися до суду з заявою про надання їй права на шлюб (ст. 23 CK)[15]. А відповідно до ст. 156 CK України неповнолітні батьки, які досягли чотирнадцяти років, мають право на звернення до суду за захистом прав та інтересів своєї дитини.Законом неповнолітнім особам віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особам, цивільна дієздатність яких обмежена, може надаватися можливість особисто здійснювати свої процесуальні права та виконувати обов’язки в суді у справах, що виникають з відносин, в яких вони особисто беруть участь.
Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років відповідно до ст. 32 ЦК України може, крім вчинення дрібних побутових правочинів, самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами, здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, має право бути учасником (засновником) юридичних осіб, самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися таким вкладом без згоди законних представників. Крім того, неповнолітні особи можуть особисто нести цивільну відповідальність за договорами, укладеними ними самостійно чи за згодою батьків, а також відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі (ст. 33 ЦК). Таким чином, щодо досить широкого кола відносин неповнолітня особа може самостійно виступати в суді. В інших випадках її інтереси в суді будуть представляти законні представники.
Стосовно осіб, що обмежені в дієздатності, то відповідно до ст. 37 ЦК України такі особи можуть вчиняти без згоди піклувальника тільки дрібні побутові правочини.
Всі інші правочини можуть неї вчинятися лише за згодою піклувальника. Водночас така особа несе самостійну відповідальність. Тобто лише у спорах, що виникають з названих правовідносин, а також у справах окремого провадження щодо поновлення дієздатності (ч.2 ст. 241 ЦПК), ця категорія осіб можуть витупати в суді самостійно.Проте навіть якщо неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років і особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто виступати в суді, суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, дієздатність якої обмежена. В цьому випадку участь законних представників не є обов’язковою, питання про їх залучення вирішується судом на власний розсуд з урахуванням обставин справи (її складність, важливість, значимість для неповнолітнього, стосунки з батьками тощо). Залучення законних представників відбувається за ухвалою суду.
Особи віком до чотирнадцяти років, а також недієздатні фізичні особи не мають цивільну процесуальну дієздатність, тому їх права та інтереси захищаються в суді законними представниками (батьками, опікунами, уси- новлювачами чи іншими особами, визначеними у законі (ст. 39 ЦПК)).
Малолітні особи, недієздатні особи не мають цивільної процесуальної дієздатності, але якщо спір стосується її прав чи інтересів, то вони мають цивільну процесуальну правоздатність і саме вони будуть тією особою, яка бере участь у справі. Тому стороною у таких справах слід вказувати саме їх.
5.3.