Поняття сторін, їх процесуальні права та обов’язки

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач, які беруть участь у справі і спір щодо цивільного суб’єктивного права чи охоро- нюваного законом інтересу яких повинен вирішити суд.

Стороною згідно зі ст. 30 ЦПК України можуть бути фізичні, юри­дичні особи, а також держава.

Традиційно вважається, що обидві сторони є суб’єктами спірних ма­теріальних правовідносин. Але така думка піддається критиці, оскільки суд лише в остаточному рішенні може дати обґрунтовану відповідь, то до моменту ухвалення рішення він тільки допускає, що дані особи є суб’єктами спірних матеріальних цивільних правовідносин. Тільки під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин (п.3 ч.1 ст. 214 ЦПК). Тому пози­вач і відповідач — це лише можливі суб’єкти оспорюваних прав і обов’язків, а у цивільних справах непозовного провадження такі назви сторін є певною мірою умовними.

Позивачем може бути будь-яка заінтересована особа, яка у вста­новленій цивільно-процесуальним законом формі звертається з від­повідною позовною заявою до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів й особисто порушує цивільну справу в суді, оскільки вважає, що її відносини матеріально-правового характеру порушено конкретною особою, або на захист прав якої до суду звертаються органи та особи у випадках, прямо передбачених цивільно-процесуальним законом (ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 45 ЦПК).

Відповідач — це інша сторона процесу, яка залучається судом до участі у справі за порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод або інтересів позивача, так як останній вказує на неї як на ймовірного порушника своїх прав.

Органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, не є позивачами, а тому якщо особа, яка має повну цивільну процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених вимог, то суд залишає заяву без розгляду.

Процесуальне становище, роль позивача або відповідача в певній мірі визначається вольовим моментом, наявністю ініціативи у вигляді звернення до суду.

Сторони — це особи, які мають у справі, що розглядається судом, безпосередній інтерес, який Грунтується на нормах матеріального права.

Ініціювання судового спору у значній мірі залежить від загального стану правосвідомості в суспільстві, індивідуальної правосвідомості за­цікавленої особи та вибіркової направленості її волі.

Важливо встановити дійсне волевиявлення та відсутність дефекту волі. Дефект волі може бути обумовлений різними причинами. Зазвичай називають три основних: помилка, погроза, насильство. Тому при наяв­ності реального правопорушення звернення за судовим захистом може не бути. І, навпаки, може мати місце звернення до суду за захистом при удаваному правопорушенні суб’єктивного цивільного права^{[12] [13] [14].}

Суд не має права на свій розсуд залучати будь-кого до участі у спра­ві як позивача або відповідача. Пред’явлення вимоги до всіх відповіда­чів або тільки до деяких з них залежить від вибору позивача.

Позивач і відповідач є двома сторонами процесу, цивільно-правовий спір між якими розглядає і вирішує суд. Сторони в цивільному процесі характеризуються таким ознаками: вони є обов’язковими суб’єктами цивільного процесу; спір, який виник між ними, є предметом розгляду та вирішення судом; процес у справі вони ведуть від свого імені; з при­воду їх справи ухвалюється судом рішення; на них поширюються всі правові наслідки судового рішення; вони несуть судові витрати; їх пра- восуб’єктність допускає процесуальне правонаступництво.

Цивільно-процесуального статусу позивача і відповідача особи на­бувають з моменту відкриття провадження у справі.

Взаємні відносини сторін визначаються принципом рівноправності.

Сторони користуються рівними процесуальними правами, обсяг яких співпадає з правами та обов’язками інших осіб, які беруть участь у справі (ст. 27 ЦПК).

Загальні права які визначають фактичну та юридичну спроможність виступати повноцінним учасником судового розгляду цивільної справи, викладені у ст. 27 ЦПК України (знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, по­давати докази, брати участь у їх дослідженні, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціа­лістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояс­нення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які вини­кають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовою допомогою, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи непо­вноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приво­ду його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом).

Крім загальних, їм належать специфічні, диспозитивні права, зафіксо­вані ст. 31 ЦПК України та ін. Спеціальні права визначаються суттю пра­вового статусу сторони — ст. 31 ЦПК України (1. Позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет по­зову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково, пред’явити зустрічний позов. 2. Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу. 3. Кожна із сторін має право ви­магати виконання судового рішення в частині, що стосується цієї сторо­ни), ст. 62 ЦПК України (сторони за їх згодою можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи) та ст. 224 ЦПК України (позивач може заперечувати заочний розгляд справи).

Існує класифікація ,цивільно-процесуальних прав сторін на групи, яка запропонована М.Й. Штефаном, для забезпечення виконання про­цесуальних функцій:

1. Права, які характеризують повноваження на порушення прова­дження в справі — право на пред’явлення позову (ст. 3 ЦПК), зустріч­ного позову (ст. 123 ЦПК), вимоги про виправлення недоліків рішення судом, який його постановив (статті 219-221 ЦПК); право апеляційного, касаційного оскарження судових рішень і ухвал (ст. ст. 292, 324 ЦПК), про перегляд рішення, ухвали, що набрали законної сили, за нововияв- леними обставинами (ст. 362 ЦПК) та Верховним Судом України (ст. 354 ЦПК), на пред’явлення вимоги про відновлення втраченого провадження (ст. 403 ЦПК).

2. Права на зміни в позовному спорі — право позивача на зміну під­стави або предмета позову, збільшення або зменшення розміру позов­них вимог, на відмову від позову; право відповідача на повне або част­кове визнання позову; права сторін на укладення мирової угоди (ст. 31 ЦПК); доповнення, зміна апеляційної і касаційної скарги або відмова від них (ст. ст. 300, 330 ЦПК), надання відстрочки і розстрочки вико­нання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання, заміни сто­рони виконавчого провадження (ст. ст. 373, 378 ЦПК).

3. Права на подання і витребування доказів та участь в їх дослі­дженні — право сторін надати суду свої пояснення (ст. 62, 176 ЦПК), подавати докази (ст. 10 ЦПК), вимагати залучення у справу свідків і призначення експертизи (статті 136, 143 ЦПК), подавати клопотання про їх витребування (ст. 137 ЦПК). При розгляді справи — ставити пи­тання один одному, свідкам, експертам (ст. ст. 176, 180, 189 ЦПК), зна­йомитися з письмовими і речовими доказами, брати участь в їх огляді на місці (ст. ст. 185, 187, 140 ЦПК). Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, ухвал, постанов та інших документів, що є в справі, подавати свої дово­ди, міркування та заперечення тощо (ст. 27 ЦПК).

4. Права, пов’язані із залученням до справи всіх заінтересованих осіб — право вимагати від суду залучення до справи співучасників, третіх осіб, органів державного управління, прокурора (ст.

5. Права, пов’язані із забезпеченням законного складу суду, об’єкти­вності розгляду справи і виконання судових постанов — право сторін заявляти клопотання про відводи суддів, експертів, перекладача, спеці­аліста і секретаря судового засідання (ст. ст. 20, 23 ЦПК).

6. Права на участь у судових засіданнях з розгляду справи і в здійс­ненні окремих процесуальних дій в суді першої інстанції, в проваджен­ні справи в апеляційній і касаційній інстанціях та на стадії перегляду справи за новиявленими обставинами та Верховним Судом України (ст. ст. 105-1, 130, 158, 304, 333, 365, 360-2 та ін. ЦПК); на особисту участь і ведення справи або за участю чи через представника (ст. 38 ЦПК), на пояснення, заяви і виступи в суді рідною мовою і користуван­ня послугами перекладача (ст. 7 ЦПК); на одержання виклику та пові­домлення про участь у судовому засіданні чи виконанні окремих проце­суальних дій (ст. 74 ЦПК).

7. Інші права, що забезпечують захист у процесі по справі: вибір пі­дсудності (ст. ст. 109-114 ЦПК), забезпечення доказів і позову (ст. ст. 133, 151 ЦПК), приєднання співучасників до апеляційної та ка­саційної скарги сторони (ст. ст. 299, 329 ЦПК), передання справи на ви­рішення третейського суду (ст. 17 ЦПК) та ін.

На сторони покладаються також процесуальні обов’язки — загальні і спеціальні. Загальні полягають у добросовісному користуванні належ­ними їм процесуальними правами (ч. 3 ст. 27 ЦПК). Спеціальні — у ви­конанні певних процесуальних дій: доведенні сторонами тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ЦПК), подання позивачем копій позовної заяви та документів (ст. 120 ЦПК та ін.), повідомлення про третю особу без самостійних вимог у процесі (ст. 36 ЦПК), участь відповідача у проведенні судово- біологічної (судово-генетичної) експертизи у справах про встановлення батьківства, материнства (ч. 2 ст. 146 ЦПК) та ін.

Рівність прав і обов’язків сторін полягає в тому, що обидві сторони рівною мірою мають право відстоювати свої права особисто або через представників. Праву позивача на пред’явлення позову відповідає право відповідача на заперечення проти позову та на пред’явлення зустрічно­го позову з метою захисту своїх прав. З процесуальними правами сторін пов’язані їх процесуальні обов’язки.

5.2.