Свідок повинен мати такий фізичний та психічний розвиток, що дає йому можливість правильно сприймати обставини та/або висловлюватись про них.
Фізичний розвиток людини вказує на наявність у неї залежно від віку певного набору морфологічних та функціональних ознак організму (зорове сприйняття, слухове сприйняття тощо). Психічний розвиток пов’язується із розвитком психічних процесів та психічних властивостей особистості під впливом навчання та виховання.
Як фізичний, так і психічних розвиток залежить від такого фактору як вік людини: чим він більший, тим ступінь їх розвитку вищий. А це, в свою чергу, дає змогу особі правильно сприймати оточуючий світ та все, що навколо особи відбувається. Отже, онтогенез людини безпосередньо впливає на її гносеологічні процеси, даючи їй можливість робити судження або умовиводи.
Чинний ЦПК України не висуває щодо особи, яку залучають в якості свідка певних вікових рамок. Головний акцент робиться на тому, щоби особа могла «правильно сприймати обставини, що мають значення для справи» (п. 1 ч. 1 ст. 70 ЦПК України). «Правильно» - це так, як вони були насправді, тобто як вони проходили в об’єктивній реальності. Але це не означає, що суддя викличе в якості свідка дитину, яка нездатна розмежувати вигадки (наприклад, казку) від дійсності, оскільки її інформація буде недостовірною. Правильне сприйняття зовнішнього світу настає з досягненням визначеного рівня розвитку людиною. Ось чому раніше, як показує матеріал попереднього підрозділу, існував мінімальний та максимальний вік для осіб, що викликалися як свідки у справу.
Окремі науковці стверджують, що дана ознака свідка в зарубіжному цивільному процесі називається «компетентність». Вона показує здібність особи сприймати події, пам’ятати їх та давати про них правдиві показання в суді [155, с. 184].
Певний рівень психофізіологічного розвитку людини, що викликається в якості свідка визнається не всіма науковцями. Так, В.В. Молчанов, описуючи систему ознак свідка вказує, що «свідком може виступати будь-яка особа незалежно від віку, психічного та фізичного стану...» [118, с.
226]. З такою позицією автора важко погодитися, навіть, якщо виходити з існуючих формулювань в ЦПК РФ щодо відсутності заборони викликати в якості свідка тих осіб, які не мають достатнього рівня фізичного та психічного розвитку. Сенсу досліджувати показання таких осіб не має жодного, оскільки ними суд не зможе обґрунтувати судові рішення.Але як виявляється, подібна точка зору далеко не є новою для науки цивільного процесу. Ще в 1912 р. І.Є. Енгельман стверджував, що здатність до свідчення має бути визнана за всіма особами без винятків. До початку допиту, в суду не має достатніх підстав усувати від свідчення малолітніх осіб, душевнохворих, слабоумних, оскільки вказані фактори суд повинен врахувати при оцінюванні їх показань [240, с. 302-303]. Проте як видно тут йдеться не стільки про допуск всіх осіб до свідчення, скільки про презумпцію здатності всіх осіб надавати свідчення.
Подібна презумпція в чинному ЦПК України не зафіксована, що можна розцінити як недолік, тому вважаємо, що ч. 1 ст. 69 ЦПК України слід доповнити новим реченням: «Всі свідки вважаються здатним до надання показань, якщо інше не доведено за допомогою доказів або є очевидним для суду».
Запровадження подібної процесуальної презумпції, з вказівкою особливостей її спростування, не дасть безпідставно відмовляти у виклику свідків та вимагатиме аргументувати свою позицію вказівкою на деякі явні обставини (наприклад, занадто малий вік дитини) або посилатися на докази, які будуть вказувати на неможливість допиту особи із-за її психічних чи фізичних вад (наприклад, довідка про перебування особи на обліку в психіатричному лікувальному закладі).
Слід сказати, що певний психофізичний рівень розвитку людини має значення не тільки для сприйняття справи, але і для надання ним свідчень. Як вказується в п. 1 ч. 1 ст. 70 ЦПК України «або давати показання».
Значення цієї ознаки для характеристики свідка доволі важливе: відсутність здатності до свідчення не дає можливість викликати особу в справу в якості свідка, а якщо вона викликана, то вона вплине на оцінку її показань. Взаємодія певного психофізичного рівня розвитку свідка з його інформацією буде проявлятися при її оцінюванні. Крім того, дана ознака опосередковано пов’язана з такою ознакою показань свідка як інформація повинна стосуватися фактичних обставин справи. Юридичні факти - це певні дії або події, а свідок повинен володіти здатністю їх фіксувати, зберігати та правильно про них висловлюватись.
3.