Суть і значення касаційного оскарження і перевірки рішень і ухвал суду першої і апеляційної інстанції

Касація— це спосіб оскарження судових рішень, які набрали чинно­сті (законної сили), на підставах неправильного застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Касаційне провадження є однією із конституційних гарантій охоро­ни прав, свобод та законних інтересів осіб в цивільному процесі, адже завдяки йому учасники цивільного судочинства отримують можливість обстоювати свої права вже після набрання судовим рішенням законної сили, якщо є підстави сумніватися в законності останнього.

Процесуально-правовий інститут касаційного провадження у суді передбачає можливість оскарження рішень, ухвал, постановлених су­дом першої інстанції лише у зв’язку з порушенням матеріального чи процесуального закону та які були оскаржені в апеляційному порядку, а також рішень й ухвал суду апеляційної інстанції. Основною функцією касаційного суду є перевірка законності розглянутих справ, в яких суд апеляційної інстанції не усунув істотні порушення закону або сам їх допустив, і забезпечення однакового застосування закону.

Касаційна система перегляду виникла у Франції, а потім була сприйнята багатьма європейськими державами (в деяких країнах вона має назву „ревізійний порядок»). Така система є додатковою гарантією захисту суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів грома­дян, юридичних осіб і держави.

Завдання суду касаційної інстанції полягають в перевірці законності судових рішень, які набрали чинності, та виправленні судових помилок, допущених судами першої та апеляційної інстанцій.

З наведеного випливає, що в Україні діє двоступенева система оска­рження судових рішень, відповідно до якої судові рішення, що не на­брали законної сили, можуть бути переглянуті в апеляційному порядку, а судові рішення, що набрали законної сили, — в касаційному.

У формуванні організаційно-правових засад нового для України ін­ституту касації нині є певні проблеми.

¹ Луспеник Д., Сакара Н. Українська модель касаційного оскарження судових рішень у цивільних справах: проблеми та перспективи удосконалення (спрощення) // Право України.— 2008.— № 7.— С.99 (С.99—106).

Законі України «Про судоустрій» касаційною інстанцією в Україні пови­нен був стати Касаційний Суд України. Проте, протягом 2002-2003 років його створено не було. Згодом своїм рішенням від 11 грудня 2003 року Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Кон­ституції (є неконституційними) положення Закону України «Про судо­устрій» щодо утворення в системі судів загальної юрисдикції Касаційно­го Суду України; складу Касаційного Суду України, його повноважень, повноважень суддів, статусу голови, заступників голови та президії Ка­саційного Суду України. За таких умов касаційною інстанцією в Україні тривалий час була палата в цивільних справах Верховного Суду України.

На сьогодні як результат проведення судової реформи та відповідно до ст. 323 ЦПК України касаційною інстанцією у цивільних справах є Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і криміналь­них справ.

Відмінність апеляції від касації полягає в двох аспектах:

1) апеляція подається на рішення, що не набрали законної сили, а касація — на ті, що набрали законної сили;

2) апеляційна інстанція переглядає рішення з питань факту та права, а касаційна — лише з питань права.

Суть касаційного провадження полягає в тому, що суд касаційної ін­станції за скаргою осіб, які беруть участь у справі, й осіб, які не брали участі в справі, але стосовно яких суд вирішив питання щодо їх прав і обов’язків, перевіряє законність рішень і ухвал суду першої інстанції, їх відповідність нормам матеріального та процесуального права, котрі вже були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, а також рішень і ухвал суду апеляційної інстанції з метою захисту прав, свобод заінтере­сованих громадян, прав і охоронюваних законом інтересів юридичних осіб, держави.

Як і будь-яка інша стадія, перегляд судових рішень, які набрали чинності, має свої специфічні ознаки, що відрізняють її від інших стадій процесу, в тому числі від провадження в суді апеляційної інстанції:

касаційна скарга подається на судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішення й ухвали апеляційного суду, які набрали законної сили;

— подання касаційної скарги обумовлено неправильним застосу­ванням судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права;

— суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, вирішує тільки пи­тання права, тобто юридичний бік справи;

— під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати та (або) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні чи відкинуті ним, ви­рішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими;

— за результатом розгляду справи касаційний суд може направити справу на новий розгляд в суд першої чи апеляційної інстанції, а у пев­них випадках також вирішити її по суті;

— розгляд справи в суді касаційної інстанції здійснюється з додер­жанням загальних засад судочинства.

Перегляд судових рішень у касаційному порядку можливий лише за касаційною скаргою осіб, зазначених у ст. 324 ЦПК України.

Підставами для касаційного перегляду є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо це призвело або могло призвести до неправильного вирі­шення справи (ст. 324 ЦПК).

Предметом розгляду в касаційному порядку є судові рішення, які набрали чинності за умови, що були предметом розгляду суду апеля­ційної інстанції, а також рішення та ухвали апеляційного суду.

Право на оскарження судових рішень у касаційному порядку не за­лежить від ціни і підстави позову (заяви), від розміру суми, належної до стягнення відповідно до рішення місцевого чи апеляційного суду.

Прийняті судом касаційної інстанції рішення або ухвали оскаржен­ню не підлягають.

25.2.