Стадії наказного провадження

Стадії наказного провадження - це сукупність проце­суальних дій, здійснюваних у порядку, визначеному цивільним процесуальним законодавством, і спрямованих на досягнення самостійної найближчої мети у межах загальної мети наказно­го провадження.

Особливості стадій наказного провадження виявляють­ся у тому, що вони:

1) мають скорочений строк спливу;

2) характеризуються спрощеним порядком: кожна стадія складається з невеликої кількості процесуальних дій;

3) процесуальні дії у стадіях наказного провадження не протоколюються;

4) у наказному провадженні відсутні стадії, притаманні іншим видам цивільного судочинства (судовий розгляд, апеля­ційне оскарження тощо);

5) наказне провадження характеризується особливою ста­дією скасування судового наказу суддею, який його виніс.

У процедурі наказного провадження необхідно виокреми­ти такі три стадії:

1) відкриття наказного провадження;

2) видача судового наказу;

3) скасування судового наказу.

Відкриття наказного провадження. У порядку наказного провадження можуть бути захищені не будь-які права, свободи та інтереси заявника, а лише ті, що встановлені законодавцем, за якими може бути видано судовий наказ. Такі вимоги називаються об'єктивними умовами або підставами для видачі судового нака­зу. Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦПК України об ’єктивною умовою для видачі судового наказу є заявлення однієї з таких вимог:

1) про стягнення нарахованої, але невиплаченої працівни­кові суми заробітної плати;

2) про компенсацію витрат на здійснення розшуку відпові­дача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;

3) про стягнення заборгованості за оплату житлово- комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телеба­чення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості;

4) про присудження аліментів на дитину в розмірі тридця­ти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із установленням чи оспорю­ванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення ін­ших заінтересованих осіб;

5) про повернення вартості товару неналежної якості, як­що є рішення суду, яке набрало законну силу, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів.

Суб’єктами, що мають право ініціювання відкриття справи про видачу судового наказу, є:

1) особа, якій належить право вимоги згідно зі ст. 96 ЦПК України, тобто заявник - кредитор за зобов'язанням, працівник тощо. Водночас можлива активна співучасть на стороні заявни­ка, зокрема кілька кредиторів можуть звертатися за видачею су­дового наказу в разі, якщо вони пов'язані з боржником єдиним матеріальним правовідношенням. Співучасть можлива й на сто­роні боржника;

2) від імені та в інтересах заявника може виступати його представник, який подає заяву про видачу судового наказу. У таких випадках до заяви має бути доданий документ, що пос­відчує повноваження представника.

Спірне питання щодо участі у наказному провадженні прокурора, органів державної влади, органів місцевого самовря­дування як суб'єктів, що можуть ініціювати наказне проваджен­ня. Слід зважати, що і прокурор, і органи державної влади та

місцевого самоврядування можуть звертатися до суду лише «у випадках, встановлених законом», як це зазначено у ст. 45 ЦПК України.

Для відкриття наказного провадження кредитор-заявник має подати до суду письмову заяву про видачу судового наказу з її копіями та копіями доданих до неї документів, що підтвер­джують вимоги кредитора, відповідно до кількості боржників. Подання заяви про видачу судового наказу здійснюється до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встанов­леними ЦПК України.

За виявлення порушення правил про підсудність під час звернення із заявою про видачу судового наказу суд за аналогією з п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України може відмовити у прийнятті цієї заяви і повернути її заявникові, про що постановляє відпо­відну ухвалу. Таку ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Заява про видачу судового наказу подається особисто заявником (його представником) до суду першої інстанції, де вона реєструється, оформляється і передається судді в порядку черговості або надсилається поштою.

Заява про видачу судового наказу має бути подана у пись­мовій формі.

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) ім'я (найменування) заявника та боржника, а також ім'я (найменування) представника заявника, якщо заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, тобто у заяві про видачу судового наказу необхідно зазначити основні дані, що ідентифікують зазначених осіб;

3) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;

4) перелік документів, що додаються до заяви.

До заяви про видачу судового наказу необхідно додати до­кументи, які доводять обґрунтованість і безспірність вимог заяв­ника. Заява підписується заявником або його представником і подається з її копіями та копіями доданих до неї документів відповідно до кількості боржників (ч. 3 ст. 98 ЦПК України); а у разі подання заяви про видачу судового наказу представни-

ком - документ, який посвідчує його повноваження (ч. 4 ст. 98 ЦПК України).

У заяві про видачу судового наказу має бути зазначена дата її подання до суду.

Також до цієї заяви додаються документи, що підтвер­джують сплату судового збору (ч. 1 ст. 99 ЦПК України).

До неналежно оформленої заяви про видачу судового на­казу застосовуються положення ст. 121 ЦПК України. Тобто суддя, встановивши, що заяву про видачу судового наказу пода­но без додержання вимог, викладених у ст. 98 ЦПК України, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазнача­ються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для усунення недоліків заяви та сплати судового збору.

Якщо заявник, відповідно до ухвали суду, у встанов­лений строк виконає вимоги закону щодо належного оформ­лення заяви та сплати судового збору, заява про видачу судового наказу вважається поданою в день первісного її по­дання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повер­тається заявникові. Про повернення заяви заявникові суддя постановляє ухвалу, яка відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 293 ЦПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Окрім повернення заявнику неналежно оформленої заяви, заява про видачу судового наказу повертається заявникові також у випадках:

1) до моменту відкриття наказного провадження надійшло звернення заявника про повернення заяви про видачу судового наказу;

2) заяву подано недієздатною особою;

3) заяву від імені позивача подано особою, яка не має пов­новажень на ведення справи;

4) справа не підсудна цьому суду.

Правовими наслідками повернення заяви про видачу судо­вого наказу є можливість повторного звернення із заявою до суду, якщо зникнуть обставини, що стали підставою для повер­нення заяви. Про повернення заяви про видачу судового наказу

суддя виносить ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційній інстанції (п. 3 ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

За подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі та порядку, встановленому у ЗУ «Про су­довий збір». У ч. 2 ст. 99 ЦПК України зазначається, що у разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягу- вачу не повертається. У разі пред’явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судо­вого збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 ЦПК України суддя відмов­ляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу у разі, якщо:

1) заявлено вимогу, не передбачену ст. 96 ЦПК України;

2) із заяви і поданих документів убачається спір про право;

3) є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Відмова від позову не позбавляє другу сторону права пред’явити такий же позов до особи, яка відмовилась від позову;

4) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

5) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився неможливим;

6) після смерті фізичної особи, а також у зв’язку з припи­ненням юридичної особи, які є однією зі сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництво.

Зазначений перелік підстав для відмови у прийнятті заяви вичерпно.

Правовими наслідками відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу є неможливість повторного звернення заявника з такою ж заявою в порядку наказного провадження, що не виключає його звернення з тими ж вимогами у позовному порядку.

Рішення судді про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу оформляється ухвалою, яка може бути оскарже­на у апеляційному порядку (п. 1 ч. 1 ст. 293 ЦПК України). Ухвала про відмову у прийнятті заяви про видачу судового нака­зу має бути обґрунтованою і в ній потрібно зазначити конкретну підставу для такої відмови, передбачену ЦПК України.

У разі, якщо апеляційний суд відхилить апеляційну скаргу і залишить вказану ухвалу без змін (п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК Украї­ни), ухвала суду першої інстанції про повернення заяви та ухвала апеляційного суду про відхилення апеляційної скарги та зали­шення ухвали суду першої інстанції без змін може бути оскар­жена у касаційному порядку (ч. 1 ст. 324 ЦПК України).

Якщо в заяві про видачу судового наказу є вимоги, части­на з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті заяви про вида­чу судового наказу лише в частині цих вимог. Якщо заявлені ви­моги взаємопов’язані й окремий їх розгляд неможливий, то суд відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Якщо боржником у заяві про видачу судового наказу, що­до якої відсутні підстави для її повернення чи відмови у видачі судового наказу, вказана фізична особа, яка не має статусу підп­риємця, суддя не пізніше двох днів із дня надходження такої заяви звертається до відповідного органу реєстрації місця пере­бування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце про­живання фізичної особи-боржника.

Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи-боржника має бути надана впродовж трьох днів із момен­ту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання (перебування) особи відповідного звернення суду.

Якщо за результатами розгляду отриманої судом інформа­ції про зареєстроване у встановленому законом порядку місце

проживання (перебування) фізичної особи-боржника буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не під­судна цьому суду, суд повертає стягувачу заяву про видачу судового наказу.

Якщо отримана судом інформація не дає змоги встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце прожи­вання (перебування) фізичної особи-боржника, суд відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Питання про відкриття наказного провадження або відмо­ву у прийнятті заяви про видачу судового наказу суддя вирішує не пізніше наступного дня з дня надходження заяви до суду, за­кінчення строку, встановленого для усунення недоліків заяви про видачу судового наказу та не пізніше наступного дня після отримання судом інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи-боржника.

Про відкриття наказного провадження суддя постановляє ухвалу.

Видача судового наказу. У разі відкриття наказного про­вадження суд повинен видати судовий наказ по суті заявлених вимог.

Відповідно до ст. 102 ЦПК України судовий наказ ви­дається судом у триденний строк з моменту постановлення ухвали про відкриття наказного провадження.

Процедура видачі судового наказу здійснюється у спроще­ному порядку:

- не відбувається судове засідання;

- заявник і боржник не викликаються у судове засідання;

- не заслуховуються їхні пояснення;

- доказами можуть бути лише певні документи.

Розгляд питання про видачу судового наказу здійснюється суддею одноособово (ч. 1 ст. 18 ЦПК України).

Судовий наказ є особливим видом судових рішень.

Судовий наказ видається за наявними у справі матеріала­ми у письмовій формі згідно з вимогами, передбаченими поло­женнями ст. 103 ЦПК України. У судовому наказі зазначається:

1) дата видачі наказу;

2) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який видав судовий наказ;

3) ім'я (найменування) стягувача і боржника, їх місце проживання або місцезнаходження;

4) посилання на закон, на підставі якого підлягають задо­воленню заявлені вимоги;

5) сума грошових коштів, які підлягають стягненню, а та­кож рахунок боржника (юридичної особи) в установі банку, з якого повинні бути стягнуті грошові кошти, якщо такий пові­домлений заявником;

6) сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника;

7) дата набрання судовим наказом законної сили та строк пред’явлення судового наказу до виконання;

8) відомості про порядок та строки подання заяви про ска­сування судового наказу.

За своїм значенням юридичною силою та наслідками су­довий наказ має певні аналогічні ознаки зі звичайним рішенням суду, зокрема:

1) судовий наказ - один із видів судових рішень у цивіль­них справах;

2) судовий наказ - правозастосовний акт судової влади, обов’язковий для всіх органів державної влади і органів місцево­го самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб і громадян та підлягає виконанню на всій те­риторії України;

3) судовий наказ - правозастосовний акт захисту цивіль­них прав;

4) судовий наказ - процесуальний документ, оскільки процесуальне законодавство передбачає вимоги щодо його про­цесуально-документального оформлення.

Однак, якщо порівнювати судовий наказ із судовим рі­шенням, можна виокремити низку суттєвих відмінностей, зва­жаючи на такі критерії:

1. За характером заявлених вимог. Судове рішення ухва­люється у будь-якій цивільній справі позовного або окремого провадження, у ньому викладається владна правозастосовна

позиція суду з будь-якої заявленої позивачем вимоги, яка ґрун­тується на положеннях процесуального закону. У наказному провадженні вирішується обмежене законом коло вимог, перед­бачених ст. 96 ЦПК України, що означає неможливість видачі судового наказу в усіх інших випадках.

2. За процесуальною формою розгляду. Судове рішення ухвалюється судом як результат змагальної форми процесу, з дотриманням принципів гласності та відкритості судового розгляду, де кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Судовий наказ видається без судового засідання, тобто без розгляду справи по суті, без виклику стягувача та боржника та на підставі письмових документів.

3. За правовим механізмом дослідження доказів. Судове рішення ухвалюється після судового засідання, де сторони та інші особи, які беруть участь у справі, відповідно до принципу диспозитивності розпоряджалися своїми процесуальними права­ми, в якому надавалися та досліджувалися докази, особи, які бе­руть участь у справі, виступали в судових дебатах, здійснювало­ся повне фіксування судового засідання. Судовий наказ видаєть­ся на підставі ознайомлення судді з наданими документами.

4. За ознакою обґрунтованості. Судове рішення має бути мотивованим. Зокрема в мотивувальній частині судового рішен­ня зазначаються обставини, встановлені судом, і правовідносини, визначені відповідно до них; мотиви, з яких суд вважає встанов­леною наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення; бере до уваги або відхиляє докази; за­стосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; визначає, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи, інте­реси, за захистом яких особа звернулася до суду. Судовий наказ унаслідок своєї юридичної природи, на відміну від мотивуваль­ної частини судового рішення, має частину, у якій окреслена мо­дель поведінки боржника, тобто зобов’язання виконати певні дії.

5. За порядком ухвалення. Рішення суду ухвалюється, оформляється і підписується в нарадчій кімнаті та проголо­шується прилюдно, водночас головуючий роз’яснює зміст рі­шення, порядок і строк його оскарження. Щодо видачі судового

наказу простежується спрощена процедура. Однак базові та ос­новні принципи правосуддя, які застосовуються у позовному провадженні, повинні забезпечуватись і під час постановлення судового наказу.

6. За часом набрання законної сили. Рішення суду набирає законної сили після завершення строку подання апеляційної ска­рги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Судовий наказ на­бирає законної сили впродовж трьох днів у разі ненадходження заяви від боржника після закінчення строку на її подання та за наявності даних про отримання боржником копії наказу, після чого суд видає його стягувачеві для пред’явлення до виконання.

7. За юридичною силою. Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити рішення. Це належить до повноважень суду вищої інстанції та лише в разі оскарження рішення. Судовий наказ, навпаки, може бути скасований судом, що його видав, за заявою боржника в разі заперечення проти вимог стягувача, про що судом поста­новляється ухвала.

8. За порядком оскарження. Судове рішення може бути оскаржене з підстав та в порядку, передбаченому законом. Судо­вий наказ може лише оспорюватися, після чого він підлягає обов’язковому скасуванню, про що судом постановляється ухва­ла. В ухвалі про скасування судового наказу суд одночасно роз’яснює, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розгля­нуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред’явлення позову.

9. За змістом. Якщо розглядати судове рішення як проце­суальний документ, то воно складається із вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин. Судовий наказ склада­ється лише зі вступної та резолютивної частин.

10. За суб’єктним складом. Термінологія щодо стягу­вача і боржника як сторін наказного провадження була запози­чена з виконавчого провадження, де ст. 8 ЗУ «Про виконавче провадження» визначає стягувача як фізичну або юридичну особу, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ, а боржника - як фізичну або юридичну особу, яка зобов’язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно,

виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх учинення.

11. За зверненням до виконання. На підставі судового рі­шення, що набрало законної сили (за винятком випадків негай­ного виконання рішення), видається виконавчий лист, що є ви­конавчим документом. Судовий наказ є виконавчим документом, тому отримання будь-яких інших документів у суді після його видачі не потрібно.

Судовий наказ складається і підписується суддею у двох примірниках, один із яких залишається у справі, а другий скріп­люється печаткою суду і видається стягувачу після набрання ним законної сили. Для боржника виготовляється копія судового наказу.

Після видачі судового наказу його копія невідкладно над­силається боржникові рекомендованим листом із повідомленням, із яким боржник отримує й копію заяви стягувача з копіями до­даних до неї документів.

Водночас боржникові письмово роз'яснюється його право на подання заяви про скасування судового наказу в разі, коли боржник не погоджується з вимогами стягувача, впродовж деся­ти днів із дня отримання копії судового наказу.

Днем отримання боржником копії судового наказу є дата, зазначена у поштовому повідомленні про вручення. Якщо борж­ник відмовляється від отримання копії судового наказу або від­сутній за вказаною адресою, днем отримання боржником копії судового наказу є день проставлення у поштовому повідомленні позначки про відмову боржника отримати копію судового наказу чи позначки про відсутність боржника за вказаною адресою.

Судовий наказ видається судом стягувачеві після набрання ним законної сили, що здійснюється за дотримання певних, установлених законом вимог. Якщо від боржника впродовж трьох днів після завершення строку на подання заяви про скасу­вання судового наказу не надійшла відповідна заява, суд переві­ряє, чи була отримана боржником копія судового наказу, тобто встановлює, чи надійшла до суду розписка про одержання копії судового наказу боржником з позначкою про дату її вручення. Якщо у справі є відповідні дані, суд видає судовий наказ стягу­вачеві для пред'явлення до виконання.

Що стосується процедури видачі судового наказу стягува- чеві, доцільно застосовувати положення ст. 222 ЦПК України. Оскільки присутність стягувача під час видачі судового наказу не передбачена ЦПК України, копії повного судового рішення над­силаються судом рекомендованим листом із повідомленням про вручення впродовж двох днів із дня його складання або за його зверненням вручаються йому під розписку безпосередньо в суді.

У ЦПК України не зазначено, що судовий наказ може на­правлятись судом безпосередньо державному виконавцеві, але у правозастосовній діяльності не повинно бути для цього пере­шкод. Відтак, якщо стягувач просить суд про передачу судового наказу державному виконавцеві у зв'язку з тим, що з поважних причин він не може його отримати особисто для пред'явлення до виконання, суд може направити судовий наказ на виконання за аналогією, як направляє виконавчий лист.

Судовий наказ має силу виконавчого документа, стягнення за ним здійснюється в порядку, передбаченому для виконання судових рішень, тобто всі загальні правила виконавчого прова­дження, передбачені ЗУ «Про виконавче провадження», повинні діяти і щодо виконання судового наказу.

Судовий наказ, як й інші судові акти, що набрали чин­ності, відповідно до ст. 14 ЦПК України обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВР України, - і за її межами.

Скасування судового наказу. Цивільне процесуальне за­конодавство встановлює спрощену процедуру його скасування. Скасувати судовий наказ може лише суд, який його видав, і тіль­ки за заявою боржника.

Скасування судового наказу є останнім, третім етапом на­казного провадження. Якщо боржник не згоден із пред'явленими вимогами, він повинен подати заяву про скасування судового на­казу впродовж десяти днів після отримання копії судового нака­зу. Заява боржника про скасування судового наказу, подана після завершення зазначеного строку, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для понов­лення строку для подання цієї заяви. Якщо суд зробив висновок про поновлення строку на подання заяви про скасування судово­го наказу, який набрав законну силу, в ухвалі про прийняття та­кої заяви до розгляду суд має вирішити питання про зупинення виконання судового наказу.

Заява боржника про скасування судового наказу має відпо­відати вимогам, передбаченим у ст. 105 ЦПК України. Така заява подається в суд у письмовій формі й у ній має бути зазначено:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) ім'я (найменування) стягувача та боржника, а також ім'я (найменування) представника боржника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження;

3) наказ, що оспорюється;

4) посилання на обставини, які свідчать про повну або час­ткову необґрунтованість вимог стягувача;

5) посилання на докази, якими боржник обґрунтовує свої заперечення проти вимог стягувача;

6) перелік документів, що додаються до заяви.

Якщо така заява подається представником, він повинен її підписати та додати до неї документ, який підтверджує його повноваження. До заяви про скасування судового наказу необ­хідно додати її копії та копії доданих до неї документів відповід­но до кількості стягувачів.

Заява про скасування судового наказу реєструється у день її надходження до суду в автоматизованій системі документо­обігу суду, та не пізніше наступного дня передається визна­ченому судді. До неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу застосовуються положення ст. 121 ЦПК України (залишення заяви без руху, повернення заяви).

Про залишення заяви про скасування судового наказу без розгляду чи про прийняття такої заяви до розгляду суд постанов­ляє ухвалу. Питання про прийняття заяви про скасування судо­вого наказу до розгляду суд вирішує не пізніше наступного дня після її передачі визначеному судді.

Копія ухвали про прийняття заяви про скасування судово­го наказу до розгляду не пізніше наступного дня з дня її поста­новлення надсилається стягувачу та боржнику.

Із копією ухвали стягувачу та боржнику надсилається по­відомлення про час і місце розгляду заяви про скасування судо­вого наказу, а стягувачу надсилається також копія такої заяви та доданих до неї документів.

Заява про скасування судового наказу розглядається судом упродовж десяти днів із дня постановлення ухвали про прийнят­тя такої заяви до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Неявка осіб, належно повідомлених про час і місце роз­гляду заяви про скасування судового наказу, не перешкоджає розгляду такої заяви. Головуючий відкриває судове засідання і з'ясовує, хто із викликаних осіб з'явився, встановлює їх особу, перевіряє повноваження представників, після чого повідомляє зміст заяви про скасування судового наказу і з'ясовує думку осіб, які беруть участь у розгляді такої заяви.

За результатами розгляду заяви про скасування судового наказу суд має право:

1) залишити заяву про скасування судового наказу без задоволення;

2) скасувати судовий наказ і роз'яснити, що заявлені стягу­вачем вимоги можуть бути розглянуті у позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову;

3) змінити судовий наказ.

Про залишення заяви про скасування судового наказу без задоволення та про скасування судового наказу суд постановляє ухвалу, а в разі зміни судового наказу видає судовий наказ.

Змінений судовий наказ чи судовий наказ, щодо якого суд прийняв ухвалу про залишення заяви про його скасування без задоволення, можуть бути оскаржені в апеляційному поряд­ку, встановленому у ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 ЦПК України, якщо суд за результатами розгляду заяви про скасування судового наказу прийняв ухвалу про залишення такої заяви без задоволення або змінив судовий наказ, то судовий наказ чи змінений судовий наказ набирає законну силу після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судовий наказ чи зміне­ний судовий наказ, якщо його не скасовано, набирає законну си­лу після розгляду справи апеляційним судом.

Запитання для самоконтролю

1. Що розуміють під судовим наказом?

2. Які особливості наказного провадження?

3. Який зміст заяви про видачу судового наказу?

4. Які документи додаються до заяви про видачу судового наказу?

5. Чим судовий наказ відрізняється від рішення суду першої інстанції?

6. Упродовж якого часу судовий наказ набирає законну силу?

7. Який порядок скасування судового наказу?

Тести для самоконтролю

1. Який процесуальний документ постановлює суд у разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу?

а) постанову;

б) ухвалу;

в) протокол;

г) судовий наказ.

2. У ЦПК України передбачено таку вичерпну кількість випадків, в яких може бути видано судовий наказ:

а) три;

б) не дано вичерпний перелік;

в) чотири;

г) два;

ґ) п’ять.

3. Особи, які беруть участь у наказному провадженні, це:

а) стягувач, боржник;

б) позивач, відповідач;

в) заявник, зацікавлені особи;

г) заявник, зацікавленів особи, держава.

4. Заява боржника про скасування судового наказу, пода­на в установлений строк, розглядається судом протягом:

а) трьох днів з дня її надходження;

б) п’яти днів з дня її надходження;

в) десяти днів з дня постановления ухвали про прийняття заяви до розгляду;

г) не більше місяця з дня її надходження.

5. Суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо:

а) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг;

б) із заяви вбачається спір про право;

в) заявлено вимогу про стягнення нарахованої але не випла­ченої заробітної плати;

г) заявлено вимогу про компенсацію витрат на розшук боржника.

6. Яким процесуальним документом порушуються справи наказного провадження?

а) заявою;

б) протестом прокурора;

в) поданням громадської організації;

г) позовною заявою.

7. Заява про видачу судового наказу розглядається судом впродовж:

а) 3 днів;

б) 1 місяця;

в) 10 днів;

г) 2 місяців.

8. За результатами розгляду цивільної справи у наказнову провадженні суд виносить:

а) ухвалу;

б) рішення суду;

в) постанову;

г) судовий наказ.

9. В яких випадках постановляється ухвала про скасу­вання наказу?

а) у разі подачі боржником заяви про скасування наказу з до­даними до нею письмовими доказами, що спростовують заявлені заявником вимоги;

б) у разі прийняття апеляційним судом ухвали про скасуван­ня судового наказу;

в) у разі прийняття апеляційним судом рішення про скасу­вання судового наказу;

г) у всіх випадках подання боржником заяви про скасування судового наказу;

ґ) на вимогу вищого суду.

10. Протягом якого строку суд зобов’язаний надіслати копію наказу боржникові рекомендованим листом із пові­домленням?

а) негайно після видачі судового наказу;

б) протягом трьох днів після його постановления;

в) не пізніше наступного дня після видачі судового наказу;

г) протягом десяти днів після його постановлення.

Задачі для самоконтролю

Задача 1. До Галицького районного суду м. Львова звернула­ся М. Карпан із заявою про видачу судового наказу про стягнення з М. Кізим аліментів на 3-річну дитину у розмірі 3 тис. грн на підс­таві договору про сплату аліментів на дитину. Оскільки місце про­живання М. Кізим невідоме, у заяві було вказано його останнє ві­доме місце проживання. Галицький районний суд м. Львова відмо­вив у видачі судового наказу у зв’язку з неможливістю надіслання копії судового наказу та з’ясування позиції стягувача. Тому справа повинна розглядатися, на думку суду, у позовному провадженні.

Чи є підстави для відмови у прийнятті заяви про видачу су­дового наказу?

Чи підлягає апеляційному оскарженню ухвала про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу?

Задача 2. Л. Совик звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої неналежною якістю купленої ним кави. Свою вимогу він обґрунтовував набранням законної сили рішенням суду у справі за позовом Львівського обласного управління захисту прав споживачів до фірми АТ «Нептун» і декількох торгівельних організацій про визнання їх дій щодо продажу кави неналежної якості протиправ­ними щодо невизначеного кола споживачів і припинення таких дій.

Чи є підстави для видачі судового наказу?

З яких підстав суд може постановити ухвалу про відмову у видачі судового наказу?

Задача 3. В. І. Нестеренко (боржник) звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу. Заяву він написав у до­вільній формі. Суддя залишив її без руху на підставі ст. 121 ЦПК та зазначив, що заяву слід написати згідно з вимогами ЦПК.

Як може усунути такі недоліки В. І. Нестеренко, якщо зміст заяви про скасування судового наказу у ЦПК не передбачено?

Задача 4. Після видачі судового наказу до суду звернувся стягувач з проханням скасувати судовий наказ, який був виданий на підставі вимоги про виплату нарахованої, але не виплаченої зарпла­ти. Своє звернення він мотивував тим, що на роботі його попроси­ли підписати відомість про те, що він отримав зарплату, оскільки діяльність підприємства перевіряється прокуратурою, та пообіцяли, що за покращення фінансового стану підприємства вони виплатять йому зарплату у подвійному розмірі. Суд відмовив стягувачеві у прийнятті заяви про скасування судового наказу.

Чи правомірні дії суду?

Задача 5. Суддею районного суду м. Києва було видано су­довий наказ. Копію судового наказу у передбачені ЦПК строки була надіслано боржникові рекомендованим листом з повідомленням. Проте повідомлення про отримання боржником копії судового нака­зу не повернулося до суду. Не надійшла до суду заява боржника про скасування судового наказу. Пройшло майже 20 днів, стягувач на­полягав на видачі йому судового наказу для пред’явлення його до виконання. Суд видав судовий наказ.

Чи правомірні дії суду. Які дії суду, якщо заява про скасуван­ня судового наказу надійде з пропуском строку на звернення з та­кою заявою?

Рекомендована література

1. Бичкова С. С. Можливість участі в наказному провадженні ін­ших учасників цивільного процесу / С. С. Бичкова // Науковий вісник КНУВС. - 2009. - № 6. - С. 51-59.

2. Грабар Н. Особливості наказного провадження як спрощеної правової процедури / Н. Грабар // Право України. - 2011. - № 4. - С. 169.

3. Дубчак Л. С. Наказне та окреме провадження в цивільному су­дочинстві України: навч. посібник / Л. С. Дубчак. - К.: Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2010. - 137 с.

4. Логінова С. Наказне провадження у цивільному судочинстві України / С. Логінова // Право України. - 2006. - № 7. - С. 76-79.

5. Пасенюк О. Судовий наказ як засіб посилення судового контро­лю за виконанням постанови адміністративних судів / О. Пасенюк // Право України. - 2010. - № 5. - С. 40.

6. Пертов Є. В. Наказне провадження: сучасний стан та перспекти­ви розвитку / Є. В. Петров // Порівняльно-аналітичне право. - 2014. - № 2. - С. 123-126.

7. Сеник С. Особливості наказного провадження / С. Сеник // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 6. - С. 35-38.

8. Сеник С. Поняття та характерні ознаки наказного провадження / С. Сеник // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2010. - № 51. - С. 218-222.

9. Шабалін А. Особливості становлення та розвитку інституту наказного провадження в європейському процесуальному праві / А. Шаба­лін // Право України. - 2010. - № 12. - С. 276.

10. Шабалін А. В. Історія розвитку наказного провадження у ци­вільному процесі України / А. В. Шабалін // Держава і право. - 2008. - № 40. - С. 329-334.

11. Шабалін А. В. Стадії наказного провадження: поняття, класи­фікація та характеристика / А. В. Шабалін // Держава і право. - 2008. - № 42. - С. 391-395.

Перелік нормативно-правових актів

і судової практики

1. Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 р. (станом на 6 червня 2015 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/606-14

2. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 р. (станом на 28 серпня 2015 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80

3. Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів: Указ Президента України від 10 травня 2006 р. № 361 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/361/2006

4. Про узагальнення судової практики розгляду судами скарг на

рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі: Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2011 р. № 16 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sc.gov.ua/ua/

postanovi_za_2011_rik

5. Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного прова­дження: Постанова Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 р. № 14 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sc.gov.ua/ua/postanovi_za_2011_rik