Поняття і сутність окремого провадження

Розділ 4 ЦПК України присвячено правовому регулюван­ню такого виду непозовного провадження, як окреме прова­дження. Правова природа справ окремого провадження у теорії процесуального права визначається по-різному.

Окреме провадження - це самостійний вид цивільного су­дочинства, у якому суд під час розгляду безспірних справ уста­новлює юридичні факти або обставини з метою захисту охоро- нюваних законом прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.

Розділ 4 ЦПК України охоплює дванадцять глав. У поряд­ку окремого провадження суд розглядає і вирішує справи про:

- обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, ви­знання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (глава 2);

- надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатно­сті (глава 3);

- визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголо­шення її померлою (глава 4);

- усиновлення (глава 5);

- установлення фактів, що мають юридичне значення (глава 6);

- відновлення прав на втрачені цінні папери на пред 'явника та векселі (глава 7);

- передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну влас­ність (глава 8);

- визнання спадщини відумерлою (глава 9);

- надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку (глава 10);

- примусову госпіталізація до протитуберкульозного за­кладу (глава 11);

- розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб (глава 12).

У порядку окремого провадження розглядаються також справи:

- про надання права на шлюб (ч.

- за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього за­суджений до позбавлення волі (ч. 3 ст. 234 ЦПК України);

- про встановлення режиму окремого проживання за зая­вою подружжя (ч. 3 ст. 234 ЦПК України). За заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно. Режим окремого проживання припиняється у разі поно­влення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя (ч. 3 ст. 234 ЦПК України).

Кожна із перелічених категорій справ має певні особливо­сті, але для них характерні спільні ознаки:

1) у порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне;

2) мета судового розгляду - встановлення наявності або відсутності факту;

3) факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення;

4) факт повинен мати безспірний характер. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (ч. 6 ст. 235 ЦПК України);

5) закон здебільшого точно встановлює коло осіб, які мо­жуть порушити справу (ст.ст. 237, 260, 269, 274 ЦПК України);

6) справи окремого провадження розглядаються судом за участю заявника, заінтересованих осіб (справи порушуються заявою, а тому - немає позовної заяви, немає і позову; немає сторін, тому що не вирішується спір про право, а є заявники, заінтересовані особи);

7) немає окремих інститутів і категорій, властивих позов­ному провадженню (співучасті, зустрічного позову, забезпечення позову, мирової угоди, третіх осіб тощо).

За загальним правилом всі справи окремого провадження розглядаються суддею одноособово.

Що стосується справ про обмеження цивільної дієздат­ності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи безвісно відсутною чи оголошення її померлою, усиновлення, надання особі психіатричної допомоги в примусо­вому порядку, примусову госпіталізацію до протитуберкульоз­ного закладу, то вони розглядаються судом у складі одного судді та двох народних засідателів.

Судові рішення у справах окремого провадження не підля­гають примусовому виконанню. Вони є підставою для оформ­лення майнових або особистих немайнових прав громадян.

Отож, окреме провадження - це один із трьох видів прова­джень у суді першої інстанції, де розглядається визначене судом коло справ, загальною рисою яких є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану.

2.