ГЛАВА 10. СПРОЩЕНІ ПРОВАДЖЕННЯ. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ

ПЛАН

1. Спрощене позовне провадження

2. Наказне провадження

3. Заочний розгляд справи

4. Забезпечення позову

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирі­шення справи, зокрема, це:

1) малозначні справи — це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а також

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, крім справ, які підля­гають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) що виникають з трудових відносин^[71]; або

4) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд;

5) будьякі інші справи, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій статті 275.

Умови, які враховує суд враховує при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження:

1) ціну позову^[72];

2) значення справи для сторін^[73];

3) обраний позивачем спосіб захисту;

4) категорію та складність справи;

5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо;

6) кількість сторін та інших учасників справи;

7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розгляну­ті справи у спорах:

1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення алі­ментів та поділ майна подружжя;

2) щодо спадкування;

3) щодо приватизації державного житлового фонду;

4) щодо визнання необгрунтованими активів та їх витребування;

5) в яких ціна позову перевищує п’ятсот розмірів прожиткового міні­муму для працездатних осіб;

6) інші вимоги, об’єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 15 цієї частини.

Суд відмовляє у розгляді справи за правилами спрощеного позовно­го провадження або постановляє ухвалу про розгляд справи за прави­лами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову відповідна справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Строк розгляду справи у порядку спрощеного позовного проваджен­ня — розумний, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття прова­дження у справі.

Варто зважати на те, що згідно з практикою ЄСПЛ до розумного строку розгляду справи включається період із моменту надходження до суду заяви і до моменту закінчення виконання рішення суду, про що зазначено в ба­гатьох його рішеннях, зокрема у справі Ромашов проти України від 27 лип­ня 2004 р.^[74], у справі Дубенко проти України від 11 січня 2005 р.^[75] та ін.

Порядок вирішення питання та розгляду справи в спрощеному позовному провадженні:

1. Подання клопотання позивача про розгляд справи в порядку спро­щеного позовного провадження у письмовій формі одночасно з подан­ням позовної заяви або може міститися у ній.

2. Вирішення судом питання про розгляд справи в порядку спрощено­го позовного провадження, за результатами якого суд може:

• задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для по­дання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або

• відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за пра­вилами загального позовного провадження^[76].

3. Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із за­переченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про:

1) залишення заяви відповідача без задоволення;

2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

4. Якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного по­зовного провадження, але в подальшому постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі^[77]. У такому випад­ку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

5. Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здій­снюється судом за правилами, встановленими ЦПК для розгляду спра­ви в порядку загального позовного провадження, з особливостями, зокрема:

• розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження почи­нається з відкриття першого судового засідання або через трид­цять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться;

• якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного про­вадження відповідно до ЦПК судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до ЦПК обме­жений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі;

• перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридця­ти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) запе­речення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин;

• суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного прова­дження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріа­лами, за відсутності клопотання будьякої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (ви­кликом) сторін;

• при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд до­сліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи — також заслуховує їх усні пояснення та пока­зання свідків.

6. Ухвалення рішення суду відбувається відповідно до загальних положень.

Оскарження рішень, що були ухвалені в спрощеному позовному прова­дженні, теж відбувається з певними особливостями. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожитко­вого мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгля­ду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи^[78].

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Підстави для звернення до суду в порядку наказного провадження:

1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час за­тримки розрахунку;

2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;

3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово- комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, на­рахованих заявником на суму заборгованості;

4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дити­ну — однієї чверті, на двох дітей — однієї третини, на трьох і більше ді­тей — половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюван­ням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заін­тересованих осіб;

5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій гро­шовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення ін­ших заінтересованих осіб;

6) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якос­ті, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизна- ченого кола споживачів;

7) заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи — підпри­ємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про на­дання житловокомунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів про­житкового мінімуму для працездатних осіб.

Слід звернути увагу, що особа має право звернутися до суду з зазна­ченими вище вимогами в наказному або в спрощеному позовному прова­дженні на свій вибір. Це залежить від того, чи відсутній спір в справі між заявником і іншої стороною або про його наявність заявнику невідомо^[79].

Зміст заяви про видачу судового наказу:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнахо­дження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і ор­ганізацій України заявника та боржника, реєстраційний номер обліко­вої картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб — громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника;

3) ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження;

4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;

5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

А також додатки до заяви:

1) документ, що підтверджує сплату судового збору;

2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо за­ява підписана представником заявника;

3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електро­нній) формі, за яким пред’явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;

4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Форми подачі такої заяви можуть бути проста письмова або електронна.

Порядок наказного провадження у справі:

1. Подання заяви про видачу судового наказу, її реєстрація в суді та призначення судді.

2. Заявник має право відкликати заяву про видачу судового наказу до її розгляду судом.

3. Перевірка місцезнаходження боржника з метою визначення підсуд­ності, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в елек­тронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, для чого суддя не пізніше наступного дня з дня отримання заяви про видачу судового наказу перевіряє зазначене у заяві місцезнаходження боржни­ка за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридич­них осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, а також у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фі­зична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про вида­чу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіцій­ну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фі­зичної особи — боржника.

4. Розгляд заяви судом, за результатами якого суд може:

• відмовити у видачі судового наказу шляхом постановлення ухвали, якщо:

1) заява подана з порушеннями вимог щодо форми та змісту заяви;

2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

3) заявлено вимогу, підставу для якої не передбачено ЦПК (див. вище);

4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 (під­стави для відмови відкриття провадження у справі);

5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред’явлення позову в суд за такою вимогою;

6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ;

7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, перед­бачених вище;

8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права гро­шової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу;

9) заяву подано з порушенням правил підсудності;

10) у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в час­тині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов’язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу;

11) у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості вста­новити зареєстроване у встановленому законом порядку місце прожи­вання (перебування) фізичної особи — боржника;

12) якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника — юридичної особи або фізичної особи — підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу ра­зом з доданими до неї документами за підсудністю;

13) вимогі, викладені в заяві, не законні або не обгрунтовані;

• видати судовий наказ впродовж п’яти днів з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, — протягом п’яти днів з дня отриман­ня судом інформації про зареєстроване у встановленому законом по­рядку місце проживання (перебування) фізичної особи — боржника, без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.

5. Надсилання копій судового наказу боржникові не пізніше наступно­го дня, разом з копією заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.

6. Виправлення помилки в судовому наказі, визнання судового наказу та­ким, що не підлягає виконанню, відстрочення чи розстрочення його вико­нання судом, що його видав в порядку, встановленому ЦПК.

Зміст судового наказу:

1) дата видачі наказу;

2) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який видав судо­вий наказ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнахо­дження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стягувача та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків стягувача та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб — громадян України, а також інші дані, якщо вони відомі суду, які ідентифікують стягувача та боржника;

4) посилання на закон, на підставі якого підлягають задоволенню за­явлені вимоги;

5) сума грошових коштів, які підлягають стягненню;

6) сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника;

7) повідомлення про те, що під час розгляду вимог у порядку наказ­ного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунто­ваність заявлених стягувачем вимог по суті;

8) відомості про порядок та строки подання заяви про скасування су­дового наказу;

9) дата набрання судовим наказом законної сили;

10) строк пред’явлення судового наказу до виконання;

11) дата видачі судового наказу стягувачу.

Судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Судовий наказ може бути скасований у такому порядку:

1. Подання заяви про скасування судового наказу боржником впро­довж п’ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів до суду, який його видав

Заява про скасування судового наказу має містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезна­ходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікацій­ний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер об­лікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника для фізичних осіб — громадян України;

3) ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження;

4) наказ, що оспорюється;

5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.

Додатки до заяви про скасування судового наказу:

1) документ, що підтверджує сплату судового збору;

2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником;

3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява пода­ється після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

2. Повернення заяви без розгляду не пізніше двох днів з дня її надхо­дження до суду у разі неналежного оформлення або якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для по­дання цієї заяви.

3. Розгляд заяви про скасування судового наказу і не пізніше двох днів після її подання постановлення судом ухвали про скасування судового наказу, в якій роз’яснено заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного про­вадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу.

Набрання судовим наказом законної сили та видача його стягувачеві:

— у разі ненадходження до суду заяви від боржника про скасування судового наказу протягом п’яти днів після закінчення строку на її подання крім випадків видачі судового наказу, коли судовий наказ набирає законної сили у день його видачі (відповідно до пункту 45 частини першої статті 161).

Заочний розгляд справи — це вирішення справи судом шляхом ухва­лення заочного рішення суду на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце су­дового засідання;

2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Порядок заочного розгляду справи:

1. Вирішення питання та постановлення ухвалу суду про заочний роз­гляд справи.

2. Розгляд справи і ухвалення рішення за правилами загального чи спро­щеного позовного провадження з особливостей цього провадження.

3. Ухвалення заочного рішення, яке повинно відповідати вимогам до рі­шення суду, а також містити інформацію про строк і порядок подання заяви про його перегляд.

4. Повідомлення про заочне рішення тобто направлення його копій від­повідачам, які не з’явилися в судове засідання.

Порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення:

1. Подання письмової заяви відповідача впродовж тридцяти днів з дня його проголошення відповідно до таких вимог щодо змісту:

1) найменування суду, який ухвалив заочне рішення;

2) ім’я (найменування) відповідача або його представника, які по­дають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв’язку;

3) обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове за­сідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання від­зиву, і докази про це;

4) посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої запере­чення проти вимог позивача;

5) клопотання про перегляд заочного рішення;

6) перелік доданих до заяви матеріалів, зокрема:

• її копії за кількістю учасників справи та копії всіх доданих до неї матеріалів.

• довіреність або інший документ, який підтверджує повноважен­ня представника;

• документ про сплату судового збору;

• докази, на які посилається заявник.

2. Залишення заяви без руху або повернення заяви на підставах і в поряд­ку, передбаченому ЦПК.

3. Прийняття та надсилання копій заяви та копії доданих до неї матеріа­лів іншим учасникам справи і повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду заяви, не більше ніж п’ятнадцяти днів з дня її надходження.

4. Розгляд заяви про перегляд заочного рішення в судовому засіданні, при цьому неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви, в такому порядку:

• відкриття судового засідання і з’ясування, хто з учасників спра­ви з’явився, встановлює їх особу, перевіряє повноваження представників,

• повідомлення змісту заяви і з’ясовання думки сторін та інших учасників справи щодо вимог про перегляд заочного рішення;

5. За результатами розгляду постановления ухвали суду, в якій він може:

1) залишити заяву без задоволення;

2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за пра­вилами загального чи спрощеного позовного провадження, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Оскарження заочного рішення:

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без за­доволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлен- ня ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, вста­новлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Забезпечення позову — це передбачений ЦПК порядок вжиття судом за заявою учасника справи заходів забезпечення позову до пред’явлення позову або на будьякій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішен­ня суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспо­рюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного ко­мерційного арбітражу, третейського суду, суд може вжити заходів забез­печення позову у порядку та з підстав, встановлених ЦПК.

Види забезпечення позову:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що нале­жать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов’язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконува­ти щодо нього інші зобов’язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим осо­бам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення мор­ської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазна­ченими у пунктах 19 цієї частини.

Правила забезпечення позову і застосування різних видів забезпечення:

1) суд може застосувати кілька видів забезпечення позову;

2) заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здій­снюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами;

3) не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв’язку з тим­часовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагіт­ністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодій­ними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіт­тю, на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшко­дування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних злочином;

4) не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються;

5) не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тим­часової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов’язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку;

6) не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рі­шень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов’язку вчиняти певні дії;

7) не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії за позовами власників або кредиторів неплатоспромож­ного банку до такого банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

8) майно або грошові суми клієнта неплатоспроможного банку, на які судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії не­платоспроможних, можуть бути передані приймаючому або перехідно­му банку чи спеціалізованій установі, утвореній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому законодавством про систему га­рантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої на­кладено арешт. При цьому передані майно або грошові суми залиша­ються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту;

9) не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Зміст заяви про забезпечення позову:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові — для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний но­мер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наяв­ності або номер і серію паспорта для фізичних осіб — громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунту­ванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову;

8) якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття про­вадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне наймену­вання (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи пе­ребування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і органі­зацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фі­зичних осіб — громадян України, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти;

9) додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

До заяви про забезпечення позову у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду додаються:

1) копія позовної заяви до міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду або іншого документа, подання якого започатковує процедуру міжнародного комерційного арбітражу, третейського розгля­ду згідно з відповідним регламентом (правилами) арбітражу, або третей­ського суду або законодавством за місцем арбітражу;

2) документ, що підтверджує подання такої позовної заяви або іншого аналогічного документа згідно з відповідним регламентом (правилами) арбітражу, третейського суду або законодавством за місцем арбітражу;

3) копія відповідної арбітражної угоди чи угоди про передачу спору на вирішення третейського суду.

Порядок розгляду заяви про забезпечення позову:

1. Подання заяви про забезпечення позову:

1) до подання позовної заяви — за правилами підсудності, встановле­ними ЦПК для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору — якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред’явленням позову — до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності;

3) після відкриття провадження у справі — до суду, у провадженні яко­го перебуває справа.

2. Розгляд заяви судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражно­го) розгляду) ^[80].

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може при­значити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

3. Забезпечення позову повністю або частково шляхом постановлення ухвали суду, в якій він зазначає:

1) вид забезпечення позову;

2) підстави його обрання;

3) вирішує питання зустрічного забезпечення;

4) а також може зазначити порядок виконання ухвали про забезпе­чення позову.

4. Повернення заяви заявникові, якщо її подано без додержання вимог ЦПК.

5. Скасування заходів забезпечення позову з власної ініціативи суду або за вмотивованим клопотанням учасника справи, що розглядається в судовому засіданні не пізніше п’яти днів з дня надходження його до суду, і результатом є постановлена ухвала суду:

— про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або

— про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задово­ленні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасу­вання заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі:

1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами ЦПК;

2) повернення позовної заяви;

3) відмови у відкритті провадження у справі.

6. Відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову може мати місце у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій статті 155 ЦПК підстав або у випадку ухвалення рішення суду (третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу) щодо повної або часткової відмови у задоволен­ні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за ра­хунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Оскарження ухвали про забезпечення позову або про відмову у забез­печенні позову відбувається в порядку, встановленому ЦПК і це не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Зустрічне забезпечення — це забезпечення, якого суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, з ме­тою забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Суд зобов’язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом поряд­ку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на терито­рії України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити не­можливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відпо­відача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Порядок вирішення питання про зустрічне забезпечення та його виконання:

1. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується су­дом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпе­чення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зу­стрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечен­ня направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням об­ставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмір- ними із заходами забезпечення позову застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв’язку із забезпеченням позову

В ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник у порядку зустрічного забезпечення.

Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забез­печення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення.

2. Особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із засто­суванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забез­печення. Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом вне­сення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відпо­відну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом:

1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпе­чення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фі­нансової спроможності якої суд не має сумнівів;

2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов’язаних із забезпеченням позову.

3. Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позо­ву, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.

4. Ухвала про зустрічне забезпечення може бути оскаржена разом із ухвалою про забезпечення позову або окремо.

5. Скасування зустрічного забезпечення:

• у випадку закриття провадження у справі з підстав, визначе­них пунктами 2, 5, 7, 8 частини першої статті 255 ЦПК;

• у випадку залишення позову без розгляду з підстав, визначе­них пунктом 6 частини першої статті 257 ЦПК;

• після набрання законної сили рішенням суду про задоволення позову в повному обсязі, про що окремо зазначається в резолю­тивній частині відповідного судового рішення.

6. Заміна одного заходу забезпечення позову іншим за клопотанням учасника справи у судовому засіданні не пізніше наступного дня після надходження до суду відповідного клопотання учасника справи шляхом постановлення ухвали.

Виконання ухвали про забезпечення позову:

• ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом;

• підлягає негайному виконанню з дня її постановления незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження;

• примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжи­тих заходів одночасно з направленням заявнику направляється су­дом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відпо­відним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

® ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Які справи можуть розглядатися в спрощеному позовному прова­дженні цивільного судочинства?

2. Які підстави для видачі судового наказу? Охарактеризуйте порядок звернення за судовим наказом та його видачі й оскарження.

3. Як діяти суду у разі, якщо відповідач не з'являється до суду? В чому особливість заочного провадження цивільного судочинства?В чому особли­вості скасування і оскарження заочного рішення суду?

4. Охарактеризуйте підстави і порядок забезпечення позову.

© ПРАКТИЧНІ ЗАДАЧІ

1. Які дії повинен вчинити суддя, якому в порядку ст. 14 ЦПК України надійшла заява про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, а також довідка про рух коштів на банків­ському рахунку заявника.

В порядку якого з видів проваджень суд може розглянути таку спра­ву? Які судові витрати має сплатити заявник в кожному з них?

2. Проаналізуйте ухвали суду першої інстанції, що є в Додатку № 1, про відкриття спрощеного провадження у справі.

@ ЛІТЕРАТУРА

1. Цивільний процесуальний кодекс України № 1618IV від 18 березня 2004 р. зі змінами та доповненнями [Електроний ресурс] http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/161815/print.

2. Ізарова І.О., Притика Ю.Д. Спрощене позовне провадження цивіль­ного судочинства України: виклики першого року застосування в судовій практиці // Проблеми законності. — № 145. — 2019. — С. 51-67.