Поняття наказного провадження та його характерні ознаки
Наказне провадження - один із видів проваджень цивільного судочинства, у якому без розгляду справи по суті на підставі безспірних вимог та доказів, поданих заявником, видається судовий наказ, згідно з яким з боржника стягуються гротові кошти, витребовується майно.
Характерні ознаки наказного провадження:
1) об’єктом судового захисту є безспірне право та інтерес кредитора;
2) відсутність спору про право;
3) спеціальні суб’єкти:
- заявник (стягувач) - особа, якій належить право вимоги та яка звертається до суду за видачею судового наказу;
- заінтересована особа (боржник) - особа, з якої стягувач просить здійснити стягнення;
4) особливою формою судового рішення є судовий наказ, який видається на чітко визначених законом підставах і є виконавчим документом;
5) спрощене, оскільки має місце «урізана» цивільна процесуальна форма:
- на нього не поширюються принципи гласності, усності, безпосередності, змагальності;
- не може бути пред’явлено зустрічний дозов;
- урізана модель стадійності цивільного процесу - немає попереднього судового засідання, судового розгляду справи по суті;
- сторони не повідомляються про видачу судового наказу;
- судовий наказ видається за відсутності сторін;
6) документарне - видача судового наказу здійснюється лише на підставі безспірних письмових доказів, поданих заявником;
7) скорочені строки видачі судового наказу;
8) судовий наказ скасовується тим самим судом, який його
видав без судового розгляду та виклику сторін;
9) суд не може відмовити у видачі судового наказу цри прийнятті заяви про таку видачу;
10) судовий наказ не оскаржується у апеляційній та касаційній інстанціях;
11) у апеляційній інстанції може бути оскаржена лише відмова у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування судового наказу (п.і ч,1 ет. 293 ЦПК);
12) судовий наказ може бути переглянуто у зв’язку з ново- виявленими обставинами (ч. 1 ст. 361 ЦПК).
2. Процесуальний порядок видачі судового наказу
2.1,