Розгляд судом справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних і фізичних осіб

Відповідно до ст. 1076 ЦК України банк гарантує таємни­цю банківського рахунку, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.

Відомості про операції та рахунки можуть бути надані лише клієнтам або їхнім представникам.

У разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт має право вимагати від банку відш­кодування завданих збитків і моральної шкоди.

Відповідно до ст. 60 ЗУ «Про банки і банківську діяль­ність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам під час надання послуг банку, є банківською таємницею.

Банківською таємницею є:

1) відомості про банківські рахунки клієнтів, зокрема ко­респондентські рахунки банків у НБУ;

2) операції, які були проведені на користь чи за доручен­ням клієнта, здійснені ним угоди;

3) фінансово-економічний стан клієнтів;

4) системи охорони банку та клієнтів;

5) інформація про організаційно-правову структуру юри­дичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;

6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;

7) інформація щодо звітності стосовно окремого банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

8) коди, що використовуються банками для захисту ін­формації.

Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час про­ведення банківського нагляду, становить банківську таємницю.

Банки зобов ’язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом:

1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю;

2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю;

3) застосування технічних засобів для запобігання несанк­ціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації;

4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.

Інформація щодо юридичних і фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:

1) на письмовий запит або з письмового дозволу відповід­ної юридичної чи фізичної особи;

2) за рішенням суду;

3) органам прокуратури України, Служби безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції, Національ­ному антикорупційному бюро України, Антимонопольного комі­тету України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахун­ками конкретної юридичної особи або фізичної особи-суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

4) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, на його письмову вимогу щодо наявності банківських рахунків;

5) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фі­нансуванню тероризму, на його запит щодо фінансових опера­цій, пов’язаних з фінансовими операціями, що стали об'єктом фінансового моніторингу (аналізу) згідно з законодавством щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одер­жаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а також учасників зазначених операцій;

6) органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів та рішень, що підля­гають примусовому виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», стосовно стану рахунків конк­ретної юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи- суб'єкта підприємницької діяльності;

7) Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку у разі самостійного подання банком інформації про банк як емітент та адміністративних даних відповідно до законів про цінні папери та фондовий ринок;

8) за рішенням суду Національному агентству з питань запобігання корупції стосовно наявності та стану рахунків, опе­рацій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності від­повідно до ЗУ «Про запобігання корупції»;

9) іншим суб'єктам у випадках, передбачених законодавством.

Стаття 287 ЦПК України визначає правила підсудності для такої категорії справ, відповідно до яких заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юри­дичної або фізичної особи подається до суду за місцезнаходжен­ням банку, що обслуговує юридичну або фізичну особу.

У заяві має бути зазначено:

- найменування суду, до якого подається заява;

- ім'я (найменування) заявника та особи, щодо якої вима­гається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, їх місце проживання або місцезнаходження, а також ім'я пред­ставника заявника, коли заява подається представником;

- найменування та місцезнаходження банку, що обслуго­вує особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю;

- обґрунтування необхідності та обставини, за яких вима­гається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають від­повідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено;

- обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить бан­ківську таємницю, щодо особи та мету її використання.

Для цієї категорії справ про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, ст. 289 ЦПК України встанов­лено п 'ятиденний строк із дня надходження заяви.

Справа розглядається у закритому судовому засіданні з повідомленням заявника, особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, та банку, за винятком випадків, коли справа розглядається з метою охорони державних інтересів і національної безпеки, - з повідомленням тільки заявника.

Статтею 289 ЦПК України встановлюються наслідки нея­вки в судове засідання без поважних причин заявника та (або) особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, чи їх представників або представника банку. Така неявка не переш­коджає розгляду справи, але лише у тому разі, якщо суд не ви­знав їхню участь обов’язковою.

У результаті розгляду справи про розкриття банком ін­формації, яка містить банківську таємницю щодо юридичної або фізичної особи, суд ухвалює рішення або про задоволення заяви, або про відмову у задоволенні заяви.

Якщо суд ухвалює рішення про задоволення заяви, то воно повинно містити обов’язкові реквізити:

- ім’я (найменування) одержувача інформації, його місце проживання або місцезнаходження, а також ім’я представника одержувача, коли інформація надається представникові;

- ім’я (найменування) особи, щодо якої банк має розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, місце проживан­ня або місцезнаходження цієї особи;

- найменування та місцезнаходження банку, що обслуго­вує особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю;

- обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить бан­ківську таємницю, що має бути надана банком одержувачу, та мету її використання.

Суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні заяви, якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю щодо юридичної або фізичної особи, без підстав і повноважень, визначених законом. Йдеться про ЗУ «Про банки і банківську діяльність» і положення ст. 1076 ЦК України.

Ухвалене рішення підлягає негайному виконанню. На вико­нання ухваленого рішення не впливає його оскарження, на яке мають право: особа, щодо якої банк розкриває банківську таємни­цю, і заявник у п 'ятиденний строк. Оскаржується ухвалене судом рішення до апеляційного суду в установленому порядку. Копії рішення суд надсилає банку, що обслуговує юридичну або фізич­ну особу, заявнику та особі, щодо якої надається інформація.

Питання для самоконтролю

1. Які категорії справ вирішуються у порядку окремого про­вадження?

2. Яка ставка судового збору під час розгляду справ окремо­го провадження?

3. Чи може застосовуватись мирова угода у справах окре­мого провадження?

4. Яка відмінність у розгляді справ окремого та позовного провадження?

5. Які особливості судового розгляду справ окремого прова­дження?

6. Які підстави для обмеження в дієздатності фізичної особи?

7. Який склад суду під час розгляду справ про усиновлення?

8. Які є види цінних паперів?

9.

Тести для самоконтролю

1. Процесуальний засіб, яким порушуються справи окре­мого провадження це:

а) позовна заява;

б) позов;

в) заява;

г) вимога про захист.

2. У порядку окремого провадження колегіально розгля­даються справи про:

а) встановлення фактів, що мають юридичне значення;

б) визнання спадщини відумерлою;

в) надання права на шлюб;

г) усиновлення.

3. Коли заява у справі окремого провадження може бути залишена без розгляду?

а) у зв’язку з укладенням мирової угоди;

б) якщо особу представляє особа, яка не має повноважень на ведення справи;

в) коли померла фізична особа, яка брала участь у справі, а спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

г) якщо виник спір про право цивільне.

4. Ким подається заява про визнання спадщини відумерлою?

а) прокурором за місцем відкриття спадщини;

б) органи опіки та піклування;

в) адвокатом;

г) представником юридичної особи за місцем відкриття спа­дщини;

ґ) органом місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

5. За правилами якого провадження розглядаються та вирішуються справи про скасування усиновлення?

а) позовне провадження;

б) наказне провадження;

в) окреме провадження;

г) виконавче провадження.

6. Участь яких суб’єктів є обов’язковою під час розгляду справи про надання неповнолітній особі повної цивільної діє­здатності?

а) одного або обох батьків (усиновлювачів) або піклувальника;

б) представників органів опіки та піклування;

в) заявника.

7. Заява про примусову госпіталізацію особи до психіат­ричного закладу розглядається судом у такі строки з дня її над­ходження до суду:

а) протягом десяти днів.

б) протягом трьох днів;

в) протягом 24-х годин;

г) протягом 8-х годин.

8. Суд розглядає в порядку окремого провадження спра­ви про:

а) визнання права власності;

б) відшкодування шкоди;

в) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголо­шення її померлою;

г) оскарження дій суду першої інстанції або відмови в їх вчиненні;

ґ) оскарження рішень, прийнятих щодо релігійних орга­нізацій.

9. Заява про визнання особи недієздатною може бути подана:

а) наркологічним закладом;

б) психіатричним закладом;

в) прокурором;

г) місцевою радою.

10. Судові витрати, пов’язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок:

а) заявника;

б) держави;

в) такі витрати не сплачуються ніким;

г) психіатричним закладом.

11. У порядку окремого провадження суд розглядає спра­ви про:

а) встановлення факту;

б) встановлення фактичних даних;

в) встановлення фактів, що мають значення;

г) встановлення фактів, що мають юридичне значення.

12. Заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи у ви­падках, встановлених законом, подається до суду за:

а) місцем проживання позивача;

б) місцезнаходженням банку, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу;

в) правильні обидві відповіді;

г) правильної відповіді немає.

13. Які справи про встановлення факту судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають?

а) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов’язковому державному соціа­льному страхуванню;

б) належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об’єднанні;

в) смерті особи в певний час у разі неможливості реєст­рації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

г) належності особі свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану;

ґ) факт безпосередньої участі у ліквідації наслідків на ЧАЕС;

д) правильні відповіді б, г.

14. Які справи окремого провадження розглядаються су­дом у складі одного судді та двох народних засідателів?

а) про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, ви­знання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної діє­здатності фізичної особи;

б) про надання неповнолітній особі повної цивільної діє­здатності;

в) про встановлення фактів, що мають юридичне значення;

г) про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;

ґ) про визнання спадщини відумерлою;

д) про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі.

15. Яких суб’єктів зобов’язаний повідомити суд про розгляд справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, з метою охорони державних інтересів та національної безпеки?

а) заявника;

б) особу, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці;

в) банк.

16. Справи про примусову госпіталізацію до протитубер­кульозного закладу або про продовження лікування суд розгля­дає не пізніше:

а) 24-х годин;

б) трьох днів після відкриття провадження;

в) десяти днів після відкриття провадження;

г) п’яти днів після відкриття провадження.

17. Який документ зобов’язаний подати орган опіки та піклування під час розгляду справи про усиновлення?

а) медичний висновок про стан здоров’я дитини;

б) висновок про доцільність усиновлення та відповідність йо­го інтересам дитини;

в) акт обстеження умов життя заявника, складений за місцем його проживання.

Задачі для самоконтролю

Задача 1. Під час підготовки справи про усиновлення суддя місцевого суду за місцем проживання усиновлюваної дитини напра­вив відповідному органу опіки і піклування за місцем проживання заявників (вони проживали в іншому місті) вимогу подати до суду до­кументи, що підтверджують доцільність усиновлення. Необхідні документи були відправлені поштою й одержані судом ще до судово­го розгляду. В процесі судового розгляду, коли вказані документи були уже досліджені, в судове засідання з’явився представник органу опіки і піклування, який звернувся з клопотанням залучити його до участі в справі. Суддя відмовив у задоволенні клопотання, мотивую­чи тим, що участь органу опіки і піклування в справах про усинов­лення є не обов’язковою і заслуховувати думку його представника немає потреби, оскільки необхідні суду документи уже досліджені.

Оцініть дії суду.

Задача 2. Під час розгляду справи про визнання громадянина Т. Калачика недієздатним суд запросив в судове засідання експерта- психіатра, який надав суду свій висновок. З усних пояснень експерта стало зрозуміло, що його висновок ґрунтується на поверховому огля­ді Т. Калачика та багаторічному досвіді. Представник Т. Калачика просив суд не брати до уваги цей доказ, оскільки він не відповідає вимогам ЦПК, і вирішити справу на підставі інших доказів, що є в справі, - показаннях свідків, медичній довідці з відомчої поліклініки.

Які вимоги передбачені ЦПК до висновку експерта?

Як має діяти суддя в цьому разі?

Задача 3. До суду з заявою про визнання Л. Абрамець обме­жено дієздатним звернулася його мати М. Абрамець, яка проживає окремо від сім’ї сина. В заяві зазначалося, що Л. Абрамець зловжи-

ває спиртними напоями та ставить свою дружину та малолітнього сина, які живуть з ним разом, в тяжке матеріальне становище.

Чи може мати М. Абрамець звернутись до суду із заявою?

Відповідно до яких умов М. Абрамець може бути надане пра­во на звернення до суду в цій справі?

Хто може звернутись до суду за захистом інтересів непов­нолітнього сина?

Задача 4. Під час стоянки військового судна біля берегів Греції матрос Д. Світлик, який стояв на вахті, вночі зник. Оскільки в той час була штормова погода, то є підстави вважати, що він за­гинув. Однак незначна відстань від берега дає можливість говорити про втечу.

Як має вирішити справу суддя, до якого звернулось команду­вання Військово-морських сил через чотири місяці після зазначеної події з заявою про оголошення Д. Світлик померлим?

Задача 5. Після відсутності понад один рік Т. Лаврика його дружина звернулася до суду з заявою про визнання його безвісно відсутнім з метою отримання пенсії та відшкодування шкоди, оскі­льки останній зник під час перебування у службовому відрядженні на Кавказі. Коли його бачили співробітники востаннє, геолого­розвідувальна експедиція, до якої належав, займалась пошуком наф­ти у гірському районі поблизу місця військових дій.

Які дії має провести суддя з підготовки цієї справи до судо­вого розгляду?

Хто має бути притягнений до участі у справі?

Визначте предмет доказування.

Задача 6. Л. Шевунко звернулася до суду з заявою про ого­лошення її чоловіка померлим з метою отримання спадщини, оскі­льки він був направлений командуванням військової частини для проходження служби в Афганістан. Повідомлення командування військової частини, що її чоловік пропав без вісті, надійшло п’ять років тому. До особистого майна чоловіка належав будинок, який він одержав від батька в дар, та в якому вона проживала разом з двома неповнолітніми дітьми.

Які дії судді? Хто має брати участь у справі як заінтересо­вана особа?

Задача 7. Р. Жолудь та П. Мироненко тривалий час перебу­вали у фактичних шлюбних відносинах, але шлюб не зареєстрували. Від цього шлюбу Р. Жолудь народила дитину, а через рік сторони зареєстрували шлюб в органах ДРАЦС. П. Мироненко загинув у ДТП. Для того, що одержати для дочки пенсію, Р. Жолудь звер­нулася до суду з заявою про встановлення факту батьківства. Її вимога була задоволена. Орган ДРАЦС видав свідоцтво про наро­дження доньки Р. Жолудь, в якому батьком дитини був зазначений П. Мироненко.

Чи підлягає судовому встановленню факт батьківства? Суб 'єктний склад по справі.

Рекомендована література

1. Балюк М. І. Практика застосування цивільного процесуального кодексу України (цивільний процес у питаннях і відповідях). Коментарі, рекомендації, пропозиції / М. І. Балюк, Д. Д. Луспеник. - Х.: Харків юри­дичний, 2008. - 708 с.

2. Бичкова С. С. Визначення складу осіб, які беруть участь у де­яких справах, що можуть розглядатися в порядку окремого провадження / С. С. Бичкова // Приватне право і підприємництво. - 2011. - Вип. 8. - С. 89-93.

3. Болокан І. В. Правове регулювання особливостей розгляду суда­ми справ про визнання спадщини відумерлою / І. В. Болокан // Вісник Запо­різького національного університету. - 2010. - № 2. - С. 130-135.

4. Гузь Л. Е. Судебное установление фактов, имеющих юридичес­кое значение / Л. Е. Гузь. - Х.: Полиграфист, 2007. - 702 с.

5. Комаров В. В. Окреме провадження: монографія / В. В. Комаров, Г. О. Світлична, І. В. Удальцова; за ред. проф. В. В. Комарова. - Х.: Право, 2011. - 311 с.

6. Окреме провадження в цивільному процесі України: навч. посіб. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / С. В. Ківалов та ін.; під ред. Р. М. Мінченко. - Одеса: Фенікс, 2010. - 222 с.

7. Олійник А. С. Узагальнення практики розгляду судами цивіль­них справ про усиновлення дітей, позбавлення батьківських прав, встанов­лення опіки та піклування над дітьми / А. С. Олійник // Судова апеляція. -

2009. - № 1. - С. 136-158.

8. Осипова О. О. Деякі процесуальні аспекти звернення до суду із заявою про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закла­ду / О. О. Осипова // Правовий вісник Української академії банківської справи. - 2010. - № 1 (3). - С. 32-139.

9. Погребняк О. Визначення цивільної юрисдикції щодо справ про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку / О. Погребняк // Підприємництво, господарство і право. - 2011. - № 5. - С. 53-56.

10. Шиманович О. М. Процесуальні особливості розгляду судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою / О. М. Шиманович // Ученые записки Таврического националь­ного университета им. В. И. Вернадского. Серия «Юридические науки». -

2010. - № 1. - С. 85-93.

11. Ясинок М. М. Особливості окремого провадження у цивільному процесуальному праві України (теоретико-правовий аспект): монографія / М. М. Ясинок. - Суми: Сум. нац. аграр. ун-т, 2011. - 380 с.

12. Ясинок М. М. Розкриття банківської таємниці - новий вид справ в окремому провадженні / М. М. Ясинок // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2009. - № 2 (88). - С. 67-71.

Перелік нормативно-правових актів і судової практики

1. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. (станом на 26 жовтня 2014 р.) // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 40­42. - Ст. 135.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. (станом на 1 лип­ня 2015 р.) // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-44. - Ст. 356.

3. Про судовий збір: Закон України від 8 липня 2011 р. (станом на 1 вересня 2015 р.) // Відомості Верховної Ради України. - 2012. - № 14. - Ст. 87.

4. Про психіатричну допомогу: Закон України від 22 лютого 2000 р. (станом на 26 жовтня 2014 р.) // Відомості Верховної Ради Украї­ни. - 2000. - № 19. - Ст. 143.

5. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня

2000 р. (станом на 10 липня 2015 р.) // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 5-6. - Ст. 30.

6. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р. (станом на 7 серпня 2015 р.) // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 24. - Ст. 170.

7. Про вексельний обіг в Україні: Закон України від 5 квітня

2001 р. (станом на 6 листопада 2014 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2374-14

8. Деякі аспекти набуття права власності на об’єкти безхазяйного нерухомого майна: Роз’яснення Міністерства юстиції України від 21 жовт­ня 2011 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws∕show∕n0065323-11

9. Про застосування норм цивільного процесуального законодавст­ва при розгляді справ у суді першої інстанції: Постанова Пленуму Верхов­ного Суду України від 12 червня 2009 р. № 2 [Електронний ресурс]. - Ре­жим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-09

10. Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 5 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-95

11. Про судову практику в справах про визнання громадянина об­межено дієздатним чи недієздатним: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 1972 р. № 3 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-72

12. Про судове рішення у цивільній справі: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 р. № 14 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-09

13. Про судову практику в цивільних справах про розкриття банка­ми інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізи­чних осіб: Постанова Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 р. № 10 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sc.gov.ua/ua/postanovi_za_2011_rik