Поняття та значення апеляційного провадження

Право на судовий захист передбачає наявність конкретних гарантій, які б дали змогу повністю реалізувати його і забезпечи­ти ефективне відновлення прав за допомогою правосуддя, що відповідає вимогам справедливості.

Рішення суду не завжди безпомилкове. Суд може непра­вильно оцінити факти або застосувати закон, і як наслідок - ма­теріальна істина не буде встановлена. Передбачаючи це, законо­давець не дає судовим рішенням вступити в законну силу негай­но після його прийняття, а визначає термін, після якого його можна виконувати, якщо воно не було оскаржено.

Апеляційне провадження є однією з гарантій забезпечення законності й обґрунтованості судових рішень, забезпечення од­накового застосування судами законів під час вирішення ци­вільних справ. Це особливий за формою і змістом інститут пере­гляду рішень та ухвал суду першої інстанції, які не вступили в законну силу.

Значення такої стадії полягає у новому (повторному) роз­гляді та перевирішенні справи судом апеляційної інстанції. Розгляд справ за апеляційними скаргами дає можливість виправ­ляти помилки судів першої інстанції і спрямовувати їх роботу, забезпечуючи правильний та однаковий підхід до застосування норм матеріального і процесуального права. Крім того, апеля­ційне провадження має превентивний характер, тобто попере­джує порушення норм права громадянами, організаціями, поса­довими і службовими особами.

Завдання апеляційного провадження прямо в законі не сформульовані, але оскільки воно є частиною єдиного цивільно­го судочинства, то в ньому діють передбачені ст. 1 ЦПК України спільні завдання.

Проаналізувавши норми, що регламентують апеляційне провадження, можна визначити такі характерні ознаки цієї стадії:

1) апеляційна скарга подається на рішення, ухвалу суду першої інстанції, що не набрали законну силу. Подання апеляції обумовлюється неправильністю рішення суду першої інстанції, що виявляється, на думку особи, яка подає апеляційну скаргу, або в неправильному встановленні фактичних обставин справи, або в неправильному застосуванні закону;

2) у зв'язку із поданням апеляційної скарги справа направ­ляється на розгляд суду вищої інстанції (апеляційного суду).

3) виконання рішення, оскарженого в апеляційному по­рядку, зупиняється, крім випадків негайного виконання рішення. Відповідно до ст. 367 ЦПК України негайне виконання рішень допускається у справах про стягнення аліментів; присудження працівникові виплати заробітної плати; відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника; відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала; розкриття банком ін­формації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб; примусову госпіталізацію чи продовження строку примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу;

4) суд розглядає справу у апеляційному порядку у вста­новлених у ст. 303 ЦПК України межах:

- апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скар­ги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення;

- якщо доводами апеляційної скарги не зауважено на оче­видну незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд пе­ревіряє справу в повному обсязі.

Отож, під апеляційним провадженням слід розуміти діяльність суду апеляційної інстанції з метою перевірки закон­ності й обґрунтованості рішень та ухвал суду першої інстанції, що не набрали законної сили.

Об’єктом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили. Воно може оскаржуватися повністю або частково.

В апеляційному порядку можуть бути переглянуті значна частина ухвал суду першої інстанції, якими вирішуються про­цесуальні питання, що виникають під час розгляду справи. Їх неправильне вирішення також порушує нормальний розвиток процесу, створює загрозу реалізації закріплених у законі кінце­вих цілей судочинства або взагалі перешкоджає можливості їх реалізації, як це буває, наприклад, під час необґрунтованої відмови у відкритті провадження.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстан­ції не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом.

Ухвали суду можуть оскаржуватися окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених ст. 293 ЦПК України. Це ухвали щодо:

1) відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасуванні судового наказу;

2) забезпечення позову, а також щодо скасування забезпе­чення позову;

3) повернення заяви позивачеві (заявникові);

4) відмови у відкритті провадження у справі;

5) відкриття провадження у справі з недотриманням пра­вил підсудності;

6) передання справи на розгляд іншому суду;

7) відмови поновити або продовжити пропущений проце­суальний строк;

8) визнання мирової угоди за клопотанням сторін;

9) визначення розміру судових витрат;

10) внесення виправлень у рішення;

11) відмови ухвалити додаткове рішення;

12) роз’яснення рішення;

13) зупинення провадження у справі;

14) закриття провадження у справі;

15) залишення заяви без розгляду;

16) залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду;

17) відмови у відкритті провадження за нововиявленими обставинами;

18) видачі дубліката виконавчого листа;

19) поновлення пропущеного строку для пред’явлення ви­конавчого документа до виконання;

20) відстрочки та розстрочки, зміни чи встановлення спо­собу і порядку виконання рішення;

21) тимчасового влаштування дитини до дитячого або лі­кувального закладу;

22) оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини;

23) примусового проникнення до житла;

24) звернення стягнення на грошові кошти, що знаходять­ся на рахунках;

25) тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України;

26) заміни сторони виконавчого провадження;

27) визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами;

28) рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби;

29) повороту виконання рішення суду;

30) виправлення помилки у виконавчому листі або ви­знання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню;

31) відмови в поновленні втраченого судового провадження;

32) звільнення (призначення) опікуна чи піклувальника;

33) відмови у відкритті провадження у справі про скасу­вання рішення третейського суду;

34) повернення заяви про скасування рішення третейсько­го суду;

35) повернення заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.

Інші ухвали окремо від рішення суду не можуть бути оскаржені до апеляційної інстанції. Заперечення проти ухвал, що не підлягають оскарженню, можна включити до апеля­ційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підля­гає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Право на апеляційне оскарження - це надана особі мо­жливість звернутися до суду апеляційної інстанції з апеляцій­ною скаргою на рішення або ухвалу суду першої інстанції, які не набрали законної сили.

Правом на апеляційне оскарження рішень або ухвал суду першої інстанції, які не набрали законної сили, наділені:

1) сторони;

2) інші особи, які беруть участь у справі (треті особи, представники сторін та третіх осіб);

3) особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право:

1) доповнити чи змінити апеляційну скаргу впродовж строку на апеляційне оскарження;

2) відкликати таку скаргу до початку розгляду справи в апеляційному суді. В такому разі суддя, який готував справу до розгляду в апеляційному суді, постановляє ухвалу про повер­нення скарги;

3) відмовитися від апеляційної скарги повністю або част­ково впродовж усього часу розгляду справи. Питання про прийняття відмови від апеляційної скарги і закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження вирішується апеляційним судом, що розглядає справу, в судовому засіданні.

Повторне оскарження цього рішення, ухвали з тих же підстав не допускається.

Інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрун­тованою і повністю, і частково. Водночас таке визнання врахо­вується апеляційним судом у частині наявності або відсутності фактів, які мають значення для вирішення справи.

Особи, які беруть участь у справі, мають право приєдна­тися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали, подавши про це заяву, до початку розгляду справи в апеляційному суді (ст. 299 ЦПК України).

Апеляційне провадження можна поділити на такі частини:

1) відкриття апеляційного провадження (прийняття апеля­ційної скарги до розгляду);

2) підготовка апеляційним судом справи до судового розгляду;

3) судовий розгляд справи апеляційним судом.

2.